Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до реалій сьогодення є нагальна потреба в узагальненні судової практики щодо розгляду справ про встановлення опіки над недієздатною особою.
Відповідно до частини другої, четвертої, п’ятої статті 63 ЦК України, опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини другої статті 300 ЦПК України, суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові ВС від 15 вересня 2025 року по справі № 727/5306/24 питання встановлення опіки і призначення опікуна, як і питання зміни чи звільнення опікуна, є похідними у справах про визнання особи недієздатною, а їх вирішення у наступному судовому процесі після вирішення питання про недієздатність фізичної особи не свідчить про те, що вони стосуються окремого факту, а є наслідком вирішення питання про недієздатність. Більше того, заява про призначення заявника опікуном в іншому судовому процесі може розглядатися, лише якщо суд вже встановив недієздатність фізичної особи, щодо якої ініціюється питання опіки. Встановлення опіки і призначення опікуна, які ініційовані та розглядаються після вирішення питання про недієздатність фізичної особи, є по суті продовженням незавершеної процедури визнання недієздатною фізичної особи, яка потребує особливого захисту та опіки з боку іншої особи / закладу, а їх вирішення в іншому судовому процесі не впливає на правила визначення складу суду.
Норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов’язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв’язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України. Таке тлумачення змісту частини другої статті 300 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України з огляду на специфіку спірних правовідносин та їх соціальну важливість відповідає принципам справедливості, розумності та узгоджується з положеннями Конвенції, зокрема пунктом 1 статті 6. Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною.
Вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.
З урахуванням висновків (сформульованих у справі № 727/5306/24), ВС вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), щодо розгляду справи про призначення заявника опікуном недієздатної особи суддею одноособово.
У постанові ВС від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 зазначено, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна та згідно з п.п. 3.3 п.3 Правила опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680.
Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено у постанові ВС від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.
В умовах воєнного стану, при поданні кандидатури чоловічої статі призовного віку, необхідно додатково обґрунтувати необхідність його призначення опікуном, щоб уникнути зловживань і забезпечити баланс між правом на опіку та конституційним обов’язком щодо захисту.
Станом на сьогоднішній день, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, повинен з’ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого призначення. Такого висновку дійшов ВС у постанові від 27 листопада 2024 року по справі № 341/1526/23.
ВС вважає, що висновок місцевого суду про те, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном матері за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, не ґрунтується на положеннях законодавства, адже обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України не є єдиним конституційним обов`язком громадянина України й НЕ МАЄ переваг перед іншими конституційними обов`язками. Бажання заявника бути опікуном є однією із визначених законом вимог для призначення особи опікуном. Введення військового стану в країні не зупинило дію актів Цивільного законодавства, що визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуна недієздатній особі, її сина, який є чоловіком призовного віку.
На сьогоднішній день, виникають складнощі з розглядом в порядку окремого провадження справ щодо скасування опіки і призначення недієздатній особі нового опікуна, оскільки у таких випадках заявники також потенційно мають на меті отримання відстрочки від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).
Розглянемо деякі приклади таких справ.
Рішенням суду першої інстанції заяву ОСОБА_1 задоволено частково, звільнено ОСОБА_3 від обов`язків опікуна недієздатної ОСОБА_4. До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатній ОСОБА_4 покладено на виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування здійснення обов`язків з опіки над нею.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду з заявою у цій справі, мала призовний вік, а тому може бути призваним на військову службу під час мобілізації. Звертаючись до суду з заявою про заміну опікуна дитини, а саме про призначення його опікуном, заявник ОСОБА_1 мав на меті встановлення факту опікунства над недієздатною з метою подальшого пред`явлення до військової частини цього рішення для звільнення від військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції наведеного не враховано та зроблено помилковий висновок про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну опікуна над ОСОБА_4. Згідно з матеріалів справи, ОСОБА_4 визнано недієздатною (рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2006 року), опікуном призначено її матір ОСОБА_3, а отже саме ОСОБА_3 повинна була звертатися до суду з заявою про звільнення її від повноважень опікуна та призначення іншого опікуна недієздатної особи.
Суд дійшов висновку, що подане органом опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, не зважаючи на наявність осіб, які можуть бути опікунами, а саме рідного брата недієздатного - ОСОБА_2 , який проживає разом з ним.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу ОСОБА_3 (своєму дядьку), забезпечує його матеріальні потреби, а інші види допомоги, такі як супровід до лікарні та вирішення інших побутових проблем, переважно надає його батько, який фактично здійснює догляд за братом. Тобто обов`язки щодо догляду за ОСОБА_3 несе його рідний брат.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що судом не встановлено істинних намірів забезпечення заявником ОСОБА_1 особистих немайнових і майнових прав та інтересів особи, щодо якої розглядається питання - ОСОБА_3, а тому достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного дядька не вбачалося.
Вирішуючи питання про повернення заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявник ОСОБА_1 не мав процесуальної дієздатності на звернення до суду із заявою про визнання свого тестя ОСОБА_3 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуном, заява ОСОБА_1, інші особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна підлягає поверненню заявнику.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є передчасними. Судом першої інстанції не перевірено доводів ОСОБА_1, що саме заявник доглядає за тестем та піклується про нього, оскільки його дружина ОСОБА_1 виїхала до м. Кременчук разом із дитиною, та є внутрішньо переміщеною особою. Виходячи з зазначених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про повернення заяви у зв`язку із поданням її особою, що немає процесуальної дієздатності, був передчасним.
Ухвала обґрунтована тим, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження стану здоров`я ОСОБА_3. А саме, не надано достатніх даних про психічний розлад здоров`я ОСОБА_3, які необхідні для проведення судової психіатричної експертизи, проведення якої по даній категорії справ є обов`язковою.
Таким чином матеріали справи не містять доказів про наявність психічного розладу здоров`я у ОСОБА_3 недієздатність якої просить встановити ОСОБА_1.
Всупереч визначеного у статтях 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 потребує встановлення опікунства.
Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення заяви.
Рішенням суду першої інстанції заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області задоволено частково, визнано недієздатною ОСОБА_2, встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2. До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2, покладено на орган опіки та піклування Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2.
Як вбачається з поданого органом опіки та піклування подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2, воно не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, наприклад: ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_2, крім того у ОСОБА_2 є чоловік ОСОБА_4. Також, інших об`єктивних підстав призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у зазначеному поданні не містилося.
Також варто зазначити, що у недієздатної ОСОБА_2, крім заявника ОСОБА_1, наявні інші близькі їй родичі зокрема: донька, яка потенційно може бути опікуном останньої, та які як в силу закону, так і в силу загальноприйнятих правил та звичаїв зобов`язана піклуватись про своїх пристарілих (хворих) батьків, що потребують їхньої допомоги.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку недієздатній ОСОБА_2 без відповідного судового рішення, а для представництва інтересів недієздатної особи в державних органах, отримання пенсії, поміщення в медичні заклади та ін.) опікунство може бути оформлено іншими особами ( доньками, чоловіком) за їх заявою.
За таких обставин, на думку колегії суддів, подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме заявника ОСОБА_1 опікуном, як правильно вважав суд першої інстанції, є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 та зазначив, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи повинен з`ясувати необхідність призначення такої особи опікуном, уникаючи можливих зловживань, належним чином мотивувати свій висновок. Натомість подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3, зважаючи на наявність осіб, які можуть бути опікунами, а саме рідного брата недієздатного - ОСОБА_2, який проживає разом з ним та фактично виконує обов`язки по його догляду. Доказів неможливості здійснення повноважень опікуна братом недієздатного ОСОБА_3 - ОСОБА_2 матеріали справи не містили.
Крім того, органом опіки та піклування не перевірено особисті приязні взаємини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна у зв`язку із зайнятістю на роботі.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання особи недієздатною в апеляційному порядку не переглядалось.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що у даній справі, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків суду, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникали при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростували висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, постановою ВС від 20 березня 2024 року по справі № 638/5358/23 скасовано ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою та передано справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не мала процесуальної дієздатності звертатися із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатним братом, оскільки з вказаною заявою на підставі вимог частини другої статті 300 ЦПК України може звертатися лише орган опіки та піклування. Адже вказаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна, а не призначення недієздатній особі опікуна у разі припинення опіки у зв`язку зі смертю попереднього опікуна.
У результаті порушення процесуального закону суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження у справі, що дало б змогу суду вирішити у подальшому питання про отримання від органу опіки і піклування відповідного подання, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 залишилася неприйнятною. При цьому суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду зазначив дві взаємовиключні підстави: відсутність у заявниці права звернення до суду із відповідною заявою та закінчення строку дії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року, яким визнано ОСОБА_2 недієздатним.
Натомість ВС нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом та бути почутим.
Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, наголошується у рішенні ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (Nataliya Mikhaylenko v. Ukraine, заява № 49069/11), у якій Суд наголосив на тому, що існування засобів юридичного захисту має бути достатньо визначеним як на практиці, так і в теорії, оскільки без цього їм бракуватиме належної доступності та ефективності. Відсутність можливості у недієздатної заявниці особисто звернутися із заявою до суду, з огляду на тривалість і серйозність обмеження, яке вплинуло на багато аспектів життя заявниці, у тому числі її приватне та сімейне життя, становило порушення її права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у такій чутливій сфері правовідносин, що стосується реалізації та захисту прав і свобод особливої категорії людей, не врахував відсутності імперативної заборони у процесуальному законі щодо звернення особи з заявою про встановлення опіки, не навів достатнього тлумачення норм права та належним чином не мотивував своє рішення.
Деякими судами зазначено наступні проблемні питання: неналежна підготовка документів (відсутність акту обстеження умов проживання, довідок про несудимість, медичних висновків), зволікання органів опіки у підготовці висновків, що призводить до затягування судового процесу, порушення розумних строків проведення судово-психіатричної експертизи, що призводить до порушення прав та інтересів недієздатних осіб.
В даному випадку суд не вбачав підстав для задоволення заяви у зв’язку з недоведеністю поважних причин звільнення особи від обов’язків опікуна та призначення опікуном заявника.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у період збройної агресії, розпочатої РФ проти України 24.02.2022 року, почастішали випадки звернення осіб до суду з метою встановлення опіки над недієздатними та заміни опікуна. Основна категорія осіб, які звертаються з вказаними питаннями - чоловіки призивного віку. Адже відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, зокрема, опікун особи, визнаної судом недієздатною (п. 10 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону).
Тож судді виходили з того, що фізична особа може бути призначена опікуном недієздатної особи лише за умови її письмової згоди і задля захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки. Суддями задовольняються заяви за письмовими заявами осіб, які самостійно виявляють бажання стати опікунами, навіть при наявності інших осіб з числа родичів, які про таке бажання не заявляють.
Опіка припиняється унаслідок смерті опікуна. Рішення про припинення опіки з цієї підстави виносить орган опіки та піклування.
Опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення (заміну) опіки суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном. Отже, згідно з висновком за результатами засідання опікунської ради Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради визнано прохання ОСОБА_1 про звільнення її від обов`язків опікуна недієздатного ОСОБА_7 таким, що не викликане поважною причиною. Також, визнано недоцільним призначення заявника ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 (протокол №5 засідання опікунської ради Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 11.09.2024 року).
На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: Чи страждає ОСОБА_2 психічними захворюваннями і якщо так, то якими саме? Чи психічний розлад ОСОБА_2 істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними? Якою є міра (ступінь) здатності ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними? Чи потребує ОСОБА_2 стороннього догляду та нагляду в зв`язку з її хворобою?
Витребувано медичну документацію, а саме: історію хвороби, амбулаторну картку хворої ОСОБА_2. Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити доставлення ОСОБА_2, у разі необхідності, до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» на визначений час для проведення експертизи.
Попереджено експерта (експертів) про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку.
Провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.
Направлено експертам відділення судово-психіатричної експертизи матеріали цивільної справи та витребувану медичну документацію для проведення експертизи.
Натомість, на виклик експерта заявником не доставлено бабусю для проведення експертизи та після повернення справи жодного разу в судові засідання не з’являвся та не просив повторно призначити експертизу, зважаючи на заяву заявника про проведення розгляду справи без проведення експертизи, суд не вбачав підстав для призначення повторної експертизи. Таким чином, з урахуванням відсутності висновку експерта, суд не може самостійно встановлювати можливість усвідомлення своїх дій особою, у відношенні якої потрібно було провести експертизу та її можливість керувати ними, у зв’язку з чим суд не вбачав підстав для задоволення вимоги заявника про визнання його бабусі недієздатною.
Судом зазначено, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення та може бути враховане на розсуд суду. Тому у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відмовлено.
Складність зазначеної категорії справ полягає у необхідності встановлення підстав наявності у особи, яка бажає бути опікуном недієздатної особи права на таку опіку.
Адже опіка над недієздатною особою може бути підставою для відстрочки від мобілізації, але не є автоматичним ухиленням від військової служби.
Якщо військовозобов'язаний є опікуном недієздатної особи, визнаної такою рішенням суду, він має право на відстрочку. Однак, якщо особа використовує опіку як фіктивний спосіб ухилення від військової служби, це може мати юридичні наслідки.
Українське законодавство передбачає відстрочку від призову на військову службу для військовозобов'язаних, які є опікунами недієздатних осіб. Якщо ж встановлено, що опіка є фіктивною, тобто особа не виконує своїх обов'язків опікуна, це може бути розцінено, як ухилення від військової служби.
Оформлення опіки вимагає звернення до органів опіки та піклування за місцем проживання особи, яка потребує опіки, з відповідними документами, включаючи рішення суду про визнання особи недієздатною, заяву про встановлення опіки, документи, що підтверджують родинний зв'язок, та інші необхідні документи.
Орган опіки та піклування зобов’язаний у поданні щодо призначення опікуна над недієздатною особою надати належно вмотивовані висновки про можливість здійснення такої опіки, зокрема щодо зайнятості кандидата, взаємин із підопічним та наявності альтернативних кандидатур. В умовах воєнного стану при поданні кандидатури чоловічої статі призовного віку необхідно додатково обґрунтувати необхідність його призначення опікуном, щоб уникнути зловживань і забезпечити баланс між правом на опіку та конституційним обов’язком щодо захисту.
Суддям місцевих судів слід звертати увагу на нормативне регулювання спірних правовідносин та актуальну судову практику Верховного Суду.
Для уникнення помилок у майбутньому, рекомендуємо суддям місцевих судів дослідити вказане узагальнення та обговорити на нарадах практику та результати розгляду судових рішень.
Суддя судової палати
з розгляду цивільних справ
Харківського апеляційного суду Олена ТИЧКОВА
Головний спеціаліст
відділу судової статистики
та узагальнення судової практики Марина МАРО
_03_03.png)
