Судова влада України
Апеляціний суд Харківської області
Інформація для місцевих судів
Справи призначені до розгляду
Взаємодія зі ЗМІ
Законодавство, що визначає діяльність суду
Інформація для громадян
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики місцевих судів м. Харкова і Харківської області щодо розгляду кримінальних справ у випадках звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від кримінального покарання за період 2011 - 2012 р.р.

Узагальнення

 судової практики місцевих судів м. Харкова і Харківської області щодо розгляду кримінальних справ у випадках звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від кримінального покарання за період  2011 - 2012 р.р.  

Дане узагальнення проведено  згідно завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 912-12/0/9-13 від 30.01.2013 року та відповідно до переліку поставлених для висвітлення в ньому питань, та плану роботи судової палати з розгляду кримінальних справ АСХО на перше півріччя 2013 року.  При проведенні узагальнення були використані статистичні  дані звітів Форми № 1 «Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку кримінального судочинства»за 2011-2012р.р. та Форми №1-1 «Звіт судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження з 20.11.2012р. по 31.12. 2012р.,  статистичні дані апеляційного суду щодо скасування та зміну судових рішень судів 1 інстанції та проаналізована  судова практика  місцевих судів.

 

1. Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності.

 

 Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності передбачені чинними Кримінальним кодексом України та Кримінально-процесуальним кодексом України (ред.1960р). 

 Звільнення від кримінальної відповідальності є актом гуманності держави, який зостановлюється судом і полягає у відмові від кримінального переслідування особи, яка вчинила злочин, від притягнення її до кримінальної відповідальності, від накладення на неї обов’язку дати відповідь за свою поведінку і вжити примусові заходи (покарання), адекватні ступеню суспільної  небезпечності вчиненого порушення. 

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 

 

- не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не виноситься);

- до винного не застосовується покарання;

- через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості.

 

Умова звільнення від кримінальної відповідальності – недоцільність покладення її на особу, яка вчинила злочин, при наявності визначених кримінальним законом підстав для такого звільнення. У широкому розумінні всяке звільнення від кримінальної відповідальності є одночасно і звільненням від покарання. У вузькому ж розумінні (з точки зору змісту складових частин кримінальної відповідальності) воно суттєво відрізняється від звільнення від покарання, яке регламентується іншим розділом загальної частини КК України. 

 

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності тісно пов'язаний з конституційним принципом невинуватості, згідно якому винуватість особи у вчиненні злочину може бути визначена лише обвинувальним вироком суду. Звідси висновок – звільнення від кримінальної відповідальності відноситься до виключної компетенції суду, воно формується в обвинувальному вироку після проведення судового розгляду кримінальної справи по суті. При звільненні від кримінальної відповідальності суд зобов’язаний  беззаперечно встановити факт вчинення злочину, визнати особу винуватою і тим самим здійснити державний осуд того, що сталося. Якщо ж відносно особи, яка вчинила злочин, не було постановлено обвинувального вироку, то кримінальна відповідальність вважається невстановленою в законному (судовому ) порядку, що повністю виключає можливість звільнення такої особи від кримінальної відповідальності поза межами вироку,  бо звільняти її в такому випадку просто немає від чого. 

Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що діяння було злочинним на момент вчинення та залишається таким під час вирішення питання про звільнення. Тож закон передбачає обов’язковий  порядок роз’яснення  обвинуваченому на досудовому слідстві сутності обвинувачення, підстави його звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття справи на цій підставі. 

   

2. Аналіз статистичних даних по розглянутих судами справам у випадках звільнення від кримінальної відповідальності за 2011-2012р.р.  

Згідно  даних розділу 5 статистичного звіту Форми №1 за 2011р. та Розділу 6  звіту №1 за 2012р., місцевими судами м. Харкова і Харківської області у 2011 році було розглянуто - 8692 (у 2012р. - 7916) кримінальні справи, по яких вирішувалось питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, у тому числі,  по - 8047 (у 2012р. – по 6972) справах прийнято рішення про задоволення клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності. Винесено постанов про звільнення від кримінальної  відповідальності щодо - 443 осіб (у 2012р.щодо  - 394 осіб).  Відмовлено у звільненні від кримінальної відповідальності з винесенням постанов у 2011 р. у відношенні - 43 осіб2012р. у відношенні – 33осіб.). 

 

Наведені статистичні дані свідчать  про зменшення у 2012 р. всіх показників,  як щодо кількості розглянутих справ зазначеної категорії на – 776 справ менше, у тому числі,  по яких  прийнято рішення про  задоволення клопотань на - 1075 справ менше,  так і щодо кількості осіб стосовно яких винесено постанов про звільнення від кримінальної відповідальності на 49 менше  і стосовно яких винесено постанов про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності  на - 10 осіб менше.

 

3. За видами  звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку  

            з дійовим каяттям (ст.45 КК України): 

- у 2011р.- розглянуто - 9 справ, у тому числі, задоволено - 8 клопотань з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно -8 осіб, з винесенням постанови про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно тільки - 1 особи;

- у 2012р. - розглянуто - 9 справ, у тому числі задоволено - 7 клопотань з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно -7 осіб.                         

 

З примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК України) :  

- у 2011р. розглянуто - 27 справ, у тому числі, задоволено - 25 клолпотань, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності –стосовно - 25 осіб і про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно - 3 осіб, - 1 справа залишилась не розглянутою на кінець звітного періоду;

- у 2012р.  розглянуто - 29 справ, у тому числі, задоволено - 24 клопотання, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності –стосовно - 24 осіб , - 2 справи залишились не розглянутими на кінець звітного періоду. 

   

З передачею особи на поруки (ст.47 КК України):  

у 2011р. розглянуто -10 справ, у тому числі задоволено – 9 клопотань про звільнення, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно – 9 осіб, і про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно  -3 осіб,- 2 справи на кінець звітного періоду залишились нерозглянутими; у 2012р. розглянуто -17 справ, у тому числі задоволено – 12 клопотань, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно – 12 осіб, і про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно  -3 осіб. 

  

У зв’язку із зміною обстановки (ст.48КК України):  

-у 2011р. розглянуто - 46 справ, у тому числі задоволено - 43 клопотання, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності у відношенні - 48 осіб і про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності у відношенні - 3 осіб, - 2 справи залишились нерозглянутими на кінець звітного періоду;

  - у 2012р. розглянуто – 39 справ, у тому числі задоволено - 31 подання, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності у відношенні - 33 осіб, про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності у відношенні -6 осіб, на кінець звітного періоду залишились нерозглянутими – 2 справи. 

  

У зв’язку із закінченням строків давності (ст.49КК України): 

- у 2011р. щодо встановлених осіб, які вчинили злочини - розглянуто - 164 справи, у тому числі задоволено - 142 подання, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно - 152 осіб, з винесенням постанов про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно - 22 осіб; щодо не встановлених осіб, які вчинили злочини – розглянуто - 8227 кримінальних справ, у тому числі - 7662 подання задоволено, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав - 129 справ;  

- у 2012р. щодо встановлених осіб, які вчинили злочини - розглянуто - 243 справи, у тому числі задоволено - 197подань, з винесенням постанов про звільнення від кримінальної відповідальності стосовно - 205 осіб, з винесенням постанов про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності стосовно - 18 осіб; щодо не встановлених осіб, які вчинили злочини – розглянуто - 7432 кримінальні справи, у тому числі - 6570 подань задоволено, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав -30 справ;

 

З інших передбачених законом підстав:  

-у 2011р. розглянуто - 202 справи, у тому числі задоволено - 191 подання про звільнення від кримінальної відповідальності. Стосовно - 194 осіб винесено постанови про звільнення від кримінальної відповідальності і стосовно - 11 осіб винесено постанови про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності. У залишку нерозглянутих на кінець звітного періоду залишилось – 13 справ;

-у 2012р. розглянуто - 145 справ, у тому числі задоволено - 129 подань про звільнення від кримінальної відповідальності. Стосовно - 111 осіб винесено постанови про звільнення від кримінальної відповідальності і стосовно - 6 осіб винесено постанови про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності. У залишку нерозглянутих на кінець звітного періоду залишилось – 8 справ;

 Порівняння  кількості розгляду кримінальних справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності за період 2011 та 2012р.р. показало, що найбільше до судів надходило і було розглянуто, як у 2011р так і у 2012р. кримінальних справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності щодо невстановлених осіб, які вчинили зло чинили та щодо встановлених осіб, які вчинили злочини.

 

Окрім наведених підстав звільнення осіб від кримінальної відповідальностікримінальний закон також передбачає звільнення від кримінальної відповідальності, які у звіті віднесені до інших підстав: 

- у зв’язку з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця (ст.17КК України) далі КК; - у зв’язку з актами амністії та помилування (ст.ст.85-87КК), але за своєю юридичною природою амністія і помилування є водночас і видами звільнення від покарання;

- у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.97КК);

- спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності та умови їх застосування,  передбачені нормами Особливої частини кримінального закону:

* ст.111 ч.2КК – Державна зрада,

*ст.114 ч.2 КК – Шпигунство,

*ст.175 ч.3КК - Невиплата заробітної плати, стипендії пенсії чи інших установлених законом виплат,

*ст.212 ч.4КК – Ухилення від сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів,

*ст.255 ч.2 КК - Створення злочинної організації,

*ст.258 ч.5КК - терористичний   акт;
          *ст.260 ч.6 КК - Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань,

*ст.263 ч.3КК – Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами,

          *ст.289 ч.4 КК – Незаконне заволодіння транспортним засобом,       

          *ст.307ч.4КК - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або  їх аналогів, 

         *ст.309 ч.4 КК – Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мити збуту,

         *311ч.4 КК – Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання прекурсорів,

         *ст.369 ч.3 КК – Давання хабара.

  

Переважна більшість місцевих судів зазначили, що при розгляді кримінальних справу випадках звільнення від кримінальної відповідальності проблемних питань у суддів не виникало.  

 Між тим, підчас вивчення судової практики місцевих судів було встановлено, що окремі суди допускали помилки при розгляді справ по яких заявлялись клопотання про закриття справ та звільнення осіб від кримінальної відповідальності. В якості приклада можна навести кримінальну  справу, розглянуту Купянським міськрайонним судом Харківської області за обвинуваченням Г.В.П. за ч.3 ст.286 КК України. 

(Далі при зазначені статей кримінального і кримінально-процесуального кодексу України буде вказано тільки КК і КПК).

  

Так, при судовому розгляді зазначеної справи суд при наявності заявленого підсудним Г.В.П. та його захисником клопотання про закриття  кримінальної справи та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, такого рішення не прийняв і 21.12.2011р.незаконно в порушення вимог ст.ст.11-1,282 КПК постановив по справі обвинувальний вирок.  

 

Ухвалою апеляційного суду від 15.03.2012р. цей вирок було скасовано та провадження по справі закрито з підстав п.4 ч.1 ст.49 КК – у зв’язку  із закінченням строків давності. Приймаючи таке рішення, апеляційна інстанція в ухвалі зазначила, що «відповідно до положень ст.49 КК особа  підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєного нею злочину до набрання вироком законної сили пройшли певні строки давності та особа не ухилялась від слідства  і  суду та не скоїла нового злочину середньої, тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. З урахуванням положень ст.5 КК, строк притягнення Г.В.П. до кримінальної відповідальності за діяння, в якому він обвинувачується підлягає  обчисленню , виходячи із санкції ч.3 ст.286 КК  у редакції с від 15.04.2008р., яка передбачає покарання у виді позбавлення волі строком  до 10 років. Давність притягнення Г.В.П.  до кримінальної відповідальності за скоєння ним цього злочину визначається згідно положень  ч.4 ст.12 і п.4 ч.1 ст.49 КК  -10 роками. Підсудний не ухилявся від суду та іншого злочину за цей час не скоїв. Тому строк притягнення Г.В.П. до кримінальної відповідальності за злочин, який він скоїв 03.05.2001р. закінчився 03.05.2011року. На цій підставі із врахуванням вимог ст. 376 КПК, вирок стосовно Г.В.П. скасовано  та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.286 КК  із закриттям справи у зв’язку із закінченням строків давності.    

  

Другим прикладом  допущення судом 1 інстанції помилки  при прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки трудовому колективу  на підставі ст.47 КК    є справа за обвинуваченням за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК  Т.Л.О.

 

Постановою  Первомайського міськрайонного суду від 01.08.2012р. провадження по цій справі було закрито, а   обвинувачену Т.Л.О. звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки трудовому колективу. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.11.2012р. дану постанову було скасовано, а справу направлено на новий розгляд з  підстав того, що  статтею 47 КК не передбачено закриття  провадження по справі з передачею особи на поруки  у випадку скоєння особою кількох злочинів, яку створюють реальну сукупність. Крім того, згідно ч.3 ст.7, ч.3 ст.7-1, ч.1 ст.282 КПК, а також роз’яснення, п.2 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 23 .12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», рішення про закриття справи з передачею особи на поруки приймається судом за умови, якщо особа не заперечує проти закриття справи на цій підставі. З протоколу ж судового засідання видно, що  суд 1 інстанції міркування Т.Л.О. по цьому питанню не зясовував.

Таким чином, зазначену постанову суду, як  таку що суперечить вимогам закону апеляційною інстанцією було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд. ( рішення судів додаються)

 

4. Особливості звільнення від кримінального покарання та підстави його застосування.

 

Звільнення від покарання та його відбуванняя – це передбачені законом про кримінальну відповідальність обставини незастосування судом до особи, що вчинила злочин покарання чи припинення його  подальшого відбування.  

За наявності визначених у кримінальному кодексі України підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково  звільнена від покарання за вчинене.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання застосовується тільки судом (крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування – (ч. 1 ст.74 КК ). 

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) чи недоцільним (давність виконання обвинувального вироку).

 

Кримінальний кодекс України передбачає різні види звільнення від покарання. Частіше за все їх об’єднують у дві групи:  

 

- звільнення умовне і звільнення безумовне.   

 

До умовного звільнення від покарання належить: звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст.75-79КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81КК), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до  трьох років (ст.83). До безумовного звільнення належить звільнення  від покарання за ч.4 ст. 74 і ст.49 КК, звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК), заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст.82 КК), звільнення від покарання за хворобою (ст.84 КК).

Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом’якшує призначене особі покарання (частини 2,3 ст.74) . Конституція України (ч.1 ст.58 та Кримінальний кодекс ст.5) встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом’якщують або скасовують відповідальність особи. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним  чинності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом’якшує карність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.  

Амністія і помилування частіше за все носять безумовний характер, хоча можуть бути (особливо амністія) й умовним. Відповідно до ч.4 ст.74 КК  особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що вона вже не є суспільно небезпечною, а відтак, що до неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Тому оцінка судом особи винного відіграє тут вирішальну роль. Для визнання особи такою, що більше не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею злочину вона поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці. Це повинно мати місце протягом відносно тривалого часу. 

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом.  Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається  винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується судом від імені держави. Звільнення від покарання з підстав зазначених в ч.4 ст.74 КК, є правом, а не обовязком суду і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання,у цьому разі визнається такою, що не має судимості (ч.3 ст.88КК).

 

5. Аналіз статистичних даних по розглянутим судами справам у випадках звільнення від кримінального покарання за видами звільнення від покарання. 

Згідно  даних статистичних звітів Форми №1 Розділ 3,8 за 2011рік, Форми № 1,Розділ 4,9 за 2012рік та Форми№1-1 Розділ 3,6 з 20.11.2012р по 31.12.2012р.

у 2011 році  місцевими судами м. Харкова і Харківської області всього було звільнено від відбування основного покарання – 7343 особи, у тому числі з випробуванням – 7244 особи, а внаслідок застосування Амністії - 49 осіб. (Розділ-3 гр.16,17,18) 

У 2012 році місцевими судами всього було звільнено від відбування основного покарання – 7 279 осіб, у тому числі з випробуванням - 7186 осіб, а внаслідок застосування Амністії  - 67 осіб (Розділ 4 гр.15,16,17)  Відповідно до даних звіту Форми 1-1.Розділ 3 за новим КПК в період з 20.11.2012р. 31.12.2012року звільнено від покарання та від відбування покарання усього - 20 осіб і всі - 20 осіб з випробуванням.   

 

Таким чином, у 2012 році місцевими судами було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням7206 осіб.   

 

У порядку виконання судових рішень, згідно даних звітів Форми№1 Форми№1-1 Розділів 9,6 місцеві суди у 2011 році розглянули - 2101 справу і умовно-достроково (ст.81КК) звільнили від відбування покарання – 2091 особу, з них 19 осіб неповнолітніх.

У 2012році  місцевими судами було розглянуто - 2003 справи щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання  і в період з 20.11.2012 по 31.12.20912р. розглянуто -192 справи за результатами розгляду яких –1990 +175  осіб (за новим КПК) звільнено  від відбування покарання, у тому числі і неповнолітніх, кількість яких  окремо у звітах не вказано. Зазначено тільки загальну кількість -80 +5 (за новим КПК) неповнолітніх  звільнених від покарання за усіма видами покарання. Тобто, у 2012 році умовно-достроково звільнено від відбування покарання - 1165 осіб, у тому числі і неповнолітніх.

 У 2011році місцеві суди розглянули - 198 кримінальних  справ з клопотаннями про заміну засудженим невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням (ст.82 КК), за результатами розгляду яких - 197 особам було замінено невідбуту частину покарання більш м’яким. 

 У 2012 році  місцевими судами розглянуто 318 +22 (за новим КПК), а всього - 340  справ зазначеної категорії, за результатами розгляду яких - 317 +20 (за новим КПК), всього - 337 засудженим  задоволено клопотання про заміну невідбутої ними частини покарання більш мяким покаранням.

 

Всього 1 кримінальну справу у 2011році розглянув Лозівський міськрайонний суд з питання  про звільнення від відбування покарання  вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років (ст.83 КК )  і задоволив клопотання та 12 справ розглянули місцеві суди – про звільнення жінок від покарання або заміну його більш м’яким згідно з ч  4 ст. 83 КК . Всі клопотання стосовно 12 осіб засуджених судами задоволені.   

У 2012 році у Розділі 9 Звіту Форми№1 «Провадження справ щодо розгляду питань у порядку виконання судових рішень», окремо не передбачено вище зазначену категорію справ, зазначено тільки у строчці 17 загальну кількість  - 616 звільнених жінок за  основними видами звільнення від покарання.

Відповідно ж даних Звіту Форми №1-1, Розділ 6 за  період  з 20.11.2012р по 31.12.2012р. передбачено розгляд такої категорії справ як звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, однак,  за вказаний період жодної справи суди не розглядали.  У строчці 25 вказаного звіту також наведено загальну кількість розглянутих справ - 34 та кількість - 31 звільнених  жінок за  основними видами звільнення  від покарання. 

 

У 2011році місцевими судами розглянуто – 65 справ за поданнями про звільнення від покарання за хворобою (ст.84КК) за результатами розгляду яких - 61 засудженого було звільнено від покарання за хворобою.  Протягом 2012 року місцеві суди розглянули - 56 +15 справ  (за новим КПК), а всього - 71 справу   за поданням (клопотанням) про звільнення від покарання за хворобою, за результатами розгляду яких задоволено - 52 +12 (за новим КПК ), а всього - 44 засуджених були звільнені від покарання  у зв’язку із тяжкою хворобою.

 

На підставі Закону України про Амністію (ст.ст.85,86 КК ) у 2011році місцеві суди розглянули - 1406 кримінальних справ за  клопотаннями про її застосування і звільнили від покарання - 1316 засуджених осіб.

 У 2012році  місцеві суди розглянули всього  - 21 справу зазначеної категорії і задовольнили клопотання про звільненні від покарання – 19 осіб. 

 

 Впродовж 2011 та 2012року місцеві суди м. Харкова і Харківської області не розглядали справ  про  звільнення від відбування  покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК).

 

 Аналіз наведених статистичних даних в порівнянні за два останніх роки  показав тенденцію до зменшення у 2012році майже всіх показників щодо кількості розглянутих судами справ і кількості осіб звільнених від відбування покарання.

 Щодо кількості осіб звільнених від покарання за видами звільнення від покарання, то найбільше місцеві суди звільняли засуджених від покарання з випробуванням  на підставі застосування ст.ст. 75-79 КК України.

 

У порядку виконання судових рішень місцеві суди найбільше розглянули справ  щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і найбільше умовно-достроково звільнили засуджених від відбування покарання. Так, у 2011 році судами умовно-достроково було звільнено - 2091 засудженого у 2012 році - 1165 засуджених. У 2011 році також значна кількість осіб була звільнена від покарання на  підставі Закону України  «Про Амністію» - 1316 засуджених  (у 2012р19  осіб).

 

 

6. Проблеми  та випадки неправильного застосування судами окремих видів звільнення від покарання. 

 

           Проблеми, які виникають у суддів місцевих судів при призначенні покарань та звільненні від відбування покарання в основному стосуються  недодержання суддями вимог ст.ст.65, 66 КК , Постанов Пленумів ВСУ №7 від 24.10.2003р. зі змінами внесеними ППВСУ №18 від10.12.2004р., №8 від 12.06.2009р., №11 від 06.11 2009р. «Про практику призначення судами кримінального покарання та окремих положень інших постанов Пленуму ВСУ щодо практики застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності та звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.  

          Вивчення судової практики місцевих судів показало, що найчастіше суди першої, а в деяких випадках і суд апеляційної інстанції допускають помилки при застосуванні вимог ст. ст.75-79 КК .     

       Наприклад, вироком Куп’янського  міськрайонного суду від 12.01.2012р. С.М.В. засуджено за 2 ст.309 КК до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК на підставі якої засудженого звільнено від відбування призначеного  покарання  з іспитовим строком 2 р з випробуванням  на підставі п.3 ч.1 ст.76КК.

Апеляційним судом Харківської області було скасовано  цей вирок в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку від 05.04.2012р., яким С.М.В. призначено покарання за ч.2 ст.309 КК  у виді 2 років позбавлення волі. Причиною скасування даного вироку апеляційна інстанція зазначила не виконання судом 1 інстанції вимог ст.65 КК.

При призначені покарання із застосуванням ст.ст. 75,76 КК суд належним чином не врахував конкретні обставини справи, а саме велику кількість вилучених у засудженого наркотичних засобів,а також дані, які характеризують засудженого, який згідно ст.89 КК не має судимості, однак у минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних, у тому числі тяжких злочинів. З матеріалів справи, а також показань самого С.М.В., які він давав у апеляційному суді слідує, що він з 2005р.розлучений, довгий час мешкає один, офіційно не працює, існує за рахунок випадкових заробітків. Його дочці М. у березні 2012р минуло -18 років. Останні 7 років вона проживала окремо з матірю у Донецькій області. На іі утримання С.М.В. не направляв гроші більше 2 років.  

 

За таких обставин колегія суддів вважала необгрунтованним посилення суду 1 інстанції на наявність на утриманні С.М.В. неповнолітньої дитини та помилковим висновок щодо можливості його виправлення без відбування покарання та невірного рішення суду про звільнення С.М.В. від відбування покарання.  

Прикладом неправильного застосування апеляційним судом закону про звільнення засудженого від покарання може бути справи також розглянута Куп’янським м/р судом за обвинуваченням за ч.1 ст.119 КК  Л.О.І. 

Вироком Куп’янського м/р суду Харківської області від 14.12.2011р. Л.О.І за ст.119 ч.1 КК  призначено покарання у виді -3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у  кримінально-виконавчій установі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29.03.2012р. зазначений вирок  в частині призначеного покарання змінено. На підставі ст.75 КК  звільнено Л.О.І. від призначеного йому покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку - 3 роки. Відповідно до ст.76 КК на Л.О.І. покладено обов’язок  не виїжджати   за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися  для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

Підставою для прийняття такого рішення колегія суддів апеляційного суду в ухвалі вказала, що судом 1 інстанції не були враховані дані, які свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання а саме, що засуджений притягується до кримінальної відповідальності вперше щиросердечно розкаюється,  частково відшкодував заподіяну шкоду потерпілій працевлаштований, має позитивну характеристику з місця роботи та помешкання, колектив заявляв клопотання про передачу засудженого на поруки та інші обставини Все це і стало причиною зміни вироку та застосування стст.75,76 КК.  

Але при перевірці за скаргою прокурора даної кримінальної справи Вищим спеціалізованим судом України, враховані апеляційної інстанціїпосиленнядля застосування ст.ст.75,76 КК  визнано безпідставним, оскільки судом 1 інстанції було враховано ці дані та призначено засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.119 ч.1 КК.

Більш того, при перевірці справи касаційна інстанція встановила, що Л.О.І. свою вину в інкримінованому злочині не визнав та не розкаявся, повністю заподіяну шкоду не відшкодував і що в результаті його дій настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про неправильність застосування кримінального закону у зв’язку з чим ухвалу апеляційного суду щодо Л.О.І. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд.

05.03.2013р. Ухвалою апеляційного суду Харківської області  вирок Куп’янського м/р суду від 14.12.2011р. стосовно Л.О.І. залишено без змін.

Ще один випадок порушення апеляційним судом вимог ст.ст.50, 65.75 КК  мав місце при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням за ч.2 ст.309 КК України Т.В.В.   

Так, вироком Купянського м/р суду від 24.01 2011р. Т.В.В. було засуджено за ч.2 ст.309 КК і призначено покарання  -3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК на підставі чого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. 

Апеляційний суд Харківської області  05.05.2011р., перевіривши дану справу своїм вироком  скасував вирок суду 1 інстанції в частині призначеного  Т.В.В. покарання та призначив йому покарання - 3 роки позбавлення волі. Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд при призначенні покарання  не в повному обсязі врахував вимоги ст.ст.65,75 КК та помилково дійшов висновку про те, що виправлення Т.В.В. можливо без відбування покарання з випробуванням. Мотивуючу свій висновок, апеляційний суд також у вироку посилився на те, що тяжкість вчиненого Т.В.В. незаконного придбання, виготовлення та  зберігання без мети збуту наркотичного засобу – канабісу вагою 1964,0816 гр.  у великому розмірі, свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки вчиненого Т.В.В. злочину, а тому виправлення останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.

В подальшому Вищим спеціалізованим судом України було встановлено, що наведені у вироку суду 1 інстанції обставини свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання, а судом апеляційної інстанції неправильно застосовано кримінальний закон при розгляді даної справи та порушено вимоги ст.ст.50,65,75 КК, при цьому  не враховано особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, є єдиним годувальником двох малолітніх дітей і дружини, пройшов курс лікування  від наркоманії, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся. В ухвалі також зазначено що ступінь тяжкості злочину була врахована судом 1 інстанції при призначені засудженому виду і строку покарання  і не може бути єдиною підставою для висновку про неможливість виправлення особи без відбування покарання.

Враховуючи зазначене та що інших мотивів на обґрунтування свого висновку про безпідставність застосування  до Т.В.В. положень ст.75 КК   апеляційний суд не навів, Колегія судів ВССУ не погодилась  з призначеним апеляційним судом покаранням без застосування ст.75 КК та змінила вирок АСХО, застосувавши до Т.В.В. ст.ст.75,76 КК  і звільнила його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

 ( вироки,ухвали всіх зазначених судів додаються).

         Прикладом  неправильного застосування місцевим судом кримінального закону, а саме ст.75КК та призначення засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості злочинів та особам засуджених є справа за обвинуваченням Л.І.А. за ст.ст.185 ч.2,186 ч.2КК, Т.О.В. за ст.ст.185 ч.289 ч.2 КК, К.В.В. за ч.2  ст185 КК України.  Так, вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 31.10.2011р. Л.І.А. і Т.О.В. остаточно  призначено покараня - 5років позбавлення волі із застосуванням ст.75,76 КК, а  К.В.В. - 4роки позбавлення волі також і застосуванням ст.ст. 75,76 КК  і всіх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком по 3 роки першим двом і останньому -2 роки. Дана справа в апеляційному порядку не розглядалась. 

У касаційній скарзі та доповнені до неї прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засуджених та правильності кваліфікації їх дій, ставить питання про скасування постановленого вироку у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, яке виразилось у безпідставному звільнені засуджених Л.І.А. та Т.О.В. від призначеного судом покарання на підставі ст .75 КК, а також у зв’язку з порушенням ст.65 КК та норми процесуального закону, а саме ст.93 КПК при стягненні  із засуджених витрат  за проведення судових експертиз. 

Перевіривши матеріали справи  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвалою від 09.10. 2012р. вирок Нововодолазького районного суду Харківської області  стосовно Л.І.А. та Т.О.В. скасувала і справу в цій частині направила на новий судовий розгляд та змінила вирок щодо засудженого К.В.В. в частині розподілу судових витрат, з якого суд постановив стягнути витрати з порушенням ч.2 ст.93 КПК.

 Колегія погодилась з доводами прокурора щодо м’якості призначеного покарання та неправильного застосування кримінального закону ст.75КК до засуджених Л.І.А. та Т.О.В., зазначивши в Ухвалі, що суд 1 інстанції при призначенні покарання достатньою мірою не врахував кількості епізодів злочинної діяльності, вчинених засудженими у стані алкогольного сп’яніння, а також вчинення Л.І.А. і Т.О.В. злочинів, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких, та їх негативних характеристик за місцем проживання. Крім того, що Т.О.В., будучи тричі судимим, у тому числі й за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК, на шлях виправлення не став і вже 08.07.2011р. повторно вчинив злочин, передбачений ч.2 цієї ж ст.289 КК, в той час, коли кримінальна справа за його обвинуваченням у вчиненні злочину за ч.2 ст.185 КК, знаходилась на розгляді у місцевому суді, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення. А також зазначила, що суд належним чином не врахував  і даних протиправної поведінки Л.І.А. в минулому, яка хоча й не має юридичного значення, проте характеризує його як особистість.

Майже  аналогічні  випадки неправильного застосування ст.75 КК допускались і суддями Люботинського міського суду Харківської області.

Так, по справі за обвинуваченням  за ч.1 ст.263 КК А.А.М. апеляційна інстанція за результатами перевірки вироку Люботинського міського суду від 16.05.2012р.винесла новий вирок, яким  скасувала його з підстав необґрунтованого застосування ст. 75 КК, що виразилось у невиконанні судом 1 інстанції вимог ст.65 КК і призначенні А.А.М необґрунтовано м’якого покарання, яке не відповідало ступеню тяжкості скоєного злочину особистості винного. Крім того, судом було не вірно призначено покарання за ст.71 КК України за сукупністю вироків., тому що зазначений злочин А.А.М. скоїв у період іспитового строку, призначеного вироком від 27.09.2011р., згідно з яким він був засуджений за ч.3 ст.185 КК до 3-х років позбавлення із застосуванням ст. 75 КК, на підставі якої звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. У зв’язку  з вище викладеним встановлено, суд не мав підстав,  при застосуванні  правил ст. 71 КК, для призначення підсудному А.А.М. покарання із застосуванням ст.75 КК України. Справа також розглядалась ВССУ, за результатами розгляду якої, вирок апеляційного суду залишено без змін.

 По справі за обвинуваченням К.М.М. за ч.2 ст.307 КК, Люботинським міським судом Харківської області  21.03.2012р було винесено вирок та призначено покарання у виді - 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК, на підставі чого засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Вироком апеляційного суду Харківської області від 24.07.2012р. вирок  цього  суду був скасований в частині призначеного покарання у зв’язку  із тим, що судом 1 інстанції не були враховані тяжкість злочину та обставини скоєння злочину, тобто неправильно застосована ст.75 КК.  К.М.М призначено покарання за ч.2 ст.307 КК – 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві особистої власності.

При розгляді даної справи Вищим спеціалізованим судом України вирок апеляційного суду було змінено з підстав порушення вимог ч.1 ст.365 КПК, суд вийшов за межі апеляції прокурора.  В зв’язку із чим ВССУ ухвалив, К.М.М. вважати засудженим  до визначеного апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без  конфіскації майна та із застосуванням ст.ст. 75,76 КК з іспитовим строком 3 роки.

 Під час узагальнення встановлений один факт скасування апеляційним судом Харківської області вироку місцевого суду у зв’язку із неправильним застосуванням ст. 75 КК і не застосуванням ст.76 КК при засудженні громадянина Російської Федерації.

Так, вироком Дергачівського районного суду Харківської області  від 11.10.2012р. було засуджено К.Д.В. громадянина РФ за ч.2 ст.15, ч2 ст.305 КК  до 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та на підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. При цьому суд не поклав на  засудженого К.Д.В. обов’язки, передбачені ст. 76 КК, мотивуючи тим, що засуджений являється громадянином  РФ, де постійно мешкає, а згідно із Законом України №336/95 від 22.09. 1995р. «Про приєднання України до Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими чи умовно звільненими правопорушниками» даний вирок підлягає виконанню на території Російської Федерації.

Між тим, звільнивши на підставі ст. 75 КК К.Д.В. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком з вказівкою на виконання вироку на території Р.Ф., суд 1 інстанції не звернув уваги, на те, що Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками» від 1964р., Російською Федерацією до теперішнього часу  не підписана і не  ратифікована, що робить  завідомо  неможливим виконання на території цієї країни вироку в частині нагляду за поведінкою засудженого та у випадках, передбачених ст.78 КК, направлення його для відбуття призначеного покарання або призначення покарання за сукупністю вироків.

 

 Ухвалою апеляційного суду 25.12.2012р. вирок   Дегачівського районного суду Харківської області стосовно К.Д.В. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

 

Прикладом допущення   місцевим судом суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону при  розгляді справи за поданням щодо умовно-дострокового звільнення, що потягло за собою скасування постанови суду,  є кримінальна справа обвинуваченням за ст.164 ч.1 КК  Н.М.І. Так, 11.07.2012р. Харківський місцевий суд Харківської області, розглянувши матеріали Хролівського виправного центру УДПтСУ в Харківській області (№140) з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого Н.М.І., в задоволенні подання відмовила на підставі того , що за час відбування покарання Н.М.І. своєю поведінкою, ставленням до праці виправлення не довів.

 

Засуджений Н.М.І. вважаючи, що суд необґрунтовано відмовив в умовно-достроковому звільненні, оскаржив дану постанову до апеляційного суду Харківської області. Ухвалою апеляційного суду  від 02.10.2012р. апеляцію засудженого було задоволено частково, а  постанову Харківського районного суду скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.  Приймаючи рішення про скасування постанови суду, апеляційна інстанція зазначила, що вона винесена з суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та не може бути визнана законною з наступних підстав:

 

- в постанові суд посилається на показання засудженого та представника адміністрації виправного центру, які вони надавали в судовому засіданні, при тому, що про їх участь в суді  в постанові не зазначено; 

- згідно протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі(а.с.10), справу було розподілено судді 11 липня 2012р., в той же день ним була й винесена ця постанова, а документи, що свідчили б про виклик в судове засідання учасників судового процесу, в матеріалах справи відсутні;

- в матеріалах справи відсутній й протокол судового засідання, ведення якого є обов’язковим, що відповідно до п.10 ч.2 ст. 370 КПК є грубим порушенням кримінально-процесуального закону;

- посилюючись на несплату аліментів засудженим, суд не обґрунтував, яким чином даний факт, який окрім всього іншого не підтверджений  відповідними документами та належним чином не перевірений судом, свідчить про те, що за час відбування покарання своєю поведінкою і ставленням до праці Н.М.І. виправлення не довів, інших мотивів, за яким суд відмовив у задоволенні подання, в постанові не наведено;

- при розгляді справи суд в порушення вимог ст.257 КПК безпосередньо не дослідив  документи, які були залучені до подання та не врахував їх при винесенні постанови, згідно подання Н.М.І. працевлаштований на птахофермі «Зоря» (а.с.9), довідки ж про його доходи не надані до суду, судом не перевірено, чи мав засуджений об’єктивну можливість виконувати зобов’язання по сплаті аліментів та з яких причин не погашав зазначену заборгованість.  

 

16.10.2012р. постановою Харківського місцевого суду подання адміністрації Хролівського виправного центру №140 та спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області було задоволено - засудженого Н.М.І. звільнено умовно–достроково від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Куп’янського м/р суду від 06.08.2008р. на не відбутий строк 07 місяців 22 дня.

 

Підводячи підсумки проведеного узагальнення, можна зробити висновок, що судді місцевих та апеляційного судів Харківської області в цілому  правильно і відповідно до вимог чинного законодавства застосовують норми матеріального і процесуального права при розгляді справ про звільнення засуджених від кримінальної відповідальності і кримінального покарання.

Щодо наведених помилок, які були допущені  суддями місцевих судів та апеляційного суду при розгляді справ зазначеної категорії то вони носять не розповсюджений характер, а в окремих випадках і спірний характер з огляду на ухвалені по ним рішення ВССУ.  

 

Законодавчого врегулювання випадки невірного застосування суддями норм КК  і КПК України не потребують, тому що помилки допускались в основному  й  за неуважності або невірного тлумачення  закону, що в подальшому недопустимо.

 

 

Узагальнення підготовили:

 

      Суддя судової палати у кримінальних  

     справах апеляційного суду    Харківської області                                О.П.Виноградова 
  
     У співпраці з відділом статистики  

     та узагальнення судової практики АСХО                                                 Л.Ф Лунга 


 
 
Судовий збір
Контакти
Розклад роботи
Лічильник установи
До уваги суддів та працівників апарату Донецької та Луганської областей
XII позачерговий з'їзд суддів України
Стратегічний план розвитку
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook

© 2002-2013 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру