Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз
судової практики місцевих судів щодо проблемних питань, які виникають при застосуванні суддями норм матеріального та процесуального права під час повернення обвинувальних актів прокурорам у 2018 - І півріччі 2019 роках.
ПЛАН:
Вступ.
1.Статистичні дані щодо загальної кількості ухвал місцевих судів м. Харкова і Харківської області, якими повернено обвинувальні акти прокурорам у 2018 – І півріччі 2019 рр.
2.Аналіз практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо повернення обвинувальних актів прокурорам.
3.Проблемні питання, висновки та пропозиції.
ВСТУП
Даний аналіз проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи судової палати з розгляду кримінальних справ на ІІ півріччя 2019 року.
Під час проведення узагальнення вивчались:
- інформація місцевих судів м. Харкова і Харківської області;
- статистичні дані і рішення Апеляційного суду Харківської області (далі – АСХО) та Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) щодо результатів перегляду ухвал судів першої інстанції стосовно повернення обвинувальних актів прокурорам.
Об’єктами дослідження були: ухвали судів першої інстанції м. Харкова та Харківської області щодо вказаної вище тематики і ухвали АСХО та ХАС стосовно результатів перевірки рішень місцевих судів.
Звернення прокурора із обвинувальним актом до суду є завершальною стадією досудового розслідування. Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Таким чином, обвинувальний акт - це ще й документ, в якому міститься оцінка, дана представником державної влади певним фактам і поведінки причетних до них осіб.
Пункт 3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Стаття 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту та додатків до нього, які є невід’ємною частиною, які повинні бути надіслані до суду. Зокрема, у цій статті передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписує ться слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Також, до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Крім того, необхідною складовою при проведенні судом підготовчого судового засідання є явка сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді.
При розгляді кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, участь обвинуваченого в судовому розгляді є обов’язковою, окрім випадків, передбачених ст. 381 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, істотним порушенням КПК визнається розгляд кримінального провадження у відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч 3 ст. 323 чи ст. 381 КК України.
Слід зазначити, що чинним КПК України чітко не регламентовано процедуру повернення обвинувального акту прокурорам, крім цього відсутні чіткі положення щодо визначення складу суду для розгляду кримінального провадження після скасування ухвали суду першої інстанції з досліджуваної тематики, існують також і інші проблемні питання, які призводять до неоднакової судової практики.
Таким чином, з метою забезпечення єдності та правильності правозастосування, проведення аналізу судової практики з дослідженням ключових та проблемних питань, які виникають при застосуванні суддями норм матеріального та процесуального права під час повернення обвинувальних актів прокурорам – є актуальним та необхідним.
За наданою місцевими судами м. Харкова та Харківської області інформацією, протягом 2018 року ухвалами судів першої інстанції було повернено 185 обвинувальних актів відносно 222 осіб.
Протягом І півріччя 2019 року місцевими судами м. Харкова та Харківської області було повернено 111 обвинувальних актів стосовно 146 осіб.
Таким чином, загалом протягом 2018 року – І півріччя 2019 року було повернено прокурорам 296 обвинувальних актів відносно 368 осіб.
Найбільше ухвал про повернення обвинувальних актів прокурорам протягом звітного періоду було постановлено наступними судами:
- Київським районним судом м. Харкова - 62 обвинувальних акта відносно 80 осіб;
- Дергачівським районним судом Харківської області – 34 обвинувальних акта відносно 43 осіб;
- Комінтернівським районним судом м. Харкова – 28 обвинувальних актів стосовно 40 осіб.
Харківської області щодо повернення обвинувальних актів прокурорам.
У статті 291 КПК України передбачено вимоги до обвинувального акту та додатків до нього. Крім цього, ст. 291 КПК України встановлює які відомості має містити обвинувальний акт.
З огляду на вимоги вищезазначеної статті, можна розмежувати практику місцевих судів м. Харкова та Харківської області в залежності від категорій порушень вимог кримінального процесуального кодексу України, які стають підставами для повернення обвинувальних актів прокурорам.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання.
Так, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.06.2019 року обвинувальний акт було повернуто прокурору місцевої прокуратури для усунення недоліків (справа №638/11028/18).
Підставами стало те, що в обвинувальному акті зазначено, що відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено, тоді як останнім вчинено злочин щодо особи похилого віку - потерпілій у квітні 2018 року виповнилось 78 років, що у відповідності до ст.67 КК України відноситься до обставин, що обтяжують покарання. Також не зазначено як обставину, що обтяжує покарання те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи викладене, обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.
Аналіз судової практики показав, що у 2018 році був випадок повідомлення про підозру особі вже після його смерті.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2018 року відмовлено у задоволені клопотання особи, яка подала заяву про реабілітацію про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2ст. 185 КК України, на підставі п.5 ч.1ст.284 КПК України; а також повернуто прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 (справа №646/7593/18).
В обґрунтування прийнятого рішення, районний суд зазначив, що згідно реєстру, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні 25.10.2018 року. В той же час, ОСОБА_1 помер 03.10.2018 року, тобто до пред`явлення підозри та складання і затвердження обвинувального акту стосовно нього, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Таким чином, прокурор мав усі підстави для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2ст. 185 КК України.
Крім того, суд зазначив, що обвинувальний акт складений стосовно ОСОБА_1, як живої людини та у ньому зазначено місце реєстрації і проживання обвинуваченого. Жодних даних, що особа є померлою не зазначено.
Також, суд вказав, що заяву про закриття кримінального провадження заявлено ОСОБА_2. При цьому, прокурором у супровідному листі до обвинувального акту зазначено ОСОБА_2 як родича. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_2 , яка крім іншого є свідком у кримінальному провадженні, ознайомлена з матеріалами досудового розслідування та згідно розписки, саме їй вручено копію обвинувального акту, а не обвинуваченому ОСОБА_1. Згідно рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16.08.2017 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Відомостей про те, що вони спільно проживали після розірвання шлюбу надані прокурором матеріали не містять.
Обов’язковою умовою щодо відомостей, які повинен містити обвинувальний акт є в тому числі анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) – п.2 ч.2 ст.291 КПК України.
У зв’язку із задоволеними клопотаннями сторони обвинувачення, Чугуївським міським судом Харківської області постановлювалися ухвали про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження у виді приводу 5 разів 02 березня 2018 року, 18 квітня 2018 року, 22 травня 2018 року, 20 серпня 2018 року та 18 вересня 2018 року, які виконані не були з невідомих причин, матеріали справи не місять будь-яких документів, які б свідчили про виконання чи не можливість виконати ухвалу суду.
За таких обставин, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які підтверджують анкетні відомості щодо місця мешкання ОСОБА_1, у зв'язку з чим, Чугуївський міський суд Харківської області прийшов до висновку, що, в порушення вимог п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, зазначене в обвинувальному акті місце проживання обвинуваченого органом досудового розслідування достеменно не встановлено, а зазначені відомості не відповідають дійсності (ухвала від 29 листопада 2018 року по справі №636/2664/18).
Вимоги п.8 ч.2 ст. 291 КПК України встановлюють, що обвинувальний акт, серед іншого, повинен містити відомості щодо розміру витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).
По справі № 638/4362/18 Дзержинський районний суд м. Харкова 13.08.2018 року постановив ухвалу, якою обвинувальний акт повернув прокурору Харківської місцевої прокуратури №1 для усунення недоліків.
Ознайомившись із обвинувальним актом у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, суд приходить до висновку про те, що він не містить усіх необхідних відомостей, як того вимагають приписи статті 291 КПК України, зокрема не містить повних анкетних відомостей потерпілої, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та розмір витрат на залучення експерта.
Також протягом звітного періоду постановлялись ухвали про повернення обвинувальних актів прокурорам з причин того, що узгоджена сторонами міра покарання не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2018 року про відмову в затвердженні угоди та повернення обвинувального акту для продовження досудового розслідування – визначене в угоді між прокурором та ОСОБА_1 покарання як умова угоди, не відповідає п. 3 ч. 1ст. 65 КК України (справа №645/628/18).
Призначення покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обвинуваченому, який працюючи на посаді заступника ректора з кадрових питань Харківської медичної академії післядипломної освіти, вчинив корупційний злочин, за попередньою змовою групою осіб, направлених на власне незаконне збагачення, одержав для себе та іншої особи з ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 380000 грн., за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення ректором ХМАПО щодо укладання з ОСОБА_2 контракту, відповідно до якого остання обіймала б посаду завідувача кафедри патологічної анатомії ХМАПО. У зв’язку з чим суд вважає, що узгоджене покарання не відповідає інтересам суспільства, направленого на боротьбу з корупційними злочинами.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року по справі № 639/5718/19 було відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором відділу прокуратури Харківської області та підозрюваним.
Обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості було повернуто прокурору відділу прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування.
Суд встановив, що в угоді зазначені як пом’якшуючи обставини, які враховуються для застосування ст.69 КК України: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину але про наявність цих обставин суд може зробити висновок лише після проведення судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання, та це питання відноситься виключно до компетенції суду.
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що слід відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки умови угоди суперечать вимогам Кримінально кодексу України.
У 2019 році були випадки повернення обвинувальних актів прокурорам у зв’язку з не доданим до обвинувального акту роз’ясненням прокурора про вчинення злочину за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливість розгляду кримінального провадження судом присяжних (не виконано вимоги ст.384 КПК України).
Так, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 червня 2019 року по справі № 636/1355/19 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2ст.15,п.2ч.2ст.115КК України, було повернуто прокурору.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, обвинуваченому ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування прокурором не роз`яснювалось його право на суд присяжних, відповідне письмове роз`яснення про суд присяжних надано прокурором до суду на стадії підготовчого судового засідання, і як пояснив обвинувачений, дане письмове роз’яснення ним було підписано під час знаходження його у суді під час підготовчого судового засідання по справі і фактично не роз`яснено по суті.
Жовтневий районний суд м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15,п. 1 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України - повернув прокурору Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (ухвала від 22.07.2019 року по справі № 632/839/19).
Вимоги до обвинувального акту встановлені ст. 291 КПК України.
Крім того, додаткові вимоги до обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, встановлені ст. 384 КПК України.
На необхідність роз`яснення обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, особливостей і правових наслідків розгляду кримінального провадження судом присяжних саме прокурором зазначено в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року (справа №221/1466/15) та у постанові Верховного Суду України від 25.06.2015 року (справа №5-111кс15).
Натомість, до обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 та реєстру матеріалі досудового розслідування не додано відповідного письмового роз`яснення прокурора.
З підстав численних порушень вимог, передбачених в ст. 291 КПК України обвинувальний акт було повернуто прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі недоліків, відповідно до ухвали Київського районного суду міста Харкова від 12.06.2018 р (справа №.640/9377/18).
Приймаючи вказане рішення районний суд послався на невідповідність обвинувального акту приписам ст.291 КПК України, а саме вказано, що обвинувальний акт складений та підписаний прокурором Військової прокуратури Харківського гарнізону, однак суд першої інстанції вважає, що він складений та підписаний з порушенням вимог ч.1 ст. 291 КПК України. Також, суд звернув увагу на те, що акт, який вручений обвинуваченому та захисникам не містить печатки прокуратури Харківського гарнізону.
В судовому засідання, прокурор, повідомив, що Цабека А.В. з початку досудового розслідування перебував на посаді слідчого, а потім був призначений прокурором і тому склав і підписав обвинувальний акт відносно ОСОБА_1.
Крім того, між обвинувальним актом, який наданий до суду та обвинувальним актом, який вручений обвинуваченому та захисникам містяться розбіжності (не вказано розмір шкоди, відсутня печатка в екземплярі захисту).
З підстав численних порушень було повернуто прокурору і обвинувальний акт відповідно до ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 19.06.2018 р по справі №613/28/18.
Приймаючи вказане рішення районний суд послався на те, що обвинувальний акт, в супереч ч.ч.1, 3 ст. 291 КПК України не затверджений прокурором. Крім того, в порушення п.3 ч.4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акту надана розписка про отримання обвинуваченим копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, в якому зазначено, що обвинувачений отримав копію цивільного позову потерпілого на одному аркуші, проте в порушення п.2 ч.4 ст.291 КПК України, до суду примірник даного позову не надано. Крім того, суд розглянувши позовну заяву потерпілого, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, прийшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки складена з порушенням вимог ст.175 ЦПК України, а саме: в порушення вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, в позові не зазначено відповідача. Також, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, потерпілим не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також, в порушення ч.1 ст.177 ЦПК України, потерпілий не додав до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів.
Прикладом порушення в обвинувальному акті вимог п.3,5,6 ст.291 КПК України, а також що в супереч положень ч.1,3 ст.291КПК України – підписано двома прокурорами, можна навести справу №619/419/18. По якій ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 вересня 2018 року було повернуто прокурору обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Як вбачається з тексту обвинувального акту в ньому при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, які прокурор вважає встановленими, орган досудового розслідування зазначив, що діями ОСОБА_1 створено реальну загрозу для життя і здоров’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4.
При цьому, потерпілим в обвинувальному акті зазначений ОСОБА_2, якому завдано матеріальну шкоду у розмірі 16347,89 грн. без жодних посилань чи наведення обставин, які б стверджували, чому ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 не є потерпілими.
В обвинувальному акті не зазначено у чому конкретно виразилося порушення прав ОСОБА_5 щодо матеріальної шкоди, завданої автомобілю, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником зазначеного вище транспортного засобу є ОСОБА_6, що є недоліком обвинувального акту, свідчить про суперечливість викладених в ньому обставин і позбавляє суд можливості мати належну, достовірну та достатню інформацію щодо сторін процесу, дотримання їхніх прав та законних інтересів.
Крім того, при викладі фактичних обставин справи стороною обвинувачення не зазначено ознаки особливої зухвалості дій ОСОБА_1 та чи був порушений такими діями саме громадський порядок чи шкода була завдана лише інтересам потерпілих осіб.
При цьому, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 створив реальну загрозу для життя і здоров’я малолітнього ОСОБА_4, однак, як обставина, що обтяжує покарання не зазначена.
Крім того, частинами 1,3 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
В порушення зазначених вище вимог Закону даний обвинувальний акт підписаний двома прокурорами.
Крім цього, в якості прикладу доцільно розглянути справу № 613/570/18, по якій 17.07.2018 року постановлено ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області з досліджуваної тематики.
Як встановив суд, не всі вимоги закону під час складання обвинувального акту дотримано, оскільки в обвинувальному акті складеному відносно ОСОБА_1 зазначена дата його народження - 24.02.1985, натомість, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_1, останній повідомив, що дата його народження - 16 грудня 1986 року, на підтвердження чого надав для огляду паспорт громадянина України, виданого на його ім'я, в зв'язку з чим суд не мав змоги ідентифікувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Окрім цього, як вбачається з тексту обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України (привласнення чужого майна, яке перебувало в його володінні, вчинена за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі), а саме за те, що він умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_2, який є фізичною особою - підприємцем, та іншими невстановленими в ході слідства особами, привласнив деревину обсягом 145 колод, однак обвинувальний акт не містить анкетних даних ОСОБА_2, та з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні не вбачається, що відносно нього матеріали виділені в окреме провадження.
Також, в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який направлений до суду разом з обвинувальним актом, відсутні дані про відкриття матеріалів кримінального провадження відповідно до ст. 290 КПК України, іншій стороні - надання доступу до всіх матеріалів досудового розслідування стороні захисту - обвинуваченому та захисникам.
Також, обвинувальний акт повертався прокурору у зв’язку з суттєвими протиріччями у даті складання та затвердження обвинувального акту, зазначеної в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також у по батькові прокурора в провадженні.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 26.03.2018 року по справі №610/106/18 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, яким останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, повернуто прокурору, який його затвердив.
Приймаючи вказане рішення районний суд послався на те, що прокурором у провадженні зазначено Старченко Яну Василівну в той час як затверджено прокурором Старченко Яною Володимирівною. Крім того, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування від 05.06.2017 р., обвинуваченому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) 05 січня 2018 року, а обвинувальний акт складено 09.01.2018 року. В той час як в обвинувальному акті вказаний інший рік.
З подібних підстав було повернуто і обвинувальний акт прокурору відповідно до ухвали Красноградського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року по справі № 624/392/18.
Суд встановив, що в тексті обвинувального акту по кримінальному провадженні №12018220720000082 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відсутні відомості про дату його затвердження, відсутній підпис прокурора, який повинен був його затвердити, а саме начальника Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури.
Протягом 2018 року – І півріччя 2019 року були випадки повернення обвинувального акту з причин проведення досудового розслідування провадження без залучення перекладача обвинуваченому, який не в повній мірі розуміє українську мову, а розуміє лише російську мову.
Наприклад, Київський районний суд м. Харкова своєю ухвалою від 07.03.2018 року по справі № 640/44/18 визнав обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам п.18 ч.2 ст. 42 КПК України та повернув його прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
Досудове розслідування кримінального провадження проведено без залучення обвинуваченому перекладача, без перекладу йому процесуальних документів, зокрема обвинувального акту, що є порушенням обвинуваченого права на захист. Обвинувачений вказав, що не в повній мірі розуміє українську мову, оскільки її не вивчав взагалі, розуміє російську мову.
З подібних підстав також було повернуто обвинувальний акт прокурору ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.05.2019 по справі №644/3343/19.
Підозрюваному прокурором вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які викладені мовою, якою не володіє підозрюваний, відсутній переклад зазначених документів на мову, якою володіє підозрюваний, крім того за поясненнями обвинуваченого досудове розслідування здійснювалося українською мовою, «переклад» здійснювався самим органом досудового розслідування та захисником замість перекладача, як вимагають того положення ст. 68 КПК України, що й не спростовано прокурором, обвинувачення викладене не конкретно, обвинувачення містить посилання на вчинення кримінального правопорушення ще однією особою, дії якої не кваліфіковано.
Проте, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова було скасовано в апеляційному порядку, оскільки колегія суддів встановила. що досудове розслідування здійснювалося державною мовою, процесуальні документи складені українською мовою. При цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які заяви обвинуваченого про те, що він погано володіє українською мовою, а також в них немає відповідних клопотань про залучення перекладача. Крім того,під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений з дитинства мешкав в Україні; є громадянином України, має базову загальну освіту, неодноразово раніше засуджувався судами України, що підтверджується відповідним аудіозаписом судового засідання від 15.05.2019 року, Ці обставини не оспорювалися учасниками кримінального провадження.
Законодавець п.1 ч.2 ст.291 КПК України передбачає обов’язкову умову щодо відомостей, які повинен містити обвинувальний акт - найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.
Проте, протягом звітного періоду був випадок порушення вищезазначених вимог – ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03 липня 2018 року по справі №621/1269/18 обвинувальний акт повернуто прокурору.
Аналізуючи зміст направленого на адресу суду обвинувального акту, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме порушено п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки зазначені в обвинувальному акті реєстраційному номері кримінального провадження та розписці обвинуваченого про отримання обвинувального акту від 30.05.2018 року вказано кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 1201722030000801 від 22.08.2017 року, а згідно інформації із реєстру матеріалів досудового розслідування п. 2 розділу 1, внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення 21.08.2017.
Пункт перший розділу 2 вказаного додатку містить інформацію про те, що доручено проведення досудового розслідування слідчому Безущенку А.В. у кримінальному провадженні №12017220300000801 від 21.08.2017 року.
Розбіжності у реєстраційному номері кримінального провадження, даті його внесення до ЄРДР не дають змоги достеменно встановити початок досудового розслідування та ідентифікувати кримінальне провадження в якому проводились слідчі дії.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Протягом звітного періоду найпоширенішою причиною для повернення обвинувальних актів прокурорам були підстави передбачені п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Так, по справі № 646/8794/17, 16 лютого 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було винесено ухвалу, якою повернуто обвинувальний акт прокурору, у зв’язку з тим, що обвинувальний акт не містить обвинувачення, а лише містить зміст формулювання підозри ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.115 КК України. Крім того, в обвинувальному акті не зазначено мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, що, в розрізі ст. 91 КПК України - є обов’язковими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У зв’язку з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України прокурору було повернуто обвинувальний акт, в якому ОСОБА_1 був одночасно обвинуваченим і потерпілим.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 січня 2018 року по справі №623/3343/17 було встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, не відповідають фактичним обставинам, ОСОБА_1 одночасно є і обвинуваченим і потерпілим по одному і тому факту хуліганства, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам п.5 ч. 1 ст. 291 КПК України.
З підстав плутанини щодо процесуального статусу учасника процесу було повернуто обвинувальний акт відповідно до ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 31.10.2018 року по справі № 613/855/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
Як вбачається з описової частини обвинувального акту, то ОСОБА_2 був допитаний в якості підозрюваного та вину свою визнав, натомість як далі по тексту він вже є потерпілим по кримінальному провадженню, що позбавляє суд остаточно визначити статус ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженню.
Окрім цього, як вбачається зі вступної частини обвинувального акту, то ОСОБА_1 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, однак далі по тексту обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується вже в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, в зв’язку з чим і Богодухівським районним судом Харківської області під час розгляду вказаного кримінального провадження зазначалася різна правова кваліфікація діяння ОСОБА_1, а саме: як вбачається з ухвали про призначення підготовчого судового засідання від 01.07.2016 року ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, натомість як вже в ухвалах суду від 14.07.2016 року про привід обвинуваченого ОСОБА_1 та про накладення на потерпілого ОСОБА_2 грошового стягнення ОСОБА_1 обвинувачується за ч.3 ст. 185 КК України.
При таких обставинах суд не може встановити, за якою правовою кваліфікацією обвинувачується ОСОБА_1 чи за ч.2 ст. 185 КК України, чи за ч.3 ст. 185 КК України.
Іншим прикладом можна навести ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року по справі №617/848/18.
Вказаний обвинувальний акт, в порушення ст.291 КПК України, не містить повного викладу фактичних обставин справи щодо події кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та способу вчинення злочину, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення, від якого має захищатись обвинувачений. Потерпілий та його представник вважають дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані не вірно, не кваліфіковані дії по епізоду хуліганства 13 квітня 2019 року у приймальному відділенні Вовчанській ЦРЛ, куди були доставлені після бійки потерпілий і обвинувачений, фактично досудове розслідування по вказаній справі не проводилось, хоча в обвинувальному акті зазначені тілесні ушкодження, які були завдані потерпілому, як поблизу території домоволодіння в с. Верхній Салтів, так і в ЦРЛ м. Вовчанськ. Вважають, що дії обвинуваченого повинні бути перекваліфіковані за нормами ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
З тексту обвинувального акта вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення, так як не розписані всі складові злочину, тобто, в ньому відсутній опис кримінального правопорушення, такий як спосіб та наслідки вчинення злочину, які підтверджуються конкретними доказами, одержаними у встановленому КПК порядку. Зі змісту обвинувального акта дійсно не вбачається формулювання обвинувачення щодо конкретних дій.
З підстав передбачених п.п.3,5.9 ч.2 ст.291 КПК України Ленінським районним судом м. Харкова було повернуто прокурору обвинувальний акт для усунення недоліків та виконання вимог КПК України (ухвала суду від 25 квітня 2019 року, справа № 642/2583/19).
Суд вказав на неконкретність пред’явленого особі обвинувачення (об’єктивної сторони кримінального правопорушення) та не встановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, в обвинувальному акті зазначено, що своїми діями обвинувачений завдав державі матеріальну шкоду, яка не відшкодована, проте жодних відомостей про потерпілого обвинувальний акт не містить.
Також суд встановив, що в порушення вимог п.9 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначена дата складання, вказана графа в обвинувальному акті залишена незаповненою.
Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 04.07.2018 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України повернуто начальнику Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області для усунення недоліків протягом розумного строку.
Приймаючи вказане рішення районний суд послався на те, що в порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
З підстав невнесення в обвинувальний акт формулювання обвинувачення було повернуто зазначений процесуальний документ прокурору відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2018 року (справа № 642/4869/17).
При аналізі змісту обвинувального акту суд встановив, що він містить обставини, які прокурор вважає доведеними та містить правову кваліфікацію, проте прокурором не внесено в обвинувальний акт формулювання обвинувачення.
При уточненні цих обставин у підготовчому судовому засіданні суд запропонував прокурору зазначити якими абзацами в обвинувальному акті зазначено суть обвинувачення, проте прокурор не зміг суду відповісти на це питання, посилаючись лише на те, що такі відомості містяться у викладення обставин, які прокурор вважає встановленими.
Протягом звітного періоду був випадок повернення обвинувального акту прокурору з підстав відсутності в додатках до обвинувального акту розписки захисника про отримання ним копії обвинувального акту.
Так, Московський районний суд м. Харкова повернув прокурору обвинувальний акт, зазначивши в ухвалі. Що в порушення вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України додатки до обвинувального акту не містять розписки захисника про отримання ним копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову (ухвала суду від 10 вересня 2018 року, справа № 643/10450/18).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України крім іншого, обвинувальний акт має містити анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Проте трапляються випадки недотримання цих вимог закону.
Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 17.12.2018 року по справі №616/604/18 було повернуто обвинувальний акт прокурору, оскільки у ньому не зазначена потерпіла особа, її адреса, код ЄДРПОУ, однак є посилання на спричинення збитків НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 141011 грн. 03 коп.».
Також, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту не зазначені відомості про залучення потерпілої особи до участі у справі, згідно ст. 55 КПК України, відмови у визнанні потерпілою особою, незгоду юридичної особи бути потерпілою у кримінальному провадженні.
Таким чином, з проведеного аналізу вбачається, що найбільш поширеними причинами повернення обвинувальних актів прокурорам стало недотримання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, інші підстави також мали місце, проте були не такими поширеними. На жаль, мали місце і повернення обвинувальних актів прокурорам з причин одночасно декількох порушень вимог КПК України.
Щодо проблемних питань, які виникають при застосуванні суддями місцевих судів м. Харкова та Харківської області норм матеріального та процесуального права під час повернення обвинувальних актів прокурорам, то слід зазначити наступне.
Основним проблемним питанням у суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова є застосування норм КПК України при розгляді кримінальних проваджень після скасування ухвали про повернення обвинувального акту.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Разом з тим, ч. 1 ст. 416 КПК України визначає вичерпний перелік рішень, після скасування яких, підготовчий та судовий розгляд здійснює інший склад суду, а саме: після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.
При цьому, склад суду для розгляду кримінального провадження після скасування ухвали про повернення обвинувального акту прокурору, чітко не регулюється нормами КПК України.
У зв’язку з цим, у суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова різняться думки щодо можливості розгляду кримінального провадження тим самим складом суду чи новим складом суду після скасування ухвали про повернення обвинувального акту прокурору.
Фрунзенський районний суд м. Харкова зазначає, що існує проблема в тому, що КПК України не містить у собі відомості, скільки часу є у прокурора для виправлення помилок та складання нового акту, тобто обвинувальний акт повертається прокурору, але суд не встановлює час для усунення недоліків, оскільки його участь в даному кримінальному провадженні закінчується винесенням відповідної ухвали про повернення.
Крім того, є певна проблема, коли КПК не визначає того, хто повинен складати виправлений обвинувальний акт. Фрунзенський районний суд м. Харкова пропонує вирішення наступним чином: наприклад, якщо первинний обвинувальний акт складав слідчий, за погодженням з прокурором, то виправлений обвинувальний акт повинен складати прокурор, а якщо обвинувальний акт складав прокурор, то виправлений обвинувальний акт повинен складати вищестоящий прокурор. Запропоновані зміни прискорять розгляд кримінальних проваджень та забезпечать право особи на справедливий розгляд справи впродовж розумного строку.
Слід зазначити, що інститут повернення обвинувального акту прокурору на стадії підготовчого провадження потребує вдосконалення, в тому числі і стосовно визначення можливості проведення слідчих та інших процесуальних дій, які не були виконані під час досудового розслідування, виключно в інтересах такої особи з метою встановлення або перевірки обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження після винесення відповідної ухвали суду.
Таким чином, незважаючи на позитивний досвід реалізації норм КПК України, окремі питання повернення обвинувального акта залишаються не до кінця вирішеними і потребують розроблення законодавчих норм з урахуванням як наукових напрацювань, так і практичних потреб.
За результатами проведеного аналізу необхідно відмітити досить невелику кількість обвинувальних актів, які було повернуто прокурорам.
Аналізуючи вказані дані, необхідно відзначити, що при прийнятті у підготовчому судовому засіданні рішення про повернення обвинувального акту відповідно до п.3 ч.4 ст.314 КПК України однією з основних підстав є невідповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального законодавства, а саме недотримання вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Слід звернути увагу, що повернення обвинувального акту, саме із вказаної підстави зумовлено в тому числі відсутністю в Кримінальному процесуальному кодексі України розкриття точного змісту положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в частині що стосується викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що судді місцевих судів м. Харкова та Харківської області в цілому забезпечують єдину судову практику під час постановлення ухвал про повернення обвинувальних актів прокурорам .
За результатами проведеного узагальнення вважаю за необхідне:
Узагальнення підготовлено судовою колегію судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду за участю відділу статистики та узагальнення судової практики.
Виконавці:
Суддя судової палати з розгляду
кримінальних справ Люшня А.І.
Від відділу статистики та
узагальнення судової практики Луніна О.В.
_03_03.png)
