Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз
судової практики розгляду місцевими судами м.Харкова і Харківської області та Харківським апеляційним судом кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми у 2017-2018 роках.
ПЛАН:
Вступ
ВСТУП
Даний аналіз проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи судової палати з розгляду кримінальних справ на І півріччя 2019 року.
Під час проведення узагальнення вивчались:
- інформація місцевих судів м. Харкова і Харківської області;
- статистичні дані і рішення Апеляційного суду Харківської області (далі – АСХО) та Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) щодо результатів перегляду рішень (вироків, ухвал) судів першої інстанції у провадженнях про злочини, вчинені неповнолітніми.
Об’єктами дослідження були: рішення (вироки, ухвали) судів першої інстанції м. Харкова та Харківської області щодо вказаної вище тематики і рішення (вироки, ухвали) АСХО та ХАС стосовно результатів перевірки рішень місцевих судів.
Відповідно до чинного законодавства неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18 – річного віку. В той же час, виходячи із норм Цивільного кодексу України, неповнолітні поділяються на дві вікові категорії: малолітні особи – тобто особи, які не досягли 14 річного віку і неповнолітні особи, які не досягли 18 років.
Кримінальний процесуальний кодекс України також вказує які категорії осіб відносить до неповнолітніх.
Так, згідно з пп.11,12 ч.1 ст.3 КПК України малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;
Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, а також передбачає особливості притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що злочинність осіб, що не досягли повноліття, завжди була і залишається гострою актуальною правовою та суспільною проблемою, яка постійно привертає увагу держави. Вона є складовою загальної злочинності та відображає тенденції її розвитку в майбутньому. Це зумовлено як тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, так і тим, що на сьогодні це одна з найбільш кримінально уражених верств населення.
Найкращим методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй. Це пріоритетне завдання правоохоронної системи нашої держави. Суспільство має не лише захистити себе від неповнолітніх правопорушників, а й водночас повернути їх до нормального життя.
Кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК України, та із дотриманням принципу забезпечення реалізації неповнолітніми особами права користуватися додатковими гарантіями, встановленими законами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.2 ст.484 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.
Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
При цьому, до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст.498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру. Суди ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітнього, повинні керуватися принципом найкращих інтересів дитини, встановлених у ст.3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України та розділу XI КК України.
Судам слід мати на увазі, що покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.
У зв’язку із всім вищенаведеним, узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми є важливим, актуальним та необхідним.
Аналізуючи інформацію надану місцевими судами м. Харкова та Харківської області, щодо загальної кількості кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми, встановлено нижчевикладене.
Так, за даними наданими місцевими судами м.Харкова та Харківської області, протягом 2017 року на розгляді суддів суду першої інстанції перебувало -354 кримінальних провадження щодо -441 неповнолітнього. З цієї кількості справ судами першої інстанції у 2017 році завершено судовий розгляд -216 кримінальних проваджень.
У 2018 році кількість кримінальних проваджень щодо неповнолітніх дещо збільшилась. На розгляді суддів суду першої інстанції перебувало -359 кримінальних проваджень щодо -456 неповнолітніх. З цієї кількості справ судами першої інстанції у 2018 році завершено судовий розгляд -199 кримінальних проваджень.
Про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру у 2017 році місцевими загальними судами м.Харкова та Харківської області розглянуто усього 22 клопотання. Крім цього, матеріали повернуто прокурору у 5 випадках, а 16 проваджень протягом звітного періоду було закрито.
У 2018 році місцевими загальними судами м.Харкова та Харківської області розглянуто усього 21 клопотання про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. Крім цього, матеріали повернуто прокурору у 7 випадках, а 22 провадження протягом звітного періоду було закрито.
Протягом звітного періоду з 37 місцевих судів м. Харкова та Харківської області в -36 місцевих судах на розгляді перебували кримінальні провадження про злочини, вчинені неповнолітніми. Тільки у Коломацькому районному суді Харківської області а ні у 2017, а ні у 2018 році проваджень зазначеної категорії на розгляді не перебувало.
Щодо статистичних показників суду апеляційної інстанції, то вони виглядають наступним чином.
Так, протягом 2017 року на розгляді Апеляційного суду Харківської області перебувало -63 кримінальних провадження щодо -69 неповнолітніх. З цієї кількості справ АСХО у 2017 році завершено судовий розгляд -46 кримінальних проваджень.
У 2018 році в Апеляційному суді Харківської області на розгляді суддів апеляційної інстанції перебувало -58 кримінальних проваджень щодо -80 неповнолітніх. З цієї кількості справ АСХО у 2018 році завершено судовий розгляд -43 кримінальних проваджень.
В провадженні Харківського апеляційного суду на розгляді у 2018 році (з жовтня по грудень) перебувало -19 кримінальних проваджень, відносно -33 неповнолітніх. З них станом на 31 грудня 2018 року було завершено -5 кримінальних проваджень.
Таким чином, можна зробити висновок про збільшення у 2018 році кількості кримінальних проваджень що перебували на розгляді в місцевих загальних судах м.Харкова та Харківської області.
про злочини, вчинені неповнолітніми та дотримання
ними строків розгляду.
Частиною 14 ст.31 КПК України встановлено. що кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно.
Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду.
Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.
В той же час, досліджуючи надану судами інформацію було виявлено, що у Барвінківському районному суді Харківської області протягом звітного періоду не було вжито достатніх заходів для забезпечення виконання вищезгаданого законодавства, тобто, не визначено суддів для здійснення розгляду кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми.
Слід зазначити, що і в Апеляційному суді Харківської області і у Харківському апеляційному суді дотримуються вимог законодавства, що проявляється в тому числі у наявності спеціалізації суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.
На даний час спеціалізацію суддів ХАС щодо здійснення розгляду кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми, визначено рішенням загальних зборів суддів Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року. У судовій палаті з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду визначено наступних суддів, уповноваженими на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та обрано на строк 3 роки: Цілюрик В.П., Яковлева В.С., Грошева О.Ю., Протасов В.І., Савенко М.Є., Савченко І.Б.
При цьому, судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов’язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень ураховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
Щодо дотримання строків розгляду проваджень (справ) про злочини вчинені неповнолітніми, то відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» суди повинні дотримуватись визначених законом строків розгляду справ та неухильно забезпечувати виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови та підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності і визначено гарантії їхніх прав та законних інтересів.
Аналіз інформації наданої районними судами м.Харкова і Харківської області свідчить про те, що суди в основному дотримуються вказаних вимог закону і у встановлений строк здійснюють розгляд кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми.
Апеляційним судом Харківської області та Харківським апеляційним судом, протягом звітного періоду, також було дотримано вимоги щодо розумності строків розгляду проваджень із урахуванням надзвичайно великої завантаженості, яка викликана малою кількістю суддів, що мають повноваження на відправлення судочинства.
Тривалість розгляду окремих проваджень даної категорії пояснюється об’єктивними чинниками - неодноразовим відкладенням їх розгляду, через неявку обвинувачених, їх законних представників, захисників, за клопотанням учасників процесу про відкладення розгляду провадження за різних обставин, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
в розрізі скоєних злочинів.
Як свідчить судова практика, більшість засуджених підлітків вчинили злочини вперше. Проте, трапляються випадки, коли неповнолітні до засудження раніше вже вчиняли злочини і притягалися до кримінальної відповідальності.
Із матеріалів кримінальних справ випливає, що вікові особливості неповнолітніх значно впливають на мотивацію їхніх вчинків. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, вчинків інших. Ці особливості підлітків потрібно враховувати слідчим і суддям, на яких покладено обов'язок здійснювати провадження справ про злочини неповнолітніх.
Понад 80% осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, як у 2017 так і у 2018 році – особи чоловічої статі.
Визначальною особливістю структури злочинності неповнолітніх є корисливі та насильницькі діяння.
Серед них найбільш поширеними є крадіжки (ст. 185 КК України), потім – грабежі (ст. 186 КК України).
Крім злочинів проти власності, поширеними злочинними діяннями, які вчиняють неповнолітні є: умисне тяжкі тілесні ушкодження (ст.121 КК України), умисні легкі тілесні ушкодження (ст.125 КК України), незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263 КК України).
Непоодинокі випадки засудження неповнолітніх за вчинення злочинів передбачених ст.307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
Слід зазначити, що значною мірою сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми такі обставини, як безконтрольність з боку батьків, відсутність профілактичних заходів у роботі з "важкими" підлітками, їх незайнятість, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, проблеми в сім'ях, безробіття батьків і відсутність у них коштів на утримання дітей.
області щодо розгляду кримінальних проваджень
про злочини, вчинені неповнолітніми.
Відповідно до Листа ВССУ від 16.01.2017 №223-66/0/4-17 про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх, судам необхідно зважати, що під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи вони повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст.3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень гл.29 КПК і розд.XI КК. Інформацію про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого з досудової доповіді представника органу пробації суд має згідно з п.17 ч.1 ст.368 КПК взяти до відома та, відповідно, відобразити в мотивувальній частині вироку. В мотивувальній частині вироку також відображається інформація, подана представником персоналу органу пробації в разі неможливості підготовки ним досудової доповіді у зв’язку з наявністю об’єктивних обставин, що унеможливлюють її підготовку.
Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення.
Під час призначення неповнолітньому покарання слід враховувати, що вік неповнолітньої особи згідно з п.3 ч.1 ст.66 КК є обставиною, яка пом’якшує покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду кримінального провадження повноліття. Зважаючи на конкретні обставини справи, суди повинні враховувати як такі, що пом’якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч.1 згаданої статті, а також обставини, які хоча й не зазначені у законі, але знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи, в тому числі примирення з потерпілим, втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність іншою особою тощо.
До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом може бути призначено лише покарання, передбачені у ст.98 КК, та виключно в межах розмірів та строків, установлених стст.99—102 КК. При цьому посилатися в резолютивній частині вироку на ст.69 КК не потрібно.
У разі засудження неповнолітнього за злочин, за який конфіскація майна є обов’язковим додатковим покаранням, суд його не призначає в силу ст.98 КК. Таким же чином суд вирішує питання (постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання), якщо санкція статті (частина статті) КК, за якою кваліфіковано діяння неповнолітнього, передбачає лише такі види покарань, які не можуть бути до нього застосовані.
Перед ухваленням вироку суду необхідно обов’язково розглянути питання щодо наявності підстав для застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру. У разі обвинувачення неповнолітнього у скоєнні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості правильним вбачається застосовувати за наявності визначених законом умов, незважаючи на відсутність відповідного клопотання прокурора, діючи в порядку, передбаченому ч.1 ст.97 КК та ч.3 ст.497 КПК, примусові заходи виховного характеру, звільнивши неповнолітнього від кримінальної відповідальності.
Протягом звітного періоду, досить поширеним видом покарання, яке призначалось неповнолітнім був штраф.
Так, наприклад, у справі №640/8231/17 Київським районним судом м. Харкова було ухвалено вирок від 27.06.2017 року, яким було затверджено угоду від 26.05.2017 року про примирення, укладену на досудовому розслідуванні між представником потерпілого та неповнолітнім обвинуваченим - ОСОБА_1. Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнав щире каяття у вчиненому та вчинення злочину неповнолітньою особою.
Жовтневим районним судом м. Харкова, по справі №639/598/14-к, 05 квітня 2017 року було ухвалено вирок та визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн., що складає 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченої, вчинення злочину у неповнолітньому віці.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, передбачених ст.67 КК України, встановлено не було.
Також покарання у вигляді штрафу призначалось і за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
26 жовтня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова було ухвалено вирок, яким угоду від 12 червня 2017 року про примирення затверджено.
Визнано неповнолітнього ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину за ч.1 ст.186 КК України та призначено йому узгоджене покарання у вигляді штрафу в сумі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 850 гривен. При цьому, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«а» ст.1 Закону України « Про амністію в 2016 році».
Як зазначив суд у своєму вироку - обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття ОСОБА_1.
Слід зазначити, що суд не врахував факт неповноліття обвинуваченого за обставину, що пом’якшує покарання.
Згадані вище вироки в апеляційному порядку не були оскаржені і не переглядалися.
Протягом 2017-2018 років також були непоодинокі випадки призначенням особам, що не досягли повноліття, покарання у вигляді громадських робіт.
Так, відповідно до вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.2018 року по справі №611/1164/18 неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винуватим за ст.185 ч.1 КК України й призначено йому покарання за цією статтею громадські роботи на строк 80 годин.
Обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав те, що раніше він не судимий, добре характеризується за місцем проживання та навчання, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків шляхом повернення викраденого майна потерпілій, те, що він є неповнолітнім.
По справі №612/44/17, яка перебувала в провадженні Близнюківського районного суду Харківської області, 18 квітня 2017 року було ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд відніс: вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, на думку суду зазначені в обох вище перелічених справах обставини дійсно можуть бути підставою для покарання у вигляді громадських робіт, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення неповнолітнього обвинуваченого, що також підтверджується їх поведінкою після вчинення злочину, критичним ставленням до скоєного, усвідомленням провини і засудження своєї протиправної поведінки.
Слід зазначити, що обидва вироки місцевих судів в апеляційному порядку оскаржено не було.
Як свідчать наведені вище приклади, злочинами, за які суд призначає найм’якші основні види покарань, що застосовуються до неповнолітніх (штраф і громадські роботи), є злочини проти власності, а саме: крадіжка, грабіж.
Ще одним видом покарання, яке у незначній кількості випадків призначалось неповнолітнім протягом звітного періоду був арешт.
Наприклад, вироком Куп’янського міськрайонного суд Харківської області від 22.06.2018 року по справі №628/2850/17 неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 30 діб, а на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
Вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого.
По іншій справі (№ 637/634/17) Шевченківський районний суду Харківської області 18.10.2017 року ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у вигляді 30 діб арешту.
Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п.«а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального злочину задоволено частково.
При цьому, в суді обвинувачений винним себе визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, що на підставі ст.66 КК України визнається пом'якшуючими для покарання обставинами, в своїй промові він зазначив, що шкодує про скоєне, просить вибачення у потерпілого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України, визнається вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення злочину відносно особи похилого віку.
Таким чином, вбачається, що суд призначає покарання у вигляді арешту, з урахуванням особистості обвинуваченого, його способу життя, історії правопорушення, а також низької ймовірності вчинення повторного правопорушення, якщо виправлення неповнолітнього без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Також у 2017-2018, досить поширеним видом покарання, яке призначалось неповнолітнім було позбавлення волі.
Найчастіше, неповнолітнім особам, що вчинили злочини вперше призначали покарання у вигляді позбавлення волі із одночасним застосуванням ст.ст.75, 104 КК України.
Наприклад, по справі №641/4692/18 Комінтернівським районним судом м.Харкова було ухвалено вирок відносно неповнолітнього ОСОБА_1 та особи, що досягла 18-річного віку ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361-1 КК України.
Суд визнав неповнолітнього ОСОБА_1 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.361-1 КК України та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.07.2018 р. по справі №645/2777/17 визнано неповнолітнього ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та 6 місяців.
У зв'язку зі звільненням засудженого з випробуванням покладено на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Червонозаводським районним судом м. Харкова неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначено йому покарання за ч.2 ст.345 КК України у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном на 1 рік і покладено обов’язки, передбачені п.п.1,2, ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено (вирок суду від 29.08.2017 року по справі №646/3813/17).
Вироком Валківський районний суд Харківської області було затверджено угоду про примирення від 28 лютого 2018 року укладену між потерпілою та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнано винуватим на підставі обвинувального акту, згідно угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, призначено узгоджене сторонами покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі статей 75, 104 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Вирок від 07 червня 2018 року по справі №625/85/18 набув законної сили та в апеляційному порядку оскаржен не був.
Інші вироки: Комінтернівського районного суду м.Харкова, Фрунзенського районного суду м. Харкова, Червонозаводського районного суду м. Харкова також оскаржені не були.
Проте, були випадки і призначення неповнолітнім покарання у вигляді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.
Так, вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 7 квітня 2017 року, по справі № 627/1898/14-к, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі, а неповнолітнього ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання з застосуванням п.3 ч.3 ст.102, ч.1 ст.103 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_2 в силу ст. 67 КК України не вбачалось.
Обставиною, що пом`якшує вину обвинуваченого ОСОБА_2 в силу ст. 66 КК України, суд визнав, скоєння злочину неповнолітнім;
Вирок районного суду було оскаржено в Апеляційному суді Харківської області. Ухвалою колегії суддів апеляційної інстанції від 21 листопада 2017 року вирок Краснокутського районного суду Харківської області скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Підставами для прийняття такого рішення стало істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Ізюмський міськрайонним суд Харківської області 16 листопада 2017 року ухвалив вирок по справі №623/2039/17, яким неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України, і призначено йому покарання за ч.2 ст.289 - у вигляді п'яти років позбавлення волі; за ч.2 ст.185 - у вигляді одного року позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання, у вигляді 5 років позбавлення волі, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.12.2015 року у вигляді 3 місяців і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 5 років і 3 місяці позбавлення волі.
На вищезазначений вирок місцевого суду прокурором та захисником було подано апеляційні скарги. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року - апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника було закрито у зв’язку з заявленими клопотаннями про відмову від апеляційних скарг.
Колегією суддів Дергачівського районного суду Харківської області 23 січня 201 року було ухвалено вирок у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнано їх винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України та призначено їм покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна кожному.
У часткове задоволення позовної заяви потерпілого ОСОБА_3 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки у сумі 6330.00 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100000,00 грн., а всього 106300,00грн.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, колегія суддів враховує, що злочин вчинено неповнолітніми, неповнолітні щиро каються у скоєному, що відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст.66 КК України є обставинами, які пом'якшують їх покарання.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання винуватих ОСОБА_1, ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено.
Вищезазначений вирок по справі №619/4117/15-к набув законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувався.
03 квітня 2018 року Дворічанський районний суд Харківської області по справі № 618/989/17 ухвалив вирок відносно ОСОБА_1.
Неповнолітній ОСОБА_1, будучи раніше засудженим за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, перебуваючи на волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став та в період тривання правових наслідків не погашеної та не знятої судимості повторно вчинив аналогічний умисний злочин проти власності.
За результатами розгляду провадження ОСОБА_1 визнано виннуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дворічанського районного суду від 26 вересня 2016 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 років і 8 місяців позбавлення волі.
При вирішенні питання про вид та міру покарання неповнолітньому ОСОБА_1 суд врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та визнав ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України такими, що пом'якшують його покарання. Обставинами, що обтяжують покарання винного, передбаченими ст.67 КК України, які суд враховує при призначенні покарання, визнаються вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Крім того, суд врахував, що ОСОБА_1 посередньо характеризується за місцем навчання та позитивно за місцем проживання.
Вказаний вище вирок місцевого суду було оскаржено в апеляційному порядку, і ухвалою АСХО від 30 серпня 2018 року – вирок залишено без змін. Також, за наслідками касаційного оскарження Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову від 28 березня 2019 року, якою ухвалу Апеляційного суду Харківської області щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Таким, чином призначаючи неповнолітнім особам покарання у вигляді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання, суди виходять з того, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Також, суди досліджують переконливість обставин, які свідчать про неможливість виправлення неповнолітнього без реального позбавлення волі.
Щодо кримінальних проваджень по яким ухвалено рішення про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру, можна сказати, що така судова практика має поширений характер.
Відповідно до частини першої статті 97 КК України суд вправі звільнити неповнолітнього від кримінальної відповідальності тільки у випадку, якщо ця особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості та за умови, що її виправлення можливе без застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.
Так, протягом 2017-2018 років мало місце застосування судами різних примусові заходи виховного характеру.
Наприклад, по справі №623/3874/18 Ізюмський міськрайонний суд Харківської області постановив ухвалу від 18 грудня 2018 року по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Суд вирішив, що оскільки неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, вину у скоєнні злочину визнав, щиро розкаявся, є учнем Ізюмського регіонального центру професійної освіти, колектив державного навчального закладу «Ізюмський регіональний центр професійної освіти», просить передати його на поруки, а обвинувачений бажає виправити свою поведінку, суд вирішив, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 185 КК України у зв'язку із передачею особи на поруки колективу державного навчального закладу «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру цього колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальне провадження закрив.
Відносно малолітнього ОСОБА_1, який вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, по справі №635/6462/17 Харківський районний суд Харківської області постановив ухвалу від 14.11.2017 року, якою задовольнив клопотання старшого слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_1.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд врахував що, ОСОБА_1 вперше вчинив суспільно небезпечні діяння, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке є тяжким кримінальним правопорушенням, характеризується за місцем навчання та місцем проживання посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
У зв’язку з чим до малолітнього ОСОБА_1 було застосовано примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля та встановив вимогу до його поведінки: обмежив перебування без поважних причин поза місцем його проживання, в період часу з 21:00 до 06:00 наступного дня на 1 рік.
Вищезазначені ухвали в апеляційному порядку не оскаржувались та набули законної сили.
З аналізу практики місцевих судів Харківської області вбачається, що найпоширенішим заходом виховного характеру, який застосовується до неповнолітніх є застереження.
Так, по справі №627/401/17 Краснокутський районний суд Харківської області ухвалив вирок від 26.10.2017 року відносно неповнолітнього ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Вивченням особи ОСОБА_1 судом встановлено, що він осудний, раніше не судимий, не одружений, навчається в 9-му класі Богодухівського колегіуму № 2, де згідно характеристики характеризується негативно, за місцем проживання негативно, на обліку у наркологічному кабінеті не перебуває, проте, перебуває під консультативним наглядом в психіатричному кабінеті КУОЗ Богодухівська ЦРЛ та згідно висновку судово-психіатричного експерта на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі соціалізованого розладу поведінки. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Згідно досудової доповіді Богодухівського районного відділу з питань пробації, обвинувачений неповнолітній має навички управління власними емоціями, схильний до вербальної, не схильний до фізичної агресії, алкогольні напої не вживає, осмислює наслідки своїх дій та має постійне місце проживання. Має мотивацію до змін і самовдосконалення, бажання брати участь у послугах, програмах і заходах для виправлення своєї поведінки, виправлення неповнолітнього можливе без ізоляції від суспільства.
Обставинами, що пом’якшують відповідальність ОСОБА_1, є щире каяття в скоєному злочині та вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1, судом не встановлено.
У зв’язку з чим ОСОБА_1 звільнено від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру у виді застереження.
Справа №644/9654/16-к, Орджонікідзевський районний суд м.Харкова за клопотаннями про застосування до неповнолітніх, які після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, вчинили суспільно-небезпечне діяння, примусових заходів виховного характеру, у відношенні:
ОСОБА_1, 28 травня 2004 року народження, ОСОБА_2, 02 серпня 2004 року народження, ОСОБА_3, 16 листопада 2002 року народження, у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України:
ОСОБА_4, 15 лютого 2002 року народження, у вчиненні суспільно- небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
В судовому засіданні неповнолітні особи, беззаперечно визнали свою винуватість у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, не оспорювали встановлені досудовим розслідуваннях обставини і про обставини вчинення суспільно-небезпечних діянь пояснили так, як викладено і ухвалі суду.
При призначенні особам, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, виду примусового заходу виховного характеру, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними суспільно-небезпечного діяння, конкретні обставини його вчинення та відомості про їх особу, а саме: що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, в цілому задовільно характеризується за місцем навчання, навчаються у середніх навчальних закладах, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебувають, ОСОБА_1 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виховуються у неповних родинах.
Обставинами, які пом'якшують вид примусового заходу виховного характеру, що призначається особам, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд вважав їх неповнолітній вік та щире каяття у вчиненні суспільно - небезпечних діянь. Обставин, які б його обтяжували, по кримінальному провадженню не вбачалось.
Суд вважав, що для виправлення осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а також з метою запобігання можливості вчинення ними нових суспільно-небезпечних діянь, кожному з них слід визначити примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження.
Ухвалою суду від 31.10.2017р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст.185. ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і застосовано до кожного з них примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 23.05.2018 по справі №621/489/18 до неповнолітнього ОСОБА_1, 03 серпня 2004 року народження, який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, було застосовано примусовий захід виховного характеру - застереження.
На підставі наданих стороною обвинувачення доказів, які досліджені в судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_1, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння (17 вересня 2017 року) не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність.
Жодне із вищезазначених судових рішень предметом апеляційного оскарження не було.
Також, аналіз судової практики місцевих судів м.Харкова та Харківської області протягом 2017-2018 років, показав, що мали місце також такі примусові заходи виховного характеру, як передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. При цьому у більшості випадків неповнолітніх осіб передавали під нагляд саме батькам.
Наприклад, по справі №610/1356/17 Балаклійський районний суд Харківської області 02 серпня 2017 року ухвалив вирок, яким визнав неповнолітнього ОСОБА_1, 12.05.2000 р.н., винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та відповідно до ч.1 ст.105 КК України звільнив його від покарання.
В силу п.3 ч.2 ст.105 КК України застосував до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру: передав його під нагляд матері до досягнення ним повноліття.
Суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання, неповнолітній вік обвинуваченого, його щире каяття у скоєному та добровільне повне відшкодування завданого матеріального збитку. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Богодухівський районний суд Харківської області 07 червня 2018 року постановив ухвалу, якою визнав винуватість неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні ними суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, доведеною в повному обсязі.
Суд встановив, що неповнолітній ОСОБА_1, 2003 р.н., маючи умисел на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в могилах, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, 2004 р.н., 28 липня 2017 року на цвинтарі в м.Богодухів викопали з землі та викрали металеві кутники та труби, що знаходились в могилах. Вказані дії складались із п’яти епізодів, всі вони мали місце 28 липня 2017 року.
Суд ухвалив застосувати до неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері, строком на 1 рік.
Обидва судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувались та набули законної сили.
Слід зазначити. що при застосуванні статті 105 КК України покарання взагалі не призначається, а здійснюється засудження без призначення покарання. Саме тому в статті 105 КК України закон не називає жодного із видів покарань, які б могли бути призначені неповнолітньому за інших умов, і саме цим стаття 105 КК України відрізняється від статті 104 КК України, на підставі якої здійснюється звільнення неповнолітнього не від призначення покарання, а від відбування (реального виконання) вже призначеного вироком суду покарання.
Протягом звітного періоду, відповідно до інформації, наданої місцевими судами м.Харкова та Харківської області, були непоодинокі випадки закриття кримінальних проваджень та повернення обвинувальних актів прокурорам для усунення недоліків.
Щодо закриття кримінального провадження відносно неповнолітнього, то ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.11.2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Вважаючи, що кримінальне провадження є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, суд вважає необхідним закрити кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З ідентичних підстав були закриті:
- кримінальне провадження відносно неповнолітнього ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (ухвала Вовчанського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року по справі №617/110/18);
- кримінальне провадження відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, за ч.1 ст.125 КК України (Великобурлуцький районний суд Харківської області, ухвала по справі №616/205/17 від 22.03.2017).
Ухвали до Апеляційного суду Харківської області та Харківського апеляційного суду оскаржені не були.
Нажаль, повернення обвинувальних актів прокурорам для усунення недоліків, також мали місце в практиці судів першої інстанції м.Харкова та Харківської області у 2017-2018 роках.
Так, по справі №635/9621/14-к, 26 червня 2018 року Харківський районний суд Харківської області постановив ухвалу про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України прокурору.
Суд встановив, що копія обвинувального акту законному представнику не вручалась і такої процесуальної дії взагалі не проводилось, що є суттєвим порушенням права на захист неповнолітнього обвинуваченого і таке порушення закону не може бути усунуте у судовому засіданні, а без притягнення до участі у справі законного представника неповнолітнього обвинуваченого і вручення йому копії обвинувального акту неповнолітнього ОСОБА_1 не можна вважати обвинуваченим.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року по справі №624/392/18 було повернуто обвинувальний акт, по обвинуваченню: ОСОБА_1, за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України до Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури, для виконання вимог зазначених в ухвалі.
Так, в тексті обвинувального акту по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відсутні відомості про дату його затвердження, відсутній підпис прокурора, який повинен був його затвердити.
22 лютого 2018 року Дворічанський районний суд Харківської області по справі № 618/93/18 повернув кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, начальнику Дворічанського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
На момент проведення підготовчого судового засідання було встановлено, що сторони угод на даний час не примирилися, тому укладення між ними угод про примирення є передчасним, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в їх затвердженні.
Вищенаведені судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувались та набули законної сили.
Обвинувальний акт з додатками по справі №642/5531/17 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України повернуто прокурору Харківської місцевої прокуратури №1 для усунення недоліків та виконання вимог КПК України, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 29 листопад 2017 року.
Суд зазначив, що викладене прокурором в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є нечітким та неоднозначним, це свідчить про неконкретність пред’явленого обвинувачення, що порушує право обвинувачених на захист. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз’яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.
Вказану ухвалу районного суду було оскаржено в апеляційному порядку. За результатами перевірки цього рішення Ленінського районного суду м.Харкова, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області постановила закрити провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв’язку з відмовою прокурора від своєї скарги (ухвала АСХО від 18 січня 2018 року).
Загалом, призначаючи неповнолітньому один із видів покарання важливо, щоб суд повністю обґрунтував своє рішення. При цьому суддя повинен обрати таке з них, що найбільше сприятиме виправленню і перевихованню неповнолітнього.
Як свідчить проведений аналіз, суди, здебільшого, не застосовують кримінальне покарання до неповнолітніх, які вчинили злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки, якщо виправлення неповнолітніх може бути досягнуто шляхом застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст.105 КК України.
Аналізуючи практику Апеляційного суду Харківської області та Харківського апеляційного суду щодо перевірки вироків і ухвал місцевих судів м. Харкова та Харківської області про злочини, вчинені неповнолітніми, встановлено, що більшість рішень (вироків, ухвал) суду першої інстанції протягом звітного періоду в апеляційному порядку не оскаржувались.
Наприклад, серед злочинів, вчинених неповнолітніми, вироки по яким було оскаржено в апеляційному порядку можна навести провадження №11кп/790/226/17 (справа №638/15655/15-к).
Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України.
Апеляційний суд Харківської області 7 березня 2017 року постановив ухвалу, якою вирок Дзержинського районного суду у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінив.
На підставі ч.1 ст.69 України пом’якшив ОСОБА_3 покарання, призначене за ч.2 ст.187 КК України до 6 років позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна. У решті вирок залишено без змін.
Так, судом не в повній мірі враховано роль ОСОБА_3 у вчинених злочинах, менша кількість скоєних ним епізодів злочинної діяльності, а також те, що він характеризується виключно позитивно, офіційно працює, визнав свою вину у вчинених злочинах, що поряд з викладеними вище обставинами, які пом’якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.
Отже, колегія суддів вирішила за необхідне на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цього злочину, і прийшла до висновку, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів. В той же час, підстав для застосування ще і вимог ст. 75 КК України, колегія суддів не виявила.
Вищезазначену ухвалу Апеляційного суду Харківської області було оскаржено в касаційному порядку, проте Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження
По справі № 618/876/15-к (провадження в АСХО № 11кп/790/585/17) колегія суддів апеляційної інстанції 09 лютого 2017 року залишила без змін вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 19.09.2016 року, відносно неповнолітнього ОСОБА_1, визнаного винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та засудженого до покарання у виді 9 років позбавлення волі.
В обґрунтування вимог захисник обвинуваченого вказав на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутність в діях обвинуваченого складу злочину.
Представник потерпілого в апеляційній скарзі просив вирок Куп’янського міськрайонного суду скасувати за невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого. Призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції визначив, що в мотивувальній частині вироку, наведено переконливі докази вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві, розкрито їх зміст та надано належну оцінку.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги представника потерпілого, колегія суддів зазначила, що при призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст. 65 КК України. З достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий і характеризується задовільно; наявність обставини, що пом’якшує покарання у виді скоєння злочину у неповнолітньому віці; наявність обставини що обтяжує покарання у виді скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння , і призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання скоєнню ним нових злочинів.
Ухвалу АСХО було оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проте касаційні скарги повернуто скаржникам відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року по справі №644/9072/15 (провадження в АСХО №11кп/790/494/18) було скасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Так, з обвинувального акту ОСОБА_1, вбачається, що він обвинувачувався у втягненні неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочинну діяльність, а саме скоєння умисного вбивства 5-ти осіб з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів.
Суд у вироку в формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 304 КК України взагалі не зазначив в яку злочинну діяльність він втягнув неповнолітніх, обмежившись лише викладенням його дій, які на думку суду вплинули на подальшу поведінку неповнолітніх. Таким чином в обвинуваченні ОСОБА_1 за ст.304 КК України визнаним судом доведеним, не міститься повного викладу об’єктивної сторони злочину, що не відповідає вимогам ст. 91 КПК України і ставить під сумнів засудження останнього за цим законом.
Крім цього, висновки суду першої інстанції про недопустимість доказу є необґрунтованими. Також суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам справи.
На даний час справа перебуває на новому розгляді в суді першої інстанції.
Харківській апеляційний суд 8 листопада 2018 року постановив ухвалу, якою вирок Чугуївськогоміського суду Харківської області від 20 червня 2018 року стосовно ОСОБА_1 в частині звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.357 КК України скасував.
Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.357 КК України закрито, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.49, 106 КК України, в зв’язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок залишено без змін.
Так, під час судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_1 визнавала себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та прокурор просив звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину у зв’язку із закінченням строків давності. Після заявленого клопотання, суд першої інстанції з’ясував думку сторін, з приводу клопотання та всупереч вимогам ст.ст. 286, 288 КПК України не вийшов до нарадчої кімнати для постановлення відповідної ухвали, а продовжив судовий розгляд – перейшов до судових дебатів, надав право на останнє слово обвинуваченій і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі своєї процесуальної компетенції, оскільки звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності не в процесуальний спосіб, а саме зазначив про звільнення ОСОБА_1 у обвинувальному вироку.
Вищезазначену ухвалу ХАС в касаційному порядку оскаржено не було.
Таким чином, з проведеного аналізу вбачається, що найбільш характерними причинами зміни вироків є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Розгляд кримінальних справ неповнолітніх відбувається, як і раніше, в контексті загальних принципів та норм кримінальної юстиції і має лише деяку специфіку, скоріше пов’язану з ідеями пом’якшенням кримінальної відповідальності.
Певною новелою у вітчизняному законодавстві є запровадження інституту пробації.
У 2015 році набув чинності Закон України «Про пробацію». Йдеться про систему роботи з засудженими, які не перебувають за ґратами. Це нагляд, соціально-виховні програми, громадські або виправні роботи. Мета таких заходів – не покарати, а перевиховати і запобігти новим злочинам у майбутньому.
Особлива увага в Законі України «Про пробацію» надається пробації неповнолітніх. Справами осіб віком від 14 до 18 років займається кримінально-виконавча інспекція разом зі службами у справах дітей. Їхнє завдання – забезпечити, щоб неповнолітні особи, які мають конфлікт з законом, здобули освіту, пройшли спеціальні програми.
Крім того, до обов’язків інспекції відноситься підготовка досудових доповідей про обвинувачених. Для цього вивчається вплив криміногенних факторів на підлітка та судді надаються рекомендації щодо заходів, які допоможуть конкретно цій дитині. Це дозволяє суду не формально підходити до винесення вироків у справах неповнолітніх.
Слід зазначити, що для України пробація – це досить нова система органів, проте у світі вона існує вже більше 200 років. Але на разі, держава стала на шлях активного та плідного розвитку органів, що здійснюють пробацію.
Так, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України і Генеральної прокуратури України № 172/5/10 від 21.01.2019 року, Харківська область відноситься до регіонів для запровадження пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину».
Пілотний проект ґрунтується на відновних підходах у кримінальних провадженнях про злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені неповнолітніми, і включає в себе скоординовану організацію ефективної комунікації між такими неповнолітніми і потерпілими від вчинених ними злочинів з метою забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, максимально раннього виведення неповнолітніх правопорушників із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації та запобігання повторним злочинам.
Перевагою пробації відносно неповнолітніх є те, що їх ресоціалізація і виправлення проводиться в громаді, без ізоляції від суспільства, відриву від сім"ї, що дозволяє запобігти травматичного впливу як в умовах перебування в місцях позбавлення волі.
В цілому ж, проаналізувавши злочини неповнолітніх, слід зробити висновок, що серед кримінальних проваджень переважну більшість займають справи про злочини проти власності.
Крім злочинів проти власності, поширеними злочинними діяннями, які вчиняють неповнолітні є злочини проти життя та здоров’я особи.
Вивчення судової практики щодо застосування законодавства у справах про злочини, вчиненні неповнолітніми, свідчить про наявність невеликої кількості помилок під час ухвалення судових рішень.
Необхідно зазначити, що під час розгляду справ щодо неповнолітніх суди не завжди у повній мірі, всебічно з`ясовували умови життя і виховання неповнолітнього, тобто не встановлювали факти щодо сімейно-побутових умов, контактів неповнолітнього з оточуючими. З’ясування цих питань допоможе виявити безпосередні причини, які спонукали неповнолітнього до вчинення злочину, і зробити висновки, чи є злочин випадковим або зумовлений причинами, які необхідно усунути. Напружені стосунки між батьками дуже негативно впливають на виховання та поведінку неповнолітнього, а мотивація його вчинків значною мірою залежить від вікових особливостей, зокрема недостатнього життєвого досвіду; схильності до наслідування; впливу середовища, особливо дорослих осіб.
Ці особливості підлітків слід враховувати суддям, на яких покладено обов’язок здійснювати провадження у справах про злочини неповнолітніх.
Доцільно зазначити, що передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, під нагляд педагогічного або трудового колективу, а також окремих громадян має допускатися за умови, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на неповнолітнього та постійний контроль за його поведінкою.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що судді місцевих судів м. Харкова та Харківської області в цілому забезпечують єдину судову практику розгляду кримінальних проваджень про злочини вчинені неповнолітніми як по кваліфікації правопорушень, так і по мірах покарання.
За результатами проведеного узагальнення вважаю за необхідне:
Узагальнення підготовлено Судовою колегію судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду за участю відділу статистики та узагальнення судової практики.
Виконавці:
Суддя судової палати з розгляду
кримінальних справ Шабельников С.К.
Від відділу статистики та
узагальнення судової практики Луніна О.В.
_03_03.png)
