Історична довідка суду

ПРОПОНУЄМО ДО ВАШОЇ УВАГИ

КОРОТКУ ІСТОРИЧНУ ДОВІДКУ

АРХІТЕКТУРНОЇ БУДІВЛІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У середині  XVIII століття за рікою Харків на південно-східній околиці міста Харкова починають селитися відставники слобідських полків. Дану місцевість назвали Захарківською козачою слободою та захистили від ймовірних нападів супротивника дерево-земляним форштадтом.  Наприкінці XVIII століття оборонні споруди, за повною відсутністю потреби в них, знесли, що дало можливість проложити декілька нових вулиць та влаштувати площу, яку відразу стали використовувати для урочистих заходів, і тому назвали Парадною. Після розширення в 1858 році церкви Архангела Михаила площу перейменували в Михайлівську. Ще одна зміна назви на Скобелєвську площу відбулася в 1882 році на честь та у зв’язку з трагічною кончиною героя Русько-Турецької війни 1877-1878 років генерала Скобелєва.

 
        Починаючи з 20-х років XIX століття периметр Скобелєвської площі почали забудовувати кам’яними домами, які без суттєвих змін збереглися до сьогодення. Слід відзначити, що виграшне положення між двома крупними міськими магістралями – Московською вулицею (нині Московський проспект) та Зміївською вулицею (нині проспект Гагаріна) і досить значні розміри створювали привабливу можливість для зведення на території площі величної споруди. 

В 1894 році місцеві органи юстиції визнали за доцільне побудувати будинок значних розмірів для розміщення судових установ міста Харкова. На потреби проектування та будівництва держава попередньо передбачала асигнувати близько 500 тис карбованців. Міська дума спочатку рішуче відмовила виділити місце для Будинку судових установ на Скобелєвській площі, тому що цінувала її, як найбільший резервуар свіжого повітря в межах міста. Натомість, думські засідателі запропонували під будмайданчик частину Вознесенської площі неподалік від Вознесенського храму. І тільки після тривалих переговорів місцева влада пішла на поступки і з превеликим небажанням відвела ділянку в 2500 саженів на Скобелєвській площі. Ця ділянка заздалегідь забезпечувала майбутній будівлі острівний принцип розташування з чудовим оглядом з усіх боків.

«В лето 1899 сентября 26 дня в царствие императора Николая ІІ, в бытность Министром юстиции стас-секретаря Н.В. Муравьева, архиепископа Харьковского Амвросия, харьковского губернатора гофмейстера Г.А.Тобизена, ст.председателя судебной палаты А.А.Чернявского, прокурора судебной палаты А.А.Давыдова, председателя окружного суда И.В.Делярова, председателя съезда мировых судей М.И.Ильинского, городского головы И.Г.Голенищева-Кутузова, заложено сие здание. Возведенное зодчим академиком архитектуры А.Н.Бекетовым», - так написано в газеті «Южный край» в вересні 1899 року. Саме момент закладення в основу будівлі пам’ятної дошки з таким текстом відображений на фотознімку.   

Момент закладання пам’ятної дошки в основу будівлі

                     Судових Установ, 1899 рік

В 1899-1902 роках за проектом академіка архітектури О.М. Бекетова при участі архітекторів Ю.С. Цауне  і  В.Б. Хрустальова на Скобелєвській площі побудували Будинок судових установ, який на той час за корисною площею приміщень у 1570 саженів став самою  крупною будівлею міста Харкова. На трьох поверхах було розташовано 107 кімнат. На будівництво казна витратила разом з обладнанням та меблюванням понад 650 тисяч  карбованців.

Олексій Миколайович Бекетов,

1900 рік

Важливою подією в історії будівництва будівлі Судових Установ стало урочисте відкриття 30 листопада1903 року та його освячення.

В одній з вітальних телеграм з нагоди освячення будівлі зазначалося: «… да будут в новом здании сохранены заветы прежних деятелей, которые в старом здании, среди ветхих и разрушающихся стен доблестно проводили начала нового суда и всегда являлись оплотом справедливости, правды и милости».

Освячення проводив архієпископ харківський Арсеній.

В день освячення будівлі Судових Установ, 1903 рік

Після Жовтневої революції  1917 року в будинку розміщувалися військові установи, в яких служило багато видатних полководців радянського періоду. У 1922 році знову змінилася назва адреси будинку, тому що площу перейменували начесть загиблого начальника харківської Червоної гвардії та члена військової ради Донецько-Криворіжської республіки М.О.Руднєва. В 20-х роках ХХ століття за проектом О.М.Бекетова добудували крила, які утворили третій внутрішній двір з проїздом до нього.

В роки Великої Вітчизняної війни будівля отримала значні пошкодження, а праве крило головного фасаду було зруйновано дощенту. У 1946 році Головний архітектор міста Харкова О.М. Касьянов і Гоовний архітектор Харківської області В.М. Орехов дали розпорядження на її відновлення, значну надбудову в центральній частині та установку високого шпилю з нержавіючої сталі. Але, врешті-решт взяв гору здоровий глузд, і на конкурсній основі переміг проект реставрації П.Є. Шпари та Д.Р. Торубаоова, який не передбачав недоречної надбудови зі шпилем, і максимально зберігав авторські задумки відносно об’ємно-просторової композиції та декоративного оздоблення екстер’єру та інтер’єрів. Реставрацію успішно здійснили в 1946-1954 роках. Певний інтерес має той факт, що в процесі робіт для бригади штукатурів виготовляв шаблони та давав рекомендації майстер Степан Васильович, який штукатурив цей будинок ще під час будівництва в 1899-1902 роках. Одного дня він помер від гострої серцевої недостатності прямо на лісах, з інструментом в руках. На превеликий жаль, історія не донесла до нас фамілії цієї чудової людини.

В пострадянський період Будинок Судових Установ знов стали використовувати за первісним призначенням. На даний час його користувачем є Апеляційний суд Харківської області.

При створенні проекту будівлі академік архітектури О.М. Бекетов використав відомий ще з часів античності принцип пропорціювання за допомогою рівностороннього трикутника. Таким чином, в площину центрального ризаліту головного фасаду точно вписується рівносторонній трикутник, основа якого дорівнює ширині виступаючий частини, а вершина в точності збігається з висотою центральної частини будівлі по осі симетрії. Крім того, діагоналі всіх віконних прорізів паралельні бічним сторонам даного трикутника.

Будівля Судових Установ

Обємно-просторова композиція всієї споруди дещо асиметрична, але складається з двох цілком симетричних об’ємів – Ф-подібного в плані головного корпусу 1899-1902 років, та С-подібної в плані прибудови 20-х років ХХ століття. Архітектурне рішення екстер’єру також є поєднанням симетричного головного та симетричного тильного фасадів з асиметричними боковими фасадами.

Головний фасад відрізняється парадністю композиції, численністю та пишністю елементів декоративної пластики. Високий гладкий цоколь бурого кольору, масивний руст і стандартні прямокутні віконні прорізи створюють візуальну ілюзію великої масивності стіни першого поверху. Другий поверх від першого відокремлює карниз класичного профілю з водозливом із покрівельного заліза. На рівні другого поверху високі полуциркульні віконні прорізи із значною площею скління прикрашені наличниками складної конфігурації з замковими каменями трапецієподібної форми. Прямокутні віконні прорізи на третьому поверсі мають значно менші розміри, ніж викна першого та другого поверхів. Їх підвіконний простір прикрашено горизонтальними рельєфними поясками та композиціями з ліпних вінків і гірлянд.

Центром композиції головного фасаду є масивний ризаліт. Ритмічне вертикальне членування ризаліту придають чотири три четвертні канелюровані колони з високими базами і капітелями композитного ордеру. Кути ризаліту закріплені рустованими пілонами, які прикрашені зооморфними макаронами,  круглими ліпними щитами та гірляндами. Замкові камені над вікнами другого поверху теж прикрашені маскарпонами, але не зооформними, а антропоморфними. Між пілонами та крайніми колонами на рівні другого поверху влаштовані два балкони, кожний з яких має металеве коване огородження.

Головний вхід в будівлю з фільончастими дерев’яними дверима обрамляє портал складної конфігурації з декоративними шарами, ліпними гірляндами та іоніками.

Ризаліти на флангах головного фасаду вирішені дещо скромніше. Крім масивних кутових пілонів вони мають лише по дві три четвертні канелюровані колони в модернізованих формах тосканського ордеру. В обох ризалітах між колонами на рівні другого поверху влаштовані великі балкони з кованим металевим огородженням.

Завершують композицію головного фасаду широкий фриз з нечисленними ліпними медальйонами, карниз великого виносу з модульйнами та досить пишно декоровані аттики.

Тильний фасад, як і головний, має симетричну композицію, але оформлений він дуже лаконічно. Три поверхи друг від друга відділяють рельєфні горизонтальні пояски, а простінки між широкими прямокутними вікнами прикрашені рустом. Площина стіни органічно переходить в зовсім гладкий фриз над яким розташовано карниз класичного профілю.

Асиметричні бокові фасади виконані аналогічно друг другу в дзеркальному відображенні. По центру їх входи підкреслюють невеликі ризаліти з трикутними фронтонами та рустованими стінами. Лівий фланг північно-західного фасаду і правий південно-східного фасаду мають більш виразні ризаліти ,які прикрашені масивними кутовими пілонами та пілястрами дещо модернізованого вигляду, а також ліпними композиціями з вінків і гірлянд, широким фризом, карнизом з модульйонами та аттиком. Протилежні фланги демонструють на всіх трьох поверхах лише ряди вікон, рустовані простінки між ними, гладкі фризи і карнизи класичного профілю. Деяку різноманітність вносить, хіба що, розташований на північно-західному фасаді прямокутний в’їзд до великого двору з металевими воротами. Всі фасади поштукатурені, мають охристий фон на якому ефектно білі декоративні елементи.                                                                               

Хол Палацу Юстиції (через дефекти  на оригіналі фотознімку бюст на постаменті  не визначається)

В сучасний наш час на місті постаменту знаходиться статуя богині правосуддя - Феміди.

Система внутрішнього планування будівлі коридорна, з розміщенням приміщень з одного боку. Широкі коридори перекриті склепінням еліптичної форми з розпалубками. Їх освітлюють віконні прорізи на стінах фасадів трьох дворів. Парадний вестибюль веде до просторого холу, який з обох боків переходить у широкі коридори, розташовані вище його рівня і об’єднані з ним одно маршовими сходами. Три зали для судових засідань розміщені у центрі будівлі один над одним. До них з обох боків примикають підсобні приміщення.  Входи до залів обрамовані порталами. Холи прикрашені колонами та перекриті дзеркальними склепіннями.

Зал судових засідань

Перила сходів виконані у вигляді ажурних металевих грат. 

     Будинок судових установ, нині Апеляційний суд Харківської області, побудовано в найкращих традиціях неоренесансну. Масштабна і велична об’ємно-просторова композиція в дусі італійських палаццо в поєднанні зі строгими лініями горизонтального та вертикального членування і витонченим, місцями дещо модернізованим, декором обумовлюють високий художній рівень даної пам’ятки архітектури. Історичне значення будівлі  пов’язано з іменами значної кількості видатних воєначальників.

 Прес-секретар Євгенія Бондаренко