Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
практики застосування місцевими судами м.Харкова і Харківської області положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (вирішення питань щодо направлення правопорушників на проходження програм відповідно до ст. 39-1 КУпАП) у 2019 році.
ПЛАН
Вступ.
ВСТУП
Дане узагальнення проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи Харківського апеляційного суду на І півріччя 2020 року.
Під час проведення узагальнення вивчались:
- інформація та статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області;
- статистичні дані і рішення Харківського апеляційного суду щодо результатів перегляду рішень судів першої інстанції стосовно справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, та кримінальних проваджень по злочинам передбаченим ст. 126-1 КК України.
Об’єктами дослідження були: постанови та вироки судів першої інстанції м. Харкова і Харківської області щодо вказаної вище тематики, а також постанови та ухвали Харківського апеляційного суду стосовно результатів перевірки рішень місцевих судів.
Стаття 1 КУпАП встановлює, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавцем встановлено відповідальність за вчинені правопорушення з метою реалізації завдань КУпАП.
Частиною першою статті 1 Кримінального кодексу України (далі – КК України) встановлено, що цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Домашнє насильство, або насильство в сім’ї, не дивлячись на досягнення цивілізації та спрямування держав на забезпечення гендерної рівності, все ще є проблемою, яка не втрачає своєї актуальності.
Україна, як і інші соціально-правові демократичні сучасні розвинені держави прийняла на себе зобов’язання щодо забезпечення гендерної рівності.
Як свідчить практика, найчастіше від домашнього насильства страждають жінки та діти, в переважній більшості, жіночої статі.
Одним із перших документів, який визнав дискримінацію та насильство щодо жінок стала Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнята 18 грудня 1979 року.
Україна підписала Конвенцію 17 липня 1980 і ратифікувала – 12 березня 1981. Ратифікувавши Конвенцію, Україна, як держава, взяла на себе правові зобов’язання по виконанню положень Конвенції на практиці і по періодичному звітуванню про заходи, вжиті на виконання зобов'язань.
20 грудня 1993 року Генеральною асамблеєю ООН було прийнято Декларацію про викорінення насильства щодо жінок, в якій ООН сформулювала своє негативне ставлення до цього явища, дала визначення цьому феномену й закликала міжнародне співтовариство та національні уряди протидіяти йому.
Також, на IV міжнародній конференції ООН щодо становища жінок, до важливих напрямків було віднесено викорінення насильства над жінками. Це увійшло до підсумкового документу Конференції – Пекінської декларації та Платформи дій (прийнято 15 вересня 1995 року). Цей документ було визнано як Україною, так і майже двомастами іншими державами-членами ООН.
Слід зазначити, що наведений перелік міжнародно-правових актів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, не є вичерпним. Крім цього, ці акти виступають частиною національного законодавства, мають обов’язкову юридичну силу та підлягають застосуванню у судовій практиці.
З метою належного виконання своїх зобов’язань Україною було закріплено гендерну рівність в Конституції України.
8 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
23 листопада 2015 році Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», яке є чинним і у 2020 році. Метою зазначеного документу є забезпечення та гарантування рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків.
Ще одним важливим кроком у напряму запобігання та попередження домашнього насильства, а також забезпечення гендерної рівності – є прийняті Україною у 2017 році зміни законодавства.
Так, 07 грудня 2017 року було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» було внесено зміни до чинних нормативно-правових актів, зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 39-1, яка передбачає направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі та статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) викладено в новій редакції
Також, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» було криміналізовано домашнє насильство (ст.126-1 КК України) та встановлено обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (Розділ XIII-1).
В Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» міститься визначення терміну: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3 ч.1 ст.1 Закону).
Важлива роль у контролі, попередженні та виявленні домашнього насильства відводиться органам Національної поліції України. Адже, на поліцію покладено забезпечення права на захист кожної людини.
Вбачається, що насильство залишається однією з поширених видів порушення прав людини, від якого, в переважній більшості, страждають найбільш уразливі категорії осіб (жінки, діти, батьки похилого віку).
У зв’язку з тим, що проблема насильства в сім’ї і на теперішній час є поширеною в сучасному світі та з огляду на зміни в Кодексі про адміністративне судочинство в Україні, Кримінальному кодексі України, прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - проведення узагальнення практики застосування місцевими судами м.Харкова і Харківської області положень ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у 2019 році є актуальним.
Відповідно до інформації, наданої місцевими судами, у всіх - 37 місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2019 році на розгляді перебували -5998 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 КУпАП та -18 кримінальних проваджень по злочинам, передбаченим ст.126-1 КК України.
|
Найменування суду |
Адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП |
Кримінальні провадження по злочинам за ст.126-1 ККУ |
|
Дзержинський районний суд м. Харкова |
403 |
1 |
|
Жовтневий районний суд м.Харкова |
320 |
0 |
|
Київський районний суд м.Харкова |
307 |
0 |
|
Комінтернівський районний суд м.Харкова |
542 |
4 |
|
Ленінський районний суд м. Харкова |
197 |
1 |
|
Московський районний суд м.Харкова |
522 |
2 |
|
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова |
227 |
0 |
|
Фрунзенський районний суд м. Харкова |
279 |
0 |
|
Червонозаводський районний суд м. Харкова |
188 |
0 |
|
Балаклійський районний суд |
211 |
1 |
|
Барвінківський районний суд |
44 |
0 |
|
Близнюківський районний суд |
52 |
0 |
|
Богодухівський районний суд |
51 |
0 |
|
Борівський районний суд |
46 |
0 |
|
Валківський районний суд |
57 |
0 |
|
Великобурлуцький районний |
52 |
0 |
|
Вовчанський районний суд |
51 |
1 |
|
Дворічанський районний суд |
43 |
1 |
|
Дергачівський районний суд |
162 |
0 |
|
Зачепилівський районний суд |
35 |
0 |
|
3міївський районний суд |
49 |
0 |
|
Золочівський районний суд |
38 |
0 |
|
1зюмський міськрайонний суд |
167 |
3 |
|
Кегичівський районний суд |
11 |
0 |
|
Коломацький районний суд |
8 |
0 |
|
Красноградський районний суд |
127 |
2 |
|
Краснокутський районний суд |
52 |
0 |
|
Куп’янський міськрайонний суд |
27 |
0 |
|
Лозівський міськрайонний суд |
119 |
0 |
|
Люботинський міський суд |
14 |
0 |
|
Нововодолазький районний суд |
41 |
0 |
|
Первомайський міськрайонний суд |
114 |
0 |
|
Печенізький районний суд |
28 |
0 |
|
Сахновщинський районний суд |
171 |
0 |
|
Харківський районний суд |
969 |
0 |
|
Чугуївський міський суд |
132 |
2 |
|
Шевченківський районний суд |
142 |
0 |
|
Всього |
5998 |
18 |
Аналіз зазначених статистичних даних показав, що найбільше справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.173-2 КУпАП перебувало на розгляді у районних судах міста Харкова.
Щодо вирішення питання про направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до ст.39-1 КУпАП, слід зазначити що лише в -2 судах першої інстанції у 2019 році була така практика: це Комінтернівський районний суд м. Харкова та Красноградський районний суд Харківської області.
Наведені вище статистичні дані щодо розгляду у 2019 році адміністративних справ про вчинення домашнього насильства, насильства за ознаками статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування є невтішними й свідчать про поширеність такого явища, як домашнє насильство, по всім регіонам м. Харкова та Харківської області.
Відповідно до ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Аналіз статистичних даних свідчить, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 КУпАП у 2019 році потерпілими, майже у всіх випадках, були жінки: дружини, матері, співмешканки, іноді дочки співмешканок. Такий гендерний аспект насильства зумовлений існуванням ще старого уявлення про соціальну роль жінки: або вона залежна від чоловіка фінансово, або бажає «зберегти сім’ю» заради дітей та статусу заміжньої.
В більшості випадків, за результатами розгляду адміністративних справ про вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування – адміністративним стягненням, яке накладалось на правопорушника був штраф, також суди застосовували такий вид стягнення, як громадські роботи.
Так, постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 16.12.2019 року по справі №637/1543/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень в дохід держави.
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною, ображав її нецензурними словами, причинив фізичний біль. На зауваження припинити дані дії ОСОБА_1 не реагував, чим умисно вчинив дії психологічного та фізичного характеру.
В судовому засіданні ОСОБА_1, провину визнав частково, зазначив, що в бійку не кидався, а лише лаявся та висловлювався нецензурно.
Суддя, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім`ї.
По справі №640/2991/19 з ОСОБА_1, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 08.02.2019 року, було стягнуто штраф у розмірі 340 грн. за вчинення ним правопорушення передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Як встановив суд, ОСОБА_1 16.01.2019 р. вчинив сварку зі своєю донькою, 2001 р.н., в ході якої ображав її брудною лайкою, чим вчинив насильство в сім’ї.
Правопорушник ОСОБА_1, будучи допитаним у судовому засіданні, свою провину визнав в повному об’ємі і щиро розкаявся.
Також, постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (справа №629/2892/19).
26.05.2019 року ОСОБА_1 за місцем своєї співмешканки, вчинив сварку з ОСОБА_2, в ході якої, зі слів останньої, завдав їй тілесних ушкоджень та виражався на її адресу нецензурною лайкою.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в здійсненні правопорушення визнав в повному обсязі, висловив жаль з приводу вчиненого.
Протягом звітного періоду неодноразово вчинялись насильства в сім’ї у відношенні батьків.
Наприклад, по справі №613/1602/19, ОСОБА_1, 8 листопада 2019 року за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері, а саме вчинив з нею сварку, яка тривала 15-20 хв., в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, висловлював образи, на зауваження припинити свої дії не реагував, чим спричинив емоційну невпевненість потерпілій та нездатність захисти себе, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю останньої.
Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП та застосовано у відношенні нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 170 грн.
Всі вищенаведені постанови в апеляційному порядку не оскаржувались.
Протягом звітного періоду іншим поширеним, але не настільки, як штраф, видом адміністративного стягнення стали громадські роботи.
По справі №612/133/19, ОСОБА_1 24 січня 2019 року за місцем мешкання, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинив сварку зі своєю матір’ю, під час якої ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За результатами розгляду Близнюківський районний суд Харківської області 19 лютого 2019 року ухвалив постанову, якою піддав ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді 30 годин громадських робіт.
Також, адміністративне стягнення у вигляді 30 годин громадських робіт було накладено на ОСОБА_1 відповідно до постанови від 12 квітня 2019 року Барвінківського районного суду Харківської області.
ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП
01.04.2019 року, за місцем свого проживання, ОСОБА_1, ображав свою матір, нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, позбавляв житла. Внаслідок цього фізичному та психічному здоров’ю потерпілій завдана шкода. Правопорушник свою вину у вказаному діянні визнав повністю, як і інші особи, в більшості досліджуваних справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 КУпАП.
Ще одним прикладом накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт, але на 40 годин є справа №639/774/19.
В даному випадку домашнє насильство також було вчинено сином відносно своєї матері, при цьому вчинене повторно протягом року.
Як встановив Жовтневий районний суд м. Харкова в своїй ухвалі від 08 лютого 2019 року, 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 влаштував сварку з матір’ю, в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою,чим допустив домашнє насильство. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки дане правопорушення вчинене повторно протягом року.
В апеляційному порядку жодна з наведених вище постанов не оскаржувалась.
Крім штрафу та громадських робіт суди в окремих випадках призначали і інші види адміністративних стягнень. Це були: адміністративний арешт та попередження (останнє призначалось неповнолітньому).
Так, постановою Печенізького районного суду Харківської області від 13 березня 2019 року по справі №633/89/19, неповнолітнього ОСОБА_1 було попереджено про недопустимість вчинення домашнього насильства.
Неповнолітній ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю матір'ю, під час якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чинив психологічний тиск та виганяв з дому, чим вчинив домашнє насильство. Вказаними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП .
На момент скоєння даного правопорушення ОСОБА_1 виповнилося повних сімнадцять років. У зв’язку з чим, суд послався на ст. 24-1 КУпАП та застосував один із передбачених заходів впливу – попередження.
Адміністративні арешти не були поширеним видом адміністративного стягнення, та все ж були випадки їх застосування.
Наприклад, ОСОБА_1, будучи протягом року притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, знаходячись вдома, вчинив сварку зі своєю співмешканкою, під час якої ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 24.07.2019 року по справі №627/780/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 10 діб адміністративного арешту.
Адміністративне стягнення у виді 7 діб адміністративного арешту було застосовано до правопорушника по справі № 615/1406/19, відповідно до постанови Валківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1, перебуваючи за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство відносно свого батька, в ході якої виражався на його адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, проте його винуватість підтверджується показаннями потерпілого та свідків. Також з показань вбачається, що ОСОБА_1 постійно вчиняє конфлікти, виносить речі із дому, а всі виручені кошти витрачає на алкогольні напої та психотропні пігулки.
З урахуванням даних про ОСОБА_1 та вчинених правопорушником дій, а саме скоєння правопорушення відносно батька похилого віку, суддя дійшов висновку, що з метою його виховання до поваги, прав, честі і гідності інших громадян, а також, щодо недопущення скоєння ним нових правопорушень, до останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.
По справі №615/167/19 Валківським районним судом Харківської області було винесено постанову від 26 лютого 2019 року, якою також до правопорушника було застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 діб.
18.01.2019 року ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого мешкання, вчинив насильство в сім'ї по відношенню до своєї матері, в ході якого висловлювався нецензурною лайкою та виганяв з будинку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, проте його вина підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення та письмовими поясненнями потерпілої.
Згідно постанови судді Валківського районного суду Харківської області від 23.10.2018 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні домашнього насильства по відношенню до своєї матері, проте за ст. 22 КУпАП звільнений від адміністративної відповідальності та застосовано до нього усне зауваження. Ініціатором такого рішення стала потерпіла.
Суд також встановив обставину, що обтяжують відповідальність вчинення правопорушення в стані сп’яніння.
Постанови не були оскаржені до Харківського апеляційного суду.
Протягом звітного періоду були поширеними випадки закриття проваджень з різних обставин: у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Так, у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення було закрито провадження у справі № 632/1506/19.
Як встановив Первомайський міськрайонний суд Харківської області, ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, змусивши свого чоловіка ОСОБА_2 покинути постійне місце проживання та на протязі тривалого часу не дозволяла йому повернутися додому, у зв`язку з чим останній вимушений був мешкати у під`їзді цього дому.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 раніше не притягалася до адміністративної відповідальності, щиро розкаялася, примирилася з потерпілим, дії останньої не містять великої суспільної небезпеки, не завдали великої шкоди суспільним і державним інтересам, суд вирішив, що скоєне нею правопорушення є малозначним, а сам факт її притягнення до адміністративної відповідальності є достатньою мірою відповідальності за вчинене.
Постановою суду від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1ст. 173-2 КУпАП, та оголошено їй усне зауваження.
З подібних підстав було закрито і провадження по справі № 645/6679/19 (постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 влаштував конфлікт з донькою ОСОБА_2, у ході якого наніс два удари по обличчю, чим скоїв насильство в сім`ї психологічного характеру.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставину, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - щире розкаяння, дані про особу ОСОБА_1, беручи до уваги те, що він усвідомив свою вину, примирився з потерпілою, яка підтвердила вказаний факт та враховуючи суворість стягнення в порівнянні з фактично вчиненим порушенням, а також, що за своїм характером та наслідками правопорушення не становить великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, а тому є малозначним, це дало суду підстави звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням, у відповідності до ст. 22 КУпАП, із закриттям провадження по справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Також, протягом звітного періоду були випадки закриття проваджень у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Наприклад, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року по справі № 646/1035/19 було закрито провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.173-2 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення
З даних протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що був встановлений факт здійснення насильства економічного характеру по відношенню неповнолітнього сина ОСОБА_2, а саме ОСОБА_1, позбавила можливості проживати за місцем мешкання.
З письмових пояснень наданих ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 вбачається, що між ними виник конфлікт, через те, що останній взяв без дозволу 100 гривень, які йому надіслав хрещений. Через даний конфлікт ОСОБА_2 не ночував 4 дні вдома.
Однак у протоколі відсутні належні та допустимі докази, які би вказували на умисні дії ОСОБА_1 спрямовані на позбавлення житла її неповнолітнього сина.
У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку про те, що з протоколу не вбачається об’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2, в діях ОСОБА_1.
Поширеними випадками у 2019 році були – закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення.
Здебільшого, закриття проваджень у зв’язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, було зумовлено надходженням до суду протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності після спливу строків накладення адміністративного стягнення, або ж за декілька днів до такого.
Як приклад, можна навести справу № 635/3782/19, що перебувала в провадженні Харківського районного суду Харківської області (постанова від 20 травня 2019 року).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразилися у висловлюваннях в сторону останньої нецензурною лайкою та погроз, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров’ю потерпілої.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 фактично було вчинено 22 січня 2019 року, а протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП надійшов до суду 15 травня 2019 року, тобто після спливу строків накладення адміністративного стягнення. Таким чином, з моменту вчинення правопорушення на момент розгляду справи сплинуло більше ніж 3 місяці.
За добу до закінчення строків накладення адміністративного стягнення надійшли до суду матеріали по справі № 644/9921/18.
Так, до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова 26.12.2018 року, надійшов вказаний адміністративний матеріал.
З матеріалу вбачається, що складено протокол від 27.09.2018 року про адміністративне правопорушення вчиненого громадянином ОСОБА_1, таким чином термін притягнення до адміністративної відповідальності сплинув 27 грудня 2018 року.
28.01.2019 року провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП було закрито в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В апеляційному порядку жодна з наведених вище постанов не оскаржувалась.
Протягом 2019 року була значна кількість справ, які суди повертали до відділів поліції для належного оформлення.
Особливо відокремлюється Харківський районний суд Харківської області, в якому, у 2019 році -549 справ було повернуто для дооформлення.
За результатами аналізу інформації наданої Харківським районним судом, були виявлені певні недоліки при складанні працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, зокрема: неконкретне викладення об’єктивної сторони правопорушення, що часто обмежується загальною фразою «вчинив насильство у сім'ї», відсутність відомостей про потерпілу особу або не зазначено адреси місця вчинення адміністративного правопорушення, а також відсутністю ефективних способів забезпечення явки до суду осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, що в свою чергу перешкоджають притягненню їх до адміністративної відповідальності.
Як приклад, постановою Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року повернуто протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП до Харківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області для належного оформлення, оскільки не були виконані вимоги ст. 256 КУпАП, а саме - у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено адреси місця вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1, а також відомостей про потерпілу особу, зокрема її прізвища ім’я та по батькові, а також адреси місця проживання (справа № 635/6295/19).
В інших судах також було багато випадків повернення матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст.173-2 КУпАП для дооформлення.
Наприклад, по справі № 646/6900/19 Червонозаводським районним судом м. Харкова було винесено постанову від 25 листопада 2019 року про повернення до Основ`янського відділу поліції ГУНП у Харківській області для дооформлення матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, вчинила домашнє насильство психологічного характеру над своєю свекрухою, у ході якого висловлювалася нецензурною лайкою в адресу останньої. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 повісткою про виклик до суду була повідомлена про розгляд справи 08.11.2019, 25.11.2019, однак у вказаний час до суду вона не прибула, про причини неявки не повідомила.
З урахуванням викладеного, а також коротких строків розгляду справи, суддя позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1, у зв`язку із чим дійшов висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об`єктивно з`ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Зміївським районним судом Харківської області 17 липня 2019 року було також винесено постанову про повернення матеріалів справи № 621/1984/19 до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області для дооформлення.
До Зміївського районного суду Харківської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Згідно протоколу ОСОБА_1 в порушення громадського порядку нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_2.
Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 працівниками поліції в судове засідання доставлений не був.
З подібних підстав було повернено і справу про адміністративне правопорушення начальнику Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області (справа № 619/3815/19, постанова Дергачівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2019 року).
ОСОБА_1 за місцем свого проживання, в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме висловлювання нецензурною лайкою, та погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Як встановив суд, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те чи могла бути або була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2.
Також, до протоколу про адміністративне не додана належним чином засвідчена копія постанови судді про те, що ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім цього, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.
Оскільки не виконані вимоги закону і не вжиті заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, що позбавляє суддю в обумовлений законом строк прийняти обґрунтоване рішення, тому вказаний протокол був повернутий без розгляду для належного оформлення і забезпечення його розгляду у суді.
Вищенаведені постанови в апеляційному порядку не оскаржувались.
Розділ XIII, ст. 91-1 Кримінального кодексу України встановлює обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Кримінальний кодекс України відносить домашнє насильство до злочинів проти життя та здоров’я особи та передбачає відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення.
Стаття 126-1 КК України визначає, що домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, - карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Слід зазначити, що протягом 2019 року на розгляді у місцевих судах м.Харкова та Харківської області перебувала незначна кількість проваджень по злочинам, передбаченим ст.126-1 КК України (як зазначено вище – 18 проваджень).
При цьому, відповідно до наданої судами інформації, лише по 5 кримінальним провадженням, на час проведення Узагальнення, суди постановили рішення (вироки, ухвали). Інші справи ще знаходяться на розгляді в місцевих судах.
Так, ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28 січня 2020 року провадження по справі №636/5156/19 було закрито у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за примиренням з потерпілою.
Як встановив суд в підготовчому судовому засіданні, ОСОБА_1 систематично вчиняє психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 за що, 30.05.2019 року постановами Чугуївського міського суду притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУАП.
Крім того 19.11.2019 року близько 10:00 ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання, де знаходилась його мати ОСОБА_2 , яка мешкає в зазначеному будинку, розпочав словесний конфлікт на ґрунті сімейно-побутових проблем, під час якого почав вимагати у останньої грошові кошти на придбання алкогольних напоїв. ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 відмовилась надавати грошові кошти з пенсії як єдиного її доходу.
З метою досягнення своєї мети ОСОБА_1 почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2, погрожуючи їй фізичною розправою, підпалом її будинку, таким чином здійснював психологічний тиск на потерпілу.
Під час вказаного конфлікту ОСОБА_2 сприймала слова погроз в свою адресу як реальні, являючись особою похилого віку, маючи поганий стан здоров’я та усвідомлюючи, що не зможе протидіяти ОСОБА_1, виконала вимогу останнього, а саме надала йому грошові кошти на придбання алкогольних напоїв.
Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що він свою вину за ст.126-1КК України визнає.
Пояснив, що з потерпілою примирився, в скоєному щиро розкаюється, просив закрити провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що потерпіла подала клопотання про закриття провадження в справі у зв`язку з примиренням з обвинуваченим, будь-яких претензій до обвинуваченого не має, злочин вчинено невеликої тяжкості та вперше, обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та необхідність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України.
З тих самих підстав було закрито і провадження по справі № 642/3661/19- к, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2019 року.
Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення своїх умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім’ї, ОСОБА_1 належних для себе висновків не зробив, продовжив чинити домашнє насильство відносно своєї рідної матері.
02 травня 2019 року, знаходячись у дворі будинку, в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, вчинив дії психологічного та фізичного насильства до своєї матері, що проявились у тому, що ОСОБА_1 словесно ображав потерпілу, в тому числі нецензурною лайкою.
Після цього наніс потерпілій три послідовних удари металевою палкою по лівій руці, чим спричинив відповідно до висновку експерта легкі тілесні ушкодження, які викликали незначні скороминущі наслідки.
Проте, до судового розгляду потерпіла та обвинувачений заявили про примирення між собою.
У зв’язку з чим, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілою та відшкодуванням завданих збитків.
Також, протягом звітного періоду по 3 провадженням було постановлено вироки із призначенням різних видів покарань.
Наприклад, по справі № 618/1500/19 ОСОБА_1 вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Раніше, постановами судді Дворічанського районного суду від 28 листопада 2019 року та 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, 29 листопада 2019 року у вечірній час, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого мешкання, умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_2, яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винному суд врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнав ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання.
Обставинами, які обтяжують покарання винного, передбаченими ст. 67 КК України, які суд враховує при призначенні покарання є рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_1 незадовільно характеризується за місцем проживання.
Покарання у вигляді 1 року обмеження волі, із застосуванням до ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України і звільненням його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 1 рік, було призначено вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року по справі №. 623/4265/19.
Як встановив суд, 21 січня 2019 року, 20 лютого 2019 року, 11 червня 2019 року, 23 серпня 2019 року, 24 вересня 2019 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2, з якою він спільно проживає.
Однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти систематичне домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 за наступних обставин.
12 жовтня та 14 жовтня 2019 року, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем мешкання, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне насильство відносно своєї матері, яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, що завдало їй психологічних страждань.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений в інкримінованому йому правопорушенні, передбаченому статтею 126-1 КК України, вину визнав повністю, у скоєному розкаявся, просив призначити йому покарання в межах санкції статті з випробуванням.
З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений раніше не судимий, визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілої відсутні вимоги до нього, відсутні обставини, які обтяжують покарання, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому визнав за можливе призначити покарання із застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.
Найбільш суворий вид покарання – 2 роки позбавлення волі із застосуванням до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покладенням на нього обов`язків, було застосовано вироком Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року.
Суд встановив, що 23.10.2017 р. (двічі); 15.01.2018 р. ( чотири рази); 23.02.2018 р. ( двічі); 16.03.2018 (чотири рази); 03.05.2018 р. (тричі); 14.11.2018 р. (чотири рази); 05.12.2018 р. (п’ять разів); 25.03.2019 р. (вісім разів) ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.173-2 КУпАП, за вчинення насильства в сім’ї відносно своєї співмешканки ОСОБА_2.
Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення своїх умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім’ї, ОСОБА_1 належних для себе висновків не зробив, продовжив чинити домашнє насильство відносно ОСОБА_2.
Так, 09.06.2019 р. ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті стійких особистих неприязних відносин до своєї співмешканки, спровокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи злочинний характер своїх протиправних дій, в черговий раз вчинив відносно ОСОБА_2 психологічне насильство у вигляді словесних образ, залякування і приниження її гідності, а також фізичне насильство у вигляді хватання руками за праву руку потерпілої.
Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив фізичній біль та моральні страждання, остання була вимушена з метою захисту своїх прав, звернутися з заявою до Московського ВП ГУНП в Харківській області.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий за корисливі злочини, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та встановленню об`єктивної істини по справі.
Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і прийшов до висновку про призначення покарання у межах, встановлених санкцією статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, у вигляді позбавлення волі.
При цьому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Наведені вище випадки розгляду місцевими судами м.Харкова та Харківської області, кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ст.126-1 КК України, є вичерпними.
Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Щодо вирішення питання про направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі відповідно до ст.39-1 КУпАП слід зазначити, що лише в 2 судах першої інстанції у 2019 році була така практика. Це Комінтернівський районний суд м.Харкова та Красноградський районний суд Харківської області.
Наприклад, справа № 641/8059/19 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї матері.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП визнав, в скоєному розкаявся, просив призначити мінімальне покарання.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2019 р. визнано ОСОБА_1. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та направлено до Управління у справах сім'ї та молоді Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради для проходження програми для кривдників.
Підставою стало вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв’язку з чим суд визнав за необхідне направити його проходити програму для кривдників.
Іншим прикладом вирішення питання про направлення правопорушників на проходження програм відповідно до ст.39-1 КУпАП є справа № 641/9683/19 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини, а саме під час сварки висловлювався в її бік нецензурною лайкою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визнав, в скоєному розкаявся, просив призначити мінімальне покарання.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та направлено до Управління у справах сім'ї та молоді Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради для проходження програми для кривдників.
Підставою, також, стало вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв’язку з чим суд вирішив за необхідне направити його проходити програму для кривдників.
Схожа практика склалась і в Красноградському районному суді Харківської області.
Так, постановою Красноградського районного суду Харківської області від 28 серпня 2019 року по справі №626/1873/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 200 грн.
Суд також визнав за доцільне в порядку, визначеному ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направити ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
Як встановив суд, 29.07.2019 року ОСОБА_1 вчинив насильство в сім`ї відносно дружини.
Строком на 4 місяці було направлено ОСОБА_1 до Красноградської районної державної адміністрації Харківської області задля проходження програми для кривдників, відповідно до постанови Красноградського районного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року по справі № 626/1900/19.
01.08.2019 року ОСОБА_1 вчинив насильство в сім`ї відносно колишньої дружини під час якої висловлювався брутальною лайкою.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2КУпАП визнав повністю.
За результатами розгляду справи ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт.
Таким чином, вбачається, що на даний час суди дуже рідко в порядку, визначеному ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направляють правопорушників на проходження програм для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі.
Проблема домашнього насильства визнається грубим порушенням основоположних прав людини. При цьому, закони України щодо протидії домашньому насильству повинні забезпечувати реальні механізми їх застосуванням. В іншому випадку ці закони не мають жодного сенсу.
В той же час в судах виникають різні проблемні питання.
Так, попри чинні новели законодавства у даній сфері Борівський районний суд Харківської області продовжує накладати адміністративні стягнення за вчинення домашнього насильства в межах санкції вказаної статті без застосування ст. 39-1 КУпАП, оскільки в районі відсутні фахівці, які пройшли відповідне навчання та можуть забезпечити виконання програм для кривдників.
Дуже поширеною проблемою, про яку зазначають і яка спостерігається практично у всіх судах м. Харкова та Харківської області, є велика кількість справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, які повернуто для належного оформлення до відповідного відділу поліції ГУНП у Харківській області.
Основною підставою повернення зазначених протоколів про адміністративні правопорушення є не дотримання вимог КУпАП під час їх складання.
Виходячи зі змісту фабули ст. 173-2 КУпАП, суб’єкт вказаного правопорушення певною мірою спеціальний - осудна особа, яка досягла 16-річного віку, яка є одним з подружжя чи колишнього подружжя або іншою особою, з якою потерпілій перебуває або перебував у сімейних або близьких відносинах.
Потерпілими особами, згідно законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, визнаються наступні особи: подружжя чи колишнє подружжя або інша особа, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або особа, яка зазнала насильства через її належність до певної статі.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, обов’язково повинна бути зазначена ступінь спорідненості між правопорушником та потерпілим, але в більшості протоколах відсутні відомості про потерпілу особу.
Крім того, часто працівники правоохоронних органів помилково визначають об’єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, наприклад, не відрізняють лайку між подружжям та вчинення психологічного насильства (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи).
При складанні протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суду не надаються документи, які свідчать про повторність вчинення особою адміністративного правопорушення протягом року, що є підставою для повернення справи на дооформлення.
Не у всіх протоколах зазначаються наслідки вчинення правопорушення, зокрема, шкода фізичному чи психічному здоров’ю потерпілого або можливість її настання.
Внаслідок невідповідності зазначених протоколів вимогам законодавства, ряд осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, уникають покарання.
Проаналізувавши постанови місцевих судів м. Харкова та Харківської області по зазначеній категорії справ, приходимо до висновку, що в більшості випадків домашнє насильство проявлялося у формі нецензурної лайки, інколи з погрозою фізичної розправи.
Більшість адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, вчинялися в стані алкогольного сп’яніння. Також, в більшості випадків, в стані алкогольного сп’яніння, вчинялись і кримінальні правопорушення, передбачені ст. 126-1 КК України.
Також, із проведеного Узагальнення вбачається, що від домашнього насильства, частіше страждають найбільш уразливі категорії осіб: жінки, діти, батьки похилого віку (особливо матері).
За результатами проведеного узагальнення вважаємо за необхідне:
Узагальнення підготовлено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду за участю відділу судової статистики та узагальнення судової практики.
Виконавці:
Суддя судової палати з розгляду
кримінальних справ
Харківського апеляційного суду О.М.Курило
Від відділу судової статистики та
узагальнення судової практики О.В.Луніна
_03_03.png)
