Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики за позовами Харківської міської ради про стягнення пайового внеску на розвиток інфраструктури за період 2018 – І півріччя 2020 року.
Дане узагальнення підготовлено відповідно до плану роботи судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду на ІІ півріччя 2020 року.
При підготовці узагальнення використані постанови Великої Палати Верховного Суду та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно касаційного перегляду справ, що перебували на розгляді Харківського апеляційного суду зазначеної категорії справ за 2018 - І півріччя 2020 року.
Нормативне врегулювання справ зазначеної категорії.
При розгляді даної категорії спорів слід керуватись нормами:
Відповідно до ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції до 01.01.2020 року) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта, з техніко-економічними показниками.
Слід підкреслити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 року № 132-IX, було виключено ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 року. Таким чином, на сьогоднішній день не має обов’язку брати участь у розвитку інфраструктури пайовим внеском у відсотковому значенні до вартості будівництва.
Однак за 9 років існування вказаної норми права склалась досить неоднозначна судова практика з приводу стягнення вказаного пайового внеску з недобросовісних забудовників, що і буде предметом вказаного узагальнення судової практики.
Практика Великої Палати Верховного Суду
Постановою Великої Палати ВС від 22.09.2020 року по справі № 925/756/19 залишено без змін рішення Господарського суду Черкаської області 10.10.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 року про відмову у позові заступнику прокурора Черкаської області в інтересах виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у позовній заяві, та про стягнення з останнього на користь Виконкому 7163196 грн пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Черкаси.
Постанова мотивована тим, що абз. 1 ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Відповідно з дати, коли позивач довідався чи мав довідатися про те, що об`єкт введено в експлуатацію, але договір пайової участі не укладений і починає перебіг позовна давність. Тому Велика Палата ВС вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі ВС у постанові від 16.01.2019 року у справі № 362/75/17, адже тривале невиконання відповідачем обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску не може бути підставою для незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин.
Слід підкреслити, що дана правова позиція Великої Палати Верховного Суду є досить визначальною, оскільки до цього часу існувала позиція, що до вказаних відносин строк позовної давності не застосовується через те, що вказані відносини є триваючими. Так, наприклад, з цієї підстави постановою КЦС ВС від 27.11.2019 року по справі № 642/1534/16-ц скасовано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03.08.2016 року про відмову у позові, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.09.2016 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак від тепер можна казати про необхідність обрахунку строку позовної давності у вказаних відносинах від дати коли орган місцевого самоврядування довідався або повинен був довідатись про введення об’єкту будівництва в експлуатацію.
2.1. Юрисдикція розгляду спорів зазначеної категорії у випадку участі у справі особи яка має статус фізичної особи-підприємця залежить від цільового призначення будівлі.
Постановою Великої Палати ВС від 28.09.2018 року по справі № 339/388/16-ц залишено без змін рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09.03.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.04.2017 року, яким задоволено позовні вимоги Фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Особи 1 про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.
Постанова мотивована тим, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Отже, вказаний Закон передбачив, що стороною договору про пайову участь як замовник може бути фізична особа, яка не є підприємцем. Відтак, підстав для розгляду за правилами господарського судочинства справи за позовом до цієї особи про визнання договору пайової участі укладеним немає, якщо у декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації замовником будівництва фізична особа вказана не як підприємець, і відсутні докази на підтвердження фактів будівництва чи використання об'єкта будівництва з метою здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно розглянули позовні вимоги за правилами цивільного судочинства. Стосовно ж суті позовних вимог Велика Палата ВС вказала, що позивач здійснив всі необхідні дії для укладання договору про пайову участь у розвиток інфраструктури з відповідачем, однак останній ухилявся від укладання такого договору. Оскільки укладення договору про пайову участь є обов'язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.
Подібний висновок зроблений в постанові Великої Палати ВС від 22.04.2019 року по справі № 572/2848/17.
2.2. Позовні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення розміру пайового внеску необхідно розглядати за правилами цивільного або господарського судочинства в залежності від суб’єктного складу осіб у справі.
Постановою Великої Палати ВС від 11.12.2018 року по справі № 550/491/16-а скасовано постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 07.09.2016 року про відмову у позові та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Сільради щодо встановлення розміру пайового внеску на розвиток інфраструктури та провадження у справі закрито.
Постанова мотивована тим, що спір у справі стосується внесення Сільрадою змін до господарського договору, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі заявлено юридичною особою на поновлення порушеного, на її думку, майнового права і стосуються розміру пайової участі ПСП «Дружба» у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Чапаєве, а спірні правовідносини пов'язані з умовами господарського договору, Велика Палата ВС, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Постановою КЦС ВС від 16.05.2018 року по справі № 640/16548/16-ц скасовано ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 10.11.2016 року, залишену без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.02.2017 року про повернення позовної заяви для подання до належного суду та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Оскільки позовні вимоги про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова стосуються незавершеного нерухомого майна, то такі справи повинні розглядатись за місцем знаходженням цього майна, а не реєстрацією власника такого майна.
Постановою КЦС ВС від 15.08.2018 року по справі № 646/15522/15-ц скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.03.2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.08.2016 року про відмову у позові та ухвалено нове рішення про задоволення позову, визнано укладеним договір про пайову участь у розвиток інфраструктури.
Постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що задоволення вказаних позовних вимог призведе до порушення принципу свободи договору, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України сторона не може бути примушена до укладення договору. У випадку нормативно-правового встановлення обов’язку сторін укласти певний договір, то належним способом захисту порушеного не укладанням такого договору права буде визнання договору укладеним на умовах визначених на нормативно-правовому рівні. В даному випадку принцип свободи договору не порушується, оскільки сторона не зобов’язується судом укласти договір, а договір визнається вже укладеним на нормативно визначених умовах, щодо яких у сторін є позитивний обов’язок.
Подібний висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 04.12.2019 року по справі № 638/19080/17 та в постанові від 24.06.2020 року по справі № 643/12419/17.
Постановою КЦС ВС від 13.06.2018 року по справі № 635/9453/15-ц скасовано заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 05.04.2015 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.10.2016 року, про відмову у позові про визнання укладеним договору про пайову участь у розвиток інфраструктури та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що різниця між правовим регулюванням питання про внесення замовником відповідних коштів до місцевого бюджету полягала в тому, що за Законом України «Про планування та забудову територій» такі кошти мали бути сплачені після прийняття об'єкта в експлуатацію, а за Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - до його прийняття.
У період з дня втрати чинності Законом України «Про планування та забудову територій» та до дня набрання чинності ч. 3 ст. 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» питання про час перерахування замовником пайового внеску на законодавчому рівні не було врегульовано. Однак ця обставина не звільняє замовника від сплати такого внеску взагалі. Вказаний обов’язок покладений на замовника будівництва ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинною на час прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості відповідача (12.07.2012 року). Таким чином, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Таким чином, оскільки у замовника будівництво на законодавчому рівні встановлений обов’язок, щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури, то визнання такого договору укладеним буде належним способом захисту порушеного права органу місцевого самоврядування з боку забудовника.
Постановою КЦС ВС від 27.02.2019 року по справі № 619/4117/14-ц залишено без змін рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.12.2016 року про задоволення позовних вимог та стягнення з Особи 1 на користь Харківської міської ради збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 144110,42 грн.
Постанова мотивована тим, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Харківська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів. Тому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що у зв'язку з неправомірною бездіяльністю відповідача Харківська міська рада недоотримала коштів на розвиток інфраструктури міста у розмірі 144110,42 грн., що підтверджено розрахунком величини пайової участі при будівництві зазначеного житлового будинку.
Подібний висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 01.08.2019 року по справі № 638/14632/14-ц.
Постановою КЦС ВС від 15.04.2019 року по справі № 642/3423/17 залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.11.2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07.05.2018 року про задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору про пайову участь у розвиток інфраструктури.
Постанова мотивована тим, що доводи касаційної скарги про те, що пайова участь виникає виключно в разі забудови земельної ділянки, а не реконструкції вже існуючого приміщення, яку провів відповідач, є необґрунтованими, оскільки за змістом ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій включає в себе, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій. Тобто, реконструкція існуючої забудови та територій, поряд з новим будівництвом об'єктів, визначається окремим видом забудови таких територій. Таким чином, відповідач є замовником будівництва у розумінні вказаного Закону та зобов'язаний укласти з органом місцевого самоврядування договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Постановою КЦС ВС від 26.09.2019 року по справі № 643/16818/18 постанову Харківського апеляційного суду від 12.06.2019 року в частині визначення розміру пайової участі Особи 1 в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, змінено, зазначивши її у розмірі 5311,20 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що пунктом 6.2 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова встановлено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядок її сплати визначається в залежності від категорії об'єктів містобудування та відповідно до типового договору укладеного з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) та на основі вартості будівництва (реконструкції) об’єкта містобудування. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту: 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків.
Загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, при її наявності повинна мати висновок Державної інвестиційної експертизи.
З аналізу наведених норм убачається, що під час затвердження Порядку орган місцевого самоврядування передбачив порядок визначення загальної кошторисної вартості будівництва (яка ураховується під час визначення розміру пайової участі) залежно від обставин її підтвердження.
Таким чином, згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про пайову участь величина пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами ДП «Укрдержбудекспертиза» або його філією.
Враховуючи те, що інформація, зазначена у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до III категорії складності, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 30.08.2016 року, а тому відсутні підстави вважати, що дані, зазначені у цій декларації, є неправильними. Таким чином, посилання позивача на необхідність обрахування розміру пайового внеску множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу, та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради є неправомірним, оскільки така вартість безпосередньо визначена у декларації про готовність об’єкта будівництва до експлуатації.
Подібний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 01.04.2020 року по справі № 646/6902/17.
Постановою КЦС ВС від 01.04.2020 року по справі № 646/6902/17 залишено без змін заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14.05.2018 року про задоволення позовних вимог та визнання укладеним договору про пайову участь.
Постанова мотивована тим, що п. 5.5. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого Рішенням Харківської міської ради 22.05.2013 року № 319 передбачає, що у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова до введення об'єкта в експлуатацію розмір пайової участі, розрахований у відповідності пункту 5.4 цього Порядку, збільшується на 10 %. Оскільки відповідач не уклав вказаний договір до введення об’єкту в експлуатацію, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив саме такий розмір пайової участі у розвитку інфраструктури.
Подібний висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 24.06.2020 року по справі № 643/12419/17.
Висновки
Результати узагальнення свідчать, що розгляд справ зазначеної категорії є достатньо складним, через що є досить багато правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Крім того, судова практика Верховного Суду не завжди є передбачуваною, у зв’язку з чим необхідно застосовувати найновіші правові позиції.
Таким чином, для уникнення помилок у майбутньому та покращення якості відправляння судочинства вважаємо за доцільне донести дане узагальнення до суддів місцевих судів та рекомендувати слідкувати за змінами у практиці Верховного Суду.
Суддя судової колегії судової палати
у цивільних справах
Харківського апеляційного суду І. В. Бурлака
Начальник відділу судової статистики
та узагальнення судової практики
Харківського апеляційного суду А. В. Киричок
_03_03.png)
