flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення причин скасування та зміна вироків АСХО за 2017

           Узагальнення

судової практики причин скасування та зміни Апеляційним судом Харківської області вироків, ухвалених судами першої інстанції за 2017 рік

 

 

План

ВСТУП

  1. 1. Статистичні дані щодо загальної кількості скасованих та змінених Апеляційним судом Харківської області вироків, ухвалених місцевими судами у 2017 році.
  2. Статистичні данні щодо результатів перевірки вироків за апеляціями та підстав їх скасування.
  3. 3. Аналіз причин скасування апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2017 році.
  4. Висновки та пропозиції.

 

 

ВСТУП

Аналіз судової практики причин скасування та зміни Апеляційним судом Харківської області вироків, ухвалених місцевими судами у 2017 році проведено судовою палатою у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на І півріччя 2018 року.

Під час проведення аналізу вивчались статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області, статистичні дані, надані Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Харківській області щодо кількості оскаржених рішень місцевих судів, статистичні дані і рішення Апеляційного суду Харківської області щодо результатів перегляду цих рішень та причин їх скасування.

Об’єктами дослідження були: рішення Апеляційного суду Харківської області щодо результатів перевірки вироків місцевих судів, а також вироки, які були ухвалені судами першої інстанції, взяті з бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень за 2017 рік.

 

 

  1. Статистичні дані щодо загальної кількості скасованих та змінених Апеляційним судом Харківської області вироків, ухвалених місцевими судами у 2017 році.

Згідно офіційних статистичних даних за 2017 рік, Апеляційним судом Харківської області за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було переглянуто вироків місцевих судів за КПК України (1960р.) стосовно - 36 осіб, за результатами їх перегляду, вироки було скасовано стосовно - 19 осіб, з них жодного виправдувального, вироки – змінено у відношенні 8 осіб і вироки залишено без змін у відношенні -9 осіб.

За результатами перегляду вироків за КПК України (2012р.): всього переглянуто вироків стосовно—1182 осіб, з яких скасовано у відношенні - 407 осіб, з них виправдувальних стосовно - 23 осіб, змінено стосовно - 164 осіб, залишено без змін стосовно – 611 осіб.

Таким чином, загалом апеляційним судом було переглянуто вироків за КПК України 1960р. та за КПК 2012р.у відношенні - 1218 осіб (у 2016 році - 1313 осіб), з яких скасовано стосовно – 426 (у 2016 році – 521 осіб), змінено у відношенні -172 осіб (у 2016 році – 210 осіб), залишено без змін у відношенні – 620 осіб (у 2016 році - 582 осіб).

Порівняння зазначених показників з показниками за 2016 рік, показало, що у 2017 році майже всі показники, окрім залишених без змін, зменшились, а саме: на – 95 осіб загальна кількість переглянутих вироків, на 95 осіб  у відношенні яких вироки скасовано, на – 38 осіб менше змінених і на – 38 осіб більше залишених без змін.

 

 

  1. Статистичні данні щодо результатів перевірки вироків за апеляціями та підстав їх скасування.

Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК України 1960 року, встановлено що причинами їх скасування у першому півріччі 2017 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:

  1. однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства (ст. 368 КПК України) скасовано вироків щодо -4 осіб;
  2. істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України) скасовано вироків стосовно - 9 осіб; у тому числі порушення права обвинуваченого на захист скасовано вироків стосовно - 2 особи;
  3. неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України) скасовано вироків стосовно - 2 осіб;
  4. невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України) скасовано вироків стосовно - 4 осіб.

Після скасування вироків справи стосовно -11 осіб були направлені на новий судовий розгляд та справи стосовно -2 осіб були направлені на додаткове розслідування.

За звітний період жодного вироку не було скасовано з закриттям провадження по справі.

З постановленням нового вироку апеляційна інстанція скасувала вироки у відношенні -6 осіб. У тому числі:

  1. у зв’язку із необхідністю застосування більш суворого покарання у відношенні -4 осіб;
  2. неправильним звільненням засудженого від відбуття покарання у відношенні -2 осіб.

За вказаний період вироки відносно -8 осіб було змінено, в тому числі  з підстав пом’якшення міри покарання без зміни кваліфікації у відношенні -6 осіб.

Відповідно до статистичного звіту Форми 21-1 Розділ 2 Результати апеляційного розгляду за скаргами на вироки (за кількістю осіб)2017 році за КПК 2012 року Апеляційним судом Харківської області було розглянуто справ за скаргами на вироки стосовно - 1182 осіб, змінено у відношенні -164 осіб, залишено без змін у відношенні – 611 осіб.

Усього скасовано вироків у відношенні – 407 осіб, із них виправдувальних у відношенні – 23 осіб, а також із них справи укладені на підставі угод стосовно – 13 осіб.

Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК 2012 року України, встановлено, що причинами їх скасування у першому півріччі 2017 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:

  1. неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) скасовано вироків стосовно – 55 осіб;
  2. невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) скасовано вироків у відношенні -26 осіб;
  3. істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України) скасовано вироків у відношенні -207 осіб; у тому числі кримінальне провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою, скасовано вироків стосовно – 7 осіб;
  4. неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) скасовано вироків у відношенні - 94 осіб;
  5. невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України) скасовано вироків у відношенні - 25 осіб.

При цьому, після скасування вироків справи стосовно – 3 осіб направлені до органу досудового розслідування для здійснення судового розслідування в загальному порядку та стосовно – 10 осіб до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.

За звітний період жодного вироку не було скасовано із призначенням нового судового розгляду з підстав:

  1. ухвалення судового рішення незаконним складом суду;
  2. порушення правил підсудності;
  3. в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано;
  4. судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Скасовано вироків із призначенням нового судового розгляду у відношенні - 277 особи, а також:

  1. здійсненням судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 381 КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою у відношенні – 3 осіб;
  2. здійсненням судового провадження за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою у відношенні – 7 осіб;
  3. здійсненням судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання у відношенні – 13 осіб;
  4. у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції у відношенні – 43 осіб.

Вироки скасовувались із закриттям кримінального провадження стосовно - 8 осіб, а саме:

  1. у зв’язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати у відношенні – 1 особи;
  2. у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у відношенні – 7 осіб.

За звітний період жодного вироку не було скасовано із закриттям кримінального провадження з підстав: 1) у зв’язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 2) у зв’язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 3) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 4) коли потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 6) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Із ухваленням нового вироку скасовано вироків суду стосовно - 109 осіб, у тому числі:

  1. необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення – 1 особи;
  2. у зв’язку із необхідністю застосування більш суворого покарання у відношенні – 51 осіб;
  3. у зв’язку зі скасуванням необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції – 1 особи;
  4. у зв’язку із неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання у відношенні – 56 осіб.

 

 

  1. 3. Аналіз причин скасування апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2017 році.

Вивчення рішень (ухвал та вироків) Апеляційного суду Харківської області, постановлених за результатами перегляду вироків місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, показало, що найбільше скасованих вироків за КПК 1960 року було з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України). За КПК 2012 року найбільше скасованих вироків було з підстав істотного порушення суддями вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК 2012 року).

У 2017 році мав місце випадок скасування Апеляційним судом Харківської області вироку з підстав передбачених п.3 ч.2 ст.412 КПК України  - здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст.381КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.

Із зазначеної підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 1 вирок стосовно -3 осіб, це вирок:

Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (справа №  644/6335/14-к). Вказаним вироком обвинувачених ОСОБА_1 – було визнано винним та засуджено за ч.3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 – було визнано винним та засуджено за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.15 та ч.5 ст. 185, ч. 5 ст.185 КК України, ОСОБА_3 – було визнано винним та засуджено за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.15 та ч.5 ст. 185, ч. 5 ст.185 КК України.

Судом апеляційної інстанції під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що під час ухвалення вироку судом першої інстанції, Орджонікідзевським районним судом Харківської області було порушено вимоги п.3 ч.2 ст.412 КПК України, відповідно до яких судове рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.

Так, 29.11.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 заявив відвід прокурору Лютій С.В. У порушення вимог ст.ст.81 та 83 КПК України цей відвід не був розглянутий взагалі, а 10.03.2016 року продовжено судовий розгляд, а в подальшому і завершено розгляд кримінального провадження з ухваленням вироку за участю прокурора Лютої С.В.

За результатами перевірки цього вироку Апеляційним судом Харківської області, було постановлено ухвалу, якою вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова було скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

З підстав порушення п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою у 2017 році скасовано з призначенням нового судового розгляду – 6 вироків стосовно -7 осіб. Це вироки:

1) Зміївського районного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України (справа № 621/1930/15-к);

2) Первомайського міськрайонного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України (справа № 632/983/16-к);

3) Київського районного суду м. Харкова, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України (справа № 640/10761/13-к);

4) Дергачівського районного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України (справа № 619/352/16-к).

5) Вовчанського районного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України (справа № 617/181/17);

6) Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України (справа №  623/2038/13 -к);

Так, наприклад, вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 14.03.2017 року обвинувачену ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено  від  відбування покарання, якщо вона в період випробування строком на  1 рік не вчинить нового злочину, та виконає обов’язки: буде періодично з’являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, буде повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не буде виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи вирок Вовчанського районного суду Харківської області, встановила наявність порушень  п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України. Так, вироком районного суду від 14.03.2017 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України. Кримінальне провадження розглянуто без участі захисника. У той же час у вироку вказано, що обвинувачена без освіти.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, участь захисника обов’язкова щодо осіб, які внаслідок психічних та фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права.

В апеляційному суді обвинувачена підтвердила, що не має освіти. Таким чином, районний суд повинен був розглянути справу за участю захисника.

Іншим прикладом є вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України (справа № 619/352/16-к). Не погодившись з рішенням районного суду, обвинувачений подав на нього апеляційну скаргу.

Апеляційний суд Харківської області, перевіряючи вирок суду першої інстанції, встановив порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України. Як вбачається з вироку, злочини ОСОБА_1 вчинив в неповнолітньому віці. Відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника є обов’язковою в кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Суд вказану обставину не врахував і розглянув кримінальне провадження без участі захисника.

Колегія суддів апеляційної інстанції вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2017 року скасувала і призначила новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ще одним прикладом порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України є вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2016 року, стосовно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України (справа № 632/983/16-к).

В суд апеляційної інстанції обвинуваченим ОСОБА_1 був наданий епікриз з історії хвороби, згідно з яким ОСОБА_1 у 2010 році проходив лікування з діагнозом органічне ураження центральної нервової системи зі зниженням інтелекту до пограничного рівня з емоційно-вольовою нестійкістю, епілептиформний синдром в анамнезі. Згідно витребуваних за клопотанням сторони захисту даних, ОСОБА_1 з 2006 року по 2010 рік періодично перебував на стаціонарному лікуванні у 9, 22 відділеннях, Центрі допомоги дітям Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3.

Наведені обставини можуть вказувати на нездатність обвинуваченого повною мірою реалізувати свої права, що зумовлює у відповідності до ст. 52 КПК України обов’язкову участь захисника. Проте суд першої інстанції не перевірив, чи був ОСОБА_1 здатний через свої психічні вади самостійно реалізувати своє право на захист, судовий розгляд був проведений без участі захисника, тим самим судом не було забезпечено гарантій судової процедури. Наведені обставини вказують на порушення права обвинуваченого на захист, що унеможливлює визнання розгляду даного кримінального провадження законним.

За результатами перевірки вироку суду першої інстанції, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області постановила ухвалу, якою вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2016 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувала і призначила новий розгляд у суді першої інстанції.

У 2017 році досить значна  кількість скасованих вироків була з підстав порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України - здійснення судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Із зазначеної підстави, передбаченої п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано –12 вироків стосовно -13 осіб.

В якості прикладів можна навести вироки:

Харківського районного суду Харківської області від 13грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 визнаного винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України (справа № 635/8250/16-к).

Колегія суддів апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали провадження, встановила, що всупереч викладеним вимогам кримінального процесуального закону, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий, яким визнано ОСОБА_2 не повідомлявся та не викликався судом першої інстанції в жодне з проведених судових засідань.

В тому числі потерпілий не брав участі в судовому засіданні при визначенні судом порядку дослідження доказів, тоді як суд визнав недоцільним дослідження всіх наданих стороною обвинувачення доказів, обмежившись лише даними про особу обвинуваченого, не з’ясувавши, всупереч вимогам ч.3 ст.349 КПК України, чи не заперечує проти цього потерпілий. Не пересвідчившись в тому, що потерпілий належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду за його відсутності.

Наявність в матеріалах кримінального провадження копії журналу, в якому міститься ніби то передана 13.12.2016р. потерпілим телефонограмою інформація про його небажання брати участь у судовому розгляді не може бути підтвердженням того, що він належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду з дотриманням вимог ст.ст.111-112 КПК України.

За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Харківської області дійшла висновку про необхідність скасування вироку   Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2016 року стосовно ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 185 КК України (справа № 643/16622/15-к).

Колегія суддів АСХО прийшла до висновку про необхідність скасування вироку суду 1-ої інстанції з призначенням нового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про судове засідання. Як вбачається з матеріалів провадження, районний суд розглянув кримінальне провадження без належного повідомлення потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Наведене свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ленінського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 642/6197/16-к).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. Як підготовче судове засідання так і розгляд кримінального провадження по суті було здійснено без участі потерпілих.

В матеріалах кримінального провадження містяться заяви потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з проханням розглядати кримінальне провадження за їх відсутністю з зазначенням відсутності претензій до ОСОБА_1.

Як вбачається з журналу підготовчого судового засідання вказані заяви були подані не особисто потерпілими, а прокурором, і адресовані голові Дзержинського районного суду м. Харкова, яким 12.06.2016 року обвинувальний акт повертався прокурору. Даних щодо належного повідомлення потерпілих про час та місце судового розгляду в Ленінському районному суді м. Харкова, а також заяв потерпілих про можливість судового розгляду кримінального провадження в Ленінському районному суді м. Харкова без їх участі в матеріалах справи не було.

Таки чином, суд провів підготовче судове засідання та судовий розгляд без участі потерпілих, які не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду провадження, та не пересвідчився у достовірності, істинності та добровільності заяв, які були подані прокурором від імені потерпілих і адресовані іншому районному суду.

У зв’язку з викладеним вище, колегія суддів апеляційної інстанції вирішила вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Значну кількість від всіх вироків скасованих з причин істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України) становлять вироки, скасовані з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді 1 інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України). Кількість скасованих з цієї підстави вироків у 2017 році становить - 37 вироки у відношенні - 43 осіб.

Так, ухвалою Апеляційного суду Харківської області було скасовано вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.09.2016 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засуджених за ст.118 КК України і призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції (справа №646/14586/14-к).

Перевіряючи вирок першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанція встановила, що у порушення вимог ч. 4 ст. 107 КПК України у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 28.04.2016 року.

До того ж, на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження від 17.02.2016 року, відсутній аудіо запис стосовно проголошення тексту судового рішення, прийнятого за результатами цього судового засідання - ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.02.2016 року про надання судового доручення органам досудового слідства виконати слідчі дії по встановленню місцезнаходження свідків.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1, засудженого за  ч.2 ст.286 КК України, було скасовано із призначенням нового розгляду з причин порушення вимог ч. 4 ст. 107 КПК України (справа  № 638/2574/16-к).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 25.10.2016 року та 01.11.2016 року судом проводились судові засідання, в яких, зокрема, досліджувались докази, вирішувались клопотання учасників кримінального провадження (суть клопотань та зміст прийнятих по ним ухвал суду в журналах не відображена), закінчено судовий розгляд, проведено судові дебати, надано останнє слово обвинуваченому.

Однак звукозаписи зазначених судових засідань не зафіксовані на долучених до матеріалах кримінального провадження технічних носіях – CD-дисках. На запит АСХО щодо надання резервної копії технічного носія інформації зі звукозаписами засідань, судом першої інстанції повідомлено, що у зв’язку із технічною несправністю, судові засідання від 25.10.2016 року та 01.11.2016 року відтворити неможливо, про що складено акт.

Інший вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.367 КК України також було скасовано і призначено новий розгляд у тому ж суді першої інстанції (справа №638/11160/14-к) з підстав порушення вимог, передбачених п.7 ч.2 ст.412 КПК України.

Так, у порушення вимог ч.4 ст.107, ст.108  КПК України у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 07 липня 2014 року, 22 вересня 2014 року, а також відсутній журнал судового засідання в суді першої інстанції від 18.01.2016 року.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 23 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1, яку було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357  КК України також було скасовано відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.412 КПК України (справа  № 636/13/15-к).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16 лютого 2015 року судом проведено підготовче судове засідання, за результатами якого призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Однак звукозапис зазначеного судового засідання не зафіксовано на долученому до матеріалів кримінального провадження технічному носії – CD-диску.

Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження, 23 грудня 2016 року проведено судовий розгляд та в той же день ухвалено оскаржений вирок.

Разом з тим, в журналі судового засідання від 23 грудня 2016 року зазначено лише про вихід суду у нарадчу кімнату, дані ж щодо його проголошення судом та виконання вимог ст.376 КПК України відсутні, як в журналі, так і на технічному носії інформації- CD-диску відсутні.

Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у 2017 році Апеляційним судом Харківської області вироків місцевих судів необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.  З вказаної вище підстави було скасовано - 91 вирок у відношенні – 94 осіб.

Так, наприклад, вироком Київського районного суду м. Харкова від 02 червня  2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_1  покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі (справа № 640/8631/16-к).

Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області вважає, що   при призначенні  обвинуваченому   покарання судом  першої інстанції в  достатній мірі не були  враховані норми  кримінального закону,  за  якими призначається  покарання  при  множинності злочинів.  Згідно  з  ч. 4 ст. 70 КК України  за  правилами,  передбаченими в  частинах  першій  - третій  статті   70 КК України,  призначається покарання,  якщо  після  постановлення  вироку  у  справі  буде встановлено , що   засуджений винен ще і  в  іншому  злочині,  вчиненому  ним до  постановлення  попереднього вироку.

Як вбачається  із  матеріалів провадження,  вироком Київського  районного суду м. Харкова від 05.04.2016 року ОСОБА_1 був засуджений  за  ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, 71 КК України до остаточного  покарання у  виді позбавлення  волі  на  3  роки та  на  підставі  ст.ст. 75,76 КК  України звільнений  від  відбування  покарання  з  випробуванням  з іспитовим  строком  на 2 роки та  покладенням  певних обов’язків. Суд  першої  інстанції приєднав  копію   цього  вироку ,   який  не  набув  законної  сили, до  справи,  але  належної  уваги  не  приділив. В  подальшому  зазначений  вирок був  скасований з  постановленням  нового  вироку  апеляційним   судом Харківської  області  від  31 жовтня 2017  року,  яким  ОСОБА_1 призначено  остаточне  покарання   у  виді  3 років  позбавлення  волі.

Злочини,  за  які  засуджено ОСОБА_1 у  даному  кримінальному  провадженні обвинувачений  вчинив до  ухвалення вироку  апеляційного суду 31.10.2017 року. За  таких  обставин  покарання,  призначені  обвинуваченому  за  вказаними  вироками,  підлягають  складанню за  правилами  ч.4. ст. 70 КК України,  а тому  апеляційна  скарга  прокурора підлягає  задоволенню  в  цій  частині,  а  вирок скасуванню  в  частині призначення  покарання.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними  засобами строком на 2 роки (справа №  644/4284/16-к).

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного   покарання з іспитовим строком 2 роки.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області  встановила неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність під час ухвалення вироку в суді першої інстанції.

Суд застосував до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами , але як вбачається з резолютивної частини вироку, в порушення вимог ст. 75, 77 КК України, звільнив ОСОБА_1  від відбуття як основного так і додаткового покарання. Звільнення з випробуванням від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю законом не передбачено, тому суд допустив порушення закону про кримінальну відповідальність у виді безпідставного звільнення особи від відбування додаткового  покарання.  

Також суд, покладаючи на ОСОБА_1 відповідні обов’язки, передбачені ст.76 КК України не врахував, що відповідно до ч.1 ст. 76 КК України обов’язок  в період іспитового строку  періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації  є обов’язковим. 

За таких обставин суд апеляційної інстанції скасував вирок  Орджонікідзевського районного суду м. Харкова  в частині призначеного покарання. Призначив ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 286 КК України  у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнив ОСОБА_1 від відбування  основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області скасувала вирок Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2016 р. відносно ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст.185 КК України, в частині призначення покарання та ухвалила новий вирок (справа №621/2329/15-к).

Так, суд першої інстанції помилково, за переконанням колегії суддів визнав рецидив злочинів в якості обставини, що обтяжує покарання, оскільки множинність злочинів врахована у кваліфікуючому признаку повторності.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, районний суд, на підставі вищенаведених підстав, прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за поведінкою, тому вважав за можливе застосувати до обвинуваченого вимоги ст.ст.75, 76 КК України.

Таке обґрунтування, колегія суддів находить таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки з роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» випливає, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Так, матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_1, до цього двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різних злочинів, в тому числі і за корисливі. При цьому він вже один раз кілька років реально відбував покарання у виді позбавлення волі і як свідчать обставини справи не став на шлях виправлення.

Разом з цим, виходячи з позиції потерпілого, який категорично наполягав на реальному призначенні покарання, враховуючи вищенаведені обставини, що характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів переконується у тому, що районний суд прийшов до помилкового висновку, застосувавши до ОСОБА_1 положення ст.75 КК України.

Іншим прикладом є вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року, яким ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та їй призначено покарання - 1 рік обмеження волі (справа № 646/11460/16-к).

На вказаний вирок прокурором було подано апеляційну скаргу. Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи вирок суду першої інстанції зазначила, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності слугувало те, що 26 грудня 2014 року Червонозаводським РВ ГУМВС України в Харківській області направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується у даному кримінальному провадженні, мав місце 26 грудня 2014 року. Отже, на момент його вчинення ОСОБА_1 не була судимою, а тому кваліфікація її дій за ознакою повторності є необґрунтованою.

За таких обставин, кваліфікація дії ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України підлягає зміні з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України.

За результатами перевірки вироку суду першої інстанції, Апеляційний суд Харківської області ухвалив вирок, яким змінив вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року,  перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України. Цей же вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Іншим прикладом є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 засудженого вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі (справа № 623/2928/16-к).

Колегія суддів апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу прокурора, встановила, що суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, за якою його засуджено та, звільняючи його від відбування покарання, не навів у вироку переконливих мотивів цього рішення, формально зазначивши відносно всіх обвинувачених, що аналізуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, осіб обвинувачених, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, обставини скоєння злочинів та відношення до скоєного, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст. 75 КК України.

Зі змісту вироку слідує, що при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особи обвинувачених, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Злочини, за які вони засуджуються, відносяться, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах Ізюмської ЦМЛ не перебуває.

З огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку з постановленням нового, з погіршенням положення засудженого, колегія суддів в порядку п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок відносно ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання, від відбування якого суд звільнив в силу ст. 75 КК України з випробуванням, належно не мотивувавши таке рішення, і постановляє в цій частині свій вирок, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції не врахував належним чином ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_1 злочинів, внаслідок яких, протягом року існувала реальна можливість придбання у нього необмеженої кількості місцевого населення вогнепальної зброї і особливо боєприпасів, з огляду на величезну кількість цих боєприпасів, а також не дотримався принципу індивідуалізації покарання обвинуваченому і можливості звільнення від його відбування.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, застосував закон – ст. 75 КК України, який не підлягає застосуванню, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є однією з підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області, дослідивши матеріали кримінального провадження, ухвалила вирок, яким скасувала вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року в частині покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_1, призначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України 3 роки позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахували до строку покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення з 25 травня 2016 року по 3 квітня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

 

 

  1. Висновки та пропозиції

Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування у 2017 році Апеляційним судом Харківської області вироків місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Набагато менше скасовувались рішення з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України).

Порівнюючи з попереднім звітним періодом - можна сказати, що у 2016 році також найбільш поширеними підставами скасування були істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.

Для покращення зазначених показників, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.

Також з метою зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження) і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:

- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до Апеляційного суду Харківської області обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Апеляційного суду Харківської області слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;

- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.

 

Таким чином, вважаємо за необхідне:

  1. Обговорити матеріали узагальнення із суддями судової колегії у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області.
  2. Систематично вивчати результати перегляду Апеляційним судом Харківської області судових рішень, ухвалених місцевими судами м. Харкова і Харківської області та аналізувати причини їх скасування на що звертати увагу суддів місцевих судів.
  3. Рекомендувати головам місцевих судів:

- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Апеляційного суду Харківської області, ВССУ та ВСУ що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;

- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду України з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями Вищого суду, згідно вимог ст. 458 КПК України.

 

 

Аналіз підготували:

 

Суддя Апеляційного суду

Харківської області                                                           М.Є. Савенко

 

За участю відділу Статистики

та узагальнення судової практики                                  О.В. Луніної