flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення судової практики розгляду місцевими судами та Апеляційним судом Харківської області у 2016 – І півріччі 2018 роках кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

Узагальнення

судової практики розгляду місцевими судами та Апеляційним судом Харківської області у 2016 – І півріччі 2018 роках кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

 

 

ПЛАН:

Вступ.

  1. Статистичні дані щодо загальної кількості кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, які перебували на розгляді в місцевих судах м. Харкова та Харківської області, а також в Апеляційному суду Харківської області протягом 2016 - І півріччя 2018 року.
  2. Аналіз практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо розгляду кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.
  3. Аналіз практики Апеляційного суду Харківської області щодо перевірки вироків і ухвал місцевих судів м. Харкова та Харківської області про військові злочини і злочини, вчинені військовослужбовцями.
  4. Проблемні питання, висновки та пропозиції.

 

 

ВСТУП

Дане узагальнення проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи судової палати з розгляду кримінальних справ на жовтень-грудень 2018 року.

Під час проведення узагальнення вивчались:

- інформація місцевих судів м.  Харкова і Харківської області;

- статистичні дані і рішення Апеляційного суду Харківської області (далі – АСХО) щодо результатів перегляду рішень (вироків, ухвал) судів першої інстанції у провадженнях про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

Об’єктами дослідження були: рішення (вироки, ухвали) судів першої інстанції м. Харкова та Харківської області щодо вказаної вище тематики і рішення (вироки, ухвали) Апеляційного суду Харківської області стосовно результатів перевірки рішень місцевих судів.

 

Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17 Конституції України). Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Все це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і злочинів.

Поняття військових злочинів визначено ч.1 ст. 401 КК України, відповідно до якої військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

Законодавцем також визначено спеціальний суб’єкт вчинення злочину. Так, відповідно до ч.2 ст. 401 КК України за відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

На даний час в Україні, починаючи з 17 березня 2014 року і по теперішній час діє особливий період.

Доречно зазначити, що вчинення злочинів  проти порядку проходження військової служби (військових злочинів) в умовах особливого періоду характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, що обумовлено, зокрема, воєнно-політичною обстановкою в Україні, внутрішніми та зовнішніми загрозами воєнній безпеці держави та вимагає підвищеної уваги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд в своїй постанові від 25.04.2018 у справі №  205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття “особливий період” та щодо часу дії такого періоду.

Так, відповідно до вищевказаної постанови, особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року N  303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року N 411/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15" (Указ N 411/2016), не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосується лише проведення у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

У зв’язку із всім вищенаведеним, узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями є важливим, актуальним та необхідним.

 

 

  1. Статистичні дані щодо загальної кількості

кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, які перебували на розгляді в місцевих судах м.  Харкова та Харківської області, а також в Апеляційному суду Харківської області протягом 2016 - І півріччя 2018 року.

Аналізуючи інформацію надану місцевими судами м. Харкова та Харківської області, щодо загальної кількості кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, можна зробити висновок про збільшення у 2018 році кількості кримінальних проваджень що перебувають та перебували на розгляді в судах першої інстанції.

Так, за період 2016 - І півріччя 2018 року на розгляді в місцевих судах м. Харкова та Харківської області перебувало -646 кримінальних проваджень зазначеної вище категорії.

При цьому у 2016 році на розгляді в місцевих судах перебувало -248  кримінальних проваджень по вказаним видам злочинів. У 2017 році –220 кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, у першому півріччі 2018 року (станом на 01 липня 2018 року) –178 кримінальних проваджень по вищезазначеним категоріям.

Таким чином, 178 кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, які перебували на розгляді в місцевих судах у першому півріччі 2018 року, складають 80,9% від загальної кількості кримінальних проваджень тієї ж категорії, що перебували на розгляді за цілий 2017 рік.

В період з 2016 року по І півріччя 2018 року в провадженні Апеляційного суду Харківської області перебувало -52 кримінальних провадження про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

Протягом звітного періоду з 37 місцевих  судів м. Харкова та Харківської області в -26 місцевих судах на розгляді перебували кримінальні провадження про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

 Протягом звітного періоду на розгляді у всіх 9 районних судах м.  Харкова перебували кримінальні провадження зазначеної вище категорії: Київський районний суд -86 проваджень, Ленінський районний суд –22 провадження, Орджонікідзевський районний суд -19 проваджень, Дзержинський районний суд -17 проважень, Жовтневий районний суд –9 проваджень, Червонозаводський районний суд -9 проваджень, Комінтернівський районний суд -3 провадження, Московський районний суд – 2 провадження, Фрунзенський районний суд – 2 кримінальні провадження.

З  місцевих судів Харківської області - на розгляді у 17 судах перебували кримінальні провадження про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями: в Чугуївському 407 проваджень, Балаклійському11 проваджень, Дергачівському8 проваджень. Ізюмському7  проваджень, Лозівському7 проваджень, Золочівському6 проваджень, Дворічанському5 проваджень, Куп’янському5 проваджень, Великобурлуцькому4 провадження, Зміївському3 провадження, Харківському 3 провадження, Шевченківському3 провадження, Валківському2 провадження, Нововодолазькому2 провадження. Первомайському2 провадження, Барвінківському1 провадження, Вовчанському - 1 провадження.

Серед кримінальних проваджень, що були на розгляді у Близнюківському районному суді Харківської області, Богодухівському районному суді Харківської області, Борівському районному суді Харківської області, Зачепилівському районному суді Харківської області, Кегичівському районному суді Харківської області, Коломакському районному суді Харківської області, Красноградському районному суді Харківської області, Краснокутському районному суді Харківської області, Люботинському районному суді Харківської області, Печенізькому районному суді Харківської області і Сахновщинському районному суді Харківської області – проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями протягом звітного періоду не перебувало.

Із наведених даних вбачається суттєва різниця у навантаженні судів щодо розгляду кримінальних проваджень зазначеної вище категорії. Так, на розгляді Чугуївського міського суду Харківської області у період 2016 - І півріччя 2018 року перебувало 63% кримінальних проваджень від загальної кількості всіх справ про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, що розглядались місцевими судами м. Харкова та Харківської області  (407 проваджень з 646 проваджень).

 

 

  1. Аналіз практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо розгляду кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

Вивчення та аналіз  прийнятих  місцевими судами рішень показали, що найрозповсюдженішими серед військових злочинів та злочинів, вчинених військовослужбовцями, є вчинення дій, спрямованих проти порядку проходження військової служби, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби за ст. 407 КК України.

Кримінально караними є самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця передбачене ч. 1 ст. 407 КК України. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, передбачене ч.2 ст. 407 КК України. Самовільне залишення військової частини, або місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

Слід зазначити, що протягом звітного періоду мали місце факти вчинення і інших видів злочинів, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. Так, досить поширеним серед військових злочинів та злочинів, вчинених військовослужбовцями, є незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, передбачене ст. 263 КК України.

Для більш детального висвітлення судової практики розгляду місцевими судами у 2016 – І півріччі 2018 роках кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями за доречне буде приділити увагу судовій практиці кожного суду окремо.

Так, наприклад, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України (справа № 638/3518/18).

Так, старший солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та перебуваючи на посаді радіотелеграфіста приймального радіоцентру вузла зв'язку військової частини, діючи умисно, з метою ухилитись від виконання обов’язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в порушення ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.ст.2, 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, без дозволу командирів та начальників 25 серпня 2015 року не з'явилась вчасно на службу до військової частини та до 16 березня 2018 року до військової частини ОСОБА_1 не поверталась, а вільний час, що з’явився у зв’язку із відсутністю на військовій службі, використовувала на власний розсуд, не пов’язуючи його із виконанням обов’язків по військовій службі.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до  ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За результатами розгляду Дзержинський районний суд м. Харкова призначив ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Більшість військових злочинів та злочинів вчинених військовослужбовцями, що розглядались в Жовтневому районному суді м. Харкова відносились до суспільно небезпечних винних діянь, передбачених ст. 407 КК України.

Наприклад, вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 листопада 2016 року (справа № 639/7568/16-к) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та застосовано до нього положення ст. 75 КК України.

Підставами для прийняття такого рішення стало те, що 01 червня 2016 року солдат строкової служби ОСОБА_1, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов’язків військової служби, без поважних на те причин та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, в умовах особливого періоду, не з’явився вчасно на службу до військової частини А1215, чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов’язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до місця служби, про своє місцезнаходження органам військового чи цивільного управління, а також командуванню військової частини А1215 не повідомляв.

16 вересня 2016 року солдат строкової служби ОСОБА_1 добровільно прибув до військової прокуратури Харківського гарнізону.

З загальної кількості кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, що перебували на розгляді у Київському районному суді м. Харкова: 83 кримінальних провадження порушено за ст. 407 КК України, 1 кримінальне провадження - за ст. 408 КК України, 1 кримінальне провадження - за ст. 413 КК України, 1 кримінальне провадження - за ст. 425 КК України.

Щодо вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 425 КК України – ОСОБА_1 вироком Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2017 року було  визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років із застосуванням ст. 75 КК України (справа №640/8435/17).

ОСОБА_1 був засуджений за те, що він будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно - господарськими функціями, тимчасово виконуючи у період з 12.10.2015 по 11.07.2016 обов’язки начальника речового складу господарчого взводу роти матеріального забезпечення військової частини 3017 Національної гвардії України, недбало ставлячись до військової служби в умовах особливого періоду, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, не слідкував за прийманням, видачею, повнотою наявності ввіреного йому майна та його комплектністю, своєчасний облік матеріальних засобів, які зберігались на речовому складі не здійснював та їх номенклатурою не володів, правил приймання, зберігання, видачі речового майна належним чином не дотримувався, прибутково-видаткові документи після здійснення видачі майна у повному обсязі не складав та до речової служби і фінансового відділення військової частини 3017 їх не подавав, взаємозвірок між обліковими даними речового складу, речової служби та фінансового відділення військової частини 3017 не проводив, під час звільнення від виконання своїх функціональних обов’язків у зв’язку з перебуванням у відпустці, на лікуванні та у відрядженні справи, посаду, матеріальні цінності, які були прийнятті ним під звіт, у встановленому порядку нікому не передавав, належний та дієвий контроль за збереженням, надходженням та видачею ввірених йому товарно-матеріальних цінностей не забезпечив, допустив безконтрольність обліку та руху військового майна господарчого взводу роти матеріального забезпечення військової частини 3017, що призвело до його безпідставної видачі невстановленим слідством особам і подальшу втрату.

Внаслідок виниклої нестачі товарно-матеріальних цінностей, державі в особі військової частини 3017 Національної гвардії України, спричинено тяжкі наслідки (збитки) на загальну суму 862 411,87 грн., тобто наслідки, які у 500 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

В Комінтернівському районному суді м. Харкова протягом звітного періоду був випадок засудження двох військовослужбовців, навідників танків за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 289 КК України (справа №  641/12204/15-к).

Так, 08.11.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння будь-яким транспортним засобом, за попередньою змовою між собою, самовільно залишили перебування військової частини та прибули до м. Харкова.

09.11.2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, нехтуючи званням солдата Збройних Сил України, маючи спільний злочинний намір, спрямований на заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, а ОСОБА_1 повторно, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, прибули на паркувальний майданчик супермаркету «Клас», де, заздалегідь домовились про зустріч з потерпілим ОСОБА_3, під вигаданим приводом огляду та подальшого придбання автомобіля «Mazda 3», що знаходився в користуванні останнього.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, на вказаному автомобілі, разом з ОСОБА_3, під приводом перевірки ходових якостей автомобіля, прослідували до будинку, неподалік від якого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь заховали сумку з автоматичною зброєю АКС -74У.

Продовжуючи свої злочинні дії, прибувши до будинку, ОСОБА_2, вийшов з автомобіля, забрав зі схованки сумку із зброєю, повернувся до автомобіля, дістав автомат АКС-74У, направив його в сторону ОСОБА_3, висловивши вимогу залишити автомобіль, застосувавши тим самим погрозу насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_3, після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно заволоділи транспортним засобом. Після незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1, керуючи викраденим автомобілем, спільно з ОСОБА_2 в якості пасажира, зникли з місця вчинення злочину, та намагалися в подальшому покинути територію м.  Харкова. З метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаному автомобілі, протягом приблизно 10 хвилин, намагались втекти від працівників поліції, які пересувались на службовому патрульному автомобілі та приймали заходи щодо їх зупинки та затримання. Приблизно о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на викраденому автомобілі заїхали на залізничний переїзд, після чого, не змогли продовжити рух, де фактично і були затримані працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 повторно, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого.

На розгляді у Ленінському районному суді м. Харкова серед проваджень про військових злочинів та злочинів вчинених військовослужбовцями перебувало також кримінальне провадження, передбачене ч.3 ст. 425 КК України - недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 ОСОБА_1, офіцера Відділу урядового  фельд’єгерського зв’язку Держспецзв’язку,  визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, та призначено йому узгоджене між прокурором і обвинуваченим, на підставі угоди про визнання винуватості, покарання з застосуванням ст. ст. 58, 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки зі щомісячним відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення в дохід держави (справа № 642/4315/17).

Незважаючи на обізнаність з вимогами законодавства щодо порядку виконання своїх посадових обов’язків майор ОСОБА_1 24.11.2016 року будучи старшим маршруту «ВОЦ (Нагорний)», приблизно о 09 год. 55 хв. проїжджаючи на службовому автомобілі «Деу-Ланос», повз «Будинок торгівлі», в м. Харків, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, наказав фельд'єгер-водію - сержанту ОСОБА_2 зупинитися біля вказаного торгового центру, який не є місцем доставки кореспонденції, внаслідок чого екіпаж здійснив відхилення від маршруту та незаплановану зупинку у недозволеному місці. Вийшовши зі службового автомобіля майор ОСОБА_1 та сержант ОСОБА_2 попрямували до торгового центру, при цьому автомат АКС-74У, який був закріплений за старшим маршруту майором ОСОБА_1, останній залишив у службовому автомобілі.

Приблизно о 10 год. 01 хв., коли лейтенант ОСОБА_3 перебував у службовому автомобілі «Деу-Ланос», ззаду під'їхав невідомий автомобіль світлого кольору, який заблокував його виїзд, з якого вибігло троє невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які шляхом розбиття заднього скла з боку водійського сидіння та подавлення опору лейтенанта ОСОБА_3 заволоділи двома баулами з кореспонденцією та відправленнями з оголошеною цінністю та кореспонденцією з грифами «Таємно» та «Цілком таємно».

Внаслідок недбалого ставлення майора ОСОБА_1 до військової служби заподіяно тяжкі наслідки, які полягають в заволодінні документами з грифами «Таємно» та «Цілком таємно» невстановленими в ході досудового розслідування особами, що призвело до підриву авторитету державних органів, обороноздатності держави, понесло загрозу національній безпеці України, оскільки вказані документи містили секретну інформацію.

В Московському районному суді м. Харкова протягом звітного періоду на розгляді перебувало лише 2 кримінальні провадження щодо військових злочинів та злочинів, вчинених військовослужбовцями.

Вироком зазначеного вище суду від 17.03.2016 року ОСОБА_1, який працює першим заступником командира 3 батальйону оперативного призначення (змішаного) - начальником штабу військової частини 3017, капітан, було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та застосовано до нього ст. 75 КК України (справа № 643/20064/15-к).

Наказом командира військової частини 3017 ОСОБА_1 відряджений до м. Слов'янська Донецької області для виконання завдань, згідно Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Приблизно в квітні 2015 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, знаходячись поблизу блокпосту в районі м. Горського Луганської області, знайшов бойові припаси, а саме: 171 патрон калібру 7,62 мм.

При цьому, ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи, що вказані предмети являються бойовими припасами та, маючи намір на їх незаконне придбання, носіння та зберігання, незаконно, без дозволу, шляхом привласнення знайдених бойових припасів придбав бойові припаси, а саме: 171 бойовий проміжний патрон калібру 7,62 мм, які помістив у свою речову сумку та 13.05.2015 року перевіз до м. Харкова та в подальшому до 06.10.2015 року зберігав в службовому сейфі.

06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 помістив зазначені бойові припаси в сумку та переніс їх до супермаркету «АТБ-Маркет», де поклав в комірку зберігання речей відвідувачів зазначеного супермаркету.

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у період 2016 – І півріччя 2018 року перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, начальника відділення автоматичних гранатометів станкових прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону, якого засуджено за злочин,  передбачений ч.2 ст. 422 КК України - втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами (справа №  628/323/17).

Ухвалюючи вирок 19 травня 2017 року,  суд встановив, що у період часу з 02.12.2014 по 14.05.2015 ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника начальника відділу з оперативно-розшукової роботи - начальника прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Куп'янськ» Харківського прикордонного загону, будучи обізнаним про необхідність збереження державної таємниці, яка йому буде довірена, про виконання вимог режиму секретності та будучи попередженим про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, всупереч вимогам законодавства та письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, виконуючи посадові обов'язки та працюючи з матеріальними носіями секретної інформації і проектами секретних документів, які належать до компетенції відділу та містять відомості, передбачені відповідними статтями Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, скопіював на електронний носій, а саме - картку пам'яті, електронні копії документів, які відповідно до висновку експерта з питань таємниці, містять інформацію, яка підпадає під дію вимог ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», ст.ст. 4.4.9, 4.4.4, 4.4.1, 4.2.6, 4.2.1, 4.4.3, 4.5.3 ЗВДТ та становить державну таємницю і має ступінь секретності «таємно», та надалі переніс зазначений електронний носій до власного місця проживання.

Також у період часу з 02.12.2014 по 14.05.2015 ОСОБА_1, виконуючи посадові обов'язки та працюючи з матеріальними носіями секретної інформації і проектами секретних документів, які належать до компетенції відділу та містять відомості, передбачені відповідними статтями Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, переніс до власного місця проживання, 14 документів, які відповідно до висновку експерта з питань таємниці містять інформацію, яка підпадає під дію вимог ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», ст. 4.4.9 ЗВДТ та становить державну таємницю і має ступінь секретності «таємно».

Серед судової практики Орджонікідзевського районного суду м.  Харкова, протягом звітного періоду було також кримінальне провадження про вчинення військового злочину, передбаченого ч.3 ст. 405 КК України.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.01.2016 року ОСОБА_1, водія - санітара сортувально-евакуаційного відділення військової частини польова пошта В2102, рядового, було засудженого за ч.3 ст. 405 КК України - заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (справа №  644/9491/15-к).

16 липня 2015 року майор ОСОБА_2, отримав вказівку від командира військової частини польова пошта В2102, про перевірку особового складу частини на предмет додержання військовослужбовцями розпорядку дня.

Приблизно о 23 годині 45 хвилин майор ОСОБА_2 виявив, що рядовий ОСОБА_1 та рядовий ОСОБА_3 вживають спиртні напої на території військової частини - в армійському наметі. З метою реалізації своїх службових обов'язків, майор ОСОБА_2 вилучив у рядового ОСОБА_1 та рядового ОСОБА_3 алкогольні напої та доповів про вказану подію командиру військової частини.

Проте, рядовий ОСОБА_1 будучи невдоволеним законною вимогою останнього щодо додержання розпорядку дня та заборони вживання спиртних напоїв, порядку проходження військовослужбовцями військової служби, підлеглості, військової честі та військової дисципліни став виражати погрозу заподіяння майору ОСОБА_2 тілесних ушкоджень з метою схилити його до повернення вилучених спиртних напоїв.

Отримавши відмову майора ОСОБА_2. від повернення спиртних напоїв, рядовий ОСОБА_1, знаходячись на території військової частини польова пошта В2102 у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно наніс один сильний удар долонею правої руки в область голови майору ОСОБА_2, внаслідок якого останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_1, користуючись безпорадним станом ОСОБА_2. наніс ще не менше 4 ударів по голові. Внаслідок нанесених ударів рядовим ОСОБА_1, майору ОСОБА_2 спричинено легке тілесне ушкодження.

Також, серед кримінальних проваджень, про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями, які протягом звітного періоду перебували на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, знаходилось кримінальне провадження відносно військовослужбовця факультету  військової  підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного  університету «Харківській політехнічний інститут» - ОСОБА_1, якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115 КК України (умисне вбивство з корисливих мотивів) та ч. 4 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) (справа №646/6657/17).

ОСОБА_1, 26 червня 2017 року під приводом отримання в борг грошових коштів, у раніше йому знайомої, ОСОБА_2 - зайшов до квартири, яку орендувала ОСОБА_2 і вхідні двері, до якої, відкрила ОСОБА_2.

Перебуваючи в приміщенні квартири, діючи з прямим умислом, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел - здійснив напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння її майном - почав руками здавлювати шию ОСОБА_2. Потім взяв у вказаній квартирі USB-шнур зарядного пристрою для мобільного телефону, обвів навколо шиї потерпілої ОСОБА_2 та продовжував її душити, при цьому намагався зняти з ОСОБА_2 прикраси. Далі ОСОБА_1, не припиняючи свої протиправні дії та розуміючи, що ОСОБА_2 втрачає свідомість, усвідомлюючи невідворотність настання тяжких наслідків, у вигляді смерті ОСОБА_2, та бажаючи їх настання, продовжував її душити, чим спричинив останній, механічну асфіксію.

Далі, впевнившись у відсутності ознак життєдіяльності потерпілої ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_2, - ОСОБА_1 заволодів ювелірними виробами які були на ОСОБА_2 і які належали останній. Загальна вартість золотих прикрас, якими заволодів обвинувачений, становить 3659 грн. 27 коп. Обвинувачений ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене майно на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд: частину золотих прикрас здав до ломбарду у м. Харкові разом з дружиною - ОСОБА_3, а частину золотих прикрас здав до ломбарду у м. Києві у Святошинському районі. Отриманими коштами розпорядився для своїх потреб.

У Фрунзенському районному суді м. Харкова протягом 2016 - І півріччі 2018 року був випадок скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, з мотивів, як зазначив обвинувачений, не бажання повертатись на полігон (справа № 645/3316/17).

Так, вироком суду від 21.12.2017 року ОСОБА_1, солдата, кулеметника військової частини В 2970, було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, та призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 01.07.2017 р. знаходячись у підземному переході на станції метро «Палац Спорту» у м. Харкові, маючи при собі рюкзак, побачив громадянку ОСОБА_2, яка стояла у черзі до каси «Мегабанку», тримаючи у руках грошові кошти та бланк оплати за комунальні послуги. Побачивши грошові кошти, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння грошовими коштами потерпілої з метою власного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 став неподалік від ОСОБА_2, за її спиною, поступово наближаючись до неї та дочекавшись зручної миті, коли остання поклала грошові кошти та бланк оплати за комунальні послуги на стійку під касою «Мегабанк», ОСОБА_1 різко зблизився з нею та лівою рукою схопив грошові кошти у сумі 650,00 грн., належні потерпілій, та побіг з грошима в бік виходу з підземного переходу.

В свою чергу, ОСОБА_2 з криками про допомогу побігла за ОСОБА_1, схопила його за лямки рюкзака. Після цього свідки зазначеної події допомогли затримати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вихопила з рук ОСОБА_1 свої грошові кошти у сумі 650,00 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив вказані дії, тому що не хотів повертатись на полігон та вважав, що його покарання буде кваліфіковане за ч.1 ст.186 КК України та без позбавлення волі.

В Червонозаводському районному суді м. Харкова протягом звітного періоду перебувало провадження відносно ОСОБА_1, визнаного винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.118, ч.1 ст.263 КК України, та якому призначено покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 3 років позбавлення волі (справа № 646/15499/15-к).

При цьому, суд виходив з того, що 30 липня 2015 року військовослужбовець військової частини А2308 солдат ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні супермаркету «АТБ», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, перевищуючи межі необхідної оборони, здійснив один постріл з пістолету Макарова у ОСОБА_2 в область черевної порожнини, спричинивши останньому тілесні ушкодження,які кваліфікуються у сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_2.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 118 КК України та ч.1 ст.263 КК України, а саме умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, відповідно.

 

Протягом 2016 – І півріччя 2018 року місцеві суди Харківської області також розглядали кримінальні провадження про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями.

Так, в практиці Балаклійського районного суду Харківської області, протягом звітного періоду був випадок засудження особи за закінчений замах на викрадення іншого військового майна в умовах особливого періоду (справа № 610/3715/16-к).

ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби контрактної служби на особливий період та проходячи її на посаді командира відділення пожежної роти військової частини А1352, в умовах особливого періоду, 16 грудня 2015 року, знаходячись на ділянці технічної території майданчику відкритого зберігання - 210 військової частини А1352, діючи таємно, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу,  намагався викрасти інше військове майно, що перебуває на обліку у військовій частині А1352, а саме: заряди в гільзі, у кількості 16 штук, загальною вартістю 3 966,40 грн. Після чого з метою вивезення цього військового майна за межі військової частини на автомобілі виїхав з ділянки території та був зупинений на КПП №2, де під час перевірки добовим нарядом було виявлено інше військове майно, чим було припинено злочин.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 410 КК України  та призначено покарання  у виді 5 років позбавлення волі та в силу ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Протягом звітного періоду в провадженні Барвінківського районного суду Харківської області перебувало лише одне кримінальне провадження, яке відноситься до категорії - військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями.

Це кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, начальника автомобільної служби технічної частини, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 405 КК України - погроза заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв'язку з виконання ним обов'язків з військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (справа №  611/213/16-к).

20 червня 2015 року, перебуваючи у наметі на території базового табору військової частини польова пошта В2050, майор ОСОБА_1 вжив спиртні напої. Приблизно о 20 годині 00 хвилин, до майора ОСОБА_1 підійшов підполковник ОСОБА_2, який являється прямим начальником ОСОБА_1. Виконуючи обов'язки з військової служби, підполковник ОСОБА_2 зробив зауваження майору ОСОБА_1 щодо знаходження останнього у стані алкогольного сп'яніння, та надав усний наказ ОСОБА_1 йти відпочивати. На що ОСОБА_1, у грубій формі висловив ОСОБА_2. погрозу заподіяння йому тілесних ушкоджень шляхом нанесення ударів руками у голову.

Після цього, приблизно о 20 годині 30 хвилин, підполковник ОСОБА_2, виконуючи розпорядження командира військової частини польова пошта В2050 щодо вилучення зброї у майора ОСОБА_1, дав останньому команду здати свою табельну зброю, йому, підполковнику ОСОБА_2, та дав розпорядження майору, ОСОБА_1 прибути до командного пункту військової частини. У цей час майор ОСОБА_1, будучи невдоволеним законними вимогами підполковника ОСОБА_2 щодо здачі ним зброї, та не бажаючи підкорятися законним вимогам начальника, у грубій формі висловив підполковнику ОСОБА_2 погрозу заподіяння йому тілесних ушкоджень шляхом нанесення ударів руками у голову.

За результатами розгляду кримінального провадження суд ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним за статтею ч. 3 405 КК України і призначив йому покарання - позбавлення волі на строк 5 років, після чого, на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнив з випробуванням.

У Валківському районному суді Харківської області перебувало кримінальне провадження, яким військовослужбовця засуджено за ч.1 ст. 121 КК України (справа № 615/1438/14-к).

21 червня 2014 року, ОСОБА_1 прибув до домоволодіння ОСОБА_2, де спільно з останнім вживав спиртні напої. Близько 19:00 години, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 направились до продуктового магазину з метою придбання спиртних напоїв. Під час спілкування між ними виник конфлікт в наслідок якого ОСОБА_1, відчуваючи неприязнь до ОСОБА_2 умисно, наніс йому три удари кулаком в обличчя. Навіть після падіння ОСОБА_2 на землю, ОСОБА_1 продовжив наносити ОСОБА_2 удари по тулубу ногами, в результаті чого, спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні крововиливи та садна обличчя, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, суд визнав обставиною, що пом’якшує покарання той факт, що обвинувачений є військовослужбовцем, що є важливим та позитивним прикладом професійної діяльності в період проведення антитерористичної операції.

За результатами розгляду кримінального провадження суд визнав винуватим ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України, звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 роки.

У Великобурлуцькому районному суді Харківської області всі чотири кримінальні провадження про військові злочини розглядались у 2016 році. При цьому три із них відносились до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби), а одне -  до злочинів, передбачених ст. 414 КК України (порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення).

Внаслідок порушення правил поводження зі зброєю ОСОБА_1, старшим лейтенантом, потерпілому (солдату) було спричинено тілесні ушкодження (справа № 616/458/16-к).

Як встановив суд, під час розгляду кримінального провадження, військовослужбовець військової частини - польова пошта В6250 старший лейтенант ОСОБА_1, перебуваючи на території опорного пункту військової частини польова пошта В6250, з метою перевірки наявності вогнепальної зброї та звірки номерів, взяв у солдата ОСОБА_2 ввірений йому автомат «АКС-74»   № 2772618, та порушуючи правила поводження зі зброєю, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень, діючи з необережності, старший лейтенант ОСОБА_1, забувши від'єднати магазин з бойовими набоями від автомата «АКС-74», почав здійснювати звірку номера автомата по спискам. Звіривши на затворі три останні цифри заводського номеру автомата, ОСОБА_1 помістив назад затворну раму з затвором, чим дослав патрон, який знаходився в не відстебнутому магазині, до патронника, надалі поставив пружину, надів кришку ствольної коробки автомата «АКС-74» після чого тільки від'єднав магазин з набоями. Опускаючи автомат, ОСОБА_1 натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого відбувся один постріл з автомата «АКС-74», у результаті якого куля відстріляна з вказаного автомата влучила до коробки (магазину) з ВОГ 17М. Потрапляння кулі в гільзу ВОГ 17М призвело до вибуху порохового заряду та детонації розривного заряду гранати, у результаті якого солдату ОСОБА_2, який знаходився поруч зі старшим лейтенантом ОСОБА_1, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді множинних осколкових поранень обличчя, волосяної частини голови, шиї, лівої верхньої кінцівки та ділянки правого колінного суглобу, осколковий відкритий багато уламковий перелом нижньої щелепи зліва в зоні 35-38 зубів, осколкове поранення лівого ока.

Ухвалюючи вирок, суд визнав ОСОБА_1 винним у  вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.414 КК України та призначив йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Крім цього, суд задовольнив частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 та стягнув на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, моральну шкоду та витрати на юридичну допомогу.

Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року було визнано винним військовослужбовця - ОСОБА_1, який з 08.08.2014 року по 15.02.2016 року (більше ніж півтора роки) діючи навмисно, не з’являвся на службу з лікарняного закладу без поважних причин (справа № 617/663/16-к).

Як встановив суд, ОСОБА_1   будучи   військовослужбовцем відділу прикордонної  служби  «Вовчанськ»  Харківського  прикордонного загону, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин, до відділу прикордонної служби «Вовчанськ» Харківського прикордонного загону, станом на 10.00 год. 15 лютого 2016 року для проходження військової служби з лікарняного не з'явився, а отриманий у зв’язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи з виконанням обов'язків військової служби.

В провадженні Дворічанського районного суду Харківської області протягом звітного періоду перебувало 5 кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями. В тому числі одне з них відносилось до військових злочинів, передбачених ч.1 ст. 408 КК України  - дезертирство (самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби).

Так, під час розгляду провадження, суд встановив, що 27 січня 2015 року ОСОБА_1, солдат, номер обслуговування зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу військової частини - польова пошта В2233, умисно, без поважних причин та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, не бажаючи проходити військову службу взагалі, самовільно залишив військову частину та до 23 травня 2016 року до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

За результатами розгляду кримінального провадження суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, призначив покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.  75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням (справа № 618/428/16-к).

Дергачівський районний суд Харківської області у період 2016 – І півріччя 2018 року серед інших проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями, розглянув також кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.  413 КК України (втрата ввіреної для службового користування зброї внаслідок порушення правил її зберігання, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану).

Розглядаючи в суді кримінальне провадження (справа №619/3331/16-к), судом було встановлено, що 08 серпня 2016 року солдат ОСОБА_1, призначений на посаду номера обслуги 2 взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону, одержав для службового користування автомат АКС-74У.

Після отримання зброї солдат ОСОБА_1, пройшов інструктаж з питань порядку несення служби, поводження зі зброєю, мір безпеки, заборони вживання спиртних напоїв. В подальшому, згідно наказу командира вищевказаної військової частини, солдат ОСОБА_1 вибув у відрядження до табірного намету військової частини - польова пошта В6250, для прикриття ділянки державного кордону в складі батальйону тактичної групи.

Згідно з п. 14 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №359 від 29 червня 2005 року, солдату ОСОБА_1 забороняється залишати стрілецьку зброю та боєприпаси без нагляду. Однак, солдат ОСОБА_5, достовірно знаючи вищевказані вимоги законодавства України, діючи із злочинною самовпевненістю, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 25 серпня 2016 року заступив у наряд, а закріплений за ним автомат АКС-74У залишив під матрацом свого ліжка у табірному наметі військової частини. В подальшому, повернувшись з наряду до табірного намету солдат ОСОБА_1 виявив відсутність закріпленої за ним зброї - автомата АКС-74У. Внаслідок злочинної самовпевненості солдата ОСОБА_1, державі в особі військової частини - польова пошта В6250 завдано матеріальних збитків на суму 704 гривні.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.413 КК України, і призначено йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

Зміївський районний суд Харківської області також, протягом звітного періоду, розглядав кримінальні провадження про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями.

Серед відповідної категорії злочинів було кримінальне провадження за яким солдат, внаслідок порушення правил поводження зі зброєю (автоматом) заподіяв потерпілому – іншому солдату, тілесного ушкодження у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення стегна (справа №  621/2272/17).

 Суд вироком від 28 лютого 2018 року визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України. Як з’ясував суд, 29.08.2017 року наказом командира військової частини А3750 військовослужбовців строкової служби солдатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відряджено з м. Дніпро до м. Змієва Харківської області, для проходження військових навчань.

Наказом командира військової частини А 3750 від 29.08.2017 року за ОСОБА_1 закріплено штатну зброю - автомат АКС-74У.

Близько 22:20 години 10 вересня 2017 року під час несення добового наряду солдат ОСОБА_1 достовірно знаючи свої обов'язки стосовно догляду за автоматом і неповного його розбирання та маючи можливість належно їх виконувати, діючи із необережністю, порушив правила поводження зі зброєю, а саме розпочав чищення закріпленого за ним автомата АКС-74У за відсутності безпосереднього керівництва командира відділення, не у спеціально відведеному місці, не на обладнаному для цієї мети столі, при цьому здійснюючи неповне розбирання автомату, не від'єднавши магазин, опустив перевідник вогню до низу у положення ОД і відвівши ручку затворної рами назад, не оглянувши патронник, відпустив ручку затворної рами, при цьому довів патрон у патронник, та в подальшому натиснув на спусковий гачок, здійснивши один постріл з автомата АКС-74У у напрямку солдата ОСОБА_2, який сидів поруч на лавці із лівої сторони, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді одного вогнепального кульового наскрізного поранення лівого стегна, що супроводжувалося ушкодженням м'яких тканин та підшкірної клітковини.

У Золочівському районному суді Харківської області розглядалось кримінальне провадження за обвинуваченням заступника коменданта з ресурсного забезпечення - начальника відділу ресурсного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону, полковника, який не забезпечив належне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, що призвело до втрати двадцяти одиниць вогнепальної зброї (справа № 622/719/16-к).

Так, вироком Золочівського районного суду Харківської області від 07.06.2016 року ОСОБА_1, на підставі угоди про визнання винуватості, було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 425 КК України та призначено узгоджену сторонами міру покарання застосувавши ст. 69 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України замінено основне покарання на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки зі щомісячним відрахуванням 10% із суми грошового забезпечення останнього в дохід держави.

Під час розгляду кримінального провадження суд встановив, що ОСОБА_1, проходячи військову службу у Харківському прикордонному загоні (військова частина 9951) на посаді заступника коменданта з ресурсного забезпечення - начальника відділу ресурсного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування у військовому званні «полковник», будучи військовою службовою особою, на яку покладено організаційно-господарські функції та являючись матеріально-відповідальною особою, діючи необережно із злочинною недбалістю, у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року, тобто в умовах особливого періоду, не забезпечив належне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, що призвело до втрати двадцяти одиниць вогнепальної зброї, а також бойових припасів на загальну суму - 6363,36 грн., заподіявши істотну шкоду нематеріального характеру, у виді неможливості використання зброї та бойових припасів за призначенням, підриву авторитету та престижу органів військового управління, бойової готовності ввіреного підрозділу та обороноздатності держави.

За визначених вище обставин суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч.3 ст. 425 КК України як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах особливого періоду.  

За незаконне привласнення іншого військового майна в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незакінчений замах на викрадення іншого військового майна в умовах особливого періоду, крім воєнного стану  Ізюмським міськрайонним судом Хаокіської області було засуджено ОСОБА_1, вироком суду від 25.01.2016 року (справа №  623/4926/15-к).

Під час розгляду кримінального провадження. місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_1, водій автовзводу 1 автомобільної роти військової частини польова пошта В5912, для виконання завдання  по перевезенню вантажів на ввіреному йому автомобілі із військової частини А1352 до зони проведення АТО отримав військове майно - дизельне паливо. Після чого солдат ОСОБА_1 запропонував громадянину ОСОБА_2 реалізувати вказане військове майно-дизельне паливо, об'ємом 300 літрів, за грошову винагороду в сумі 4200 грн. При цьому, солдат ОСОБА_1 попередньо домовився про зустріч із громадянином ОСОБА_2.

Після цього, 5 серпня 2015 року, ОСОБА_1, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності шляхом привласнення військового майна - дизельного палива у кількості 140 літрів, отримав від громадянина ОСОБА_2 раніше оговорені грошові кошти у сумі 4200 грн. та за допомогою гумового шланга здійснив злив 140 літрів із баку закріпленого за ним автомобіля «Мерседес-Бенц» у каністри громадянина ОСОБА_2, який в свою чергу брав участь у проведенні негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки та якому працівниками правоохоронних органів було доручено безпосереднє виконання контрольованої закупки дизельного пального.

Відразу після цього, зазначені злочинні дії солдата ОСОБА_1 були припиненні співробітниками Служби безпеки України та Військової служби правопорядку.

У Куп’янському міськрайонному суді Харківської області протягом звітного періоду також розглядались кримінальні провадження про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями.

По кримінальному провадженні (справа №628/2163/16-к) було визнано винним оператора-розвідника відділення управління протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини польова пошта В4673 та засуджено за вчинення дій, у вигляді порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого (ч.2 ст. 414 КК України).

Як встановив суд, 09 листопада 2015 року, солдат ОСОБА_1, перебуваючи в районі відпочинку (привалі) в Куп'янському районі Харківської області, діючи із злочинною недбалістю, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень чи смерті оточуючих, не звернувши уваги, що до автомату приєднаний магазин із бойовими набоями та останній перебував у зарядженому стані, не впевнившись у безпеці солдата ОСОБА_2 та оточуючих, тримаючи ствол автомату в напрямку солдата ОСОБА_2, який знаходився ліворуч від нього та перебував в бойовій розвідувально-дозорній машині на місці командира машини, нажав спусковий гачок, унаслідок чого відбувся одиночний постріл, внаслідок якого ОСОБА_2 було спричинено наскрізне вогнепальне поранення голови, від якого утворився набряк-набухання головного мозку, що заподіяло смерть потерпілого.

Вироком  Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня  2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 414 КК України.

Протягом 2016 – І півріччі 2018 року у Лозівському міськрайонному суді Харківської області з військових злочинів та злочинів вчинених військовослужбовцями, перебували лише злочини, передбачені ст. 407 і ст.  408 КК України.

Так, вироком суду від 19.05.2017 року було визнано винним та засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років (справа № 629/1162/17).

Підставами для прийняття такого рішення стало те, що солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді санітара - стрільця штурмового відділення штурмового взводу першої штурмової роти військової частини польова пошта В2612, з метою ухилитись від військової служби, 10 листопада 2016 року, самовільно, без поважних причин, в умовах особливого періоду, залишив місце служби та станом на 28 березня 2017 року продовжує ухилятися.

Лише 2 провадження про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями перебували протягом звітного періоду у Нововдолазькому районному суді Харківської області. По обом кримінальним провадженням особам висувалось обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.

По провадженню за № 1-кп/631/46/16 (справа №631/252/16-к) постановлено ухвалу від 23.02.2016 року, якою обвинувальний акт з додатками за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України - повернуто прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону для усунення недоліків встановлених в підготовчому судовому засіданні, відповідно до ст.291 КПК України.

По другому кримінальному провадженню (справа № 631/1804/16-к) постановлено вирок, яким засуджено ОСОБА_1 та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем).

У Первомайському міськрайонному суді Харківської області за період 2016 – І півріччі 2018 року розглянуто два кримінальні провадження. в яких кримінальні правопорушення вчинені військовослужбовцями. Обидва кримінальні провадження розглянуті у 2018 році.

Так, суд 31 січня 2018 р.  ухвалив вирок. яким було ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі (справа № 632/1564/17).

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він проходячи службу на посаді обслуги відділення охорони взводу охорони військової частини польова пошта В2612 (А3220), у кінці травня - початку червня 2017 року, перебуваючи на військовому полігоні, придбав без передбаченого законом дозволу бойовий припас - ручну осколкову гранату Ф-1 разом із спорядженим запалом УЗРГМ-2 та у подальшому почав протиправно носити та зберігати. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел 13.07.2017, точний час слідством не встановлено, перебуваючи за місцем несення військової служби, поклав вищевказаний бойовий припас до поліетиленового пакету з паперовими серветками у свої особисті речі і незаконно вирушив до м.Первомайський Харківської області. Того ж дня, перебуваючи в м.  Первомайський, вказаний пакет, у якому знаходилась ручна осколкова граната Ф-1 разом із спорядженим запалом, віддав на зберігання своїй знайомій, як пакет у якому знаходяться його особисті речі, тим самим вчинив передачу бойового припасу без передбаченого законом дозволу цивільній особі, яка у свою чергу, будучі у невіданні, принесла вказаний пакет до місця свого постійного мешкання.

Протягом звітного періоду мало місце ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів вчинені в умовах  особливого періоду, крім воєнного стану. Вказане провадження перебувало на розгляді у Харківському районному суді Харківської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, майор, призначений на посаду заступника начальника відділу з логістики відділу прикордонної служби «Веселе» в/ч 9951, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, шляхом підроблення документу, знаходячись за місцем свого проживання, 21.10.2015 р., особисто вніс до довідки з лікарні із зображеннями печаток та реквізитами Харківської міської лікарні № 28 рукописний текст, зазначивши період свого перебування на стаціонарному лікуванні у медичній установі, діагноз, поставивши підпис від імені лікаря. Тобто, в такий спосіб майор ОСОБА_1 підробив документ, який мають право видавати та посвідчувати працівники лікарні.

В подальшому, ОСОБА_1, 21.10.2015 р. не з'явився на службу, та, у період з 21.10.2015 р. по 29.10.2015 р. продовжував не з'являтися до місця несення служби, проводячи отриманий у зв'язку із цим вільний час на власний розсуд. Протягом зазначеного періоду нез'явлення на службу, ОСОБА_1 з приводу будь-яких захворювань до медичних закладів не звертався. 29.10.2015 р., ОСОБА_1 прибув до військової частини 9951, де надав до медичного пункту вказаної військової частини медичну довідку, в яку було внесено завідомо неправдиві відомості.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд ухвалив вирок (справа № 635/1425/16-к), та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 409 КК України.

Аналізуючи практику розгляду військових злочинів та злочинів вчинених військовослужбовцями у Чугуївському міському суді Харківської області, можна дійти висновку про надзвичайно велику кількість кримінальних проваджень зазначеної вище категорії, які перебували на розгляді протягом 2016- І півріччі 2018 року в Чугуївському суді, у порівнянні з іншими місцевими судами. Так, як вже зазначалось вище, у Чугуївському міському суді Харківської області протягом звітного періоду на розгляді перебувало 407 кримінальних проваджень про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями - із загальної кількості 646 кримінальних проваджень, цієї категорії, що розглядались місцевими судами м. Харкова та Харківської області.

Наприклад, вироком Чугуївського міського суду Харківської області було визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні опору особі, яка виконує покладені на неї обов’язки військової служби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (ч.3 ст.404 КК України).

Солдат ОСОБА_1, водій комендантського відділення коменданського взводу,  10.08.2015 року близько 15 години під час проведення патрулювання військового містечка міста Чугуєва Харківської області, начальником патруля сержантом ОСОБА_2 та патрульним сержантом ОСОБА_3, при затриманні за порушення громадського порядку, вчинив їм опір та спричинив, згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_2 (справа № 636/407/16-к).

 По іншому кримінальному провадженню (справа № 636/3626/14-к) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.425 КК України, тобто у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

Внаслідок злочинних дій капітана ОСОБА_1, начальника системи - інженера радіолокаційної системи посадки літаків вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення, державі було заподіяно шкоду на суму 144769 гри. 81 коп.

ОСОБА_1, недбало поставився до служби, не знав номенклатуру закріплених за ним матеріальних засобів, не слідкував за їх комплектністю, наявністю та якісним станом, видавав матеріальні засоби без оформлення відповідних документів, не вів облік матеріальних засобів, які перебували у закріпленому за ним сховищі техніки та майна зв'язку, радіотехнічного забезпечення і електронно-обчислювальної техніки, не своєчасно здавав, або взагалі не здавав під охорону приміщення, де зберігались матеріальні засоби, допускав у приміщення зберігання сторонніх осіб, передавав іншим особам ключі від сховищ, в результаті чого у період з липня 2010 року по листопад 2013 року у батальйоні зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А4104 в м. Чугуїв Харківської області виникла нестача військового майна та техніки служби зв'язку.

Також, протягом звітного періоду в Чугуївському міському суді Харківської області мали місце 6 (шість) фактів перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.

Так, у вищезазначеному суді по справі № 636/3019/16-к  14 грудня 2016 року було ухвалено вирок, яким засуджено ОСОБА_1 за ч.4 ст.426-1 КК України. 

Лейтенант ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом в особливий період у військовій частині польова пошта В1724 на посаді командира взводу батальйону охорони вказаної військової частини, 31 травня 2016 року, знаходячись поблизу будівлі магазину «Городок», розташованого в місті Чугуєві, побачив сидячого на задньому сидінні автомобіля «Ланос», солдата ОСОБА_2. Після цього у ОСОБА_1 виник намір продемонструвати солдату ОСОБА_2 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, підкорити своїй волі, підняти свій авторитет у військовому колективі.

Достовірно знаючи, що солдат ОСОБА_2 являється підлеглим по відношенню до нього, чим перевищив службові повноваження, використовуючи як привід запізнення солдата ОСОБА_2 на військову службу, застосував насильство щодо підлеглого, а саме наніс не більше 5 ударів долонею правої руки по тулубу, заподіявши останньому фізичну біль.

Протягом 2016- І півріччя 2018 року в провадженні Шевченківського районного суду Харківської області не перебувало кримінальних проваджень про військові злочини, але знаходилось 3 провадження про злочини вчинені військовослужбовцями.

Наприклад, у кримінальному провадженні по справі № 637/1079/16-к було ухвалено вирок 29 листопада 2016 року відносно ОСОБА_1, яким затверджено угоду про примирення, укладену 04 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2. Визнано винним ОСОБА_1, у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами в Угоді про примирення покарання у вигляді 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Старший солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем за контрактом та проходячи її на посаді водія 2 мінометного взводу мінометної батареї, 2 парашутно-десантного батальйону військової частини польова пошта В0440, 17 липня 2016 року після несення військової служби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, викрав велосипед, який належав ОСОБА_2 та почав їхати в напрямку села.

В цей час ОСОБА_1 помітив свідок ОСОБА_3, та почав робити ОСОБА_1 зауваження з проханням залишити велосипед, який йому не належить. Останній на вимогу ОСОБА_3 не реагував і зник з місця скоєння злочину, тим самим відкрито заволодівши чужим майном, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2, матеріальний збиток, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, на суму 2 609,50 гривень.

Наведені вище приклади судової практики розгляду місцевими судами м. Харкова і Харківської області у 2016 – І півріччі 2018 року кримінальних проваджень про військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями не є всеосяжним і вичерпним.

 

 

  1. Аналіз практики Апеляційного суду Харківської

області щодо перевірки вироків і ухвал місцевих судів м. Харкова

та Харківської області про військові злочини і злочини, вчинені військовослужбовцями.

Аналізуючи практику Апеляційного суду Харківської області щодо перевірки вироків і ухвал місцевих судів м. Харкова та Харківської області про військові злочини і злочини, вчинені військовослужбовцями встановлено, що більшість рішень (вироків, ухвал) суду першої інстанції протягом звітного періоду в апеляційному порядку не оскаржувались.

Так, за період 2016 - І півріччя 2018 року серед загальної кількості кримінальних проваджень зазначеної вище категорії, що перебували на розгляді у судах першої інстанції в м. Харкові та Харківської області (646 кримінальних проваджень) лише 52 рішення місцевих судів  було оскаржено в Апеляційному суді Харківської області. Це становить 8% від загальної кількості кримінальних проваджень про військові злочини і злочини вчинені військовослужбовцями, що перебували на розгляді в місцевих судах м.  Харкова і Харківської області протягом 2016 – І півріччя 2018 року.

Наприклад, серед військових злочинів, вироки по яким було оскаржено в апеляційному порядку можна навести провадження № 11кп/790/108/18 (справа № 636/3074/16-к ).

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 25 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 являючись заступником командира 3 танкової роти з озброєння 17 серпня 2016 року перебуваючи на території парку бойових машин у сховищі №9, військової частини - польова пошта В6250, не виконав наказ заступника командира танкового батальйону з озброєння ОСОБА_4, щодо здачі закріпленої за ним зброї до кімнати зберігання зброї танкового батальйону автомат АКС 74У. Внаслідок чого, старший лейтенант ОСОБА_1 втратив ввірену для службового користування зброю закріплену за ним.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 визнаний винним за вищевказаним обвинуваченням та йому призначено покарання. Крім цього, до обвинуваченого застосовано ст. 58 КК України та призначено остаточне покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції під час перевірки вироку суду першої інстанції, вимоги ст. 58 КК України міським судом не виконано, при призначенні покарання відповідно до ст. 58 КК України, судом не було визначено розмір відрахування із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження в дохід держави в межах від 10 до 20 відсотків.

У зв’язку з тим, що апеляційний суд не наділений повноваженнями призначати покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, що за змістом ст. 52 КК України є основним покаранням, яке судом першої інстанції у вироку взагалі не було визначено, колегія суддів АСХО ухвалою від 20 лютого 2018 року скасувала вирок Чугуївського міського суду Харківської області щодо ОСОБА_1 та призначила новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Іншим військовим злочином, вирок по якому перевірено в апеляційному порядку, було порушення правил поводження із зброєю, що заподіяло смерть потерпілого ( ч. 2 ст. 414 КК України).

Як встановив суд, ОСОБА_1 проходячи військову службу у Харківському прикордонному загоні (військова частина 9951) на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника 1-ї секції мінометів 2-го вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування цієї ж військової частини у військовому званні «сержант», 03 квітня 2016 року, перебуваючи в добовому наряді зі зброєю, діючи з необережності, без потреби взяв у руки - пістолет Макарова з магазином спорядженим патронами, зняв пістолет з запобіжника (опустив прапорець запобіжника вниз), відвів затвор у заднє крайнє положення та відпустив його при цьому дослав патрон в патронник, після чого натиснув на спусковий гачок пістолета, що призвело до одиночного пострілу, внаслідок якого ОСОБА_2 було спричинено сліпе вогнепальне кульове проникаюче поранення голови з пошкодженням кісток черепа і розтрощенням речовини головного мозку, що заподіяло смерть потерпілого.

Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.414 КК України до 3 років позбавлення волі.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_1 та захисник просять змінити вирок суду першої інстанції змінити та звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на пом’якшуючі обставини, які на думку апелянтів не були враховані судом першої інстанції.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначені покарання, дотримався вимог кримінального закону, врахував всі передбачені ним обставини у їх сукупності і підстав для пом’якшення покарання, як про це просить обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року вирок Золочівського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1, залишено без змін. (справа №622/738/16-к; провадження № 11-кп/790/2134/16).

Крім рішень (вироків, ухвал) по військовим злочинам в апеляційному порядку були також перевірені і рішення (вироки, ухвали) по злочинам вчиненим військовослужбовцями.

Так, наприклад, колегія суддів АСХО скасувала своєю ухвалою від 17 березня 2016 року ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині повернення кримінального провадження прокурору для організації досудового розслідування і призначила новий розгляд в суді першої інстанції (справа № 642/362/16-к; провадження № 11-кп/790/757/16).

Ухвалою районного суду, відмовлено в затвердженні угод про визнання винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2, кримінальне провадження за обвинуваченням цих осіб у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 КПК України.

Колегія суддів АСХО дійшла висновку, що відмовляючи у затвердженні угоди та повертаючи кримінальне провадження для продовження досудового розслідування суд посилається на вимоги ст. 314 КПК України. Згідно з якими, суд у підготовчому судовому засіданні має право відмовити у затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Однак, при ухваленні рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору судом не враховано, що необхідні слідчі дії проведені у повному обсязі, досудове розслідування у вказаному провадженні завершено, виконані вимоги ст. ст. 290, 291 КПК України. Отже, організація продовження досудового розслідування у вказаному провадженні є недоцільною та суд мав призначити справу до судового розгляду в загальному порядку.

На розгляді Апеляційного суду Харківської області також перебувало кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, потерпілої та захисника на вирок Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, військовослужбовця, який здійснив умисне вбивство своєї матері та закінчений замах на умисне вбивство особи, якого він знав як хлопця, що проживав неподалік та зустрічався з дівчиною, яка подобалася ОСОБА_1 та не відповідала йому взаємністю (справа № 635/2729/17; провадження №11- кп/790/974/18).

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходив навчальний курс у військовому коледжі сержантського складу Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил України у військовому званні «солдат». 24.12.2016 р. ОСОБА_1 був вдома де проживав разом зі своєю рідною матір’ю - ОСОБА_2, яка перебувала у вказаний час вдома та відпочивала. Між матір’ю - ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1, на побутовому підґрунті, виникла суперечка, в ході якої останній, раптово дістав з шухляди столу молоток, та, перебуваючи у кухонній кімнаті, наніс ним один удар матері в область голови, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лобу. Після отриманого тілесного ушкодження потерпіла ОСОБА_2 побігла до кімнати свого будинку. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 з тієї ж шухляди дістав кухонний ніж та побіг за матір’ю, тримаючи при цьому у руках молоток та вказаний ніж. Забігши у кімнату, ОСОБА_1 продовжив наносити своїй матері удари молотком в область її голови. Надалі, ОСОБА_1, почав наносити ножем удари в область шиї ОСОБА_2. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 померла на місці.

В подальшому, 24.12.2016 р., у ОСОБА_1, який перебував за місцем свого мешкання, раптово виник злочинний умисел направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_3, якого він знав як хлопця, що проживав неподалік та зустрічався з дівчиною ОСОБА_4, яка в свою чергу подобалася ОСОБА_1 та не відповідала йому взаємністю. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання, попередньо обравши знаряддя злочину у вигляді саморобного ножу - вирушив пішки у напряму домоволодіння, де мешкав ОСОБА_3. Діставшись вказаної адреси, ОСОБА_1, тримаючи у руках саморобний ніж, почав стукати у двері, яку йому відкрив особисто ОСОБА_3 У подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відбулася розмова, під час якої на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, останній, переслідуючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, тримаючи у руці саморобний ніж, здійснив один удар ножем в область живота ОСОБА_3, спричинивши йому, тілесні ушкодження які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

ОСОБА_1, з місця скоєного ним злочину зник, здійснивши закінчений замах на вбивство потерпілого ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року вирок Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України було змінено в частині призначення покарання. Підставами стало неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню - ч.3 ст.68 КК України.

  1. Проблемні питання, висновки та пропозиції.

В законодавстві України важливою складовою є сфера регулювання військових правовідносин, що виникають з приводу організації та забезпечення діяльності всіх військових організацій.

При цьому військова діяльність, особливо під час дії особливого періоду в державі, є специфічним, актуальним та надзвичайно важливим аспектом.

Розслідування військових злочинів та злочинів вчинених військовослужбовцями вимагає спеціальних знань, розуміння особливостей даної категорії злочинів, а не пристосування до реалій загально кримінальних проваджень.

У зв’язку з цим, починаючи з 2015 року в українському суспільстві йде гостра дискусія щодо необхідності відновлення військових судів в Україні.  

Одні сторони, які є прихильниками ідеї відродження військових судів, з огляду на загрозу обороноздатності держави, військову агресію вимагають, як реформування системи правоохоронних органів у воєнній сфері так і зазначають, що військові суди, як в існуючий нині особливий період, так і надалі, матимуть виключно позитивний вплив і на судову систему країни в цілому, і на стан військової дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, вони мають стати складовою всієї системи військової юстиції.

Інші сторони вважають військові суди рудиментом, що віджив своє.

Як свідчать публікації науковців та висловлювання юристів-практиків і політиків не мало з них вважають, що відродження військових судів потрібне.

Так, на користь відродження військових судів, можна навести думку Голови союзу юристів України – Піскуна С.М., який зазначив, що відновлення в системі судоустрою України військових судів повністю відповідає вимогам статті 125 Конституції та статей 3, 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності, спеціалізації та організаційної єдності.

При цьому слід, зазначити, що у багатьох розвинених країнах світу до системі судів входять в тому числі і військові суди. Як приклад, можна навести і такі демократичні країни Європи, як: Великобританія, Польша, Франція, тощо.

Зважаючи на актуальність цієї проблеми, робочою групою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони ще 6 квітня 2015 року був напрацьований та поданий народними депутатами України, членами Комітету на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо утворення військових судів та окремих організаційних питань» за реєстраційним № 2557. Цей законопроект 21 січня 2017 року був знятий з розгляду Верховною Радою України, у зв’язку з прийняттям Закону України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя» та у новій редакції Закону України «Про судоустрій і статус судів».

На даний час до Верховної Ради України надано два нових законопроекти: Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо військових судів № 8392 від 22.05.2018 та Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо утворення військових судів № 8392-1 від 01.06.2018.

Як зазначено в пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо утворення військових судів № 8392-1 від 01.06.2018, політична воля до створення військових судів є, про що свідчить зокрема позиція Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, Президента України Порошенка  П.О.

Необхідність військових судів зумовлена не самими військовими діями, а чисельністю громадян, що проходять службу у військових формуваннях. Так, у державі є соціальна група – військовослужбовці, як і в кожній іншій соціальній групі в ній є особи, які порушують закон – скоюють правопорушення, особливо в умовах бойових дій кількість таких осіб зростає.

Правопорушення, що вчиняються військовослужбовцями мають свою специфіку і потребують для об’єктивного розгляду специфічних знань. Судді військових судів – це особи, що володіють такими знаннями і можуть об’єктивно, професійно і оперативно здійснювати правосуддя у специфічних справах. Тому основною причиною для створення військових судів є забезпечення професійного і об’єктивного правосуддя для військовослужбовців.

Окремою і значною частиною в законодавстві є сфера регулювання військових правовідносин з питань організації і забезпечення діяльності Військової організації.

Про особливу специфіку правовідносин у зазначеній сфері свідчить і те, що їх суб’єктами є особовий склад Збройних Сил України та інших військових формувань, миротворчі контингенти України в різних країнах світу, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія України тощо, діяльність яких унормована законами про порядок проходження військової служби, сотнями нормативно-правових актів, настановами, інструкціями по напрямках військового управління, збереження, обслуговування та використання зброї, бойової і спеціальної техніки тощо, більшість з яких є таємними.

Ця специфічна сфера суспільних правовідносин потребує не тільки спеціальної підготовки і знань суддів, але й концентрації вказаних нормативно-правових актів, відповідної інформації у військових судах всіх рівнів. В системі військових судів конституційних принцип спеціалізації є не тільки базовою засадою побудови їх системи і підставою для створення окремого військового суду, але ще й елементом внутрішньої організації військового суду будь-якого рівня.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

Ті хто вважає за недоцільне відновлення військових судів в якості аргументів найчастіше наводять те, що Венеційська комісія вважає військові суди рудиментом радянської системи. Зокрема, у 2010 році у статті 4 висновку щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісія висловилася так: «…передбачено, що військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 р.. Це є позитивною зміною. Існування військових судів безумовно являє собою атавізм колишньої радянської судової системи».

Крім цього висловлюються думки, що військові суди  відносяться до спеціальних чи особливих судів. Хоча, слід зазначити, що в законопроектах які подані до Верховної Ради України військові суди не віднесено до спеціальних чи особливих судів.

Аналізуючи вищерозглянуту проблему, чітко зрозуміло, що вирішення даного питання повинно виходити виключно з інтересів держави України.

Слід зазначити, що під час проведення узагальнення, було виявлено суттєву різницю у навантаженні на місцеві суди міста Харкова та Харківської області щодо кількості кримінальних проваджень про військові злочини і злочини вчинені військовослужбовцями, що перебували на розгляді.

Як було зазначено вище, у Чугуївському міському суді Харківської області протягом звітного періоду на розгляді перебувало 407 кримінальних проваджень про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями із загальної кількості 646 кримінальних проваджень, цієї категорії, що розглядались місцевими судами м. Харкова та Харківської області.

При цьому, не малу частину серед загальної кількості кримінальних проваджень, що перебували на розгляді в Чугуївському міському суді Харківської області протягом звітного періоду, становили саме військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями. Така кількість кримінальних проваджень по окремій категорії кримінальних правопорушень – військовим злочинам, та кримінальним правопорушенням із спеціальним суб’єктом – військовослужбовцями, збільшує і без того велике навантаження на суддів вищезгаданого суду.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що судді місцевих судів м. Харкова та Харківської області в цілому забезпечують єдину судову практику розгляду кримінальних проваджень про військові злочини та злочини вчинені військовослужбовцями як по кваліфікації правопорушень, так і по мірах покарання.

 

За результатами проведеного узагальнення вважаю за необхідне:    

  1. Обговорити дане узагальнення із суддями судової колегії у кримінальних справах Харківського апеляційного суду;
  2. З метою покращення стану роботи - довести до відома результати узагальнення до голів всіх місцевих судів м. Харкова та Харківської області.

Узагальнення підготовлено Судовою колегію судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду за участю відділу статистики та узагальнення судової практики.

Виконавці:

Суддя судової палати з розгляду

кримінальних справ Харківського

апеляційного суду                                                                    Протасов В.І.                                         

                                                                                                                

Від відділу статистики та

узагальнення судової практики                                                 Луніна О.В.