Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики
причин скасування та зміни апеляційним судом вироків, ухвалених судами першої інстанції за 2018 рік
План
ВСТУП
ВСТУП
Аналіз судової практики причин скасування та зміни апеляційним судом вироків, ухвалених місцевими судами у 2018 році проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на І півріччя 2019 року.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області (далі – АСХО) ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд (далі – ХАС) в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» днем початку роботи Харківського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
У зв’язку з вищевикладеним, під час проведення узагальнення вивчались статистичні дані та процесуальні рішення АСХО та ХАС щодо результатів перегляду вироків місцевих судів та причин їх зміни й скасування.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов’язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
З метою реалізації вищезазначених завдань, серед загальних засад кримінального провадження законодавець визначає також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
скасованих та змінених апеляційним судом вироків, ухвалених місцевими судами у 2018 році.
Згідно офіційних статистичних даних за 2018 рік, АСХО за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було переглянуто вироків місцевих судів за КПК України (1960 р.) стосовно - 13 осіб, за результатами їх перегляду, вироки було скасовано стосовно 12 осіб, з них виправдувальних вироків відносно 4 осіб. Крім того, за даний період змінено вирок стосовно 1 особи в частині збільшення суми, що підлягає стягненню.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012 р.) АСХО усього було розглянуто вироків у відношенні 919 осіб, з них скасовано у відношенні 398 осіб, з яких виправдувальних вироків відносно 15 осіб та вироки на підставі угоди відносно 4 осіб; залишено без змін вироки у відношенні – 409 осіб, змінено у відношенні 112 осіб.
Таким чином, загалом АСХО у період з 01.01.2018 р. по 02.10.2018 р. за КПК України 1960 року та за КПК України 2012 року було переглянуто вироків у відношенні – 932 осіб, з яких:
Починаючи з 03 жовтня 2018 року ХАС переглянуто 1 вирок за КПК України (1960 р.) у відношенні 3 осіб, який скасовано з направленням справи до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012р.) ХАС усього було розглянуто вироків у відношенні 193 осіб, з них скасовано у відношенні 59 осіб, з них виправдувальний вирок відносно 1 особи та вирок на підставі угоди відносно 1особи; залишено без змін вироки у відношенні 89 осіб, змінено у відношенні - 45 осіб.
за апеляціями та підстав їх скасування.
2.1. Статистичні дані щодо підстав зміни вироків.
Відповідно до статичної звітності АСХО в 2018 році за КПК 2012 року змінено вироки у відношенні - 112 осіб, в тому числі у зв’язку:
А також змінено вирок стосовно 1 особи в частині збільшення суми, що підлягає стягненню в рамках КПК 1960 р.
Протягом жовтня-грудня 2018 року ХАС змінено вироки у відношенні - 45 осіб, у тому числі у зв’язку з:
2.2. Статистичні дані щодо підстав скасування вироків.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки АСХО вироків за апеляційними скаргами за КПК України 1960 року, встановлено що у 2018 році були наступні підстави їх скасування, передбачені кримінально-процесуальним законом:
Після скасування вироків всі справи (стосовно - 12 осіб) були направлені на новий судовий розгляд.
За звітний період жодного вироку не було скасовано з закриттям провадження по справі, з постановленням нового вироку та не було випадків направлення справ на додаткове розслідування в рамках КПК 1960 року.
Проаналізувавши статистичні дані щодо результатів перевірки АСХО вироків за апеляційними скаргами (КПК 2012 року), встановлено, що у 2018 році були наступні підстави їх скасування, передбачені кримінально-процесуальним законом:
При цьому, після скасування вироку 1 справу стосовно 1 особи направлено до органу досудового розслідування для здійснення судового розслідування в загальному порядку.
Із загальної кількості скасованих вироків - АСХО прийнято рішення про призначенням нового судового розгляду у відношенні 303 осіб, в тому числі у зв’язку з тим, що:
Крім того, у 2018 році АСХО скасовано вироки із закриттям кримінального провадження стосовно – 14 осіб, в тому числі у зв’язку з:
За звітний період жодного вироку не було скасовано АСХО із закриттям кримінального провадження з підстав: набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; наявності вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; відмови прокурором від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України.
АСХО ухвалено новий вирок після скасування вироків місцевих судів стосовно 76 осіб, у тому числі у зв’язку з:
У період з 03.10.2018 р. по 31.12.2018 р. ХАС перевірено лише 1 вирок за апеляційними скаргами (КПК України 1960 року) відносно 3 осіб, який було скасовано з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону та справу направлено до прокуратури на додаткове розслідування.
За результатами перевірки вироків ХАС за апеляційними скаргами (КПК 2012 року), встановлено наступні підстави їх скасування, що передбачені кримінально-процесуальним законом:
При цьому, після скасування вироку 1 справу стосовно 1 особи направлено до суду першої інстанції для здійснення судового провадження в загальному порядку.
За звітний період ХАС скасовано вироки із призначенням нового судового розгляду у відношенні 29 осіб, в тому числі у зв’язку з тим, що:
Крім того, протягом жовтня-грудня 2018 року ХАС скасовано вироки із закриттям кримінального провадження стосовно – 12 осіб, в тому числі у зв’язку з:
Скасовуючи вироки місцевих судів, ХАС ухвалив новий вирок стосовно 17 осіб, у тому числі у зв’язку з:
Підвівши підсумки роботи апеляційної інстанції у 2018 році (АСХО та ХАС), можна порівняти основні показники з аналогічними статистичними даними 2017 року.
Таблиця 1 (в особах)
|
|
АСХО |
ХАС |
ВСЬОГО за 2018 р. |
ВСЬОГО за 2017 р. |
|
Переглянуто вироків УСЬОГО, з них: |
932 |
196 |
1128 |
1218 |
|
за КПК 1960 р. |
13 |
3 |
16 |
36 |
|
за КПК 2012 р. |
919 |
196 |
1115 |
1182 |
|
Залишено без змін |
409 |
89 |
498 |
620 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
0 |
0 |
9 |
|
за КПК 2012 р. |
409 |
89 |
498 |
611 |
|
Змінено |
113 |
45 |
158 |
172 |
|
за КПК 1960 р. |
1 |
0 |
1 |
8 |
|
за КПК 2012 р. |
112 |
45 |
157 |
164 |
|
Скасовано ВСЬОГО, з них: |
410 |
62 |
472 |
426 |
|
за КПК 1960 р. |
12 |
3 |
15 |
19 |
|
в т.ч. виправдувальних вироків |
4 |
0 |
4 |
0 |
|
за КПК 2012 р. |
398 |
59 |
457 |
407 |
|
в т.ч. виправдувальних вироків |
15 |
1 |
16 |
23 |
|
Скасовано з призначенням нового судового розгляду, з них: |
315 |
29 |
344 |
277 |
|
за КПК 1960 р. |
12 |
0 |
12 |
0 |
|
за КПК 2012 р. |
303 |
29 |
332 |
277 |
|
Скасовано із закриттям провадження, з них: |
14 |
12 |
26 |
8 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
за КПК 2012 р. |
14 |
12 |
26 |
8 |
|
Скасовано із ухваленням нового вироку, з них: |
76 |
17 |
93 |
115 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
0 |
0 |
6 |
|
за КПК 2012 р. |
76 |
17 |
93 |
109 |
Порівняльний аналіз наведених статистичних даних засвідчив, що у 2018 році на 7,5% зменшилася загальна кількість переглянутих вироків місцевих судів в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року.
Так, за 2018 рік розглянуто 57,5% апеляційних скарг на вироки районних судів, а у 2017 році цей показник становив 65%. Відповідно, у залишку нерозглянутих справ на кінець звітного періоду 2018 року залишилося 42,5 % апеляційних скарг на вироки (у 2017 році – 35%).
Зниження кількості переглянутих вироків пояснюється зменшенням кількості працюючих суддів у судовій палаті з розгляду кримінальних справ, що здійснювали судочинство щодо перегляду судових рішень, в порядку ч.1, 2 ст. 392 КПК України (у 2017 році – 11 суддів, а до кінця 2018 року лише 5 суддів, що призвело до збільшення навантаження на судів.
Статистичні дані
щодо кількості розглянутих апеляційних скарг на ВИРОКИ
Таблиця 2 (в справах)
|
Прізвище судді |
2018 |
ВСЬОГО за 2017 р. |
прим. |
||
|
АСХО |
ХАС |
ВСЬОГО за 2018 р. |
|||
|
Глінін Б.В. |
0 |
0 |
0 |
111 |
|
|
Гришин П.В. |
107 |
0 |
107 |
106 |
|
|
Грошева О.Ю. |
107 |
63 |
170 |
70 |
+ 59% |
|
Ємець О.П. |
0 |
0 |
0 |
134 |
|
|
Каплієнко І.І. |
0 |
0 |
0 |
44 |
|
|
Курило О.М. |
28 |
0 |
28 |
0 |
|
|
Люшня А.І. |
129 |
0 |
129 |
185 |
|
|
Плетньов В.В. |
142 |
0 |
142 |
197 |
|
|
Протасов В.І. |
129 |
61 |
190 |
144 |
+24% |
|
Савенко М.Є. |
146 |
61 |
207 |
165 |
+20% |
|
Савченко І.Б. |
136 |
47 |
183 |
154 |
+16% |
|
Шабельніков С.К. |
146 |
0 |
146 |
159 |
|
|
Яковлева В.С. |
0 |
3 |
3 |
0 |
|
|
Загальний підсумок |
1070 |
235 |
1305 |
1469 |
|
Так, у відсоткову співвідношенні збільшився показник скасованих вироків від загальної кількості переглянутих рішень у 2018 році й становить 42%, а в 2017 році за наслідками апеляційного розгляду скасовано лише 35% вироків місцевих судів від загальної кількості переглянутих в той період.
Збільшення кількості скасованих вироків свідчить про обґрунтованість апеляційних скарг, наведені в них доводи заслуговували на увагу та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що в свою чергу, стало підставами для скасування вироків місцевих судів.
У 2018 році, у порівнянні з аналогічним періодом 2017 року, зменшився показник ухвалення суддями апеляційної інстанції нового вироку й становить лише 20% від загальної кількості скасованих вироків (у 2017 році цей показник складав 27%). Крім того, суттєво збільшилася кількість скасованих вироків з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції – 73% проти 65% - у 2017 році.
Така позиція суддів апеляційної інстанції не сприяє швидкому судовому розгляду та вирішенню питання про притягнення винних до відповідальності, що є порушенням одного із принципів судочинства.
апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2018 році.
Як вже було зазначено вище, апеляційною інстанцією у 2018 році було змінено вироки за КПК 1960 р. відносно 1 особи та змінено вироків за КПК 2012 р. відносно 157 осіб.
Аналіз статистичних даних засвідчив, що у 2018 році відсоток змінених вироків не змінився і, як в попередньому році, становить 14% від загальної кількості переглянутих вироків районних судів Харківської області.
Найбільше в апеляційному порядку змінено вироки районних судів Харківської області з підстав пом’якшення призначеного покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідало тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 409 ч.2 КПК 2012 р.).
Так, наприклад, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06.11.2017 року ОСОБА-1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України з призначенням йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням раніше ухваленого вироку від 09.08.2017 року Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 15 – 185 ч. 2 КК України остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі (справа №644/5416/17).
Судом апеляційної інстанції, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА-1 засуджено за злочин, який вчинено 10.06.2017 р., тобто до постановлення попереднього вироку Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2107 року.
Суд першої інстанції правильно керувався вимогами ч.4 ст. 70 КК України, але в порушення ч.1 ст.70 КК України взагалі не зазначив який принцип складання покарань застосовує (поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань) при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) Кримінального кодексу.
Зважаючи на це, оскільки суд призначив покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, а вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2017 р. ОСОБА-1 було засуджено за ч.2 ст. 15 , ч.2 ст. 185 КК України також до 2 років позбавлення волі, остаточне покарання судом першої інстанції визначено неправильно.
Відповідно до вимог ст. 413, 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни вироку.
Колегія суддів, враховуючи відсутність у потерпілого до обвинуваченого будь-яких претензій; повернення викраденого майна потерпілому; обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА-1 визнані щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обставин що обтяжують покарання не встановлено та на підставі ч.2 ст. 404 КПК України дійшла до висновку про можливість пом’якшення покарання обвинуваченому до 1 року 6 місяців позбавлення волі та при призначенні остаточного покарання в порядку ч.4 ст. 70 КК України застосовано принцип поглинення менш суворого покарання призначеного колегією суддів, покаранням, призначеним вироком Київського районного суду м. Харкова 09.08.2017 року.
Ще однією поширеною підставою зміни вироків стало зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув’язнення на підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Так, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2018 року ОСОБА-1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Термін відбуття покарання обчислено з моменту його затримання, тобто з 09.04.2016 року. Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України зараховано термін попереднього ув'язнення з 09.04.2016 року по 20.06.2017 року включно, тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до КК України щодо правил складання покарань та зарахування попереднього ув'язнення» № 2046-VIII від 18.05.2017 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день за день (справа 641/4820/16-к).
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просив вирок суду змінити, зарахувати в строк покарання строк його попереднього ув’язнення з моменту затримання до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Зазначені обставини при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції не враховані, що свідчить про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 404 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
З подібних підстав було змінено вироки по справам №641/2836/17, №629/1122/16 та ін.
Крім того, підставами для зміни вироків слугувала зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Як приклад, справа №640/11961/17, по якій вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2017 року ОСОБА-1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов’язків передбачених ст.76 КК України.
Колегія суддів апеляційного суду, на підставі матеріалів кримінального провадження встановила, що органами досудового розслідування ОСОБА-1 пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, оскільки 31.03.2017 року, 30.05.2017 року слідчим відділом Московського ВП ГУНП в Харківської області до суду першої інстанції направлені обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА-1 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України. Разом з тим, матеріали кримінального провадження даних про його засудження Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України - не містять.
Тобто, на час розгляду справи обвинувачений є особою, яка раніше не судима. За таких обставин кваліфікувати його дії за ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою – вчинення злочину повторно – підстав не має.
Ці обставини суд першої інстанції залишив поза увагою і безпідставно кваліфікував дії за ч.2 ст.185 КК України, тому колегія суддів постановила ухвалу, якою змінила вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА-1 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.
Крім того, за результатами апеляційного перегляду вироків місцевих судів, приймалось рішення про зміну вироку внаслідок зменшення (збільшення) суми, що підлягають стягненню.
Так, вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05.02.2018 року ОСОБА-1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі. Стягнуто з нього на користь потерпілого завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 3603 гривень 32 копійок та моральну шкоду в розмірі 150 тисяч гривень.
Колегія суддів апеляційного суду не погодилася з рішенням районного суду в даній частині, вважаючи визначену суму моральної шкоди замалою та такою, що не відповідає критеріям розумності, виваженості та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження за кінцевим результатом та наслідками з втратою функції органу (повної втрати зору правого ока). У зв’язку з отриманими ушкодженнями потерпілий переніс складну операцію, знаходився на стаціонарному лікуванні, йому встановлена 3-я група інвалідності безстроково, встановлені обмеження із праці.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оцінюючи характер отриманих тілесних ушкоджень та їх наслідки, конкретні обставини справи, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань потерпілого, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу потерпілого такою, що підлягає частковому задоволенню, а розмір стягнення завданої моральної шкоди – збільшенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Результат аналізу прийнятих рішень апеляційною інстанцією у 2018 році, постановлених за результатами перегляду вироків місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, засвідчив, що найбільше скасованих вироків як за КПК 1960 року, так і за КПК 2012 року було з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону.
Слід зазначити, що за звітний період жодного вироку не було скасовано із призначенням нового судового розгляду з підстав: ухвалення судового рішення незаконним складом суду; порушення правил підсудності; або в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Разом з тим, скасовано вирок суду першої інстанції через порушення таємниці нарадчої кімнати (справа №1-149/2017).
Так, під час апеляційного перегляду вироку Московського районного суду м. Харкова від 17.10.2017 року, колегія суддів встановила, що згідно протоколу судового засідання суд першої інстанції 05.10.2017 вислухав останнє слово підсудних і відповідно до вимог ст. 320 КПК України в ред. 1960 р пішов до нарадчої кімнати до 17.10.2007 року, коли проголосив вирок. Таким чином з 05.10.2007 року по 17.10.2007 року головуючий у справі суддя Малихін А.Р. знаходився в нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 322 КПК України в ред.1960г. вирок ухвалюється в окремому приміщенні – нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть знаходитися лише судді, які входять до складу суду по даній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається. При настанні нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
Проте, як видно із загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру судових рішень 09.10.2007 року, тобто в період перебування судді в нарадчій кімнаті по даній кримінальній справі, суддею Малихіна А.Р. за участю секретаря Тішінской М.В., яка теж приймала участь у розгляді кримінальної справи, було проведено відкрите судове засідання у цивільній справі №2-8740/07 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Таким чином, при постановленні вироку, головуючим суддею були порушені вимоги ст. 322 КПК України в ред.1960 р., тобто порушена таємниця нарадчої кімнати, що відповідно до п.8 ч.2 ст. 370 КПК України в ред.1960 р. є підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, мало місце скасування апеляційною інстанцією вироку з підстав здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст.381КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.
Із зазначеної підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 2 вирок стосовно - 2 осіб.
Так, вирок Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах судового провадження містяться: технічний носій інформації, на якому зафіксоване судовий розгляд від 22.11.2016 року, під час якого було проголошено оскаржуваний вирок, журнал судового засідання від 22.11.2016 року, а також звукозапис цього судового засідання, проте перелічені вище матеріали не містять відомостей, що обвинувачений ОСОБА_1 був присутнім під час проголошення вироку Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2016 року, оскільки головуючим, згідно звукозапису, не було роз’яснено обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. Звукозапис не містить відповіді обвинуваченого щодо зрозумілості призначеного покарання та порядку і строків оскарження вироку.
У зв’язку з вищевикладеним, вирок Московського районного суду м.Харкова було скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
З аналогічних підстав, по справі №638/12908/17 скасовано вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.11.2017 року, яким засуджено ОСОБА-1 за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 75 , 76 КК України та застосовано п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта про наявність істотних порушень кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Так, згідно із журналом судового засідання від 31.08.2017 року підготовче провадження у суді першої інстанції здійснено за відсутності прокурора та обвинуваченого, що є порушенням, визначеним п. 3 ч.2 ст. 412 КПК України. За таких обставин відповідно до ст. 415 КПК України вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
До того ж, з підстав порушення п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою скасовано з призначенням нового судового розгляду – 4 вироки відносно 5 осіб.
Дані порушення були допущенні суддями Шевченківського районного суду (справа №637/238/17), Зміївського районного суду (справа №621/1320/17), Куп’янського міськрайонного суду (справа №628/523/17) та Фрунзенського районного суду м. Харкова (справа №645/2776/15-к).
Наприклад, вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 30.03.2017 року ОСОБА-1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.
З обвинувального акту вбачається, що у кримінальному провадженні у якості захисника обвинуваченого залучено адвоката Ковтуна Р.В., проте, матеріали справи не містять даних про сповіщення захисника про дати розгляду кримінального провадження, справа розглянута за відсутності захисника.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Неповідомлення судом адвоката про розгляд кримінального провадження свідчить про істотне порушення кримінального процесуального закону, яке потягнуло порушення прав обвинуваченого на захист.
Відповідно до ст. 412 КПК України, вказані обставини є безумовною підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
З підстав порушення п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання скасовано з призначенням нового судового розгляду – 3 вироки відносно 3 осіб.
Дані порушення були допущенні суддями Московського районного суду м. Харкова по справі №643/6939/17, Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі №644/1546/17 та Дзержинського районного суду м.Харкова по справі №638/4002/18.
Під час розгляду зазначених вище матеріалів кримінального провадження, колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що вони розглянуті в першій інстанції за відсутності потерпілого, відсутні будь-які дані про повідомлення потерпілого про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи вимоги ч.1 та п.5 ч.2 ст.412 КПК України, відповідно до якої істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, вироки були скасовані, через здійснення судового провадження за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Як було зазначено вище, загальна кількість вироків скасованих апеляційною інстанцією з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді 1 інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України) протягом 2018 року – 21 вирок відносно 27 осіб.
Найбільше таких порушень КПК було допущено суддями:
Такі ж порушення мали місце і в Жовтневому, Київському, Фрунзенському, Червонозаводському районних судах м. Харкова, Ізюмському міськрайонному суді, Зміївському та Дергачівському районних судах Харківської області.
Так, з підстав істотного порушення вимог КПК України колегією суддів апеляційного суду було скасовано вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2017 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (справа № 642/2030/17).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та на що додатково звернуто увагу прокурором під час апеляційного розгляду, на технічному носії відсутній звукозапис судового засідання від 30.05.2017 року, під час якого, відповідно до журналу судового засідання від 30.05.2017 року, було проведено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та судові дебати за участю обвинуваченого і прокурора. Інших технічних носіїв, на яких би було зафіксовано зазначене судове засідання матеріали судового провадження не містять.
З подібних підстав, а також через неможливість перевірити під час апеляційного розгляду, чи було судом першої інстанції, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, з’ясовано розуміння обвинуваченим тих обставин, які ніким не оспорювались, та чи немає сумнівів у добровільності його позиції через відсутність зафіксованої на технічному носії інформації; або через відсутність на технічних носіях, що були у справах, фіксації дослідження судом доказів, які були покладені в основу обвинувачення; або ж звукозапис судового засідання не відтворювався взагалі – скасовувались вироки районних судів з призначенням нового судового розгляду.
Протягом звітного періоду мав місце випадок закриття провадження з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 412 КПК України – за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Так, колегія суддів, перевіряючи вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12.02.2018 року, своєю ухвалою від 26.06.2018 року постановила вирок суду першої інстанції, щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, скасувати. Кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України (справа № 636/422/15-к).
Під час розгляду справи в Чугуївському міському суді Харківської області, обвинуваченим у судовому засіданні заявлено клопотання про звільнення його від відповідальності в зв’язку зі спливом строків давності, зазначених у ст.49 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв злочин 02 жовтня 2013 року, строк притягнення його до кримінальної відповідальності закінчився.
Згідно вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Незважаючи на зазначену пряму вказівку в процесуальному законі, Чугуївський міський суд Харківської області клопотання обвинуваченого не розглянув, а провів дебати, вислухав останнє слово обвинуваченого і пішов до нарадчої кімнати, а після виходу з неї проголосив вирок.
Узагальнюючи причини скасування вироків, слід окремо звернути увагу на підстави скасування виправдувальних вироків. За період січень-грудень 2018 року в апеляційній інстанції скасовано виправдувальні вироки відносно 20 осіб.
Здебільшого висновки судів першої інстанції про виправдання обвинуваченого були передчасними внаслідок неналежного дотримання ними вимог КПК в частині обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також внаслідок неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а деякі висновки судів не підтверджувалися доказами, дослідженими під час судового розгляду або містили істотні суперечності та взаємовиключаючі висновки, а тому такі вироки не можуть визнаватися законними та обґрунтованими.
Перш ніж ухвалювати виправдувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 8, 11, 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об’єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю належних підстав, – визнати такі докази або неналежними, або недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у 2018 році апеляційною інстанцією вироків місцевих судів необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Типовими помилками рай районних судів було безпідставне звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України; призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено найнижчою межею, встановленою у санкції статті (санкції частини статті) Кримінального кодексу без застосування ст. 69 КК України; допускалися порушення КПК при призначенні та складанні покарань, а також мали місце випадки не роз’яснення судом першої інстанції обвинуваченим право на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності; необґрунтоване незастосування судом першої інстанції обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна та ін.
Так, наприклад, вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.12.2017 року по справі №641/7356/17 визнано винною ОСОБА-1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.222 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Між тим, санкцією ч.1 ст. 222 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до трьох років. При цьому положення ст. 69 КК України судом першої інстанції не застосовувались.
З наведених підстав, вирок суду першої інстанції, відповідно до ст.ст. 413, 420 КК України, в частині призначеного покарання було скасовано з ухваленням апеляційним судом свого вироку.
Відповідно до вимог ст.65 КК України в кожному конкретному випадку призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Судом першої інстанції при визначенні покарання встановлено, що ОСОБА-1 раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи і проживання характеризується добре.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, судом правильно визнано те, що обвинувачена щиро розкаялась у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів призначила обвинуваченій покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі - 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Іншим прикладом, порушення вимог ст. 413 КПК України, є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 02.12.2017 року за ч. 2 ст. 121 КК України (справа № 635/7382/16-к).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції в достатній мірі не були враховані норми кримінального закону, за якими призначається покарання при множинності злочинів. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Як вбачається із матеріалів провадження, вироком Харківського районного суду від 27.01.2014 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі.
Суд першої інстанції належної уваги даній обставині, яка збільшує обсяг обвинувачення, не приділив. Між тим, злочин, за який засуджено ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні обвинувачений вчинив до ухвалення попереднього вироку від 27.01.2014 року.
З огляду на це остаточне покарання обвинуваченому повинно призначатись за правилами ч.4 ст. 70 КК України, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в цій частині, а вирок скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку відповідно до п.1 ч.1 ст. 420 КПК України.
Також, протягом 2018 року були непоодинокі випадки скасування вироків, ухвалених судом першої інстанції, з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати належну оцінку.
Незважаючи на це, суди дуже часто допускають однобічність судового слідства.
Як приклад, справа №640/16687/16-к за апеляційними скаргами прокурора та захисника на вирок на Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2017 року.
З матеріалів провадження вбачається, що захисником обвинуваченого до суду першої інстанції подавалось клопотання про визнання недопустимими низки доказів, зокрема: протоколу огляду трупа від 12.08.2016р. дерев’яної фігурної ніжки з нашаруванням речовини бурого кольору; металевої ручки з нашаруванням речовини бурого кольору, змиву та контрольного змиву на марлевий тампон, з посиланням на те, вони були вилучені без вмотивованої ухвали слідчого судді. Крім того, просив визнати недопустимими доказами і висновки експертів, оскільки вони були зроблені при дослідженні речей та предметів про які йшла мова вище.
Втім зазначене клопотання залишилось без належної правової оцінки.
Зазначене свідчить про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що на думку колегії суддів, має істотне значення, оскільки під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, передбачені ст. 91 КПК України, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування у 2018 році апеляційним судом вироків місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Набагато менше скасовувались рішення з підстав: неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.413 КПК України); неповноти судового розгляду (ст.410 КПК України); невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України).
З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.
Слід зазначити, що в порівнянні з 2017 роком, суттєво зменшилась кількість скасованих вироків суду першої інстанції з підстав порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження), проте все ще даний відсоток продовжує випереджати в своєму кількісному значенні інші показники підстав скасування вироків.
Для подальшого зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:
- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до апеляційного суду обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Апеляційного суду Харківської області слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;
- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.
Крім того, задля покращення якості роботи, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.
Таким чином, вважаємо за необхідне:
- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Харківського апеляційного суду та Верховного Суду, що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;
- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду, з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями Вищого суду, згідно вимог ст. 458 КПК України.
Секретар судової палати
з розгляду кримінальних
справ Харківського апеляційного суду М.Є. Савенко
Головний спеціаліст відділу судової
статистики та узагальнення
судової практики Н.О. Нестеренко
_03_03.png)
