Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз
практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо здійснення судових проваджень на підставі угод у 2019 та 2020 роках.
ПЛАН
Вступ.
ВСТУП
Даний аналіз проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи Харківського апеляційного суду на І півріччя 2021 року.
Під час проведення аналізу досліджувалась інформація та статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області стосовно рішень ухвалених у кримінальних провадженнях, по яким було затверджено угоди та по яким було відмовлено у затвердженні угод за 2019 та 2020 роки
Об’єктами дослідження були рішення (вироки, ухвали) місцевих судів м. Харкова і Харківської області.
Аналіз проведено з метою перевірки дотримання законодавства під час розгляду кримінальних проваджень по яким затверджено угоди та по яким відмовлено у затвердженні угод, в частині:
- реалізації завдань кримінального судочинства;
- дотримання місцевими судами положень Конституції України та чинних міжнародно-правових актів щодо пріоритету захисту прав людини;
- у разі наявності – виявлення помилок у застосуванні місцевими судами норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства під час розгляду проваджень з досліджуваної тематики, а також запобігання таким порушенням у подальшому.
Важливою новелою в українському законодавстві є запровадження кримінальному законодавстві «відновного правосуддя».
Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2018) 8 Комітету Міністрів державам-членам щодо відновного правосуддя у кримінальних справах, відмічається зростаючий інтерес до відновного правосуддя в її державах-членах.
«Відновне правосуддя» означає будь-який процес, який дозволяє особам, яким було завдано шкоди злочином, та особам, які несуть відповідальність за цю шкоду, у випадку їх добровільної згоди, активно брати участь у вирішенні питань, що виникають у зв'язку зі скоєнням правопорушення, за допомогою безсторонньої третьої сторони, яка має спеціальну підготовку.
Відновне правосуддя часто набуває форми діалогу (як прямого, так і опосередкованого) між потерпілим та правопорушником, і може також залучати, у разі необхідності, інших осіб, які прямо чи опосередковано постраждали від злочину. Мова йде про людей, які надають підтримку постраждалим та правопорушникам, компетентних спеціалістів і членів чи представникам товариств, які постраждали від злочину.
Відновне правосуддя може бути використано на будь-якій стадій кримінального процесу.
Необхідність судового контролю зростає у випадку, якщо відновне правосуддя впливатиме на судові рішення, а також і в випадках, коли припинення кримінального переслідування залежить від прийнятного для обох сторін способу врегулювання чи коли угода надається суду як рекомендований захід, призначений судовим рішенням чи вироком.
З метою відповідності українського законодавства міжнародним стандартам Главою 35 КПК України передбачено особливості кримінального провадження на підставі угод.
Положення, закріплені у Кримінальному процесуальному кодексі України, суттєво розширюють правомочності сторін у рамках кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Стаття 469 КПК України встановлює, що угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим із числа осіб, визначених статтею 44 цього Кодексу.
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Слід зазначити, що цей інститут має суттєве значення, оскільки веде скорочує строки розгляду кримінальних проваджень, зменшує навантаження на судову систему, а також захищає права та законні інтереси людини і громадянина.
У зв’язку з вищевикладеним, аналіз практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо здійснення кримінальних проваджень на підставі угод у 2019 та 2020 роках - є актуальним та зумовлений потребами сьогодення.
Відповідно до інформації, наданої місцевими судами, у -35 місцевих судах м. Харкова і Харківської області у 2019 та 2020 роках на розгляді перебували кримінальні провадження досліджуваної категорії.
|
Найменування суду |
2019 рік |
2020 рік |
|||||
|
Затверд-жено |
Відмов-лено |
Затверд-жено |
Відмов-лено |
||||
|
Дзержинський районний суд м. Харкова |
25 |
0 |
15 |
0 |
|||
|
Жовтневий районний суд м.Харкова |
42 |
1 |
18 |
0 |
|||
|
Київський районний суд м.Харкова |
69 |
5 |
43 |
0 |
|||
|
Комінтернівський районний суд м.Харкова |
17 |
2 |
11 |
0 |
|||
|
Ленінський районний суд м. Харкова |
56 |
2 |
48 |
0 |
|||
|
Московський районний суд м.Харкова |
37 |
2 |
25 |
0 |
|||
|
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова |
14 |
0 |
10 |
0 |
|||
|
Фрунзенський районний суд м. Харкова |
9 |
2 |
6 |
1 |
|||
|
Червонозаводський районний суд м. Харкова |
41 |
1 |
37 |
0 |
|||
|
Балаклійський районний суд |
3 |
0 |
5 |
0 |
|||
|
Барвінківський районний суд |
16 |
0 |
6 |
0 |
|||
|
Близнюківський районний суд |
16 |
1 |
9 |
0 |
|||
|
Богодухівський районний суд |
4 |
0 |
6 |
0 |
|||
|
Борівський районний суд |
0 |
0 |
3 |
0 |
|||
|
Валківський районний суд |
24 |
9 |
18 |
0 |
|||
|
Великобурлуцький районний |
1 |
1 |
0 |
0 |
|||
|
Вовчанський районний суд |
1 |
0 |
3 |
1 |
|||
|
Дворічанський районний суд |
9 |
1 |
13 |
0 |
|||
|
Дергачівський районний суд |
41 |
0 |
16 |
2 |
|||
|
Зачепилівський районний суд |
0 |
0 |
2 |
0 |
|||
|
3міївський районний суд |
5 |
1 |
1 |
0 |
|||
|
Золочівський районний суд |
23 |
0 |
13 |
0 |
|||
|
1зюмський міськрайонний суд |
15 |
1 |
14 |
1 |
|||
|
Кегичівський районний суд |
3 |
0 |
8 |
0 |
|||
|
Коломацький районний суд |
0 |
0 |
0 |
0 |
|||
|
Красноградський районний суд |
44 |
0 |
48 |
2 |
|||
|
Краснокутський районний суд |
7 |
1 |
10 |
0 |
|||
|
Куп’янський міськрайонний суд |
16 |
0 |
9 |
0 |
|||
|
Лозівський міськрайонний суд |
57 |
4 |
24 |
3 |
|||
|
Люботинський міський суд |
5 |
0 |
3 |
0 |
|||
|
Нововодолазький районний суд |
11 |
0 |
6 |
0 |
|||
|
Первомайський міськрайонний суд |
30 |
0 |
37 |
0 |
|||
|
Печенізький районний суд |
1 |
0 |
0 |
0 |
|||
|
Сахновщинський районний суд |
16 |
7 |
18 |
0 |
|||
|
Харківський районний суд |
25 |
1 |
12 |
0 |
|||
|
Чугуївський міський суд |
10 |
0 |
6 |
0 |
|||
|
Шевченківський районний суд |
8 |
0 |
8 |
0 |
|||
|
Всього |
693 |
42 |
503 |
10 |
|||
Найбільше кримінальних проваджень з досліджуваної тематики у 2019 та 2020 роках перебувало в наступних судах:
- Київському районному суді м. Харкова;
- Ленінському районному суді м. Харкова ;
- Красноградському районному суді Харківської області.
З наведених вище даних вбачається, що у 2020 році кількість проваджень по яким було затверджено угоди та по яким було відмовлено у затвердженні угод знизилась у порівнянні з 2019 роком.
Так, у 2020 році місцевими судами м.Харкова та Харківської області було затверджено 503 угоди, що на 27.4% менше в порівнянні з минулим роком. Відмовлено у затвердженні угод лише по 10 кримінальним провадженням, це на 76.2% менше, ніж у 2019 році.
Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:
1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;
2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Відповідно до ч.5 ст.474 КПК України, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.
Місцеві суди м.Харкова та Харківської області під час ухвалення рішень про затвердження угод про примирення дотримувались вимог КПК України і виносили вироки відповідно до норм чинного законодавства.
При цьому, найбільше угод про примирення затверджувалось судами у провадженнях, про притягнення особи до відповідальності за кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст.185 КК України.
Наприклад, вироком Люботинського міського суду Харківської області від 22.08.2019 року по справі №630/380/19 було затверджено угоду про примирення від 22.08.2019 року, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.
Затверджуючи угоду, суд переконався, що обвинувачений за ч.1 ст.185 КК України - ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 погоджуються на призначення узгодженого покарання.
Обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим та захисником під час судового засідання.
Суд також зазначив, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання.
У зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова 04.10.2019 року по справі №644/2245/19 також затвердив угоду від 26 березня 2019 року про примирення відносно особи, обвинуваченої у вчиненні крадіжки.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 850 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості.
Зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону.
Крім того, суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_1 та представник потерпілого ТОВ «Український Рітейл» цілком розуміють свої права, передбачені ст. 474 КПК України, і наслідки укладання та затвердження угоди, визначені ст. 473 КПК України.
01 жовтня 2020 року Первомайський міськрайонний суд Харківської області ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому узгоджену сторонами міру покарання у виді 1 року обмеження волі (справа № 632/1386/20).
30 вересня 2020 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення.
Згідно з цією угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України. Кримінальним проступком завдана шкода на суму 4999 грн. 50 коп., яка відшкодована в повному обсязі, шляхом повернення майна. Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Сторони угоди погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, встановлені ст.476 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про примирення та призначити узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК та КК України, діям обвинуваченого ОСОБА_1 надана правильна правова кваліфікація за ч.1 ст.185 КК України.
По справі № 622/776/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України та призначено міру покарання відповідно до затвердженої сторонами угоди про примирення у вигляді 2 років позбавлення волі (вирок суду від 14 травня 2019 року).
Відповідно до угоди про примирення між підозрюваним та потерпілим обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю розуміє права, визначені п.п.1-4 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
У судовому засіданні обвинувачений в скоєному злочині вину визнав повністю, просив затвердити угоду про примирення.
Прокурор не заперечував проти затвердження угоди.
Дергачівським районним судом Харківської області перевірено і встановлено, що визначена угодою про примирення міра покарання відповідає вимогам ст.ст. 65, 66,67 КК України.
Затвердження угод про примирення також мали місце і у провадженнях по кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.125 КК України.
Наприклад, вироком від 26 червня 2020 року по справі №613/654/20, Богодухівський районний суд Харківської області затвердив угоду про примирення, між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що з правами, наданими йому законом у зв`язку з укладенням та затвердженням угоди він обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання він взмозі реально, оскільки свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: в умисному легкому тілесному ушкодженні, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України визнає повністю, у вчиненому щиро розкаявся.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
По справі № 624/220/20 Кегичівський районний суд Харківської області 15 травня 2020 року ухвалив вирок, яким затвердив угоду про примирення від 24 березня 2020 року укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та законним представником потерпілої ОСОБА_2 .
Визнав ОСОБА_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначив йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Згідно з угодою ОСОБА_1 повністю визнає свою винуватість і щиросердно кається за вчинений злочин. Добровільно погоджується компенсувати матеріальні витрати пов`язані з лікуванням та моральною шкоду, завданою злочином потерпілій, малолітній ОСОБА_3, у розмірі 30000 грн. та зобов`язується виплатити кошти у повному обсязі до попередньо узгодженої сторонами дати, шляхом перерахування кожного місяця грошових коштів у сумі не менше 2000 (двох тисяч) грн. законному представнику потерпілої, у зв`язку з тим чим законний представник потерпілої відмовляється від позовної заяви у кримінальному провадженні.
Сторонами погоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому ОСОБА_1 буде призначено покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеження волі строком 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
З урахуванням особи ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його щире каяття, яке виразилось у тому, що винний повністю усвідомив неправильність своїх дій та щиро шкодує про вчинене, можливо до останнього застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
Суд переконався, що у підготовчому судовому засіданні факт укладення угоди підтверджено. Сторони розуміють надані їм законом права, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Обвинувачений та законний представник потерпілої наполягають на затвердженні угоди.
Таким чином, можна зробити висновок, що місцеві суди під час розгляду питання щодо затвердження угоди про примирення дотримуються вимог Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
Суди у підготовчому судовому засіданні перевіряють факт укладення угоди. Також суди з’ясовують чи правильно розуміють сторони надані їм законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Суди переконуються і в тому, що сторони дійсно примирились, а укладення угоди є їх ініціативою, є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Також суди перевіряють відповідність умов угоди про примирення вимогам КПК України та КК України.
Відповідно до ч.4 ст.474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Протягом звітного періоду найбільше судових вироків на підставі угод ухвалювалось саме щодо затвердження угод про визнання винуватості.
Наприклад, 07 квітня 2020 року Красноградський районний суд Харківської області ухвалив вирок по справі № 626/851/20, яким затвердив угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року укладену між прокурором Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області та обвинуваченим ОСОБА_1 за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 у присутності захисника.
ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином .
При цьому судом встановлено, що він цілком розуміє права визначені йому п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
На думку суду, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, зокрема вимогам ст.65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Суд врахував, що ОСОБА_1 погодився на призначення узгодженої з прокурором міри та виду покарання, характеризується посередньо, раніше не судимий.
Таким чином, підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.
Затверджено, також, угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області та підозрюваним ОСОБА_1, вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 13.01.2020 року по справі № 620/591/19.
Згідно з даною угодою, прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за ст. 389-2 КК України, останній у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у вигляді 1 року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 22.07.2020 року по справі №617/810/20 затверджено угоду про визнання винуватості від 13.05.2020 року, укладену між прокурором Великобурлуцького відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника.
Відповідно до умов вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язується беззастережно визнати свою вину в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати з правоохоронними органами для всебічного, повного та законного проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню; сприяти розслідуванню кримінального провадження у з`ясуванні обставин кримінального правопорушення, виявлення та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушеннях Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який є злочином середньої тяжкості, наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, суд прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
По справі № № 610/2075/19 угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості укладена після затвердження першим обвинувального акта.
ОСОБА_1 вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.335 КК України, призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
Перебуваючи за місцем свого мешкання, ОСОБА_1 умисно, з метою ухилення від призову на строкову військову службу, без поважних причин не з`явився в Балаклійський РВК для відправки на збірний пункт для подальшого проходження строкової військової служби у Збройних Силах України, чим ухилився від призову на строкову військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_1 після роз`яснення йому суті обвинувачення беззастережно і повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиросердно розкаявся і підтвердив факт вчинення злочину при обставинах, викладених у даному вироку.
Переконавшись у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю розуміє обставини, зазначені у ч.ч.4, 5 ст.474 КПК України; наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України; наполягає на затвердженні угоди на визначених у ній умовах; перевіривши угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону в порядку ч.7 ст.474 КПК України, узгодженість її з положеннями ч.4 ст.469 КПК України; у добровільності укладення угоди сторонами, суд розглянув справу відповідно до положень ст.ст.474, 475 КПК України із затвердженням угоди.
Вироком Борівського районного суду Харківської області від 20.02.2020 по справі № 618/5/20 ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.190 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850 грн. і затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між старшим групи прокурорів-начальником Дворічанського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та обвинуваченою ОСОБА_1 та її захисником.
Згідно з цією угодою обвинувачена ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні.
У відповідності до вимог ст. 474 КПК України, суд з’ясував в обвинуваченої ОСОБА_1 відомості про обставини вчиненого правопорушення, та пересвідчився, що вона цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки їх невиконання, передбачені статями 473,476 КПК України; характер обвинувачення та вид покарання.
Під час ухвалення вироку по справі № 643/153/20, вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходив з наступного.
Московським районним судом м. Харкова встановлено, що під час досудового розслідування між прокурором Харківської місцевої прокуратури № 4 та підозрюваним була укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з угодою, ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, сприяв найшвидшому розкриттю вчиненого ним злочину, даючи правдиві та повні покази, що відповідає суспільним інтересам у найшвидшому досудовому розслідуванні і судовому провадженні. При цьому, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, однак, не спричинили значної шкоди державним та суспільним інтересам.
Судом перевірено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди судом встановлено, що підозрюваний під час кримінального провадження зі скаргами на дії органів досудового розслідування не звертався.
Вироком суду 27.01.2020 року угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Харківської місцевої прокуратури № 4 та підозрюваним ОСОБА_1 - затверджено.
З вищенаведеного вбачається, що місцеві суди м.Харкова та Харківської області, обов’язково з’ясовують чи не суперечать умови угоди вимогам КПК та КК України, зокрема, вимогам ст.ст. 53, 65 КК України, інтересам суспільства. Також суди перевіряють, чи свідчить кримінальне провадження про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Під час аналізу встановлено, що протягом звітного періоду судами постановлялась не велика кількість ухвал у кримінальних провадженнях про відмову у затвердженні угод.
Так, ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2019 року по справі №612/230/19 було відмовлено у затверджені угоди про визнання винуватості, укладеної 30.03.2019 між прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону та підозрюваним ОСОБА 1.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості.
При цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України за відсутності щодо нього будь-якого насильства, примусу, погроз, обіцянок тощо, погодився з видом та розміром покарання.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що на підставі п.2 ч.7ст.474 КПК України у затвердженні угоди слід відмовити, оскільки умови годи не відповідають інтересам суспільства у зв'язку з невідповідністю узгодженого покарання тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, а розгляд справи необхідно призначити в загальному порядку.
У затвердженні угоди про визнання винуватості, також було відмовлено ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 14.05.2019 року по справі № 627/303/19.
Відповідно, до укладеної 12.03.2019 року, угоди між прокурором Краснокутського відділу Дергачівської місцевої прокуратури та підозрюваним ОСОБА_1, сторони погодились на беззастережне і повне визнання підозрюваним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри, та призначення останньому покарання у вигляді 1 місяця арешту.
Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні після оголошення обвинувального акту та угоди про визнання винуватості зазначив, що він дійсно підписав угоду про визнання винуватості, проте він не погоджується з покаранням, зазначеним в угоді. Крім того , вину не визнав, пояснивши , що прив’язав собаку до дерева, а її повішання не здійснював. Просив відмовити у затвердженні угоди, оскільки коли її підписував, не розумів вид покарання. Йому не достатньо було роз'яснено про порядок укладення угоди та про правові наслідки цієї угоди.
За таких обставин суд відмовив у затвердженні угоди із посиланням на вимоги ч. 6 ст. 474 КПК України - суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.
По справі №615/255/19 також було постановлено ухвалу від 28.02.2019 року Валківським районним судом Харківської області, якою відмовлено в затвердженні угоди про примирення укладеної між потерпілою та ОСОБА_1.
ОСОБА_1 обвинувачувався в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Як випливає зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_1 вже був засуджений за скоєння злочину з корисливих мотивів. Вироком Жовтневого районного суду м. Полтави від 06.02.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 скоїв крадіжку, за що судом йому було призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі менше встановленого законом прожиткового мінімуму.
Згідно умов угоди укладеної між потерпілою та ОСОБА_1 у статусі підозрюваного, останній погоджується на призначення покарання із застосуванням іспитового строку.
Отже, внаслідок можливого затвердження угоди та виконання засудженим обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, за дії зазначені в обвинувальному акті ОСОБА_1 взагалі може не понести жодного реального покарання. Вочевидь, такі умови угоди не можна вважати такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 50 КК України та інтересам суспільства.
Також, в затвердженні угоди про примирення, укладеної між потерпілим та обвинуваченим, було відмовлено ухвалою 20 березня 2019 року по справі № 621/1308/18 (Зміївський районний суд Харківської області).
Захисник ОСОБА_2 через канцелярію суду надала угоду про примирення, укладену 13.03.2019 між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1
За змістом вказаної угоди визначено правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України та узгоджено вид і розмір покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 підтримала угоду про примирення та просила її затвердити.
Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився.
Суд дійшов до висновку, що враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні сукупності злочинів по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 і кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України об'єднані в одне провадження і за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України щодо потерпілого ОСОБА_3 не ініційовано потерпілим укладення угоди про примирення, то суд дійшов висновку про відсутність підстав добровільності укладення угоди про примирення від 13.03.2019.
Підсумовуючи викладене, вбачається, що під час укладення угоди учасники провадження зобов’язані ретельно викласти всі положення, як того вимагає чинний Кримінальний процесуальний кодекс України.
Якщо немає хоча б одного з елементів, передбачених ч. 1 ст. 471 КПК України, суд відмовляє у затвердженні угоди. Також, підставами для відмови у затвердженні угоди є випадки, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.
З огляду на останні законодавчі зміни, які активно впроваджуються в країні (особливо щодо судової системи), деякі зміни до процесуального законодавства не можуть не втішати.
Запровадження інституту Угоди є одним із безумовних прикладів розширення принципу диспозитивності в чинному КПК України, що передбачає два види угоди: про примирення між потерпілим обвинуваченим та між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості.
Стосовно можливості укладання угод про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів середньої тяжкості важливою є правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 31 березня 2016 року (справа № 5-27 кс 16). Згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів середньої тяжкості - двооб'єктного (багатооб'єктного) злочину (ч. 2 ст. 345 КК України), суд має керуватись не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримуватись їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».
Постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 грудня 2018 року по справі № 756/11661/17, було зазначено, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.
Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що угода про примирення є важливим сучасним інструментом у кримінальному процесуальному законодавстві, який спрямований на задоволення та захист інтересів всіх учасників кримінального провадження.
Угода має беззаперечну низку переваг, до яких можна віднести: швидкий розгляд провадження, звільнення особи від відбування покарання або пом’якшення суворості покарання, погодження розміру й порядку відшкодування шкоди.
В той же час, незважаючи на можливість самостійного узгодження умов угоди, законодавство встановлює вимоги, у межах яких мають діяти сторони угоди. Запорукою затвердження угоди судом є належне її оформлення й дотримання, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, вимог.
Таким чином, після проведення зазначеного аналізу та обробки інформації від місцевих судів, можна дійти висновків, що судді місцевих судів м. Харкова та Харківської області, а також Харківського апеляційного суду - дотримуються вимог Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду судових проваджень на підставі угод.
Розгляд кримінальних проваджень здійснюють належним чином та відповідно до вимог діючого законодавства
Результати проведення аналізу практики місцевих судів м. Харкова та Харківської області щодо здійснення судових проваджень на підставі угод у 2019 та 2020 роках, свідчать, що судді правильно застосовують норми кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
За результатами проведеного аналізу вважаємо за необхідне:
Узагальнення підготовлено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду за участю відділу судової статистики та узагальнення судової практики.
Виконавці:
Суддя судової палати з розгляду
кримінальних справ
Харківського апеляційного суду В.С.Яковлева
Від відділу судової статистики та
узагальнення судової практики О.В.Луніна
_03_03.png)
