Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за 2019 рік
Мета роботи:
– проаналізувати судову практику щодо тимчасового обмеженню у праві виїзду за межі України за 2019 рік;
– проаналізувати причини помилок, що допускаються судами.
При підготовці узагальнення використані дані та узагальнення надані районними судами м. Харкова та міськими, районними, міськрайонними судами Харківської області, а також дані Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) по судовій практиці щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за 2019 рік.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 року, статтю 441 ЦПК України було викладено в такій редакції:
Статтю 441 ЦПК України доповнено частинами п’ятою - восьмою згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 року, а саме:
Виходячи з цього, ухвала, постановлена за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційному оскарженню підлягають також ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, постановлені судом за результатами розгляду подання виконавця щодо застосування відповідних заходів.
Таким чином, порівнюючи нову та стару редакцію (від 03.10.2017 року) ЦПК України в частині регулювання питання тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України, можна дійти висновку, що до предмета доказування у спорах щодо скасування заходів обмеження виїзду за кордон входить доведення факту нездійснення виконавцем покладеного на нього процесуальним законом обов'язку доказування факту свідомого ухилення боржника від виконання рішення та спростування відповідних обставин шляхом доведення протилежного.
Найбільша кількість розглянутих подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за 2019 рік було розглянуто наступними судами:
з них задоволено:
Доказування ухилення боржника від виконання судового рішення покладено на державного (приватного) виконавця.
Згідно з пунктом дев’ятнадцять частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.07.2016 року (далі – Закон № 1404-VIII) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України передбачено статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» № 3857-XII (далі – Закон № 3857-XII).
Відповідно до пункту п’ятого частини першої статті 6 Закону № 3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У зв'язку з цим, положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Таким чином, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З огляду на це, обов’язок доказування ухилення від виконання рішення покладено саме на виконавця.
Приклади відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України:
Ухвала суду мотивована тим, що державний виконавець, указуючи на ухилення боржника від виконання рішення суду, не надав необхідних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що він мав можливість виконати свої зобов’язання, при цьому ухилявся від його виконання, а обмеження у праві виїзду за кордон надасть можливість стягнути суму боргових зобов`язань, що в даному випадку не дала суду достатніх підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Таким чином, для обмеження громадянина у праві виїзду за кордон, державний виконавець має навести суду підтверджуючі обставини, що боржник вчиняє дії, які направлені на ухилення від сплати боргу, при цьому має можливості виконати своє зобов`язання.
Ухвала мотивована тим, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Державним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому, маючи змогу виконати зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин.
Ухвала суду мотивована тим, що подання державного виконавця повинно відповідати вимогам, визначеним в листі Міністерства юстиції України від 06.06.2008 року № 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів», а саме: ухилення боржника від виконання своїх обов`язків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом № 1404-VIII у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.
До суду було надано копії: постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про арешт коштів боржника, однак не було надано відомостей про те, що боржник отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження та інших необхідних документів для вирішення судом питання про необхідність обмеження виїзду Особа 1 за межі України.
Державним виконавцем не було зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме обмеження Особа 1 у виїзді за кордон, яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження умисного ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень статті 6 Закону № 3857-ХІІ та статті 18 Закону № 1404-VIII.
Надані приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області матеріали подання містили фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, однак не містили доказів про вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем, у зв`язку з примусовим виконання рішення суду. Крім того, доказів, що боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього суду надано не було. Не було надано доказів і про відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів приватного виконавця тощо. Отже, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов`язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
Ухвала суду мотивована тим, що з подання державного виконавця не вбачалося підстав для обмеження Особа 1 у праві виїзду за межі України, оскільки не було надано жодних доказів в обґрунтування подання до суду.
Суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом № 1404-VІІІ, спрямовані на виконання рішення суду та доказів, що боржник, ухиляючись від виконання рішення, вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду.
Згідно з частинами п’ять - вісім статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи управі виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Ухвала мотивована тим, що Особа 1 вказувала про погашення кредиту, відсутність боргів, однак надала на підтвердження викладених в заяві підстав для скасування обмеження у праві виїзду ксерокопії квитанцій, на яких не видно частини тексту, а тому встановити, що згідно них сплачувалося та куди неможливо.
Судом також було враховано відсутність документів, які б підтвердили викладене в заяві, пояснення державного виконавця і те, що Особа 1 в судове засідання не з’явилася.
Приклади задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України:
Постановою ХАС від 21.03.2019 року скасовано дану ухвалу та відмовлено у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області про тимчасове обмеження боржника Особа 1 у праві виїзду за межі України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність у боржника невиконаних зобов'язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.
В розумінні пункту дев’ятнадцять частини третьої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов'язків за рішенням суду, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Постановою ХАС від 04.09.2019 року скасовано дану ухвалу та відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області про обмеження права виїзду за межі України боржника Особа 1.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містили належних та допустимих доказів умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, а саме: з матеріалів виконавчого провадження вбачалося, що лист, який був направлений державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області на адресу Особа 1 не був вручений. Доказів отримання постанови державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містили.
Рішення суду, на виконання якого було вчинено подання державного виконавця ухвалено в заочному порядку, а даних, що Особа 1 отримав його копію та знав про стягнення з нього грошових коштів матеріали справи не містили. Також, Особа 1 зареєстровано фізичною особою підприємцем, яка вчиняє дії до погашення заборгованості за зобов`язаннями в порядку черговості за зведеним виконавчим провадженням.
Тому колегія суддів вирішила, що на час вирішення питання були відсутні підстави для застосування до Особа 1 тимчасового обмеження у виїзді за межі України.
Посилання Особа 1 на недоведеність факту його ухилення від виконання рішення суду спростовуються матеріалами справи, якими встановлено, що з часу відкриття виконавчого провадження боржник не вжив будь-яких заходів щодо погашення боргу.
Квитанції подані Особа 1 в суді апеляційної інстанції, про часткове погашення боргу не стали безумовною підставою для скасування обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, оскільки частково боржник почав сплачувати борг лише в серпні та вересні 2019 року, тобто після постановлення ухвали суду першої інстанції.
Оскільки боржник фактично ухилявся від виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання головного державного виконавця та обмеження Особа 1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Скасування заходів, щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України
Тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, передбачає підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження, а саме:
Таким чином, підставою для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону № 1404-VІІІ є закінчення виконавчого провадження у разі :виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
У таких випадках, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа передбачені статтею 40 Закону № 1404-VІІІ, де зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд виходив з того, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів ухилення Особа 1 від виконання зобов`язань, які покладені на ного судовим рішенням, що є безумовною підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Матеріали справи не містили доказів ухилення боржника від виконання вимог ДФС. Крім того, в ході апеляційного розгляду справи Головним державним виконавцем Вовчанського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області колегії суддів було надано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 57152134 від 28.03.2019 року, згідно якої борг, виконавчий збір та витрати боржником Особа 1 вже було сплачено.
Відмовляючи у задоволені подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд виходив з того, що заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
Саме державний виконавець зобов’язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Матеріали справи не містили доказів, підтверджуючих, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця, тобто свідомо ухилявся від виконання судового рішення, наявності у нього можливості виконати це рішення.
Таким чином, суд не вбачав, що боржнику взагалі відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги, що боржник ухилявся від виконання обов`язків є передчасними.
Відсутність даних про наявність у боржника закордонного паспорту
При проведенні узагальнення, мали місце випадки, коли суди при розгляді подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовляли у задоволенні подань державних виконавців про обмеження у праві виїзду з України поміж іншим з тих підстав, що суду не надано доказів того, що боржник має закордонний паспорт.
У розділі «Питання щодо вилучення паспорта» узагальнення Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року, зазначено, що стаття 377-1 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року та стаття 441 ЦПК України від редакції від 15.12.2017 року) не передбачає необхідність надання суду будь-яких доказів з питань наявності чи відсутності паспорта.
На суд покладено функцію вирішення питання про обмеження виїзду, а право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого входить питання забезпечення виїзду з України.
Постановою ХАС від 11.03.2019 року по справі № 643/14348/18 за поданням державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження у прав виїзду за межі України без вилучення паспортного документа Особа 1 залишено без змін ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 09.10.2018 року та залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області.
Ухвала суду мотивована тим, що наявність лише невиконаного зобов'язання не може бути підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Державним виконавцем не доведено наявність у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон і відповідно реальної можливості Особа 1 виїхати за межі України. У поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості.
Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки державним виконавцем не доведено у поданні про обмеження у праві виїзду за межі України того, що Особа 1 вчиняв дії, які б унеможливлювали виконання рішення суду і він виїжджав за кордон з метою ухилення від виконання такого рішення, підстав для задоволення такого подання не було.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання державного виконавця є законною та обґрунтованою, а підстав для її зміни чи скасування не має.
Прикладом неправильного застосування положень закону можна назвати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.05.2017 року по справі № 644/3292/17, скасовану постановою ХАС від 16.01.2019 року, якою було задоволено подання заступника начальника Орджонікідзевського відділу ДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон Особа 1 та тимчасово обмежено керівника боржника ТОВ «Компанія Ідея» у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань без вилучення паспортного документа.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником було доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, в свою чергу, боржником будь-яких дій на виконання судового рішення вчинено не було.
Апеляційний суд вважав, що задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не пов'язуються прямо із обсягом здійснення виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, законодавчих перешкод для одночасного застосування різних заходів із метою виконання рішення суду немає, а відповідні факти оцінюються в сукупності в кожному конкретному випадку з урахуванням дійсних обставин виконавчого провадження, дій (бездіяльності) боржника тощо. Водночас, сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) не позбавлені права і можливості діяти за наявності для того підстав у виконавчому провадженні встановленим порядком з урахуванням зміни обставин, ступеня виконання рішення, наявності підстав для такого виконання, ставити питання про скасування обмежень тощо.
Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Особа 1 було застосовано судом першої інстанції без достатніх правових підстав, без належного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, за недоведеності факту свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.
Заборгованість зі сплати аліментів, як наслідок для обмеження права виїзду за межі України
Частиною дев’ять статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
У випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів закон зобов`язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження прав боржника.
Наведемо приклади справ, у яких заборгованість зі сплати аліментів слугувала причиною тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця були спрямовані на практичну реалізацію положень діючого законодавства для належного виконання судового рішення суду про стягнення аліментів, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання на всій території України, а оскаржувана за предметом скарги постанова у жодній мірі не порушує законні права та інтереси як боржника, так і стягувача у виконавчому провадженні та є такими, що прийняті для максимальної реалізації охоронюваних законом прав дитини з метою забезпечення її належного розвитку.
Так, відповідно до частини дев’ятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Враховуючи зміст наведеної правової норми, у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, закон зобов`язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження зазначених прав боржника.
Особа 1 допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина у розмірі, яка перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, а тому державний виконавець при винесенні постанови про обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі діяв в межах своїх повноважень та вимог Закону № 1404-VІІІ.
Щодо доводів Особа 1 про допущені державним виконавцем помилки при зазначенні прізвища ім`я та по-батькові заявника, вони можуть бути усунуті шляхом звернення до відповідного органу, яким було видано відповідний документ з заявою про виправлення описки, а не шляхом скасування постанови державного виконавця.
Суд дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону № 1404-VІІІ, зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника управі користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та про встановлення тимчасового обмеження боржника управі полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Особа 1 як сторона виконавчого провадження (боржник) оскаржував законність дій старшого державного виконавця, пов`язаних з виконанням рішення в цивільній справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльність державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Саме такі правові позиції містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/4842/17 (провадження № 14-186цс19), від 06.06.2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06.06.2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20.09.2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17.10.2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16.01.2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 20.01.2019 року у справі № 161/8267/17 (провадження № 14-604цс18), від 27.03.2019 року у справі № 639/6868/17 (провадження № 14-87цс19).
Безспірні докази щодо свідомого ухилення боржника від виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язку по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні. Крім того, не надано доказів щодо належності боржнику транспортного засобу, а також вогнепальної мисливської, пневматичної та охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Відповідні запити державного виконавця в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення скарги Особа 1 в цій частині.
Повернення подання державного виконавця
Відповідно до розділу «Суб’єкти звернення до суду» узагальнення Верховного суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року правильною є практика, коли суди залишають подання без руху, надаючи державному виконавцю строк для усунення недоліків, а в разі невиконання такої ухвали - повертають ці подання відповідно до ст. 121 ЦПК.
Наведемо приклади повернення подання державного виконавця з постановленням ухвали про залишення подання без руху та надання часу для виправлення недоліків.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, суб`єкт подання не виконав наступні вимоги:
- не надано відомості про обізнаність боржника про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, а саме: отримання боржником повідомлення державного виконавця про відкрите виконавче провадження;
- не надано копії повідомлення боржника та його вручення про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду.
2) Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13.03.2019 року по справі № 621/580/19 залишено без руху подання заступника начальника Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа Особа 1, надано строк для усунення зазначених недоліків - п'ять днів з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено державному виконавцю, що в іншому випадку подання вважається неподаним і повертається.
3) Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.01.2019 року по справі № 623/159/19 залишено без руху подання головного державного виконавця міжрайонного ВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм ГТУЮ у Харківській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Судом було встановлено, що головний державний виконавець міжрайонного ВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм ГТУЮ у Харківській області у поданні на підтвердження своєї правової позиції посилався на статтю 377-1 ЦПК України, якої діючий Цивільний процесуальний кодекс України не містить.
Судом надано можливість заявнику виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання заявником ухвали, про що у вказаний термін надати до суду документальні підтвердження, а саме: у поданні необхідно вказати статтю чинного Цивільно процесуального кодексу України, якою підтверджується правова позиція заявника.
В мотивувальній частині документу державний виконавець просив тимчасово обмежити право виїзду за кордон Особа 2 , проте, у вступній та резолютивній частині документу боржником вказано Особа 1.
З таких підстав, суд першої інстанції надав позивачу можливість усунути недоліки подання, а саме виправити подання, зазначивши боржником Особа 1.
Висновки
За результатами проведеного узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, слід зазначити, що мали місце деякі складнощі з обґрунтуванням ухвал, якими задовольняли подання виконавців про тимчасове обмеження боржників у праві виїзду за межі України, оскільки судді не зазначали в чому саме полягає ухилення боржника від виконання судового рішення.
Законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов’язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Необхідно звернути увагу, ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Саме поняття «ухилення» є оціночним, що на практиці ускладнює роботу суддів щодо з’ясування об’єктивності та реальної можливості виконання відповідного обов’язку.
Спостерігалася велика кількість повернення подання державного виконавця з постановленням ухвали про залишення подання без руху та надання часу для виправлення недоліків (не надано відомості про обізнаність боржника про наявність відкритого виконавчого провадження та строки його добровільного виконання, неправильне посилання на норми чинного законодавства та зазначення боржником інших осіб тощо).
Суддя судової палати
з розгляду цивільних справ
Харківського апеляційного суду С.С. Кругова
Від відділу судової статистики
та узагальнення судової практики
Харківського апеляційного суду М.Ю. Маро
_03_03.png)
