Узагальнення практики розгляду кримінальних проваджень щодо домашнього насильства

Узагальнення

практики розгляду кримінальних проваджень щодо домашнього насильства та застосування положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у 2020 – І півріччі 2021 роках.

ПЛАН 

Вступ.

1. Статистичні дані щодо кількості кримінальних проваджень по злочинам передбаченим ст.126-1 КК України, які перебували на розгляді у 2020 році та І півріччі 2021 року.
2. Аналіз судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо правопорушень передбачених ст.126-1 КК України, по яким було ухвалено обвинувальні вироки суду.
3. Аналіз судової практики розгляду кримінальних проваджень, по правопорушенням передбаченим ст. 126-1 КК України, по яким було закрито провадження із зазначенням причин закриття.
4. Проблемні питання, висновки та пропозиції.

ВСТУП

Дане узагальнення проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) відповідно до плану роботи Харківського апеляційного суду на ІІ півріччя 2021 року.

Під час проведення узагальнення вивчались:

- інформація та статистичні дані місцевих судів м.  Харкова і Харківської області;

- статистичні дані і рішення Харківського апеляційного суду щодо результатів перегляду рішень судів першої інстанції стосовно кримінальних проваджень по злочинам передбаченим ст. 126-1 КК України.

Об’єктами дослідження були: ухвали та вироки судів першої інстанції м.  Харкова і Харківської області щодо вказаної вище тематики,  а також ухвали Харківського апеляційного суду стосовно результатів перевірки рішень місцевих судів.

Частиною першою статті 1 Кримінального кодексу України (далі – КК України) встановлено, що цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Домашнє насильство, або насильство в сім’ї, не дивлячись на досягнення цивілізації та спрямування держав на забезпечення гендерної рівності, все ще є проблемою, яка не втрачає своєї актуальності.

Україна, як і інші соціально-правові демократичні сучасні розвинені держави прийняла на себе зобов’язання щодо забезпечення гендерної рівності.

Як свідчить практика, найчастіше від домашнього насильства страждають жінки та діти, в переважній більшості, жіночої статі.

Одним із перших документів, який визнав дискримінацію та насильство щодо жінок стала Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнята 18 грудня 1979 року.

Україна підписала Конвенцію 17 липня 1980 і ратифікувала – 12 березня 1981. Ратифікувавши Конвенцію, Україна, як держава, взяла на себе правові зобов’язання по виконанню положень Конвенції на практиці і по періодичному звітуванню про заходи, вжиті на виконання зобов'язань.

20 грудня 1993 року Генеральною асамблеєю ООН було прийнято Декларацію про викорінення насильства щодо жінок, в якій ООН сформулювала своє негативне ставлення до цього явища, дала визначення цьому феномену й закликала міжнародне співтовариство та національні уряди протидіяти йому.

Також, на IV міжнародній конференції ООН щодо становища жінок, до важливих напрямків було віднесено викорінення насильства над жінками. Це увійшло до підсумкового документу Конференції – Пекінської декларації та Платформи дій (прийнято 15 вересня 1995 року). Цей документ було визнано як Україною, так і майже двомастами іншими державами-членами ООН.

Слід зазначити, що наведений перелік міжнародно-правових актів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, не є вичерпним. Крім цього, ці акти виступають частиною національного законодавства, мають обов’язкову юридичну силу та підлягають застосуванню у судовій практиці.

З метою належного виконання своїх зобов’язань Україною було  закріплено гендерну рівність в Конституції України.

8 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

23 червня 2021 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021—2023 роки»,  яке на даний час є чинним. Метою зазначеного документу є забезпечення та гарантування рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків.

Ще одним важливим кроком у напряму запобігання та попередження домашнього насильства, а також забезпечення гендерної рівності – є прийняті Україною у 2017 році зміни законодавства.

Так, 07 грудня 2017 року було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» було внесено зміни до чинних нормативно-правових актів, зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 39-1, яка передбачає направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі та статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) викладено в новій редакції

Також, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» було криміналізовано домашнє насильство (ст.126-1 КК України) та встановлено обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (Розділ XIII-1).

В Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» міститься визначення терміну: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3 ч.1 ст.1 Закону).

Важлива роль у контролі, попередженні та виявленні домашнього насильства відводиться органам Національної поліції України. Адже, на поліцію покладено забезпечення права на захист кожної людини.

Вбачається, що насильство залишається однією з поширених видів порушення прав людини, від якого, в переважній більшості, страждають найбільш уразливі категорії осіб (жінки, діти, батьки похилого віку).

У зв’язку з тим, що проблема насильства в сім’ї і на теперішній час є поширеною в сучасному світі та з огляду на зміни у Кримінальному кодексі України, прийнятті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - проведення узагальнення практики розгляду кримінальних проваджень щодо домашнього насильства та застосування положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у 2020 – І півріччі 2021 роках є актуальним.

1. Статистичні дані щодо кількості кримінальних проваджень по злочинам передбаченим ст.126-1 КК України, які перебували на розгляді у 2020 році та І півріччі 2021 року.

Відповідно до інформації, наданої місцевими судами, у -26 місцевих судів  м. Харкова і Харківської області у 2020 році та І півріччі 2021 року на розгляді перебували -138 кримінальних проваджень по правопорушенням, передбаченим ст.126-1 КК України.

Аналіз зазначених статистичних даних показав, що найбільше справ про кримінальні правопорушення передбачені ст.126-1 КК України перебувало на розгляді у: Ізюмському міськрайонному суді Харківської області, Ленінському районному суді м.Харкова, Дворічанському районному суді Харківської області

Наведені вище статистичні дані щодо розгляду у 2020 році та І пірвіччі 2021 року кримінальних проваджень про вчинення домашнього насильства, є невтішними й свідчать про поширеність такого явища, як домашнє насильство, по більшості регіонів м. Харкова та Харківської області.

2. Аналіз судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо правопорушень передбачених ст.126-1 КК України, по яким було ухвалено обвинувальні вироки суду.

Відповідно до ст.126-1 КК України домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, -

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років..

Аналіз статистичних даних свідчить, що у кримінальних провадженнях по правопорушенням, передбаченим ст.126-1 КК України у 2020 році та І півріччі 2021 року, потерпілими, майже у всіх випадках, були жінки: дружини, матері, співмешканки. Такий гендерний аспект насильства  зумовлений існуванням ще старого уявлення про соціальну роль жінки: або вона залежна від чоловіка фінансово, або бажає «зберегти сім’ю»  заради дітей та статусу заміжньої.

В більшості випадків, за результатами розгляду кримінальних проваджень про вчинення домашнього насильства – найбільш поширеним видом покарання було обмеження волі.

Так, ОСОБА_1 17.01.2020, 06.05.2020, 07.05.2020 та 19.06.2020 Жовтневим районним судом м. Харкова притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1, частиною 2 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, що мало місце 29 грудня 2019 року, 15 квітня 2020 року та 02 травня 2020 року відносно його батька ОСОБА_2 та 05 червня 2020 відносно його матері ОСОБА_3, з якими він спільно проживає.

Також встановлено, що в період з кінця 2019 року по теперішній час ОСОБА_2 періодично звертається до служби 102 з приводу домашнього насильства, вчиненого його сином.

Однак, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти систематичне домашнє насильство відносно свого батька, ОСОБА_2, з яким він спільно проживає, за наступних обставин.

Так, 06.06.2020 приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, в стані алкогольного сп`яніння, оцінивши ситуацію, що склалася, усвідомлюючи той факт, що перед ним його батько, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення ним побоїв, нехтуючи його честю і гідністю, діючи умисно, спочатку, ображаючи та залякуючи останнього, почав висловлювати погрози на його адресу, поєднані з ненормативною лексикою, а потім, використовуючи свою фізичну перевагу, почав хаотично наносити удари по всьому тулубу, нанесення яких припинив через деякий час, лише після умовлянь батька. Внаслідок отриманих ударів ОСОБА_2 відчув фізичний біль у ділянках тулубу, зазнавши при цьому психологічне приниження.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині, передбаченому ст. 126-1 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

При прийнятті рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд врахував, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, вину у вчиненні злочину визнав повністю та у вчиненому щиро розкаюється, критично оцінює свою поведінку в минулому, зобов`язується змінити своє життя, не допускати вчинення нових правопорушень, зобов`язується працевлаштуватись на роботу, приймаючи до уваги, що потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання, суд вирішив можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Ухваливши обвинувальний вирок від 25.09.2020 по справі № №639/5424/20, Жовтневий районний суд м. Харкова визнав ОСОБА 1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначив йому покарання у виді двох років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України поклав на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вказаний вирок в апеляційному порядку оскаржено не було.

По справі № 953/10427/21 Київським районним судом м. Харкова 27.07.2021 було ухвалено вирок  ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 двох років обмеження волі. Звільнено ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком на один рік.

Судом встановлено, що 24.04.2021 ОСОБА_1, будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, знаходячись за місцем свого проживання, вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_2 , яке виражалося в нецензурних висловлюваннях на її адресу та в погрозах застосування фізичного насильства. Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_1, потерпіла постійно перебуває у стані емоційного пригнічення, суттєво погіршилась якість її життя, у неї спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

За викладених обставин суд вирішив, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена у повному обсязі, та кваліфікував його дії за ст. 126-1 КК України.

Також траплялись випадки призначення більш м’яких видів покарань.

Наприклад, за наслідками затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілим, Ленінським районним судом м.Харкова по справі №642/2791/21 було ухвалено вирок від  21.05.2021, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1КК України та призначено узгоджене покарання у виді громадських робіт на строк сто п`ятдесят годин.

Як встановив суд, ОСОБА 1, у порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство по відношенню до свого чоловіка ОСОБА_2, з яким вона проживає в одній квартирі, що призвело до психологічних та фізичних страждань останнього, а також погіршення якості його життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку.

Так, 27 січня 2021 року приблизно ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, вчинила сварку зі своїм чоловіком ОСОБА_2, у ході якої словесно ображала, погрожувала фізичною розправою та принижувала його особисту гідність, чим вчинила психологічне насильство в сім`ї. За вказані дії постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.01.2021 року ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення психологічного насильства в сім`ї та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп.

31 січня 2021 року приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, вчинила сварку зі своїм чоловіком, у ході якої словесно ображала, погрожувала фізичною розправою та принижувала його особисту гідність, чим вчинила психологічне насильство в сім`ї. За вказані дії постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2021 року ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення психологічного насильства в сім`ї та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

28 січня 2021 року приблизно о 20 годині 40 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, вчинила сварку зі своїм чоловіком, у ході якої словесно ображала, погрожувала фізичною розправою та принижувала його особисту гідність, чим вчинила психологічне насильство в сім`ї. За вказані дії постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2021 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення психологічного насильства в сім`ї та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, вчинила умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

02 березня 2021 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, маючи умисел на вчинення домашнього насильства, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді психологічних та фізичних страждань її чоловіка, та бажаючи настання таких наслідків, з метою пригнічення його особистої гідності, нецензурно висловлювалась на адресу свого чоловіка ОСОБА_2, при цьому, нанісши йому стусани, таким чином вчинила психологічне та фізичне насильство над своїм чоловіком ОСОБА_2. Враховуючи, що такі дії ОСОБА_1 мають системний характер, емоційний стан потерпілого ОСОБА_2 пригнічений, спостерігається погіршення фізичного та психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, тобто домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань та погіршенні якості життя потерпілої особи.

21травня 2021р.між обвинуваченою та потерпілим укладена угода про примирення у відповідності до вимогст.471, 473 КПК України.

Згідно даної угоди про примирення обвинувачена та потерпілий дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ст.126-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, щодо покарання, яке має понести обвинувачена, а саме за ст.126-1КК України-у виді громадських робітна строк сто п`ятдесят годин. Потерпілий будь яких претензій до ОСОБА_1 з приводу вчинення кримінального правопорушення не має. Крім цього, даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.03.2020 року по справі №641/9913/19 ОСОБА_1 визнано винним  у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді арешту на строк 4 місяця.

Як встановив суд, ОСОБА_1 разом із потерпілою – своєї матір’ю, яка є особою похилого віку, проживають разом. Протягом останнього року ОСОБА_1 було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім`ї психологічного характеру відносно своєї рідної матері.

Однак, ОСОБА_1, належних для себе висновків не зробив та продовжив чинити домашнє насильство відносно своєї рідної матері, особи похилого віку ОСОБА_2.

13.11.2019 ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі, на ґрунті стійких особистих неприязних відносин до своєї матері спровокував словесний конфлікт, вимагаючи, щоб остання надала йому гроші на придбання алкогольних напоїв, в ході якого, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи злочинний характер своїх протиправних дій, знову вчинив відносно ОСОБА_2 психологічне та економічне насилля, що виразилось у словесних образах, залякуваннях, погрозах та приниженні гідності ОСОБА_2 з метою отримати грошові кошти від останньої, чим спричинив ОСОБА_2 психологічні страждання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі  ст. 66 КК України, суд визнав те, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині).

Обставинами, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочину та вчинення злочину відносно особи похилого віку.

При призначенні покарання, суд врахував пом`якшуючу та обтяжуючі покарання обставини, а також взяв до уваги, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності та за злочин в сфері господарської діяльності, кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 126-1 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також позицію потерпілої, яка вважала за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, пов`язане із ізоляцією від суспільства, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді арешту, що передбачає санкція ст. 126-1 КК України.

Були випадки і призначення більш суворого виду покарання – позбавлення волі без звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Наприклад, вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 16.04.2021 року по справі № 639/2413/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 71, 78  КК України, за сукупністю вироків, до призначеного  ОСОБА_1  покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2020р. з переведенням його за правилами, передбаченими ст. 72  КК України, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, визначивши ОСОБА_1   остаточне покарання у виді 1   року 6 місяців позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_1, будучи засудженим 25.09.2020 Жовтневим районним судом м. Харковаа за ст.126-1 КК України із застосуванням ст. 75 КК України до покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, у період іспитового терміну належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин проти здоров`я особи за наступних обставин:

ОСОБА_1, маючи схильність до вживання алкогольних напоїв, починаючи з 20.11.2020, вирішив стати на шлях систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства в сім`ї у відношенні свого батька, в межах їх сумісного місця проживання.

ОСОБА_1, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності (вже і після винесення вироку) за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив, та продовжив свої протиправні дії, спрямовані на фізичне і психологічне насильство у відношенні батька, в межах їх сумісного місця проживання у квартирі.

Суд досліджуючи обставини справи, визнав обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання, передбаченими п. п. 1, 13 ч. 1 ст. 67 КК України, визнано вчинення злочину повторно та у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд виходив із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами,  врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, його конкретні обставини; особу винного та його відношення до скоєного; обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Також судом враховано позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченому.

При цьому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі, яке з огляду на дані про особу обвинуваченого, та положення ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, а також того, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, підлягає відбуттю обвинуваченим реально.

Дергачівський районний суд Харківської області своїм вироком від 10.11.2020 по справі №619/3615/20, визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і призначив йому покарання - 2/два/ роки позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.

ОСОБА_1, проживаючи спільно цивільною дружиною ОСОБА_2 та їх малолітньою донькою ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин вчиняв психологічне насильство відносно ОСОБА_2.

09 липня 2020 року, ОСОБА_1, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, перебуваючи за місцем свого мешкання, діючи умисно, протиправно, почав вимагати в своєї співмешканки ОСОБА_2 каву та гроші для придбання сигарет. Коли ОСОБА_2 відповіла відмовою, ОСОБА_1 вчинив відносно неї дії психологічного та фізичного насильства, що виразились у тому, що ОСОБА_1 словесно ображав потерпілу брутальною лайкою, заподіяв їй два удари рукою по голові.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 суд, врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, що відповідно до ст. 66 КК України визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання винуватого, відповідно до ст. 67 КК України встановлено не було.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, 10.11.2020 інспектором дізнання Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області повідомлено про підозру в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, відносно ОСОБА_2.

Всі вищенаведені вироки в апеляційному порядку не оскаржувались.

3. Аналіз судової практики розгляду кримінальних проваджень, по правопорушенням передбаченим ст. 126-1 КК України, по яким було закрито провадження із зазначенням причин закриття.

Слід зазначити, що протягом 2020 року та І півріччя 2021 року на розгляді у місцевих судах м.Харкова та Харківської області перебувала незначна кількість проваджень по злочинам, передбаченим ст.126-1 КК України.

При цьому, відповідно до наданої судами інформації, лише по 5 кримінальним провадженням, на час проведення Узагальнення, суди винесли ухвали про закриття кримінальних проваджень.

Так, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.11.2020 року по справі № 641/3384/20, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України. було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

По справі № 624/367/21, ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 28.05.2021 було задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, на підставі ст.48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1,  за ст.126-1 КК України, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незважаючи на те, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності, продовжував свої умисні систематичні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства стосовно своєї дружини ОСОБА_2.

Проте, при судовому розгляді провадження потерпіла заявила клопотання про звільнення її чоловіка - обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 126-1 КК України, мотивуючи клопотання тим, що вони примирилися, її чоловік знайшов роботу, забезпечує сім`ю, позитивно себе поводить та демонструє стійке бажання стати на шлях виправлення.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27 травня 2020 року закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (справа № 626/1129/20).

Починаючи з 22.10.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку Красноградського ВП ГУНП в Харківській області як особа, що вчинила домашнє насильство.

В період з 25.09.2019 по 07.04.2020 ОСОБА_1 діючи умисно, безпричинно, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї матері  ОСОБА_2, з якою проживає однією сім`єю, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої, розладу його здоров`я, а також погіршення якості його життя.

До початку розгляду справи по суті в підготовчому засіданні, потерпіла  ОСОБА_2  відмовився від приватного обвинувачення стосовно свого сина  ОСОБА_1  за ст.126-1 КПК України, в зв`язку з чим просила закрити дане кримінальне провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України про що подала відповідну письмову заяву.

Обвинувачений  та прокурор  не заперечували проти закриття кримінального провадження в зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Разом з тим, звертаємо увагу суду, що п.7 ч.1 ст.284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

На зазначену ухвалу заступником прокурора області подано апеляційну скаргу, в якій прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Однак, ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року повернуто апеляційну скаргу прокурора у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Первомайський міськрайонний суд Харківської області своєю ухвалою від 06.02.2020 по справі № 632/197/20 задовольнив клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020220400000018 від 10.01.2020, відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Суд зазначив, що потерпіла в підготовчому судовому засіданні підтвердила факт смерті її сина. Не заперечувала проти закриття кримінального провадження.

Також, суд з’ясував, що клопотань щодо продовження розгляду кримінального провадження для реабілітації померлого до суду не надходило.

Ще один випадок закриття кримінального провадження по кримінальному правопорушенню, передбаченому ст. 126-1 КК України, мав місце у Чугуївському міському суді Харківської області.

Так, по справі № 636/5156/19 судом було винесено ухвалу від 28.01.2020 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою ОСОБА_2.

Як встановив суд, ОСОБА_1 систематично вчиняє психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2, за що він неодноразово постановами Чугуївського міського суду притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУАП.

В тому числі, 19.11.2019 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання де знаходилась його мати ОСОБА_2, розпочав словесний конфлікт на ґрунті сімейно-побутових проблем, під час якого почав вимагати у останньої грошові кошти на придбання алкогольних напоїв. ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 відмовилась надавати грошові кошти з пенсії як єдиного її доходу. З метою досягнення своєї мети ОСОБА_1 почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2, погрожуючи їй фізичною розправою, підпалом її будинку, таким чином здійснював психологічний тиск на потерпілу. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_2 сприймала слова погроз в свою адресу як реальні, являючись особою похилого віку, маючи поганий стан здоров’я та усвідомлюючи, що не зможе протидіяти ОСОБА_1, виконала вимогу останнього, а саме надала йому грошові кошти на придбання алкогольних напоїв.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство.

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала письмове клопотання в якому просила звільнити її сина ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, так як вони з обвинуваченим примирилися.

Суд врахував, що потерпіла подала клопотання про закриття провадження в справі у зв`язку з примиренням з обвинуваченим, будь-яких претензій до обвинуваченого не має, злочин вчинено невеликої тяжкості та вперше, обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

За наслідками розгляду матеріалів провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та необхідність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України.

Наведені вище випадки закриття місцевими судами м.Харкова та Харківської області, кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ст.126-1 КК України, є вичерпними.

4. Проблемні питання, висновки та пропозиції.

Проблема домашнього насильства визнається грубим порушенням основоположних прав людини. При цьому, закони України щодо протидії домашньому насильству повинні забезпечувати реальні механізми їх застосуванням. В іншому випадку ці закони не мають жодного сенсу.

В той же час не можна не зазначити, що судова практика за даною категорією справ на разі, інтенсивно напрацьовується.

У переважній більшості випадків правопорушники повністю визнають свою вину.

Проаналізувавши вироки місцевих судів м. Харкова та Харківської області по зазначеній категорії справ, приходимо до висновку, що в більшості випадків домашнє насильство проявлялося у формі нецензурної лайки, інколи з погрозою фізичної розправи.

Більшість кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України, вчинялися в стані алкогольного сп’яніння.

Також, із проведеного узагальнення вбачається, що від домашнього насильства, частіше страждають найбільш уразливі категорії осіб: жінки, діти, батьки похилого віку (особливо матері).

Під час аналізу зазначених вище судових рішень, постановлених при розгляді справ за ст. 126-1 КК України, вбачається, що вони стосувалися так званих «зухвалих» правопорушників, які не приховували свої насильницькі дії відносно близьких осіб навіть в присутності працівників поліції, мали відносно себе відповідні захисні приписи, які не виконувалися, в більшості випадків до цього неодноразово притягалися до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КпАП України, тобто обвинувальні акти мали конкретні докази системності насильницької поведінки правопорушників.

За результатами проведеного узагальнення вважаємо за необхідне:

1. Довести дане узагальнення до відома суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду та суддів місцевих судів м. Харкова і Харківської області.            
2. Систематично вивчати судову практику застосування місцевими судами м.Харкова і Харківської області положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», аналізувати підстави закриття цих проваджень.

Узагальнення підготовлено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду за участю відділу судової статистики та узагальнення судової практики.

Виконавці:

Суддя судової палати з розгляду

кримінальних справ

Харківського апеляційного суду                                                  В.С.Яковлева

Від  відділу судової статистики та

узагальнення судової практики                                                       О.В.Луніна