Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення підготовлено відповідно до плану роботи судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду на ІІ півріччя 2025 року.
При підготовці узагальнення використані постанови Верховного Суду (далі – ВС), інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно розгляду справ зазначеної категорії за звітній період та інформація місцевих судів міста Харкова та Харківської області.
Законодавче регулювання
Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України (далі – СК України) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Зазначена норма (третя частина статті 181 СК України) в редакції Закону № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року.
Отже, законодавством передбачено лише два способи стягнення аліментів, а саме : у частці від доходу платника аліментів або твердій грошовій сумі, а зміна їх способу раніше призначених можлива лише за рішенням суду за позовом саме одержувача аліментів.
Зміна способу стягнення – це зміна форми, в якій були призначені аліменти, тобто перехід стягнення з частки від доходу та тверду грошову суму або навпаки.
Підставами звернення до суду з відповідним позовом можуть слугувати: нестабільність доходу платника аліментів або коли фіксована сума сплати аліментів є більш зручною формою отримання аліментів, ніж стягнення у розмірі частки від доходу.
Зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна способу стягнення аліментів (частина третя статті 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина перша статті 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
За обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягнені аліменти у розмірі 300 грн на дитину щомісячно. Пред’явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/4 частину, позивачкою фактично заявлено вимоги про збільшення розміру аліментів.
У постанові ВС України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з наведених положень Закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров’я та матеріального становища дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу, як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частина перша статті 182 СК України.
Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалась на те, що раніше визначений розмір аліментів судом не взмозі в повному обсязі закрити потреби дитини.
Колегією суддів зазначено, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення (зазначені висновки викладено у постанові ВС від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17).
Крім того, колегією суддів зазначено, що відповідно до частин 1 та 2 статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
ХАС дійшов висновку, що доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а посилання на зміни у матеріальному стані позивачки та зміни у її здоров’ї не підтверджено належними доказами.
Враховуючи те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать їх матеріального становища і визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Аналіз змісту частини третьої статті 181, статтей 183, 184 СК України дає підстави для висновку, що право вибору способу стягнення аліментів, у тому числі право вимагати зміни раніше визначеного рішенням суду способу стягнення коштів на утримання дитини, належить стягувачу (позивачу у даній справі).
Отже, судом першої інстанції не з`ясовано наявність або відсутність обставин зміни способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду, на які посилалась позивач у позовній заяві, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене та якнайкраще забезпечення інтересів дитини в умовах сьогодення й те, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем і остання безумовно несе більші витрати на утримання дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів і встановлення їх у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Постанова апеляційного суду мотивованан тим, що поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною першою статті 182 СК України.
Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалась на зміну її стану здоров`я та матеріального стану. Натомість жодних доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров`я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.
Посилання на наявність кредитних зобов`язань не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Також, позивачка не позбавлена можливості в разі понесення нею додаткових витрат на дитину, що не покривається аліментами звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення понесених додаткових витрат, зокрема якщо такі витрати пов`язані з особливими обставинами, між іншим і захворюванням дитини.
Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішення суду у розмірі 400 грн на дитину, на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, позивачка зазначала, що на теперішній час відповідач будь-якої іншої матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшується потреба у її забезпечені і позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення з відповідача аліментів з 400 гривень на 1/4 частку від усіх його доходів.
Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи та наданого розрахунку, убачається, що виконавцем було проведено індексацію суми аліментів, що відповідає вимогам Закону.
Отже, доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а посилання на зміни у матеріальному стані позивачки та зміни у її здоров`ї не підтверджені належними доказами.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на даний час розмір аліментів, який було стягнуто судовими рішення № 638/16888/15-ц та № 638/4503/16 є меншим, ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, виходячи з пріоритету інтересів дітей, судова колегія дійшла висновку, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі 1/3 частини доходу відповідача.
При вирішенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, інших неповнолітніх дітей на утриманні він не має.
Доводи ОСОБА_2, що він не працює та утримує матір не є підставою для звільнення від сплати аліментів у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Виключних обставин, які унеможливлюють сплату відповідачем аліментів нижче 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідачем суду не надано.
Апеляційним розглядом встановлено, що звертаючись до суду з вимогами щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, встановлений договором про сплату аліментів на дітей від 26 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, ОСОБА_1 посилалася на погіршення свого матеріального стану у зв`язку із народженням дитини від іншого чоловіка, а відповідач офіційно працевлаштований, здатний утримувати дітей та має у власності як рухоме, так і нерухоме майно.
Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Тобто вказаною нормою законодавець передбачив можливість зміни способу стягнення аліментів лише щодо аліментів, визначених саме рішенням суду.
Однак, в даному випадку розмір аліментів визначений на підставі нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дітей. При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості зміни способу стягнення аліментів, встановлених нотаріально посвідченим договором.
Вказаний договір є чинним, сторони в ньому передбачили умови сплати аліментів та відповідальність в разі порушення таких умов.
В свою чергу, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Проте, ОСОБА_1 в даній позовній заяві з урахуванням уточнень вимог щодо внесення змін до договору про сплату аліментів на дітей від 26 квітня 2021 року в частині розміру аліментів не заявляла вимог щодо збільшення розміру аліментів. Також, ОСОБОЮ_1 не надано відомостей про дохід відповідача, у зв`язку з чим неможливо стверджувати, що такий спосіб стягнення аліментів, на який вона просить змінити, є саме збільшенням розміру аліментів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважала правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів, визначених договором між батьками, задоволенню не підлягає, так як не ґрунтується на вимогах закону.
Колегія суддів зазначає, що у разі зміни майнового стану платника аліментів ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернення до суду з позовом про збільшення розміру стягуваних з нього аліментів.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ухвалою ВС від 16 лютого 2024 року по даній справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зв’язку з дослідженням ціни позову, предмету позову, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивачкою доведено наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, та вони підлягають стягненню з відповідача з дня подання позову, а також рішення суду слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 194/629/17-ц.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення. Відповідного висновку дійшов ВС у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 415/4386/16-ц.
Отже, розмір аліментів може бути збільшений за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки аліменти на утримання дітей вже присуджено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2015 року, та предметом позову наразі є зміна способу стягнення аліментів і їх розміру, тому у цьому випадку аліменти у новому зміненому розмірі та новим способом мають бути стягнуті з ОСОБА_3 з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з дня прийняття постанови апеляційним судом.
Крім того, суд першої інстанції допустив рішення суду до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць, не зазначивши норму процесуального права, якою при цьому керувався.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Разом із тим, оскільки в даному випадку суд мав ухвалити рішення не про стягнення аліментів, оскільки аліменти вже стягнуті, а щодо зміни розміру та способу їх стягнення, застосування вказаної норми не може вважатися виправданим. Процесуальним законом не передбачено негайне виконання рішення у справах про зміну розміру аліментів, які вже стягнуті за рішенням суду.
Тому з урахуванням наведеного, рішення суду в оскаржуваній частині було змінено, замінивши у третьому абзаці його резолютивної частини слова «починаючи з 27 лютого 2023 року» на «починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили», а також виключивши абзац п`ятий резолютивної частини рішення: «допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць».
Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Постанова ж апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального закону, адже стягнуті аліменти за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2015 року, на думку колегії суддів, є недостатніми (500 гривень).
Враховуючи викладене, колегія судів дійшла до висновку, що доводи апелянта про відсутність у неї обов`язку доводити зміну майнового стану є обґрунтованими. Оскільки відповідно до статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а стягненні аліменти відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2015 року, не відповідають СК України в частині мінімально можливого розміру аліментів, тому відсутність доказів змін майнового стану не є підставою для відмови у позові. Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові ВС від 19 лютого 2025 року справа № 367/10126/19.
Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, у розмірі частки з усіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір присуджених до стягнення аліментів відповідно до рішення суду першої інстанції складав 800 гривень, що на даний час не забезпечує гармонійного розвитку дитини, оскільки за тривалий час після ухвалення рішення збільшилися матеріальні потреби дитину у розвитку, навчанні та вихованні. Позивач має право вибору способу стягнення аліментів, і, на її думку, зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача у скрутне матеріальне становище, а така зміна буде відповідати інтересам дитини.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також судом зауважено, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (на час звернення з позовом - 03.9.2024 року) прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років складав: з 1 січня 2024 року - 3196 гривень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Така зміна розміру аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину.
Суд першої інстанції вирішив цей спір на підставі належним чином досліджених доказів і встановлених обставин справи та, урахувавши інтереси дитини, для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків у незалежності від наявності між ними спору щодо особи-платника аліментів, дійшов правильного висновку про зміну аліментів. Аналогічних висновків дійшов ВС у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 583/5413/18.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень. Дитина сторін перебуває саме в такому віці і відповідно має право на матеріальне забезпечення в законодавчо закріпленому розмірі, яке йому зобов`язані надати, згідно вимог статті 180 СК України, його батьки.
До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Вказаної позиції дотримується ВС в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц.
Висновки ВС, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Отже, батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов`язках щодо її забезпечення.
Суд першої інстанції, при вирішенні справи правильно врахував матеріальне становище позивачки ОСОБА_2, те що вона працевлаштована та має стабільний дохід, стан здоров`я дитини, матеріальне становище відповідача ОСОБА_1, те, що він працює ТОВ «Схід електробуд» та має стабільну заробітну плату, перебування у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які народилися у шлюбі з ОСОБА_6, ОСОБА_6 , яка з 27.07.2022 до 01.07.2025 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно наказу № 27/07-1к від 25.07.2022, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Домінант «Фарма» від 20.08.2024 № ДМФ00000066, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та прийшов вірного висновку, що з урахуванням положень статті 182 СК України щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з врахуванням того, що на утриманні позивача знаходиться двоє дітей, та у відповідача, окрім ОСОБА_3 , також є двоє дітей, з відповідача слід стягувати аліменти в розмірі 1/6 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 1000,00 грн. щомісячно на дитину не буде достатнім для забезпечення якнайкращих її інтересів, не забезпечить дитині належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що аліменти у розмірі 1000,00 гривень на дитину, які стягувались за рішенням Фрунзенського міського суду Харківської області від 25.07.2018, є об`єктивно недостатніми для забезпечення повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, з урахуванням інфляційних процесів, постійного зростання цін на товари і послуги, а також обов`язку обох батьків належно утримувати дитину.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечував щодо необхідності з його сторони сплачувати аліменти на утримання його сина, проте просив зменшити їх розмір до 1/8 частки від його заробітку.
Ураховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що син позивача є неповнолітнім та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що позивач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, а також, приймаючи до уваги те, що на утриманні позивача знаходиться двоє дітей, та у відповідача, окрім ОСОБА_3, також є двоє дітей, колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання неповнолітнього сина та відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що судом першої інстанції не було досліджено питання зміни сімейного стану відповідача, наявність у нього малолітніх дітей та дружини, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, оскільки задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, суд першої інстанції належним чином дослідив сімейний стан відповідача.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для збільшення розміру стягуваних аліментів.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (стаття 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими статтею 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
При цьому суд повинен враховувати встановлені частиною другою статті 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова ВСУ № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми статті 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: стаття 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».
Обґрунтовуючи вимоги про зміну розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду у розмірі 2000 грн на дітей, на 1/3 частку, позивачка зазначала, що визначений судом розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дітей та належного матеріального утримання і тому позивач вважає, що для забезпечення потреб дітей доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів з 2000 гривень на 1/4 частку від усіх його доходів.
В будь-якому випадку, відповідно до частини третьої статті 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, колегія суддів зважує на те, що присуджуючи аліменти суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.
У пункті 23 постанови Пленуму ВС України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Така зміна розміру аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.
Висновки та пропозиції
Підводячи підсумок проведеного узагальнення судової практики вирішення цивільних спорів щодо розгляду судових справ про зміну способу раніше призначених аліментів за 2024 – І півріччя 2025 року апеляційний суд дійшов висновку, що мали місце випадки допущення помилок при прийнятті рішень судами у зв’язку з помилковою юридичною кваліфікацією позовних вимог, дослідженням доказів, невзяття до уваги важливих фактів, невірним застосування статтей Закону.
Військовий стан в країні не звільняє особу від обов’язку сплачувати аліменти, навіть якщо у платника офіційно немає доходів, наприклад, трудові відносини з ним тимчасово призупинені, обов’язок сплачувати аліменти залишається. Слід памятати, що навіть за відсутності стягнень під час воєнного стану, несплачені суми аліментів накопичуються, утворюючи борг разом з пенею.
Військовий стан сам по собі не скасовує обов'язок сплачувати аліменти, але може бути обставиною, що впливає на необхідність зміни способу стягнення.
Зміна аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу можлива за умови, що змінюються обставини, які обґрунтовували попереднє рішення та є підстави для стягнення у частці (наприклад, платник отримав стабільний дохід). Однак, якщо метою було забезпечення дитини фіксованою сумою через нерегулярний дохід платника, такий перехід може бути недоцільним і суд може відмовити у зміні стягнення.
Слід звернути увагу, що саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів — в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.
У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
На практиці мали місце випадки, коли розмір аліментів визначений на підставі нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дітей. При цьому, слід пам'ятати, що чинним законодавством не передбачено можливості зміни способу стягнення аліментів, встановлених нотаріально посвідченим договором. У договорі мають міститися положення, де сторони передбачили умови сплати аліментів та відповідальність в разі порушення таких умов.
При зміні способу стягнення та розміру аліментів, суд повинен мати переконання, що такі зміни відповідають реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.
Слід пам’ятати, що зміна способу стягнення аліментів (частина третя статті 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина перша статті 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Суддям місцевих судів при відправленні судочинства, слід звертати увагу на нормативне регулювання спірних правовідносин та судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду під час розгляду цивільних справ.
Для уникнення допущення помилок у майбутньому рекомендуємо суддям місцевих судів дослідити вказане узагальнення та обговорити на нарадах.
Суддя судової палати з
розгляду цивільних справ
Харківського апеляційного суду Оксана МАМІНА
Головний спеціаліст відділу судової
статистики та узагальнення судової
практики Харківського апеляційного суду Марина МАРО
_03_03.png)
