Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики
причин скасування та зміни апеляційним судом вироків, ухвалених судами першої інстанції за 2019 рік
План
ВСТУП
ВСТУП
Аналіз судової практики причин скасування та зміни апеляційним судом вироків, ухвалених місцевими судами у 2019 році проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на І півріччя 2020 року.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов’язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
З метою реалізації вищезазначених завдань, серед загальних засад кримінального провадження законодавець визначає також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
скасованих та змінених апеляційним судом вироків, ухвалених місцевими судами у 2019 році.
Згідно офіційних статистичних даних за 2019 рік за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було переглянуто вироків місцевих судів за КПК України (1960 р.) стосовно - 11 осіб, за результатами їх перегляду, вироки було скасовано стосовно 9 осіб, з них виправдувальних вироків відносно 1 особи.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012 р.) усього було розглянуто вироків у відношенні 1012 осіб, з них скасовано у відношенні 270 осіб, з яких виправдувальних вироків відносно 13 осіб та вироки на підставі угоди відносно 1 особи; залишено без змін вироки у відношенні – 506 осіб, змінено у відношенні 236 осіб.
Таким чином, загалом Харківським апеляційним судом у період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. за КПК України 1960 року та за КПК України 2012 року було переглянуто вироків у відношенні – 1023 осіб, з яких:
Діаграма 1
Таблиця 1
|
СУДИ |
Кількість постанов-лених вироків |
Кількість переглянутих вироків в апеляційному порядку (в ос.) |
% перегля-нутих вироків |
Змінено вироків |
Скасовано (в ос.) |
% скасованих та змінених вироків від кількості постановле-них вироків |
|
Балаклійський |
206 |
36 |
17,5 |
4 |
12 |
7,8 |
|
Барвінківський |
91 |
15 |
16,5 |
2 |
5 |
7,7 |
|
Близнюківський |
50 |
9 |
18,0 |
1 |
4 |
10,0 |
|
Богодухівський |
120 |
15 |
12,5 |
6 |
8 |
11,7 |
|
Борівський |
5 |
4 |
80,0 |
1 |
2 |
60,0 |
|
Валківський |
67 |
14 |
20,9 |
1 |
3 |
6,0 |
|
Великобурлуцький |
80 |
6 |
7,5 |
2 |
3 |
6,3 |
|
Вовчанський |
54 |
8 |
14,8 |
1 |
4 |
9,3 |
|
Дворічанський |
116 |
11 |
9,5 |
4 |
0 |
3,4 |
|
Дергачівський |
267 |
35 |
13,1 |
11 |
8 |
7,1 |
|
Дзержинський |
359 |
53 |
14 |
15 |
16 |
8,6 |
|
Жовтневий |
335 |
67 |
20,0 |
16 |
10 |
7,8 |
|
Зачепилівський |
21 |
1 |
4,8 |
0 |
0 |
0 |
|
Зміївський |
239 |
37 |
15,5 |
6 |
6 |
5,0 |
|
Золочівський |
69 |
3 |
4,3 |
2 |
1 |
4,3 |
|
Ізюмський |
145 |
43 |
29,7 |
16 |
12 |
19,3 |
|
Кегичівський |
4 |
1 |
25,0 |
1 |
0 |
25,0 |
|
Київський |
462 |
93 |
20,1 |
21 |
22 |
9,3 |
|
Коломацький |
1 |
1 |
100,0 |
0 |
0 |
0 |
|
Комінтернівський |
298 |
48 |
16,1 |
13 |
11 |
8,1 |
|
Красноградський |
161 |
30 |
18,6 |
6 |
15 |
13,0 |
|
Краснокутський |
73 |
2 |
2,7 |
0 |
1 |
1,4 |
|
Куп'янський |
194 |
31 |
16,0 |
3 |
6 |
4,6 |
|
Ленінський |
472 |
56 |
11,9 |
13 |
12 |
5,3 |
|
Лозівський |
291 |
54 |
18,6 |
14 |
12 |
8,9 |
|
Люботинський |
33 |
4 |
12,1 |
1 |
0 |
3,0 |
|
Московський |
440 |
81 |
18,4 |
14 |
29 |
9,8 |
|
Нововодолазький |
69 |
7 |
10,1 |
1 |
6 |
10,1 |
|
Орджонікідзевський |
294 |
47 |
16,0 |
11 |
16 |
9,2 |
|
Первомайський |
115 |
24 |
20,9 |
5 |
8 |
11,3 |
|
Печенізький |
15 |
4 |
26,7 |
2 |
0 |
13,3 |
|
Сахновщинський |
85 |
5 |
5,9 |
2 |
2 |
4,7 |
|
Фрунзенський |
206 |
31 |
15,0 |
7 |
6 |
6,3 |
|
Харківський |
276 |
28 |
10,1 |
8 |
6 |
5,1 |
|
Червонозаводський |
155 |
43 |
27,7 |
11 |
10 |
13,5 |
|
Чугуївський |
259 |
37 |
14,3 |
6 |
13 |
7,3 |
|
Шевченківський |
64 |
9 |
14,1 |
2 |
4 |
9,4 |
|
УСЬОГО: |
6191 |
1023 |
16,0 |
236 |
279 |
8,1 |
за апеляціями та підстав їх скасування.
2.1. Статистичні дані щодо підстав зміни вироків.
Відповідно до статичної звітності апеляційним судом у 2019 році за КПК 2012 року змінено вироки у відношенні - 236 осіб, в тому числі у зв’язку:
2.2. Статистичні дані щодо підстав скасування вироків.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки Харківським апеляційним судом вироків за апеляційними скаргами за КПК України 1960 року, встановлено що у 2019 році відносно 6 осіб скасовано вироки із призначенням нового судового розгляду та щодо 3 осіб апеляційним судом ухвалено новий вирок.
За звітний період жодного вироку не було скасовано з закриттям провадження по справі та не було випадків направлення справ на додаткове розслідування в рамках КПК 1960 року.
Проаналізувавши статистичні дані щодо результатів перевірки Харківським апеляційним судом вироків за апеляційними скаргами (КПК 2012 року), встановлено, що у 2019 році були наступні підстави їх скасування, передбачені кримінально-процесуальним законом:
Діаграма 2
Підстави скасування вироків судів першої інстанції
Із загальної кількості скасованих вироків – апеляційним судом прийнято рішення про призначення нового судового розгляду у відношенні 145 осіб, в тому числі у зв’язку з тим, що:
Крім того, у 2019 році Харківським апеляційним судом скасовано вироки із закриттям кримінального провадження стосовно – 41 особи, в тому числі у зв’язку з:
За звітний період жодного вироку не було скасовано апеляційним судом із закриттям кримінального провадження з підстав: не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; наявності вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; відмови прокурором від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України, відмови потерпілого чи його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Харківським апеляційним судом ухвалено новий вирок після скасування вироків місцевих судів стосовно 93 осіб, у тому числі у зв’язку з:
Підвівши підсумки роботи апеляційної інстанції у 2019 році, можна порівняти основні показники з аналогічними статистичними даними 2018 року.
Таблиця 2 (в особах)
|
|
ВСЬОГО за 2018 р. |
ВСЬОГО за 2019 р. |
|
Переглянуто вироків УСЬОГО (в ос.), з них: |
1128 |
1023 |
|
за КПК 1960 р. |
16 |
11 |
|
за КПК 2012 р. |
1115 |
1012 |
|
Залишено без змін |
498 |
508 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
2 |
|
за КПК 2012 р. |
498 |
506 |
|
Змінено |
158 |
236 |
|
за КПК 1960 р. |
1 |
0 |
|
за КПК 2012 р. |
157 |
236 |
|
Скасовано ВСЬОГО, з них: |
472 |
279 |
|
за КПК 1960 р. |
15 |
9 |
|
в т.ч. виправдувальних вироків |
4 |
1 |
|
за КПК 2012 р. |
457 |
270 |
|
в т.ч. виправдувальних вироків |
16 |
13 |
|
Скасовано з призначенням нового судового розгляду, з них: |
344 |
145 |
|
за КПК 1960 р. |
12 |
6 |
|
за КПК 2012 р. |
332 |
139 |
|
Скасовано із закриттям провадження, з них: |
26 |
41 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
0 |
|
за КПК 2012 р. |
26 |
41 |
|
Скасовано із ухваленням нового вироку, з них: |
93 |
93 |
|
за КПК 1960 р. |
0 |
3 |
|
за КПК 2012 р. |
93 |
90 |
Порівняльний аналіз наведених статистичних даних засвідчив, що у 2019 році продовжується тенденція до зменшення загальної кількості переглянутих вироків місцевих судів в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року, за результатами роботи в минулому році вказаний показник знизився на 9,3%.
Так, за 2019 рік розглянуто 1250 апеляційних скарг на вироки районних судів, що становить 53,8%, а у 2018 році цей показник становив 57,5%. Відповідно, збільшився залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду 2019 року й становить 46,2% (залишилося нерозглянутими 1073 апеляційних скарг на вироки районних судів). У 2018 році залишок нерозглянутих кримінальних провадження за апеляційними скаргами на вироки становив 42,5 %).
Зниження кількості переглянутих вироків пояснюється значним навантаженням на суддів у судовій палаті з розгляду кримінальних справ, що здійснювали судочинство щодо перегляду судових рішень, в порядку ч.1, 2 ст. 392 КПК України (на початок 2019 року працювало лише 5 суддів й до кінця року ще 5 суддів були переведені до ХАС).
Статистичні дані
щодо кількості розглянутих кримінальних проваджень
за апеляційних скарг на ВИРОКИ
Таблиця 3 (в справах)
|
Прізвище судді |
ВСЬОГО за 2018 р. |
ВСЬОГО за 2019 р. |
|
Гришин П.В. |
107 |
9 |
|
Грошева О.Ю. |
170 |
142 |
|
Курило О.М. |
28 |
156 |
|
Люшня А.І. |
129 |
7 |
|
Плетньов В.В. |
142 |
0 |
|
Протасов В.І. |
190 |
160 |
|
Савенко М.Є. |
207 |
157 |
|
Савченко І.Б. |
183 |
158 |
|
Цілюрик В.П. |
0 |
5 |
|
Шабельніков С.К. |
146 |
72 |
|
Яковлева В.С. |
3 |
49 |
|
Загальний підсумок |
1305 |
915 |
Крім того, проаналізувавши переглянуті вироки за категорією складності злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, встановлено, що 63% від загальної кількості розглянутих справ, це кримінальні провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Таблиця 4 (в особах)
|
|
2018 рік |
2019 рік |
|
Провадження про злочини невеликої тяжкості |
111 |
98 |
|
Провадження про злочини середньої тяжкості |
327 |
281 |
|
Провадження про тяжкі злочини |
578 |
535 |
|
Провадження про особливо тяжкі злочини |
112 |
109 |
З наведених в таблиці 2 статистичних даних вбачається, що у відсоткову співвідношенні на 59,1% зменшився показник скасованих вироків в порівнянні з 2018 роком і від загальної кількості переглянутих рішень у 2019 році становить 27,3%, а в 2018 році за наслідками апеляційного розгляду було скасовано 41,8% вироків місцевих судів від загальної кількості переглянутих в той період.
Таке суттєве зменшення кількості скасованих вироків свідчить про обґрунтованість і законність постановлених судами першої інстанції вироків, й безпідставність та необґрунтованість апеляційних скарг.
У 2019 році кількість ухвалених судом апеляційної інстанції нового вироку така ж сама як і в 2018 році – 93 вироки, однак відсотковий показник 2019 року становить 33% від загальної кількості скасованих вироків (у 2018 році цей показник складав лише 20%).
Крім того, на 42%, в порівнянні з 2018 роком, зменшилася кількість скасованих вироків з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції й у відсотковому значенні становить 52% від загальної кількості скасованих вироків, проти 73% - у 2018 році.
Покращення вказаних показників свідчить, що позиція суддів апеляційної інстанції направлена на сприяння швидкому судовому розгляду та вирішенню питання про притягнення винних до відповідальності.
апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2019 році.
Як вже було зазначено вище, апеляційною інстанцією у 2019 році вироки за КПК 1960 р. не змінювалися. Змінено вироки судів першої інстанції за КПК 2012 р. відносно 236 осіб.
Аналіз статистичних даних засвідчив, що у 2019 році збільшився відсоток змінених вироків й становить 23% від загальної кількості переглянутих вироків районних судів Харківської області. Даний показник в 2018 році становив 14%.
Найбільше в апеляційному порядку змінено вироки районних судів Харківської області з підстав пом’якшення призначеного покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідало тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 409 ч.2 КПК 2012 р.).
Так, наприклад, по справі №619/3639/17 вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.70 ч.4 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком і вироком Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 р., у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Судом, апеляційної інстанції, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що за попереднім вироком від 21.12.2017 ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання на строк 1 рік.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.
За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Однак, суд призначаючи покарання ОСОБА_1 застосував часткове складання покарань за даним вироком і вироком Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2017. на підставі ч.4 ст. 70 КК України.
За таких обставин, маючи вирок, яким обвинуваченому призначено покарання зі звільненням від його відбування з випробування, і призначаючи на новим вироком покарання у виді реального позбавлення волі, суд не повинен був застосовувати принцип складання покарань, оскільки, як зазначалось вище, такі покарання виконуються самостійно.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок порушив вимоги положень ч.4 ст.70 КК України, застосував закон, який не підлягає застосуванню, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Ще однією поширеною підставою зміни вироків стало зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув’язнення на підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Так, по справі №643/3054/17 вироком Московського районного суду м.Харкова від 12.02.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавленні волі; за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до правил ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2018, остаточно призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 встановлено обчислювати з 14.11.2017 р.
Колегія суддів, під час апеляційного розгляду справи, встановила, що районний суд, з посиланням на положення ч. 5 ст. 72 КК України, зарахував ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою у період з 14.11.2017 р. до набрання вироком Лозівського міськрайонного суду Харківській області від 05.07.2018 законної сили (05.08.2018) та з 12.11.2018 р. до набрання цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
При цьому згідно з ч.ч. 1,2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Згідно з обвинуваченням, яке визнано доведеним судом, вчинені ОСОБА_1 злочини мали місце 05.08.2016 року та 21.09.2016 року.
На час вчинення злочинів була чинною ч. 5 ст. 72 КК України в редакції закону від 26.11.2015 року, згідно із якою зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Таким чином, відповідно до ст. 5 КК України та з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 серпня 2018 року по справі №663/537/17, до обвинуваченого підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції закону від 26.11.2015 року.
Вказані обставини свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року) та застосування закону, який не підлягав застосування (ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 18.05.2017 року).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України зазначені вище порушення є підставою для зміни судового рішення.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку районного суду із зарахуванням ОСОБА_1 в строк відбування покарання, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), строку попереднього ув`язнення з 14 листопада 2017 року по 05 серпня 2018 року, та з 12 листопада 2018 року по 28 листопада 2019 року із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, підставами для зміни вироків слугувала зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Як приклад, справа №629/1432/17, по якій вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.04.2018 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;
- ч.3 ст. 190 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.70 КК України за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено – 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового поглинення покарання, визначеного цим вироком та покаранням призначеним ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.01.2018р., остаточне покарання – 5 (п’ять) років 1 місяць позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 заволодів не грошима, а карткою «Альфа Банку», тобто способом отримання доступу до майна, тому його дії, на думку колегії суддів слід кваліфікувати як крадіжку.
Вказане узгоджується з позицією ВСУ, викладеної Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній, а такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку.
Таким чином, колегією суддів встановлене порушення, пов’язане з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність передбачене п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів перекваліфікувала ці дії обвинуваченого з ч.3 ст.190 на ч.2 ст.185 КК України, оскільки ця заміна правової кваліфікації кримінального правопорушення пов’язана із застосуванням частини статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення у відповідності до п.2 ч.1 ст.408 КК України.
Іншим прикладом можна зазначити справу №623/986/17, по якій вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.05.2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Проте, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного вбивства ч.1 ст.115 КК України та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ч.2 ст.121 КК України відбувається на підставі повного встановлення суб’єктивних ознак діяння – не лише форми вини, а й мотивів та мети вчиненого злочину.
В разі умисного вбивства умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого. Надання належної оцінки суб’єктивним ознакам має бути здійснене на підставі поведінки обвинуваченої особи.
Приймаючи до уваги характер і кількість ударів, поведінку ОСОБА_1, який сам припинив побиття ОСОБА_2, поклав на ліжко, а в подальшому викликав швидку допомогу, колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання про обґрунтованість апеляційної скарги в частині неправильності кваліфікації дій обвинуваченого, а тому перекваліфікувала дії ОСОБА_1 на ч.2 ст.121 КК України.
Крім того, за результатами апеляційного перегляду вироків місцевих судів, приймалось рішення про зміну вироку внаслідок зменшення (збільшення) суми, що підлягають стягненню.
Так, вироком Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2018 року по справі №640/8223/17 визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України з призначенням покарання у виді виправних робіт строком 1 рік із відрахуванням 20% заробітної плати в дохід Держави.
Цивільний позов потерпілої до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої на користь потерпілої матеріальну шкоду, завдану злочином у розмірі 2136 грн. 39 коп., моральну шкоду завдану злочином у розмірі 10 000 грн.
Колегія суддів, переглядаючи вказаний вирок в апеляційному порядку встановила, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції недостатньо врахував характер травм потерпілої, які супроводжувалися сильним фізичним болем, та у зв’язку з лікуванням був порушений її нормальний життєвий ритм.
За таких обставин, з урахування принципу розумності та справедливості, а також враховуючи, що на момент апеляційного розгляду завдану шкоду потерпілій не відшкодовано, колегія суддів визнала за необхідне збільшити розмір відшкодування до 20 000 гривень.
Прикладом зміни вироку суду у зв’язку із зменшенням присуджених сум є справа № 644/2218/17 Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Так, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.02.2019 року стягнуто з ПАТ «Страхова Компанія Мега-Гарант» на користь потерпілої 47169,00 гривень у відшкодування витрат на ритуальні послуги при похованні чоловіка та виготовлення і встановлення пам’ятника.
Таке рішення суд обґрунтував тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «Страхова Компанія Мега-Гарант» на підставі страхового Полісу №АЕ 3085063 обов'язкового страхування цивільно-правової відпові-дальності власників наземних транспортних засобів. Тому районний суд дійшов висновку, що ПАТ «Страхова Компанія Мега-Гарант» повинна відшкодувати позивачеві витрати, пов’язані з похованням її чоловіка, ритуальними послугами та встановленням пам’ятника у розмірі 47169 гривень.
Разом з тим, згідно з п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред’явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
На день настання страхового випадку 17.11.2015 року мінімальна заробітна плата становила 1378 грн., отже максимальна сума вказаного страхового відшкодування дорівнює 16536 грн.
Вказані обставини судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілої в даній частині не прийнято до уваги, в результаті прийнято рішення, що суперечить положенням вищевказаного Закону.
У зв’язку з викладеним та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, вирок районного суду підлягає зміні, сума відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, зменшенню до граничного рівня, встановленого п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Результат аналізу прийнятих рішень апеляційною інстанцією у 2019 році, постановлених за результатами перегляду вироків місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, засвідчив, що найбільше скасованих вироків як за КПК 1960 року, так і за КПК 2012 року було з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону.
Слід зазначити, що за звітний період жодного вироку не було скасовано із призначенням нового судового розгляду з підстав: ухвалення судового рішення незаконним складом суду; порушення правил підсудності; або в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Разом з тим, мало місце скасування апеляційною інстанцією вироку з підстав здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст. 381КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою.
Із зазначеної підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 1 вирок стосовно - 1 особи.
Так, 31.05.2018 року Зміївським районним судом Харківської області по справі №621/2720/17 задоволено клопотання прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Зміївського районного суду Харківської області від 9 січня 2018 року, та ухвалено новий вирок, яким визнано винним у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
ОСОБА_2 визнано винним у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком приєднано частину невідбутого покарання, призначеного за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2017 року, визначивши остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і шість місяців.
Згідно ч.1 ст. 466 КПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд
Відповідно до ч.1 ст. 467 КПК України, при ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Враховуючи зазначене, при розгляді клопотання прокурора та ухваленні вироку стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції повинен був забезпечити дотримання прав обвинуваченого в обсязі , передбаченому при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.
Зокрема суд повинен був забезпечити виконання вимог ст. 42 КПК України в частині реалізації права обвинуваченого на участь в судовому засіданні, і в разі його неявки керуватись вимогами ст.323 КПК України.
Колегією суддів, з матеріалів провадження встановлено, ОСОБА_2 від суду не ухилявся і завчасно подав клопотання про відкладення розгляду провадження за поважних причини, мотивуючи необхідність звернутися до лікувального заходу.
Суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст. 466 КПК України проігнорував вказане клопотання і при цьому не взяв до уваги, що ОСОБА_2 є не просто учасником судового розгляду, а обвинуваченим, щодо якого вирішується питання про ухвалення вироку.
Вказане свідчить про грубе порушення права обвинуваченого на участь в судовому розгляді та захист і відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.412 , ст. 415 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
До того ж, з підстав порушення п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою скасовано з призначенням нового судового розгляду – 4 вироки відносно 7 осіб.
Дані порушення були допущенні суддями:
Наприклад, по справі №623/170/16-к Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.08.2018 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що троє підсудних обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень в неповнолітньому віці. Натомість обвинувачений ОСОБА_1 досяг повноліття.
Згідно матеріалів провадження та доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги виданих відповідним центром адвокат Міщенко І.І. представляла інтереси всіх обвинувачених в суді першої інстанції в якості захисника.
Відповідно до положень ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Згідно ст. 46 КПК України захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
Крім того в абзаці 4 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 року вказано, що здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.
Чинний КПК України передбачає низку додаткових прав та гарантій особам, які вчинили злочин у неповнолітньому віці, це і участь спеціально уповноваженого слідчого. Суддя, який здійснює розгляд справи також повинен бути наділений повноваженнями розглядати справи щодо неповнолітніх. Крім того, закон передбачає обов`язкову участь захисника.
Таким чином, об`єктивно вбачається порушення права на захист неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки адвокат Міщенко І.І. представляла інтереси і неповнолітніх і дорослого-повнолітнього ОСОБА_1.
Отже, колегія суддів встановила істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Іншим прикладом, є кримінальна справа №621/704/18 Зміївського районного суду Харківської області, вироком від 18.02.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Зміївського районного суду Харківської області 03 липня 2015 року за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 08 місяців 30 днів, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 08 місяців 30 днів.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що згідно доручення №1367 від 01.03.2018 року, ОСОБА_3 надано повноваження центром безоплатної вторинної допомоги на здійснення захисту, здійснення представництва інтересів особи у кримінальному провадженні у якому підзахисного визнано потерпілим, складання документів процесуального характеру у межах прав і обов`язків, визначених ст. 46-47 КПК України, протягом строку дії доручення.
При цьому належить врахувати, що цей же захисник був залучений під час досудового розслідування для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні, стосовно якої, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням, на виконання ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області призначено адвоката Барінова Д.В. для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вказане свідчить про те, що починаючи з 01.03.2018 року цей захисник повинен був залучатися до усіх процесуальних дій, що проводилися під час досудового розслідування. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до суду 03.04.2018 року.
Натомість з протоколу ознайомлення з досудовим розслідуванням, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами кримінального провадження 31.03.2018 року без участі захисника, тобто самостійно з 08 год. 40 хв. до 08 год. 50 хв. в об`ємі 115 арк.
За таких обставин кримінальне провадження та судове провадження не містять відомостей щодо надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення захиснику, який мав процесуальні повноваження щодо захисту ОСОБА_1 .
Вказані обставини, що з`ясовані під час апеляційного розгляду свідчать про неповноту судового розгляду в суді першої інстанції, яка в силу вимог ст. 409 ч.1, п.1 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З підстав порушення п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання скасовано з призначенням нового судового розгляду вироки районних судів відносно 7 осіб.
Дані порушення були допущенні суддями Московського районного суду м. Харкова та Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.
Під час розгляду зазначених вище матеріалів кримінального провадження, колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що вони розглянуті в першій інстанції за відсутності потерпілого, відсутні будь-які дані про повідомлення потерпілого про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи вимоги ч.1 та п.5 ч.2 ст.412 КПК України, відповідно до якої істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, вироки були скасовані, через здійснення судового провадження за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Як було зазначено вище, загальна кількість вироків скасованих апеляційною інстанцією з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді 1 інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України) протягом 2019 року – 17 вироків відносно 17 осіб.
Вказане порушення КПК було допущено суддями:
Для прикладу, з підстав істотного порушення вимог КПК України, колегією суддів апеляційного суду було скасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 р. по справі №644/1340/18.
Колегією суддів, під час апеляційного розгляду було встановлено, що у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції у повному обсязі. Так, є журнал судового засідання від 05.04.2018 р., але не має технічного звукозапису цього судового засідання, а це згідно п.7 ч.2 ст.412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
З подібних підстав, а також через неможливість перевірити під час апеляційного розгляду, чи було судом першої інстанції, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, з’ясовано розуміння обвинуваченим тих обставин, які ніким не оспорювались, та чи немає сумнівів у добровільності його позиції через відсутність зафіксованої на технічному носії інформації; або через відсутність на технічних носіях, що були у справах, фіксації дослідження судом доказів, які були покладені в основу обвинувачення; або ж звукозапис судового засідання не відтворювався взагалі – скасовувались вироки районних судів з призначенням нового судового розгляду.
Узагальнюючи причини скасування вироків, слід окремо звернути увагу на підстави скасування виправдувальних вироків. За період січень-грудень 2019 року в апеляційній інстанції скасовано виправдувальні вироки відносно 14 осіб.
Здебільшого висновки судів першої інстанції про виправдання обвинуваченого були передчасними внаслідок неналежного дотримання ними вимог КПК в частині обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також внаслідок неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а деякі висновки судів не підтверджувалися доказами, дослідженими під час судового розгляду або містили істотні суперечності та взаємовиключаючі висновки, а тому такі вироки не можуть визнаватися законними та обґрунтованими.
Перш ніж ухвалювати виправдувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 8, 11, 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об’єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю належних підстав, – визнати такі докази або неналежними, або недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Протягом звітного періоду апеляційним судом скасовано 1 вирок, ухвалений на підставі угоди.
Так, по справі №612/709/17 вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 09.01.2018 року затверджено угоду про примирення між підозрюваною ОСОБА та потерпілою й визнано ОСОБА винною за ч.1 ст.190 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді 100 годин громадських робіт. На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА повністю звільнено від відбування покарання.
Проте, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що злочин ОСОБА скоїла 20 жовтня 2017 року.
Закон України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року набув чинності 07.09.2017 року, про що також зазначено в оскаржуваному вироці.
Проте мотивувальна частина вироку містить суперечливі висновки, оскільки проаналізувавши вищевказані норми Закону, районний суд дійшов висновку, що норма ст. 1 п «В» Закону України «Про амністію у 2016 році» може бути застосована до ОСОБА, яка вчинила злочин після набрання законної сили відповідного Закону.
Крім того, в порушення вимог ч.1 ст. 475 КПК України, районний суд, звільняючи ОСОБА від призначеного покарання на підставі п. «В» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» вийшов за межі угоди про примирення, укладеної між обвинуваченої та потерпілою, оскільки дана угода не передбачала такого звільнення, а відтак призначене покарання не відповідає узгодженій сторонами мірі покарання.
Вказані обставини свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у неправильному звільненню обвинуваченої від відбування покарання, та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КК України є підставою для скасування судового рішення.
Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у 2019 році апеляційною інстанцією вироків місцевих судів необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Типовими помилками районних судів було безпідставне звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України; призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено найнижчою межею, встановленою у санкції статті (санкції частини статті) Кримінального кодексу без застосування ст. 69 КК України; допускалися порушення КПК при призначенні та складанні покарань, а також мали місце випадки не роз’яснення судом першої інстанції обвинуваченим право на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності; необґрунтоване незастосування судом першої інстанції обов’язкового додаткового покарання – конфіскації майна та ін.
Так, наприклад, вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 06.11.2015 року по справі №642/8341/15-к ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробувальним строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.
Разом з цим, свого рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з урахуванням даних про особу винного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі й на вчинення аналогічного злочину, та маючи незняті і непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний тяжкий злочин з кваліфікуючою ознакою - повторність. Крім того, висновок районного суду про те, що обвинувачений добре характеризується, не підтверджений матеріалами кримінального провадження.
З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії, застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.75 КК є необґрунтованим та свідчить про неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання та є недостатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок постановлено з порушенням вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, по справі відсутні дані, які б свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, поза увагою суду залишилися: ступінь тяжкості, характер злочинних дій, дані про особу обвинуваченого.
Отже, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Зазначені обставини, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Також, протягом 2019 року були непоодинокі випадки скасування вироків, ухвалених судом першої інстанції, з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати належну оцінку.
Незважаючи на це, суди дуже часто допускають однобічність судового слідства.
Як приклад, справа №640/19045/15-к, по якій вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.10.2018 року ОСОБА_1 був визнаний винним та йому призначено покарання за ст. 190 ч.1, ст. 358 ч. 2, ст. 358 ч. 3, ч. 2 ст. 190 КК України, згідно з положеннями ст. 49 КК України обвинувачений звільнений від відбування покарання за цими складами злочинів у зв’язку із закінченням строків давності.
При цьому, в ході проведення судового розгляду, суд першої інстанції жодним чином не з’ясовував питання щодо переривання строків давності, не досліджував відповідні документи (постанови слідчого про оголошення ОСОБА_1 у розшук), не з’ясовані причини оголошення розшуку, не заслухані думки учасників розгляду з цього питання.
Матеріали провадження містять ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2017 року про оголошення ОСОБА_1 у розшук, проте, у справі відсутні документи, що підтверджують дату виявлення та затримання обвинуваченого.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Таким чином, для правильного вирішення питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 49 КК України суду необхідно було з’ясувати вищевказані дані щодо можливого переривання строків притягнення до кримінальної відповідальності, чого зроблено не було.
Наведені обставини свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та неповноту судового розгляду.
Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування у 2019 році апеляційним судом вироків місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК України) та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.413 КПК України).
Набагато менше скасовувались рішення з підстав: неповноти судового розгляду (ст.410 КПК України); невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст. 414 КПК України).
З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.
Крім того, призначаючи покарання слід неухильно дотримуватись положень ст. 65 КК України, з урахуванням особливостей Загальної частини Кримінального кодексу Україну в частині, що стосується призначення покарання окремим категоріях громадян (неповнолітнім, спеціальним суб’єктам кримінальної відповідальності та ін.), а також положень ст. 69-1 КК України при призначенні покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання.
Слід зазначити, що в порівнянні з 2019 роком, суттєво зменшилась кількість скасованих вироків суду першої інстанції з підстав порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження), проте все ще даний відсоток продовжує випереджати в своєму кількісному значенні інші показники підстав скасування вироків.
Для подальшого зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:
- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до апеляційного суду обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Апеляційного суду Харківської області слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;
- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи. У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.
Крім того, задля покращення якості роботи, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.
Таким чином, вважаємо за необхідне:
- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Харківського апеляційного суду та Верховного Суду, що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;
- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду, з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями Вищого суду, згідно вимог ст. 458 КПК України.
Секретар судової палати
з розгляду кримінальних
справ Харківського апеляційного суду М.Є. Савенко
Головний спеціаліст відділу судової
статистики та узагальнення
судової практики Н.О. Нестеренко
_03_03.png)
