Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
судової практики причин скасування та зміни Харківським апеляційним судом ухвал та вироків, ухвалених місцевими судами
за І півріччя 2019 року
План
ВСТУП
ВСТУП
Узагальнення судової практики причин скасування та зміни Харківським апеляційним судом ухвал та вироків, ухвалених місцевими судами за І півріччя 2019 року проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на ІІ півріччя 2019 року.
Під час проведення аналізу вивчались статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області, статистичні дані і рішення Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) щодо результатів перегляду цих рішень та причин їх зміни і скасування.
Об’єктами дослідження були: рішення ХАС щодо результатів перевірки вироків місцевих судів, а також ухвали та вироки, які були ухвалені судами першої інстанції, взяті з бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень за перше півріччя 2019 року.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов’язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
З метою реалізації вищезазначених завдань, серед загальних засад кримінального провадження законодавець визначає також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Зміст забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності розкрито у ст. 24 КПК України.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
На відміну від КПК України 1960 року чинний КПК звузив коло випадків, коли суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок (ухвалу) суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а вирок апеляційного суду має також відповідати приписам статей 374, 420 КПК. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
З урахуванням наведених законодавчих положень та ст.419 КПК апеляційний суд зобов'язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення чи частковому їх задоволенні суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення. Вирішуючи питання щодо справедливості обраного засудженому покарання, суд повинен перевірити чи було додержано приписи статей 50, 65 КК, і в разі встановлення порушень усунути їх у процесуальний спосіб. При цьому форма та зміст рішення суду має узгоджуватися з правилами статей 407, 418 КПК у їх взаємозв'язку.
Після цього, за загальним правилом за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд щодо обвинуваченого має право вчинити одну з дій, передбачених ч. 1 ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно офіційних статистичних даних за І півріччя 2019 року, Харківським апеляційним судом за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було скасовано -5 вироків місцевих судів за КПК України (1960р.) стосовно -6 осіб, з них жодного виправдувального вироку скасовано не було. Протягом звітного періоду жодного вироку місцевого суду за КПК 1960 року не було змінено.
Стосовно ухвал, які були постановлені за КПК України 1960р. – то таких ухвал протягом звітного періоду було скасовано -3, відносно -8 осіб. Жодної ухвали по кримінальним справам за КПК 1960 року за І півріччя 2019 року судом апеляційної інстанції змінено не було.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012р.) Харківським апеляційним судом усього було скасовано –85 вироків у відношенні –93 осіб, з них –2 виправдувальних вироки стосовно –2 осіб. Також, протягом звітного періоду було змінено –77 вироків у відношенні -82 осіб, у тому числі: з пом’якшенням призначеного покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у відношенні –25 осіб, зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосуванням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення у відношенні –5 осіб, зменшено (збільшено) суми, що підлягають стягненню у відношенні –1 особи.
За КПК України (2012р.) було скасовано –78 ухвал постановлених відносно – 83 осіб. Крім цього – 5 ухвал стосовно – 5 осіб було змінено судом апеляційної інстанції за І півріччя 2019 року.
В тому числі, протягом звітного періоду -39 осіб було звільнено з-під варти за результатами розгляду апеляційних скарг.
Загалом Харківським апеляційним судом було переглянуто вироків за КПК України 1960 року та за КПК 2012 року у відношенні -336 осіб, з яких скасовано стосовно –99 осіб, змінено у відношенні -82 осіб, залишено без змін у відношенні –155 осіб.
Протягом звітного періоду суддями судової палати з розгляду кримінальних справ ХАС було переглянуто -212 ухвал, з яких скасовано стосовно –91 особи, змінено у відношенні -5 осіб, залишено без змін у відношенні – 116 осіб.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК України 1960 року, встановлено що причинами їх скасування у І півріччі 2019 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:
Після скасування вироків -3 справи (стосовно -4 осіб) були направлені на новий судовий розгляд, а -2 справи (відносно -2 осіб) апеляційним судом було скасовано вирок суду першої інстанції і постановлено свій вирок.
За звітний період жодного вироку не було скасовано з закриттям провадження по справі та не було випадків направлення справ на додаткове розслідування.
Відповідно до наданої ТУ ДСА інформації, у І півріччі 2019 року за КПК 2012 року Харківським апеляційним судом було скасовано - 85 вироків у відношенні – 93 осіб, з них – 2 виправдувальних вироки стосовно – 2 осіб.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки вироків за апеляціями за КПК 2012 року України, встановлено, що причинами їх скасування у І півріччі 2019 року були наступні підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом:
При цьому, випадків направлення справ до органу досудового розслідування для здійснення судового розслідування в загальному порядку не було.
За звітний період жодного вироку не було скасовано із призначенням нового судового розгляду з підстав:
Скасовано вироків із призначенням нового судового розгляду у відношенні - 36 осіб, серед підстав в тому числі:
Вироки скасовувались із закриттям кримінального провадження стосовно - 18 осіб, а саме:
Із ухваленням нового вироку скасовано вироків суду стосовно - 34 осіб, у тому числі:
Також, протягом І півріччя 2019 року Харківським апеляційним судом було змінено - 77 вироків у відношенні - 82 осіб. Серед підстав зміни вироків були наступні:
Щодо ухвал, то протягом І півріччя 2019 року було скасовано - 3 ухвали у відношенні – 8 осіб, постановлені у порядку КПК 1960 року.
За результатами перевірки ухвал в апеляційному порядку всі вони були скасовані із направленням на новий судовий розгляд.
За КПК України 2012 року було скасовано -78 ухвал стосовно -83 осіб, серед яких:
інстанцією вироків та ухвал місцевих судів м. Харкова і Харківської області за І півріччя 2019 року.
Вивчення рішень (ухвал та вироків) Харківського апеляційного суду, постановлених за результатами перегляду вироків місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, показало, що найбільше скасованих вироків за КПК 1960 року було з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України).
За КПК 2012 року найбільше скасованих вироків було також з підстав істотного порушення суддями вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК 2012 року). Ще однією поширеною підставою скасування вироків стало неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Так, протягом звітного періоду мало місце скасування Харківським апеляційним судом вироку з підстав того, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду (п.2 ч.2 ст.412 КПК України).
Із зазначеної підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 1 вирок стосовно -1 особи, це вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 18 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1.
Цим вироком, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Судом апеляційної інстанції під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що судом першої інстанції 29.06.2016 року було завершено судовий розгляд за цим кримінальним провадженням, проведено судові дебати, надано обвинуваченому право звернутися до суду з останнім словом, ухвалено та проголошено вирок стосовно ОСОБА_1
Разом з цим, після проголошення вироку судом було продовжено судовий розгляд та нове судове засідання за цим провадженням стосовно ОСОБА_1 було призначено і проведено 29.09.2016 року.
Після проведення судового розгляду, судом у тому ж складі було ухвалено вирок стосовно ОСОБА_1 18.12.2017 року.
Колегія суддів прийняла до уваги вимоги п.4 ч.1 ст.75, ч.2 ст.76 КПК України та вважає, що наявність відомостей про ухвалення судом першої інстанції у складі судді Вовк Л.В. вироку від 29.06.2016 року стосовно ОСОБА_1 свідчить про те, що цей же склад суду не мав права і підстав для продовження розгляду цього кримінального провадження та ухвалення нового вироку за наслідками цього розгляду.
За результатами перевірки вироку Харківським апеляційним судом, було постановлено ухвалу від 22.01.2019 року по справі № 627/939/15-к, якою вирок місцевого суду було скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
З підстав порушення п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання скасовано з призначенням нового судового розгляду – 1 вирок стосовно -2 осіб.
Вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 26.09.2018 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, (№628/116/17).
Колегією суддів апеляційної інстанції під час розгляду справи досліджено, що після зміни прокурором обвинувачення, судове засідання було відкладено та згідно копії супровідного листа копія обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням направлена потерпілому, роз`яснено право на підтримання обвинувачення у попередній редакції.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про отримання потерпілим вказаної копії обвинувального акту, його позиція щодо зміни обвинувачення прокурором в суді не з`ясована. Крім того, відсутні дані про обізнаність потерпілого про наступну після зміни обвинувачення дату судового засідання 28.08.2018 року, в послідуючі судові засідання: 30.08.2018 року, 24.09.2018 року потерпілий взагалі не викликався.
З огляду на викладене, оскаржуваний вирок було скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції відповідно до ухвали ХАС від 04 червня 2019 року.
Кількість вироків скасованих з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді І інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України) у І півріччі 2019 року становить - 3 вироки відносно - 3 осіб.
Так, ухвалою ХАС від 16 квітня 2019 року по справі №638/4977/17 вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1, визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що технічний носій, на якому зафіксовано судове засідання районного суду від 13 квітня 2017 року, не містить запису проголошення ухвали про призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
По справі №644/1340/18 колегія суддів ХАС також скасувала вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 року відносно ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначила новий розгляд у суді першої інстанції.
Як встановив суд у своїй ухвалі від 14 травня 2019 року - у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції у повному обсязі. Так, є журнал судового засідання від 05.04.2018 р, але не має технічного звукозапису цього судового засідання, а це згідно п.7 ч.2 ст.412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
З подібних підстав було скасовано і вирок Красноградського районного суду Харківської області від 09.08.2018 р. відносно ОСОБА_1, засудженого за ч.2 ст.185 КК України, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (справа №631/95/18).
Матеріали кримінального провадження свідчать, що судові засідання відбувались 08.08.2018р. та 09.08.2018р. проте в наявності лише журнал судового засідання датований 08.08.2019р.
Наведене свідчить про відсутність журналу судового засідання, що є згідно ч.2 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також, протягом І півріччя 2018 року були непоодинокі випадки скасування вироків, ухвалених судом першої інстанції, з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України).
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року по справі № 626/1710/15-к ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Так, судом апеляційної інстанції під час попереднього апеляційного розгляду цього кримінального провадження, надавалася вказівка суду першої інстанції щодо необхідності ретельної перевірки доводів сторони захисту про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що були допущені під час досудового розслідування і зокрема допустимості доказів наданих стороною обвинувачення.
Разом з тим, будь-якої оцінки зазначеним обставинам, всупереч вимог ст.ст.85-90 КПК України, п.2 ч.3 ст.374 КПК України, судом в оскаржуваному вироку надано не було. Таким чином суд першої інстанції не дослідив та не перевірив усі докази сторони захисту, а вказані відомості мають істотне значення з приводу доведеності вини
Зазначені обставини свідчать про неповноту судового розгляду.
Також, суду першої інстанції до ухвалення вироку було відомо про наявність кримінального провадження №42015220750000095 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.289 КК України під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_1.
Судом першої інстанції не наведено мотивів з яких саме причин він не брав до уваги ці відомості при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Всупереч зазначеним вище вимогам КПК України суд не прийняв відповідних заходів для з'ясування у сторін можливості закінчення розгляду цього кримінального провадження до ухвалення рішення у кримінальному провадженні №42015220750000095.
Іншим прикладом скасування вироку, ухваленого судом першої інстанції, з підстав неповноти судового розгляду можна навести справу № 632/561/17, яка розглядалась Первомайським міськрайонним судом Харківської області.
Вироком суду першої інстанції від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.307 до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Суд апеляційної інстанції під час перевірки вироку місцевого суду встановив, що з метою забезпечення учасникам судового процесу права на справедливий судовий розгляд справи, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів погодилась з доводами апелянта, що судом порушено вимоги ст.410 КПК України щодо повноти судового розгляду оскільки, як свідчать матеріали справи, судом були відхилені ряд клопотань обвинуваченого про встановлення та дослідження доказів для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Так, суд виявив, що в відеозаписі мало місце втручання з боку правоохоронних органів, це не було предметом перевірки судом проте, цей доказ був використаний судом при обґрунтуванні обвинувального вироку.
Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у І півріччі 2019 року Харківським апеляційним судом вироків місцевих судів необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.413 КПК України).
Так, Харківський апеляційний суд вироком від 13 червня 2019 року по справі №623/3325/17 скасував вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області в частині призначеного покарання та постановив новий.
Підставами стало те, що при призначенні покарання ОСОБА_1 (засуджено за ч.1 ст. 125 КК України) суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений будучи засуджений вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.11.2012 року до 10 років позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 24 дні, вчинив новий злочин в період умовно-дострокового строку і остаточно призначив покарання у виді 2 місяців позбавлення волі, яке менше ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком суду.
Крім того при призначенні покарання судом недостатньо враховано, що ОСОБА_1 будучи молодим чоловіком ніде не працює, не навчається, утриманців не має, раніше неодноразово судимий, в тому числі за особливо тяжкі злочини, вичинив злочин в період умовно-дострокового звільнення не довівши своє виправлення.
З підстав того, що обвинувачений протягом іспитового строку вчинив новий злочин також було скасовано вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2018 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок суду апеляційною інстанцією.
ОСОБА_1 неодноразово засуджений за скоєння злочинів проти власності, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів; до нього вже застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, але в період іспитового строку він знов вчиняв злочини. В теперішній час відносно ОСОБА_1 маються кримінальні провадження в Червонозаводському та Московському районних судах м. Харкова за обвинуваченням в пограбуванні та збуті наркотичних засобів.
Поведінка ОСОБА_1 явно свідчить про його стійку антисоціальну та кримінальну направленість і намагання забезпечити себе шляхом злочинної діяльності. Тому щире каяття та позиція представника потерпілого в суді першої інстанції щодо гуманного покарання обвинуваченому не є достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Ще однією поширеною причиною для скасування вироків суду першої інстанції стала підстава, передбачена ст. 414 КПК України - невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Харківський апеляційний суд, під час перевірки вироку суду першої інстанції встановив що, дані про особу обвинуваченого, зокрема систематичне вчинення ним злочинів проти власності, за які він неодноразово засуджувався до позбавлення волі свідчать про антисоціальну спрямованість його особи та намагання забезпечити себе за рахунок злочинної діяльності.
За таких обставин, навіть з врахуванням стану здоров'я обвинуваченого суд першої інстанції не мав достатніх підстав призначати ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України, оскільки воно є явно несправедливим через м'якість.
Колегія суддів ХАС скасувала вирок Дзержинського районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання та ухвалила в цій частині новий вирок.
З подібних підстав було скасовано вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 березня 2018 року в частині призначеного покарання у відношенні ОСОБА_1, визнаного винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України.
Апеляційною інстанцією встановлено, що анкетні дані свідчать про те, що до ОСОБА_1, двічі застосовувався інститут звільнення від відбування покарання, тобто застосовувалась ст. 75 КК України та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Це не призвело до позитивних змін в свідомості обвинуваченого та він продовжив вчиняти злочини, про що також свідчить врахування судом у якості обставини що обтяжує покарання рецидиву злочину.
Крім того, судом першої інстанції належним чином не враховано висновки досудової доповіді органів пробації, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як високий.
Сукупність наведених обставин вказує на те, що обвинувачений не бажає ставати на шлях виправлення, а відтак призначене судом першої інстанції покарання та умови його відбування не здатне досягти мети, визначеної ст. 50 КК України.
Також, вказані районним судом підстави для застосування щодо обвинуваченого вимог ст.75 КК України, не можуть вважатись достатніми підставами для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
З підстав, передбачених ст..411 КПК України (невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження), протягом звітного періоду, було скасовано 1 вирок суду відносно -1 особи.
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст.121, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України (справа № 636/1226/14-к).
Колегія суддів апеляційної інстанції скасувала вирок місцевого суду і призначила новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Як встанови апеляційний суд, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним не містить взагалі посилання про наявність з боку ОСОБА_1 нападу на потерпілих, застосування ним певного виду насильства або погрози, передбаченої ст. 187 КК України.
Крім цього, враховуючи, що причинами смерті потерпілих були саме ушкодження спричиненні обвинуваченим, і, відповідно до висновків судово– медичних експертиз, мається прямий причинно-наслідковий зв'язок, посилання суду про те, що смерть потерпілих настала через певний час , а не на місті скоєння злочину, не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки не свідчить про необережний характер вини щодо цих наслідків.
Суд визнав доводи апеляційної скарги прокурора, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції вимог кримінального закону при кваліфікації дій обвинуваченого обґрунтованими.
Також, протягом І півріччя 2019 року судом апеляційної інстанції переглядались та скасовувались ухвали місцевих судів. За результатами перевірки ухвал Харківський апеляційний суд постановляв: скасувати ухвалу з направленням на новий судовий розгляд, повністю скасувати ухвалу і постановити нову, скасувати ухвалу із закриттям провадження по справі.
Наприклад, по справі №635/4246/18 судом апеляційної інстанції було повністю скасовано ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2018р. стосовно ОСОБА_1 і постановлено нову ухвалу.
Ухвалою місцевого суду у строк попереднього ув’язнення зараховано у строк відбування покарання до 20.06.2017р. за правилами ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону №838-VIII (з урахуванням принципу заборони зворотної дії закону, який «іншим чином погіршує становище особи»), а починаючи з 21.06.2017р. за правилами ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону № 2046-VIII (відповідно до принципу прямої дії закону)..
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням постанови Верховного Суду у від 29.08.2018р. (справа №663/537/17) скасував ухвалу місцевого суду та постановив свою, якою задовольнив апеляційну скаргу засудженого та зарахував засудженому весь строк попереднього ув’язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону №838-VIII тобто 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі з 16.12.2016р. по 01.03.2018р. включно.
Протягом звітного періоду траплялись непоодинокі випадки скасування ухвал про повернення обвинувального акту прокурору із направленням до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року було скасовано ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2019 року та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції повертаючи обвинувальний акт прокурору виходив зокрема з того, що в порушення ст. 291 КПК України, викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення не містить обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, тобто мотив вчинення кримінального правопорушення, особи з якою він перебував разом під час скоєння злочину, не зазначено, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням всіх доказів кримінального провадження, що не передбачено на стадії підготовчого провадження, тому висновки суду щодо наявності або відсутності певних кваліфікуючих ознак інкримінованого злочину чи достатності фактичних обставин для складу злочину, на даному етапі є передчасними.
В той же час суд першої інстанції, не здійснюючи судового розгляду та не досліджуючи докази, в ухвалі увійшов в обговорення тих питань, які не вирішуються на даному етапі кримінального провадження, зокрема питань, пов`язаних з об`ємом обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинувачених (справа №643/9897/17).
У І півріччі 2019 року також було скасовано 1 ухвалу місцевого суду із закриттям кримінального провадження, підставами стала смерть засудженого.
Так, ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо його звільнення від відбування покарання за хворобою.
Відповідно до актового запису про смерть від 10.07.2018 р. ОСОБА_1 помер 08.07.2018 року. Клопотань про реабілітацію померлого не заявлялось.
Враховуючи положення абз. 2 ч.7 ст.284 КПК України, було скасовано ухвалу районного суду, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 – закрито у зв’язку зі смертю засудженого.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Ст. 408 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1) пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі:
1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;
2) пом’якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
В окремих випадках при усуненні неясностей у вироках і сумнівів, що виникли при їх виконанні, суди, по суті, змінюють вирок в частині основного та додаткового покарання, виду виправно-трудової колонії, цивільного позову та інших питань.
Велике практичне значення має питання про повноваження вищестоящого суду – суду апеляційної інстанції, щодо зміни вироку в частині цивільного позову, зокрема збільшення розміру компенсації майнової та моральної шкоди.
Протягом І півріччя 2019 року було встановлено лише 1 випадок зміни вироку суду першої інстанції зі збільшенням розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій (п.3 ч.1 ст.408 КПК України).
Ухвалою ХАС від 07.03.2019 року по справі №640/8223/17 було змінено вирок Київського районного суду м. Харкова в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій та стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої 20 000 грн. моральної шкоди.
Підставами зміни стало те, що при визначенні розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер, тривалість та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, характер наслідків спричиненої душевної травми, оскільки у зв’язку з протиправними діями обвинуваченого. впродовж тривалого періоду потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні, в результаті чого вона почувалася незручно, не могла вести повноцінний образ життя та вимушена була пристосовуватися до негативних умов існування.
Протягом звітного періоду також були випадки зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення (п.2 ч.1 ст.408 КПК України). Харківським апеляційним судом протягом звітного періоду було змінено -5 вироків стосовно -5 осіб з зазначених вище підстав.
Так, вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 травня 2018 року стосовно ОСОБА_1 було змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України і постановлено вважати його засудженим за ч.1 ст.185 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції.
Як встановила колегія суддів ХАС у своїй ухвалі від 25 квітня 2019, органами досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, тобто у крадіжці, що вчинена повторно, оскільки на розгляді в Дзержинському районному суді м.Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про засудження ОСОБА_1 Дзержинським районним судом за ч.3 ст.185 КК України.
Тобто, на час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений фактично не був особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 185-187, 189-191, 262 КК України.
За таких обставин, кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину повторно підстав не має.
Поширеною підставою для зміни вироку також були обставини передбачені п.1 ч.1 ст. 408 КПК України - пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Наприклад, ухвалою колегії суддів апеляційної інстанції від 19 лютого 2019 року було змінено вирок Борівського районного суду Харківської області від 14.06.2018р. відносно ОСОБА_1 та застосовано положення ст.49 КК України відповідно до якої звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі ч.5 ст.74 КК України.
Колегія суддів прийняла до уваги, що умисне легке тілесне ушкодження, у відповідності до санкції ч.1 ст.125 КК України, карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до 1 року.
Згідно п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Оскільки встановлені події відбувались 24.10.2016р. то відповідно до вищенаведених правових норм ОСОБА_1 слід звільнити від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі ч.5 ст.74 КК України.
Іншим прикладом зміни вироку з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 408 КПК України може бути справа №642/1417/18, вирок по якій було ухвалено 10 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м. Харкова.
Як встановила колегія судді Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України, районним судом визнано його щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Таким чином, суд мав усі передбачені законом підстави та був зобов`язаний застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69-1 КК України, а призначене покарання не повинно перевищувати 2/3 строку, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Проте, при ухваленні оскаржуваного вироку, районний суд не виконав вказані вимоги та при призначенні покарання за ч. 2 ст. 186 КК України допустив порушення закону України про кримінальну відповідальність, що згідно зі ст.ст. 409, 413 КПК України є підставою для зміни прийнятого рішення.
Найбільше за кількісними показниками було змінено вироків з посиланням на вимоги передбачені п.4 ч.1 ст. 408 КПК України - в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Так, ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року по справі № 644/10628/15-к було змінено вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1.
Резолютивна частина вироку містить неправильну вказівку що строк попереднього ув’язнення, який зараховується ОСОБА_1 у строк покарання слід рахувати з 09.09.2016 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 засуджений за злочин, який було вчинено до 20.06.2017 року.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів вирішила за необхідне зарахувати ОСОБА_1 строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення з 09.09.2015 року по 11 квітня 2019 року включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, ОСОБА_1 слід вважати таким, що повністю відбув призначене покарання, а відтак він підлягає звільненню з-під варти в залі суду негайно.
З підстав можливої описки в вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року, ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року було змінено вищевказаний вирок місцевого суду.
Згідно мотивувальної та резолютивної частини вироку, суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст.15 - ч.1 ст. 190 КК України.
Разом з тим, судом помилково було зазначено в резолютивній частині оскаржуваного вироку подвійне призначення ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.358 КК України, що може свідчити про наявність описки, виправлення якої в ході апеляційного розгляду шляхом зміни вироку не погіршує становище обвинуваченого.
За таких обставин, оскаржуваний вирок необхідно було змінити та виключити з його резолютивної частини вказівку суду на повторне призначення ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, у зв’язку з чим апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Також, протягом І півріччя 2019 року Харківським апеляційним судом змінювались ухвали судів по кримінальним провадженням, постановлені першою інстанцією.
Протягом звітного періоду таких випадків було небагато.
Наприклад, по справі №610/2871/18 колегією суддів апеляційної інстанції 28 березня 2019 року було змінено ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року.
Злочин за кримінальним провадженням, яке було завершено вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 29 січня 2018 року, було вчинено до 20.06.2017 року - до дня набрання чинності Закону № 2046-VIII, а тому до ОСОБА_1 необхідно застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року та зарахувати у строк відбування покарання час попереднього ув’язнення з 21 червня 2017 року по 28 березня 2018 року за даним кримінальним провадженням з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.
Зазначені обставини при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції не враховано, що свідчить про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України стало підставою для зміни судового рішення.
Ухвалою ХАС від 28 березня 2019 року по справі №640/9377/18 було змінено ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2018 року та виключено з ухвали суду посилання на неможливість складання обвинувального акту прокурором.
Розбіжності у тексті обвинувального акту який надійшов до суду і які отримали учасники судового провадження, на думку колегії суддів, свідчать про те, що копії обвинувального акту, в супереч вимогам ст.293 КПК України, фактично не були вручені, що позбавляє можливості стороні захисту підготуватись до судового засідання.
Крім того, ст.290 КПК України зобов’язує прокурора надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі до будь-яких доказів, а дана вимога згідно акту у цьому кримінальному провадженні не виконана.
Отже вищенаведений акт свідчить про недотримання вимог КПК України прав сторони захисту з боку прокурора.
Таким чином, право на апеляційне оскарження вироку або ухвали суду першої інстанції має беззаперечне значення для визначення справедливості судового рішення. Причому, таким складом суду, який є законним, безстороннім та неупередженим.
Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування та зміни у І півріччі 2019 року Харківським апеляційним судом вироків і ухвал місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст..412 КПК України) та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України). Набагато менше скасовувались рішення з підстав: неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України); невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України).
Слід зазначити, що суттєво зменшилась кількість скасованих вироків суду першої інстанції з підстав порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження).
Значну кількість скасованих вироків із закриттям кримінального провадження становила наступна причина - помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Також, протягом звітного періоду траплялись непоодинокі випадки скасування ухвал про повернення обвинувального акту прокурору із направленням до суду першої інстанції на новий розгляд.
Для подальшого покращення зазначених показників, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.
З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.
Також з метою зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження) і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:
- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до Харківського апеляційного суду обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Харківського апеляційного суду слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;
- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.
Таким чином, вважаємо за необхідне:
- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Харківського апеляційного суду, ВССУ та ВСУ що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;
- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду України з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями Вищого суду, згідно вимог ст. 458 КПК України.
Аналіз підготували:
Суддя судової палати з
розгляду кримінальних
справ П.В. Гришин
За участю відділу судової
статистики та узагальнення
судової практики О.В. Луніної
_03_03.png)
