Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
судової практики причин скасування та зміни Апеляційним
судом Харківської області вироків, ухвалених судами першої інстанції
за І півріччя 2018 року
План
ВСТУП
ВСТУП
Аналіз судової практики причин скасування та зміни Апеляційним судом Харківської області вироків, ухвалених місцевими судами за І півріччя 2018 року проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на ІІ півріччя 2018 року.
Під час проведення аналізу вивчались статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області, статистичні дані і рішення Апеляційного суду Харківської області (далі – АСХО) щодо результатів перегляду цих рішень та причин їх скасування.
Об’єктами дослідження були: рішення Апеляційного суду Харківської області щодо результатів перевірки вироків місцевих судів, а також вироки, які були ухвалені судами першої інстанції, взяті з бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень за перше півріччя 2018 року.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов’язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
З метою реалізації вищезазначених завдань, серед загальних засад кримінального провадження законодавець визначає також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Зміст забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності розкрито у ст. 24 КПК України.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно офіційних статистичних даних за І півріччя 2018 року, Апеляційним судом Харківської області за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було переглянуто вироків місцевих судів за КПК України (1960р.) стосовно - 7 осіб, за результатами їх перегляду, вироки було скасовано стосовно - 7 осіб, з них виправдувальних вироків відносно 3 осіб. Протягом звітного періоду жодного вироку місцевого суду за КПК 1960 року не було змінено і не було залишено без змін.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012р.) Апеляційним судом Харківської області усього було розглянуто вироків у відношенні 571 особи, з них скасовано у відношенні – 249 осіб, залишено без змін у відношенні – 256 осіб, змінено у відношенні -66 осіб, у тому числі: з пом’якшенням призначеного покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у відношенні – 33 осіб, зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосуванням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення у відношенні – 7 осіб, зменшено (збільшено) суми, що підлягають стягненню у відношенні – 7 осіб.
Таким чином, загалом Апеляційним судом Харківської області було переглянуто вироків за КПК України 1960 року та за КПК 2012 року у відношенні - 578 осіб, з яких скасовано стосовно – 256 осіб, змінено у відношенні -66 осіб, залишено без змін у відношенні – 256 осіб.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК України 1960 року, встановлено що причинами їх скасування у І півріччі 2018 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:
Після скасування вироків всі справи (стосовно -7 осіб) були направлені на новий судовий розгляд.
За звітний період жодного вироку не було скасовано з закриттям провадження по справі, з постановленням нового вироку та не було випадків направлення справ на додаткове розслідування.
Відповідно до наданої ТУ ДСА інформації, у І півріччі 2018 року за КПК 2012 року Апеляційним судом Харківської області було розглянуто справ за скаргами на вироки стосовно - 571 особи, змінено у відношенні -66 осіб, залишено без змін у відношенні – 256 осіб
Усього скасовано вироків у відношенні – 249 осіб, із них виправдувальних у відношенні – 11 осіб, а також із них справи укладені на підставі угод стосовно – 2 осіб.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК 2012 року України, встановлено, що причинами їх скасування у І півріччі 2018 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:
При цьому, після скасування вироків справи стосовно – 1 особи направлені до органу досудового розслідування для здійснення судового розслідування в загальному порядку.
За звітний період жодного вироку не було скасовано із призначенням нового судового розгляду з підстав:
Скасовано вироків із призначенням нового судового розгляду у відношенні - 192 осіб, а також:
Вироки скасовувались із закриттям кримінального провадження стосовно - 3 осіб, а саме:
За звітний період жодного вироку не було скасовано із закриттям кримінального провадження з підстав: 1) у зв’язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 2) у зв’язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 3) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 4) коли потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 6) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Із ухваленням нового вироку скасовано вироків суду стосовно - 49 осіб, у тому числі:
апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області за І півріччя 2018 року.
Вивчення рішень (ухвал та вироків) Апеляційного суду Харківської області, постановлених за результатами перегляду вироків місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, показало, що найбільше скасованих вироків за КПК 1960 року було з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України).
За КПК 2012 року найбільше скасованих вироків було також з підстав істотного порушення суддями вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК 2012 року). Ще однією поширеною підставою скасування вироків стало неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Так, протягом звітного періоду мало місце скасування Апеляційним судом Харківської області вироку з підстав здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст.381КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.
Із зазначеної підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 1 вирок стосовно -1 особи, це вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1.
Цим вироком, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України
Судом апеляційної інстанції під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що в матеріалах судового провадження містяться: технічний носій інформації, на якому зафіксоване судовий розгляд від 22 листопада 2016 року, під час якого було проголошено оскаржуваний вирок, журнал судового засідання від 22 листопада 2016 року, а також звукозапис цього судового засідання, проте перелічені вище матеріали не містять відомостей, що обвинувачений ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення вироку Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року, оскільки головуючим, згідно звукозапису, не було роз’яснено обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. Звукозапис не містить відповіді обвинуваченого щодо зрозумілості призначеного покарання та порядку і строків оскарження вироку.
За результатами перевірки цього вироку Апеляційним судом Харківської області, було постановлено ухвалу, якою вирок Московського районного суду м. Харкова було скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
З підстав порушення п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою скасовано з призначенням нового судового розгляду – 2 вироки стосовно -2 осіб. Це вироки:
1) Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (№645/2776/15-к);
2) Куп’янського міськрайонного суду Харківської області, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.345 КК України (справа № 628/523/17);
Так, вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України. (справа № 645/2776/15-к). Не погодившись з рішенням районного суду, обвинувачений подав на нього апеляційну скаргу.
Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області, досліджуючи матеріали провадження встановила, що було порушено право обвинуваченого на захист.
На досудовому слідстві та при розгляді справи в суді першої інстанції захист обвинуваченого ОСОБА_1 здійснював адвокат Кононенко Валерій Петрович. Кримінальне провадження перебувало на розгляді районного суду з 01.04.2015 року, вирок ухвалено 22.02.2016 року.
Разом з тим, захисником ОСОБА_1 – адвокатом Гончаровим М.С. апеляційному суду надані дані, згідно із якими адвокатська діяльність Кононенка В.П. була зупинена з 08.10.2014 року до 29.01.2016.
Частиною 5 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.
Згідно з ч. 2 ст. 45 КПК України, захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, адвокат Кононенко В.П. не міг здійснювати обов’язки захисника обвинуваченого ОСОБА_1 в період зупинення своєї адвокатської діяльності, але фактично зробив це.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 412 КПК України встановлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою.
Враховуючи, що 29.07.2015 року ОСОБА_1 було укладено адвокатську угоду з адвокатом Кононенком В.П. на представлення його інтересів в якості захисника у Фрунзенському районному суді м. Харкова, під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 угоду з Кононенком В.П. не розривав, не відмовлявся від послуг захисника, колегія суддів дійшла до висновку, що така позиція обвинуваченого свідчить про необхідність розгляду справи з обов’язковою участю захисника.
Водночас, обов’язок щодо перевірки повноважень захисника кримінальним процесуальним законом покладено на суд, що судом першої інстанції належним чином виконано не було, внаслідок чого при розгляді справи було порушено право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.
Колегія суддів апеляційної інстанції вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року в частині засудження ОСОБА_1 скасувала та призначила новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, виділивши матеріали справи в цій частині в окреме провадження.
Також судове провадження було здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов’язковою у Куп’янському міськрайонному суді Харківської області (справа № 628/523/17).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.01.2018 року вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 03.04.2017 року відносно ОСОБА_1 засудженого за ч.2 ст.345 КК України було скасовано та призначено новий судовий розгляд.
Підставами для перевірки вироку суду першої інстанції стала апеляційна скарга прокурора. Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи прокурор зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра у зв’язку з психічними захворюваннями.
Колегія суддів АСХО перевіряючи матеріали кримінального провадження, встановила, що ОСОБА_1, як про це і зазначив прокурор, перебуває на обліку у лікаря-психіатра у зв’язку з психічними захворюваннями.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою.
Згідно п.3 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права.
Як було зазначено вище, кількість вироків скасованих з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді 1 інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України) у І півріччі 2018 року становить - 4 вироки у відношенні - 5 осіб.
Так, ухвалою Апеляційного суду Харківської області було скасовано вирок Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2017 року, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджених за ст. 187 ч.4 КК України і призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції (справа № 640/2366/16-к).
Перевіряючи вирок першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанція встановила, що на носіях інформації – аудіо дисках, що є у справі, відсутня фіксація дослідження судом диску з відеозаписом з камер спостереження, хоча ці записи судом покладено в основу обвинувачення.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.1 ст.121 КК України, було скасовано із призначенням нового розгляду з причин відсутності на технічному носії інформації звукозапису судового засідання з допитом обвинуваченого (справа № 643/13194/16-к).
Як слідує із матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні 12 грудня 2016 року суд проводив допит обвинуваченого ОСОБА_1, однак на технічному носії інформації звукозапис судового засідання від 12 грудня 2016 року не відтворюється.
Зазначене свідчить про те, що у порушення вимог ч.4 ст.107 КПК України, у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації від 12 грудня 2016 року, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити доводи апеляційної скарги захисника про неправильне викладення судом першої інстанції у вироку показань обвинуваченого.
З подібних підстав було скасовано і вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року у відношенні ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст.186 КК України та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (справа № 645/827/17).
Так, за даними, відображеними в журналі судового засідання, вбачається, що судом було визнано недоцільним дослідження фактичних обставин провадження. В матеріалах справи міститься також заява обвинуваченого про можливість проведення судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КК України
Проте, колегії суддів не вдалося перевірити під час апеляційного розгляду, чи було судом першої інстанції з’ясовано розуміння обвинуваченим тих обставин, які ніким не оспорювались, та чи немає сумнівів у добровільності його позиції через відсутність зафіксованої на технічному носії інформації.
На запит від Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла інформація про неможливість направлення до апеляційного суду копії архівних дисків через відсутність архівної копії.
З підстав істотного порушення вимог КПК України колегією суддів АСХО було скасовано вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (права № 642/2030/17).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що додатково зазначено прокурором під час апеляційного розгляду, на технічному носії відсутній звукозапис судового засідання від 30 травня 2017 року, під час якого, відповідно до журналу судового засідання від 30 травня 2017 року, було проведено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та судові дебати за участю обвинуваченого і прокурора. Інших технічних носіїв, на яких би було зафіксовано зазначене судове засідання матеріали судового провадження не містять.
Крім цього протягом звітного періоду мав місце випадок закриття провадження з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 412 КПК України – за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Так, колегія суддів, перевіряючи вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 лютого 2018 року, своєю ухвалою від 26 червня 2018 року постановила вирок суду першої інстанції, щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, скасувати. Кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України (справа № 636/422/15-к).
Під час розгляду справи в Чугуївському міському суді Харківської області, обвинуваченим у судовому засіданні заявлено клопотання про звільнення його від відповідальності в зв’язку зі спливом строків давності, зазначених у ст.49 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв злочин 02 жовтня 2013 року, строк притягнення його до кримінальної відповідальності закінчився.
Згідно вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Незважаючи на зазначену пряму вказівку в процесуальному законі, Чугуївський міський суд Харківської області клопотання обвинуваченого не розглянув, а провів дебати, вислухав останнє слово обвинуваченого і пішов до нарадчої кімнати, а після виходу з неї проголосив вирок.
Також, протягом І півріччя 2018 року були непоодинокі випадки скасування вироків, ухвалених судом першої інстанції, з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України).
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_1, засудженого за ч.1 ст. 121 КК України (справа № 645/6242/14-к) було скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції з підстав, передбачених ст. 410 КПК України.
Дії ОСОБА_1 орган досудового слідства кваліфікував за ч.2 ст. 15 , ч.1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Суд перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погодилась з наступних причин.
Під час розгляду провадження. захист поставив під сумнів спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості. Враховуючи що судово-медична експертиза потерпілого була проведена по медичній документації, що підтвердив експерт, матеріали провадження містять дані щодо надання судом слідчому тимчасового доступу до історії хвороби та протокол вилучення історії хвороби ООБА_2, але копії історії хвороби до матеріалів провадження не додано, суд допустив неповноту судового слідства не перевіривши її наявність, хоча відмовив захисту в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи з участю потерпілого.
Відповідно до вимог ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
З тих же підстав було скасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року відносно ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст.309 КК України (справа № 644/4031/17).
Як вбачається з вироку суду, фактичні обставини справи встановлені у порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.
Так як, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно то суд кваліфікував ці його дії за ч.2 ст.309 КК України.
Виходячи з вищевикладеного, перевіряючи апеляційні доводи, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
З вироку суду випливає, що прокурор у своїй апеляційній скарзі обґрунтовано звертає увагу на те, що при встановленні фактичних даних відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 вчинив протиправні дії повторно.
Отже ці доводи апелянта підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а з’ясування цих обставин може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення оскільки воно прямо пов’язане з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого.
За результатами перевірки вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.07.2017р. відносно ОСОБА_1 колегія суддів АСХО постановила – вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у І півріччі 2018 року Апеляційним судом Харківської області вироків місцевих судів необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, наприклад, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України (справа № 644/5003/15-к).
Судом першої інстанції здійснювалось судове провадження за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1, якому органами досудового розслідування висувалось обвинувачення за ч.3 ст. 365 , ч.1 ст. 127 КК України. ОСОБА_1 на момент вчинення злочину обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
Оцінюючи докази на підтвердження встановлених обставин, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст.365 КК України та відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 127 КК України.
Проте висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого, на думку колегії суддів Апеляційного суду Харківської області, не відповідають встановленим обставинам.
Так, із вироку вбачається, що ОСОБА_1, маючи обов’язок скласти протокол про затримання потерпілого ОСОБА_2, перевищуючи свої повноваження, незаконно утримував ОСОБА_2 в кабінеті № 66 адміністративної будівлі райвідділу міліції без належного оформлення.
Наведені судом першої інстанції докази в їх сукупності, дозволяють колегії суддів дійти висновку, що дії ОСОБА_1, а саме - тримання потерпілого в приміщенні райвідділу без належного оформлення, затримання протягом понад 12 годин, неповідомлення родичам про таке затримання, є незаконним позбавленням волі потерпілого і такі умисні дії працівника правоохоронного органу явно виходять за межі наданих йому повноважень.
Таким чином, колегія суддів погодилась із доводами представника потерпілого із необхідністю зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 з дій передбачених ч.1 ст.365 КК України, на дії передбачені ч.2 ст. 365 КК України. За результатами перевірки вироку суду першої інстанції Апеляційний суд Харківської області ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 червня 2017 року та визнав винним ОСОБА_1 за ч.2 ст. 365 КК України. В решті вирок залишено без змін.
Іншим прикладом є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 121 КК України (справа № 635/7382/16-к).
Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції в достатній мірі не були враховані норми кримінального закону, за якими призначається покарання при множинності злочинів. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Як вбачається із матеріалів провадження, вироком Харківського районного суду від 27.01.2014 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі.
Суд першої інстанції належної уваги даній обставині, яка збільшує обсяг обвинувачення, не приділив. Між тим, злочин, за який засуджено ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні обвинувачений вчинив до ухвалення попереднього вироку від 27.01.2014 року.
З огляду на це остаточне покарання обвинуваченому повинно призначатись за правилами ч.4 ст. 70 КК України, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в цій частині, а вирок скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку відповідно до п.1 ч.1 ст. 420 КПК України.
Також мав місце інший випадок невірного застосування ст. 70 КК України.
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим було засуджено за ч.1, 2 ст. 289 КК України (справа №642/2370/17).
Проте, досліджуючи матеріали провадження, колегія суддів зазначила, що згідно положень ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Із матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_1 раніше не судимий, а тому йому необхідно було призначити остаточне покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України.
Суд першої інстанції не врахував цих обставин, і безпідставно призначив обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю злочинів згідно положень ч.4 ст.70 КК України, що згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України – підставою для скасування вироку.
За результатами перевірки вироку суду першої інстанції колегія суддів АСХО скасувала вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 і призначила новий розгляд у тому ж суді першої інстанції.
Протягом І півріччя 2018 року був випадок скасування вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 13 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 засудженого за ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, з підстав необґрунтованого незастосування судом першої інстанції обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна (справа № 636/4345/16-к).
Санкцією ч.3 ст. 187 КК України за якою зокрема засуджено ОСОБА_1 передбачено обов’язкове додаткове покарання - конфіскація майна.
Між тим, незастосування до винної особи додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є обов'язковим, можливе лише за умови застосування ст. 69 КК України.
Однак, призначаючи ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України лише основне покарання, суд першої інстанції, не тільки не послався на вимоги ст. 69 цього Кодексу, яка, у разі наведення відповідних мотивів, дозволяла не застосовувати обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а й взагалі не навів у вироку будь-якого обґрунтування щодо незастосування вказаного виду додаткового покарання.
За результатами перевірки вироку суду першої інстанції, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області ухвалила вирок Чугуївського міського суду Харківської області в частині призначеного покарання скасувати. Призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування у першому півріччі 2018 року Апеляційним судом Харківської області вироків місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Набагато менше скасовувались рішення з підстав: неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК Україи); неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України); невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України).
Слід зазначити, що суттєво зменшилась кількість скасованих вироків суду першої інстанції з підстав порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження).
Для подальшого покращення зазначених показників, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.
З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.
Також з метою зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження) і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:
- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до Апеляційного суду Харківської області обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Апеляційного суду Харківської області слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;
- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.
Таким чином, вважаємо за необхідне:
- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Апеляційного суду Харківської області, ВССУ та ВСУ що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;
- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду України з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями Вищого суду, згідно вимог ст. 458 КПК України.
Аналіз підготували:
Секретар судової палати
з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду
Харківської області М.Є. Савенко
За участю відділу судової
статистики та узагальнення
судової практики О.В. Луніної
_03_03.png)
