Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
План
1. Статистичні дані щодо загальної кількості змінених та скасованих апеляційним судом вироків, ухвалених місцевими судами у 2021 році.
2. Статистичні данні щодо результатів апеляційного розгляду за скаргами на вироки у 2021 році.
3. Аналіз причин скасування апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2021 році.
4. Аналіз причин зміни апеляційною інстанцією вироків місцевих судів м. Харкова і Харківської області у 2021 році.
5. Висновки та пропозиції.
ВСТУП
Узагальнення судової практики причин скасування та зміни Харківським апеляційним судом вироків, ухвалених судами першої інстанції за 2021 рік проведено судовою палатою з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду відповідно до Плану роботи судової палати у кримінальних справах на ІІ півріччя 2022 року.
Під час проведення аналізу вивчались статистичні дані місцевих судів м. Харкова і Харківської області, статистичні дані і рішення Харківського апеляційного суду (далі – ХАС) щодо результатів перегляду цих рішень та причин їх зміни і скасування.
Об’єктами дослідження були: рішення ХАС щодо результатів перевірки вироків місцевих судів, а також ухвали та вироки, які були ухвалені судами першої інстанції, взяті з бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень за 2021 рік.
Правосуддя – одна з найважливіших функцій правової держави. Від його ефективності залежить реалізація права, і, відповідно, здійснення державної політики, вираженої в законі.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а вирок апеляційного суду має також відповідати приписам статей 374, 420 КПК.
Отже, обов’язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є вирок, ухвалений судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З метою реалізації вищезазначених завдань, серед загальних засад кримінального провадження законодавець визначає також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Зміст забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності розкрито у ст. 24 КПК України.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
На відміну від КПК України 1960 року чинний КПК звузив коло випадків, коли суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок (ухвалу) суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
З урахуванням наведених законодавчих положень та ст.419 КПК апеляційний суд зобов'язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення чи частковому їх задоволенні суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення. Вирішуючи питання щодо справедливості обраного засудженому покарання, суд повинен перевірити чи було додержано приписи статей 50, 65 КК, і в разі встановлення порушень усунути їх у процесуальний спосіб. При цьому форма та зміст рішення суду має узгоджуватися з правилами статей 407, 418 КПК у їх взаємозв'язку.
Після цього, за загальним правилом за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд щодо обвинуваченого має право вчинити одну з дій, передбачених ч. 1 ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно офіційних статистичних даних за 2021 рік за апеляціями прокурорів та інших учасників процесу було переглянуто вироків місцевих судів за КПК України (1960 р.) стосовно 5 осіб, при цьому вирок було скасовано стосовно 1 особи; залишено без змін вироки стосовно 2 осіб, а також змінено вироки стосовно 2 осіб.
За результатами перегляду вироків за КПК України (2012 р.) усього було розглянуто вироків у відношенні 1133 осіб, з них: скасовано у відношенні 272 осіб, з яких виправдувальних вироків відносно 13 осіб та вирок на підставі угоди відносно 1 особи; залишено без змін вироки у відношенні – 576 осіб, а змінено у відношенні 285 осіб.
Таким чином, загалом Харківським апеляційним судом у період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. за КПК України 1960 року та за КПК України 2012 року було переглянуто вироків у відношенні – 1138 осіб, з яких:
Результати апеляційного розгляду за скаргами на вироки (за кількістю осіб) у розрізі місцевих судів виглядає наступним чином:
|
Найменування суду |
Переглянуто вироків |
Залишено без змін |
Змінено вироків |
Скасовано вироків |
|
Балаклійський районний суд Харківської області |
33 |
22 |
4 |
7 |
|
Барвінківський районний суд Харківської області |
4 |
3 |
- |
1 |
|
Близнюківський районний суд Харківської області |
12 |
7 |
2 |
3 |
|
Богодухівський районний суд Харківської області |
8 |
6 |
2 |
- |
|
Борівський районний суд Харківської області |
0 |
- |
- |
- |
|
Валківський районний суд Харківської області |
18 |
7 |
3 |
8 |
|
Великобурлуцький районний суд Харківської області |
9 |
7 |
1 |
1 |
|
Вовчанський районний суд Харківської області |
14 |
6 |
3 |
5 |
|
Дворічанський районний суд Харківської області |
10 |
6 |
1 |
3 |
|
Дергачівський районний суд Харківської області |
45 |
21 |
8 |
16 |
|
Дзержинський районний суд м. Харкова |
67 |
25 |
20 |
22 |
|
Жовтневий районний суд м. Харкова |
60 |
33 |
16 |
11 |
|
Зачепилівський районний суд Харківської області |
1 |
- |
- |
1 |
|
Зміївський районний суд Харківської області |
31 |
14 |
9 |
8 |
|
Золочівський районний суд Харківської області |
6 |
6 |
- |
- |
|
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області |
45 |
19 |
14 |
12 |
|
Кегичівський районний суд Харківської області |
5 |
1 |
4 |
- |
|
Київський районний суд м. Харкова |
119 |
64 |
24 |
31 |
|
Коломацький районний суд Харківської області |
0 |
- |
- |
- |
|
Комінтернівський районний суд м. Харкова |
51 |
24 |
14 |
13 |
|
Красноградський районний суд Харківської області |
11 |
6 |
3 |
2 |
|
Краснокутський районний суд Харківської області |
2 |
1 |
- |
1 |
|
Куп'янський міськрайонний суд Харківської області |
52 |
23 |
14 |
15 |
|
Ленінський районний суд м. Харкова |
63 |
34 |
14 |
15 |
|
Лозівський міськрайонний суд Харківської області |
70 |
43 |
11 |
16 |
|
Люботинський міський суд Харківської області |
9 |
7 |
1 |
1 |
|
Московський районний суд м. Харкова |
100 |
51 |
28 |
21 |
|
Нововодолазький районний суд Харківської області |
6 |
4 |
1 |
1 |
|
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова |
72 |
33 |
22 |
17 |
|
Первомайський міськрайонний суд Харківської області |
20 |
14 |
6 |
- |
|
Печенізький районний суд Харківської області |
4 |
3 |
1 |
- |
|
Сахновщинський районний суд Харківської області |
5 |
3 |
2 |
- |
|
Фрунзенський районний суд м. Харкова |
41 |
18 |
13 |
10 |
|
Харківський районний суд Харківської області |
33 |
16 |
9 |
8 |
|
Червонозаводський районний суд м. Харкова |
34 |
16 |
12 |
6 |
|
Чугуївський міський суд Харківської області |
34 |
13 |
12 |
9 |
|
Шевченківський районний суд Харківської області |
15 |
5 |
4 |
6 |
|
Інші суди |
29 |
17 |
9 |
3 |
|
Усього по регіону |
1 138 |
578 |
287 |
273 |
2.1. Статистичні дані щодо підстав зміни вироків.
Відповідно до статичної звітності апеляційним судом у 2021 році за КПК 2012 року змінено вироки у відношенні - 285 осіб, в тому числі у зв’язку:
2.2. Статистичні дані щодо підстав скасування вироків.
Аналізом статистичних даних щодо результатів перевірки Харківським апеляційним судом вироків за апеляційними скаргами за КПК України 1960 року, встановлено що у 2021 році відносно 1 особи скасовано вирок із призначенням нового судового розгляду.
За звітний період жодного вироку не було скасовано з: ухваленням нового вироку; закриттям провадження по справі та не було випадків направлення справ на додаткове розслідування в рамках КПК 1960 року.
Проаналізувавши статистичні дані щодо результатів перевірки Харківським апеляційним судом вироків за апеляційними скаргами (КПК 2012 року), встановлено, що у 2021 році були наступні підстави їх скасування, передбачені кримінально-процесуальним законом:
Підстави скасування вироків судів першої інстанції
Із загальної кількості скасованих вироків – апеляційним судом прийнято рішення про призначення нового судового розгляду у відношенні 108 осіб, в тому числі у зв’язку з тим, що:
Крім того, у 2021 році Харківським апеляційним судом скасовано вироки із закриттям кримінального провадження стосовно – 64 осіб, в тому числі у зв’язку з:
За звітний період жодного вироку не було скасовано апеляційним судом із закриттям кримінального провадження з підстав: не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; наявності вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; відмови прокурором від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Харківським апеляційним судом ухвалено нові вироки стосовно 101 особи, у тому числі у зв’язку з:
Крім того, проаналізувавши переглянуті вироки за категорією складності злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, встановлено, що 57% від загальної кількості розглянутих справ, це кримінальні провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини. У вигляді таблиці такі показники виглядають наступним чином:
|
Класифікація кримінальних правопорушень |
Кількість |
|
провадження про кримінальні проступки |
173 |
|
провадження про нетяжкі злочини |
312 |
|
провадження про тяжкі злочини |
529 |
|
провадження про особливо тяжкі злочини |
124 |
З наведених вище статистичних даних вбачається, що у період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., серед переглянутих вироків місцевих судів, найбільша кількість вироків була залишена Харківським апеляційним судом без змін, що свідчить про обґрунтованість і законність, постановлених судами першої інстанції, рішень.
Вивчення вироків Харківського апеляційного суду, постановлених за результатами перегляду рішень місцевих судів за апеляційними скаргами, та причин їх скасування, показало, що скасований вирок за КПК 1960 року було скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України).
За КПК 2012 року найбільше скасованих вироків було з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України). Ще однією поширеною підставою скасування вироків стало істотне порушення суддями вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК 2012 року).
Стосовно вироку, скасованого за КПК 1960 року. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року по справі №1-349/11, ОСОБА_1 було засуджено за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі; ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Колегія суддів ХАС, під час розгляду матеріалів провадження, дослідила, що під час судових засідань засуджений ОСОБА_1 та його захисник неодноразово заявляли про застосування до засудженого недозволених методів ведення слідства.
Про застосування до нього недозволених методів ведення слідства засуджений заявляє і у своїй апеляційній скарзі.
Однак судом зазначені заяви засудженого ОСОБА_1 фактично були залишені поза увагою, а висновки суду про відсутність погроз з боку співробітників міліції є передчасними, оскільки ніяких заходів для проведення ефективної перевірки заяв обвинуваченого вжито не було.
До того ж, судом першої інстанції не проаналізовано та не надано оцінки постановам прокурорів Дзержинського району м. Харкова про відмови в порушенні кримінальної справи (від 10 лютого 2010 року та від 10 травня 2012 року).
Невжиття судом заходів для проведення ефективної перевірки заяви обвинуваченого суперечить такій засаді кримінального судочинства, як всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, яка забороняє під час кримінального провадження піддавати особу, катуванню, жорстокому або такому, що принижує гідність поводженню.
За результатами розгляду апеляційної скарги вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Як вже зазначалось вище, у 2021 році, в порядку КПК України 2012 року, найбільше скасованих вироків було з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України). Як приклади можна навести наступні справи.
Так, вироком Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 по справі № 641/2938/15-к, вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року у відношенні ОСОБА_5 в частині засудження за ч.2 ст.190 КК України було скасовано. Виключено із вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України. Цей же вирок в частині призначення покарання за ч.3 ст.190 КК України скасовано та призначено ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.190 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Колегією суддів ХАС було встановлено, що на момент розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 КК України, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України.
Суд першої інстанції, також, врахував одні і ті ж самі обставини при призначенні покарання, як для визначення його виду та розміру, так і для вирішення питання про необхідність звільнення від його відбування з випробуванням. Зазначене свідчить про неналежну вмотивованість рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
По справі № 629/2757/17, Лозівським міськрайонним судом Харківської області, під час ухвалення вироку від 23.12.2019, було допущено неправильне застосування кримінального закону, а саме положень ч. 4 ст. 70 КК України в частині застосування принципу поглинення покарань. Фактично суд застосував принцип часткового їх складання.
Так, призначивши ОСОБА_1 покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України у виді 4 років позбавлення волі, суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та визначив остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2017, зміненого вироком апеляційного суду Харківської області від 14.11.2017, яким ОСОБА_1 засуджено до 4 років позбавлення волі та призначив остаточне покарання обвинуваченому - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Положення ч. 4 ст. 70 КК України судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження та постановленні вироку не враховано, що стало підставою для скасування вироку суду в частині призначення.
У зв’язку з наведеним, вирок місцевого суду в частині призначення остаточного покарання, було скасовано і ухвалено новий вирок. Призначено ОСОБА_1 остаточне показання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
З підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого Харківським апеляційним судом було скасовано вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року у відношенні ОСОБА_1 в частині призначеного покарання (справа № 614/861/19).
Колегія суддів встановила, що при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції в достатній мірі не були враховані належним чином дані про особу обвинуваченого, раніше неодноразово судимого за вчинення умисних корисливих злочинів.
Таким чином поза увагою суду залишились вказані суб`єктивні ознаки ОСОБА_1, які свідчать про його суспільну небезпеку.
Крім того в порушення вимог ст. 71 КК України судом не призначалось покарання за сукупністю вироків, хоча було встановлено, що новий злочин ОСОБА_1 вчинив після ухвалення щодо нього вироку Дворічанським районним судом Харківської області
За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність через незастосування закону, який підлягав застосуванню та застосування закону, який не підлягав застосуванню, а також про необхідність застосування більш суворого покарання.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів ухвалила призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Дворічанського районного суду у виді 1 року та 1 місяця волі обмеження волі. Остаточно ОСОБА_1 було призначено покарання у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.
Аналізуючи надану статистичну інформацію, під час проведення узагальнення, щодо причин скасування у 2021 році Харківським апеляційним судом вироків місцевих судів, необхідно зазначити, що ще однією з поширених підстав скасування вироків районних судів є істотне порушення суддями вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК 2012 року).
Так, Шевченківський районний суд Харківської області, приймаючи рішення від 03.12.2018 по справі № 637/391/17 про залишення без розгляду цивільного позову, допустив істотне порушення норм кримінального процесуального закону, а саме - в частині залишення позову представника потерпілого без розгляду.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, що під час досудового розслідування представник потерпілого подала позовну заяву про відшкодування майнової та морально шкоди завданої злочином та заяву про забезпечення позову.
В судовому засіданні, прокурором було оголошено обвинувальний акт та цивільний позов представника потерпілого до обвинувачених.
В судовому засіданні, представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала поданий нею цивільний позов.
В наступних судових засіданнях були заслухані судові дебати, в ході яких учасники судового розгляду висловились також і по суті заявлених позовних вимог, надано останнє слово обвинуваченим, ухвалено та проголошено вирок.
В силу ч. 3 ст. 129, а також ст. 326 КПК України, суд вправі залишити цивільний позов без розгляду, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, крім випадків, встановлених цією статтею.
Вказаних у ч. 1 ст.326 КПК України випадків, у матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Отже, приймаючи рішення про залишення без розгляду цивільного позову представника потерпілого, суд першої інстанції допустив істотне порушення вказаних вище норм кримінального процесуального закону.
В силу вказаного вище, колегія суддів вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 03.12.2018 стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувала в частині залишення цивільного позову без розгляду та призначила в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Протягом звітного періоду, були випадки скасування вироків місцевих судів з причин відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді І інстанції (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України).
Зокрема, по справі № 621/1848/17 Харківським апеляційним судом було скасовано вирок Зміївського районного суду Харківської області від 25 листопада 2020 року та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судові засідання від: 15.05.2019 року, 02.03.2020 року, 17.07.2020 року та 30.09.2020 року - належним чином за допомогою технічних засобів не зафіксовано, що унеможливлює відтворити хід судового розгляду, зокрема допит потерпілих, свідка, дослідження наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів.
Крім того, через неналежний для прослуховування звукозапис судових засідань, не вбачається можливим перевірити і доводи апеляційної скарги захисника, в частині того, що сторона захисту наполягала на допиті свідка.
Як слідує із технічного запису судового засідання від 23.11.2020 року, позиція сторони захисту щодо зміни порядку дослідження доказів, через відмову прокурора від допиту потерпілої та можливості завершення судового слідства, належно для прослуховування не зафіксована і в журналі судового засідання не відображена.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.412 КПК України вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і відповідно до положень ч.1 ст.415 КПК України безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
З аналогічних підстав було скасовано і вироки місцевих судів по справам № 643/12621/18; № 644/10418/20.
Також, протягом звітного періоду мало місце скасування Харківським апеляційним судом вироку з підстав того, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду (п.2 ч.2 ст.412 КПК України).
Із зазначеної підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, апеляційною інстанцією було скасовано – 1 вирок стосовно -1 особи. Це вирок Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2020 року відносно ОСОБА_1.
Цим вироком, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.294 КК України, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Судом апеляційної інстанції під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що ухвалою Київського районного суду від 08 червня 2015 року, в складі головуючого судді Попрас В.О., обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.294 КК України, було повернуто прокурору в порядку, передбаченому ч.2 ст.314 КПК України.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали Київського районного суду від 08 червня 2015 року, суд першої інстанції проаналізував та надав оцінку викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального провадження та щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.294 КК України, тобто вирішив наперед питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо кваліфікації дій ОСОБА_1, що не відноситься до його компетенції на стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалу Київського районного суду від 08 червня 2015 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2015 року та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після скасування ухвали Київського районного суду від 08 червня 2015 року апеляційним судом, кримінальне провадження, у порушення вимог ч.2 ст.76 КПК України, було розглянуто тим же самим складом суду.
За результатами перевірки вироку Харківським апеляційним судом, було постановлено ухвалу по справі № 640/9980/15-к, якою вирок Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 було скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
З підстав порушення п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України – у зв’язку із тим, що судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою скасовано з призначенням нового судового розгляду 2 вироки стосовно 2 осіб.
Так, вироком Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2020 року по справі № 643/16973/15-к ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України- у виді 3 років позбавлення волі.
Однак, вищезазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Підготовче судове засідання було призначене на 10.11.2015 року. Разом з тим повідомлення про призначене судове засідання було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, тоді як за змістом обвинувального акту ОСОБА_1 зареєстрований за іншою адресою. Подальші повідомлення, які направлялися ОСОБА_1, в тому числі і про судові засідання, призначені на 10.11.2015 року, 02.12.2015 року, 19.01.2016, 29.02.2016, 30.03.2016 року були повернуті до суду як невручені адресату за закінченням терміну зберігання.
30.03.2016 року було проведене підготовче засідання та, не дивлячись на відсутність обвинуваченого та даних про його належне повідомлення, суд прийняв рішення про призначення судового розгляду кримінального провадження, чим порушив вимоги ст. 412 КПК України.
Протягом 2021 року було постановлено 22 ухвали про скасування вироків місцевих судів Харківського апеляційного округу із закриттям кримінальних проваджень у зв’язку зі смертю підозрюваних, обвинувачених.
Наприклад, Харківським апеляційним судом було постановлено ухвалу по справі № 628/1194/17, якою вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині засудження ОСОБА_2 - скасовано.
На підставі п. 5 ч. 1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 - закрито, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Як вбачається з повідомлення начальника Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області 10.08.2019 року було встановлено смерть ОСОБА_2.
Таким чином констатована смерть ОСОБА_2, який є обвинуваченим по кримінальному провадженню, яке знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції.
Клопотань про реабілітацію померлого заявлено не було.
З огляду на викладене, оскаржуваний вирок в частині засудження ОСОБА_2 підлягав скасуванню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 - закриттю.
За таких самих підстав колегією суддів Харківського апеляційного суду було скасовано вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16.07.2018 по справі № 628/1631/18, а кримінальне провадження було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Ст. 408 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1) пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
При цьому, найбільша кількість вироків була змінена з пом'якшенням призначеного покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (змінено 143 вироки).
Наприклад, Харківський апеляційний суд змінив вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року по справі № 623/2855/18 в частині призначеного покарання. Пом`якшив ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.691 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ХАС остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Як встановлено вищезазначеним вироком, в силу ст. 66 КК України суд першої інстанції визнав обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 - щире каяття. Вину в інкримінованому йому злочині, обвинувачений ОСОБА_1 визнав в повному обсязі.
При цьому, ОСОБА_1 повністю відшкодував завдані ним збитки, а обставин, які обтяжують покарання за злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, судом не встановлено.
Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає максимальний вид покарання - позбавлення волі на строк до 5 років. Таким чином, максимальне покарання, призначене ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69-1 КК України за ч. 2 ст. 185 КК України, повинно бути не більше 3 років 4 місяців позбавлення волі.
За таких обставин, вирок районного суду було змінено у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням кримінального закону, який підлягає застосуванню - ст. 69-1 КК України при призначенні покарання.
З подібних підстав було змінено і вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 24.01.2018 року (справа № 617/1740/17).
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.75КК України суд обґрунтував тим, що обвинувачений щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий, але звільнений від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, а надалі на підставі акту амністії.
Під час розгляду кримінального провадження, суд апеляційної інстанції визнав обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно до ст. 66 КК України: щире каяття, визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Таким чином, до ОСОБА_1 Харківським апеляційним судом було застосовано положення ст. 69-1 КК України, пом’якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Також, колегією суддів Харківського апеляційного суду було змінено вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2020 року по справі № 617/136/19. Виключено із резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі.
Оскільки, суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання за кожен епізод злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та застосував правила ч.1 ст.70 КК України, що згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України - підставою для зміни вироку.
Протягом 2021 року були випадки зміни вироків судів першої інстанції у зв’язку зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосуванням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Так, ухвалою Харківського апеляційного суду було змінено вирок Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, «повторність». Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.309 КК України на ч.1 ст.309 КК України та призначено ОСОБА_1 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Колегія суддів ХАС встановила, що оскаржуваним вироком ОСОБА_1 засуджено за кримінальне правопорушення, яке кваліфіковано судом першої інстанції за ч.2 ст.309 КК України за кваліфікуючою ознакою «повторність», яке обвинувачений вчинив 03 червня 2020 року, тобто більш ніж через дев`ять років після засудження його вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2011 року за ч.1 ст.309 КК України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22 листопада 2018 року, змінено диспозицію ч.2 ст.309 КК України, якою встановлено, що відповідальність за ч.2 ст.309 КК України настає лише у вчиненні особою дій передбачених ч.1 ст.309 КК України протягом року після засудження за цією статтею, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.5 КК України, дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.309 КК України, оскільки цей закон пом`якшує кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення.
Таким чином, право на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції має беззаперечне значення для визначення справедливості судового рішення. Причому, складом суду, який є законним, безстороннім та неупередженим.
Отже, в основі ухвалення не лише законного, а й обґрунтованого, вмотивованого, справедливого вироку лежить вільна оцінка доказів, що забезпечує врахування під час прийняття рішення неповторної індивідуальності як обставин конкретного кримінального провадження, так і особи, яка притягається до відповідальності, а також - кожного з наявних доказів.
Підводячи підсумки проведеного узагальнення, щодо причин скасування та зміни 2021 році Харківським апеляційним судом вироків і ухвал місцевих судів, необхідно зазначити, що найпоширенішими підставами скасування вироків районних судів залишаються неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст..412 КПК України).
Слід зазначити, що зменшилась кількість скасованих вироків суду першої інстанції з підстав порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження).
Значну кількість скасованих вироків із закриттям кримінального провадження становила наступна причина - помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Для подальшого покращення зазначених показників, суддям при розгляді кримінальних проваджень слід більш предметно підходити до застосування норм кримінального та кримінально процесуального законодавства, всебічно повно, об’єктивно і ретельно досліджувати всі обставини кримінальних справ, постійно аналізувати причини скасування ухвалених рішень та обговорювати на нарадах і семінарах проблемні питання.
З метою зведення до мінімуму та недопущення у майбутньому випадків скасування судових рішень з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суддям необхідно також постійно вдосконалювати рівень своїх професійних знань шляхом систематичного вивчення чинного законодавства України і судової практики інших судів, а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуючи їх при розгляді кримінальних проваджень.
Також з метою зменшення кількості скасованих вироків суду першої інстанції з підстав вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України (у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження) і скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого судового рішення судам за доцільне:
- чітко дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) та зобов’язати місцеві суди перед передачею кримінального провадження до Харківського апеляційного суду обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми засідання місцевого суду на предмет його справності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі. За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи у разі його неналежної якості судовим колегіям Харківського апеляційного суду слід запровадити практику витребування з місцевого суду дубліката робочої копії технічного носія інформації;
- забезпечити неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження всіх учасників справи.
Таким чином, вважаємо за необхідне:
- систематично аналізувати причини скасування судових рішень, приймати до уваги, із подальшим використанням у судовій практиці, правові позиції – Харківського апеляційного суду та Верховного Суду що викладені у рішеннях, які були ухвалені у справах з подібних правовідносин;
- здійснювати постійний моніторинг за судовою практикою і правовими висновками Верховного Суду з метою приведення своєї судової практики у відповідність із рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, згідно вимог ст. 458 КПК України.
Аналіз підготували:
Секретар судової палати з
розгляду кримінальних
справ М.Є.Савенко
За участю відділу судової
статистики та узагальнення
судової практики О.В. Луніної
_03_03.png)
